Навколо збору коштів на потреби АТО розрослася ціла індустрія шахрайства.
Більшість з тих, хто збирає гроші на АТО або лікування дітей прямо на вулиці, аферисти. Виявляється, що водії та перехожі про це в основному знають, але гроші все одно дають. 
Журналісти програми “Гроші” перевірили, як спекулюють на благодійності і куди йдуть мільйони, зібрані на вулиці.
Сьогодні в жебрацтва – нова упаковка і новий дах, цілком офіційна та благодійна. Людей з урнами ви бачите в метро, на трасі, на вулиці.
Нас запевняють, що більшість пожертвуваних грошей йде за адресою, але чи так це насправді. Журналісти показали, що з десяти пожертвуваних вами гривень до пункту призначення часто доходить 2 гривні, а з 1 гривні – близько 20 копійок, тобто кидаючи в ящик, ви в основному фінансуєте НЕ АТО і хворих дітей, а цілу армію жебраків, яким байдуже, на що збирати.
Програма “Гроші” влаштувалася на роботу в цілком офіційну благодійну організацію, яка має сміливість називатися некомерційної.
Тут кілька благодійних організацій під однією керівництвом. В цілому працює близько двохсот чоловік. Кожен в середньому щодня приносить по 400 гривень – виходить 80 тисяч в день, 2400000 гривень на місяць. З них сам волонтер забирає офіційно 20%, насправді ж 40%, тобто майже мільйон гривень волонтери нижчої ланки кладуть у кишеню. Майже півтора мільйона потрапляє в головний офіс, а з них ще беруть гроші на приміщення, персонал і таксі.
Але куди ж ідуть півтора мільйона, зароблені на місяць, на офіційному сайті про це не повідомляють. Тільки потік фото з бідними сиротами, котор
Під офісом іномарка з логотипом організації та донецькими номерами. Сам керівник фонду з Донецька, є фото волонтерів з георгіївськими стрічками.
Виявляється, організація постачає власних жебраків-волонтерів ще й за кордон, так би мовити прославляти Україну в Європі. Возять волонтерів за кордон автобусами.
Фактично, кидаючи гроші в ящик волонтера, ми фінансуємо величезну мережу жебраків, яким байдуже, на що і де збирати.
Офіційно заборонити такі фонди не можна, адже проконтролювати, скільки грошей з ящиків потраплять на потреби АТО або в лікарні неможливо. Для податкової у таких Старцівство-волонтерських організацій завжди є набір чеків і квитанцій.
На жаль, чужа біда стала елементарним бізнесом, і ми щодня самі інвестуємо в нього. Єдиний вихід – дієво допомагати конкретним хворим, надсилати конкретні корисні речі на Схід чи через людей і організації, яким дійсно довіряєш. Кидаючи 20 гривень в ящик мушкетери-волонтера, пам’ятайте, що найчастіше за адресою дійде, в кращому випадку, менше половини.
