Звичайна секта

Просторий орендований зал. Кілька десятків людей з піднятими руками і заплющеними очима розхитуються вліво-вправо під спів кількох миловидних співачок.

Останні виконують пісню, що хоча і має досить мелодійний мотив, проте слова її досить примітивні. По суті це просто багаторазові повторення релігійних гасел, на кшталт, «О Господь Всемогутній!» або «Я люблю тебе, Ісус!», або «Алілуя».

Втім, віряни цим не переймаються. На обличчі у них – вираз солодкої ейфорії і цілковитого задоволення. Музика закінчується і проповідник починає читати проповіді. По суті це просто читання Біблії. Іноді дивлячись, як проповідник не відриває очей від тексту і примружує очі, намагаючись прочитати написане дрібним біблійним шрифтом слово, складається враження, що проповідник бачить цей текст вперше. Та присутнім на месі вірянам це байдуже. Адже вони продовжують перебувати у стані солодкої ейфорії і чують лише те, що хочуть чути… При цьому проповідник не просто читає Біблію. Він коментує чи не кожне її слово. Коментує експромтом і зазвичай сенсу в коментарях, кожен з яких проповідник повторює по три, чотири п’ять разів, не більше, ніж у звичайному лепеті учня, який не вивчив матеріал і намагається сказати хоч щось, щоб лише уникнути поганої оцінки . Та вірянам до того байдуже. Адже для них провідник відкриває велике одкровення. Більше того: абсолютно все, що говорить проповідник, – для них велике одкровення… Після закінчення меси проповідник підходить до вірян, кладе їм на голови долоню і кричить «Я тебе виліковую!», «Я виганяю з тебе бісів!» тощо. Деякі з вірян падають і навіть починають битись у конвульсіях…

Інша картина: агресивно налаштований натовп з плакатами і прапорами біля будівлі Адміністрації Президента. Той самий проповідник тоном вже не священика, а заправського політика говорить про світову змову гомосексуалістів чи якихось інших збоченців, про війну, на яку нібито посилають батьки своїх дітей, коли ті йдуть до навчальних закладів, в яких «два роки тому дозволили працювати гомосекусуалістам», про те, що закони, прийняті Верховною Радою не є чинними, оскільки в світі є тільки один законодавець – Бог і таке інше … Проповідник кричить «Ми проти…!», «Ми протестуємо..!» і т.п. і натовп це повторює – повторює раз, два, три, чотири… десять… Відтак, у випадкових очевидців створюється враження, що всі ці люди потрапили під дію масового психозу… Власне, можливо, це не просто враження…

Приблизно так, як показано в наведених двох ілюстраціях, виглядають ззовні «проповіді» очільників «Церкви живого Бога» (повна назва – «Об’єднана євангельська християнська Церква живого Бога») – релігійної організації, яка зазнала широкого розвитку на теренах колишнього СРСР і насамперед в Україні в рамках неоп’ятидесятницького «Руху віри» (“Faith Movement” ), відомого також як «Проповідь віри» та «Євангеліє процвітання». Як зазначається в книзі Олександра Дворкіна «Сектознавство. Тоталітарні секти», до нас «Рух віри» прийшов зі Швеції через тамтешню організацію «Слово життя», яка є однією з найчисельніших і впливовіших сект руху. «Рух віри», – пише О.Дворкін, – на відміну від усіх інших сект, не побудований у вигляді жорсткої міжнародної структури з єдиним центром і вертикальною системою підпорядкування, але всередині кожної секти, заснованої кожна у своєму місті, контроль не менший, ніж якби вони входили до централізованої структури».

На сьогоднішній день, якщо вірити інтернет-сайту ЦЖБ, організації-«церкви» під егідою Євангельської християнської Церкви живого Бога: в Києві, Мукачевому, Ужгороді, Івано-Франківську, Рівному та Стрию. Крім того, на території Закарпаття діє п’ять ромських церков ЦЖБ, а також церкви за кордоном, зокрема в Італії, Угорщині, Німеччині. Очолює об’єднання – єпископ ЄХЦЖБ Сергій Балюк – особа досить неординарна. Чого вартує, наприклад, той факт, що вказаний проповідник так і не спромігся закінчити Львівського сільськогосподарського інституту (звісно, сьогодні він мотивує це утисками з боку КДБ, оскільки, мовляв ще до вступу до вказаного вишу пан Балюк проповідував християнське віровчення мукачівським циганам), а сьогодні, маючи за спиною майже 30 років проповідницької діяльності, він продовжує плутати слова і з заминками читати Біблію. Втім, віряни все одно цього не помічають, адже оточення пана Балюка непогано володіє сучасними технологіями впливу на свідомість громадян, в основі яких лежить багаторазове повторення одних і тих самих ключових фраз, результатом яких є введення віруючих в стан ейфорії, трансу. В народі цей метод називають просто – зомбуванням. Власне, в цьому і полягає особливість усіх тоталітарних сект. Адже людина, яка перебуває в ейфорії, ніколи не помічатиме «ляпів» у проповідях, ніколи не запитає, чому те чи інше слово слід трактувати саме так, а не інакше, чому замість того, щоб слухати проповіді, віряни повинні виходити під стіни адмінбудівель владних установ і вимагати від Верховної Ради прийняття чи неприйняття того чи іншого закону, а головне: чому це раптом необхідно віддати власні, кревно зароблені кошти на поїздку проповідника за кордон, оплату його праці чи придбання йому автомобіля або квартири. Те, що вся діяльність, включно з закордонними поїздками очільників церкви рясно оплачується з кишені віруючих, керівники ЦЖБ навіть не приховують і відверто пишуть про це на своїх інтернет-сайтах.

Не є виключенням також і Церква живого Бога в Івано-Франківську, де організацію очолює Людмила Денисюк. Нашим кореспондентам вдалося дізнатись, що за оренду приміщення по вулиці Галицькій, 109, де донедавна функціонери ЦЖБ проводили свої меси, церква сплачувала щомісяця 10 тисяч гривень. Враховуючи той факт, що загалом громада ЦЖБ налічувала близько 100 вірних, кожному її члену лише на оренду приміщення доводилось віддавати по 100 гривень. Поговорюють, що окремі віруючі використовували вказане приміщення як житло. Чи не ознака це того, що вірні церкви заради своєї «віри» ладні піти на все, навіть на розкол такого важливого суспільного інституту, як сім’я?

Вчені-психологи ще довго досліджуватимуть численні наслідки згубного впливу використання технологій зомбування на психічне та фізичне здоров’я людей. Додайте до цього зневажливе ставлення до державних інституцій і законів, заохочення агресії щодо представників традиційних релігій, а також той факт, що до верхівки секти входять раніше судимі за аморальні злочини люди, як, наприклад, Петро Войцехівський, якого в 2002 році було засуджений до 2 років позбавлення волі за ст.ст. №302, 208 Кримінального кодексу України (створення або утримання місць розпусти і звідництво, незаконне відкриття валютних рахунків) – маєте логічне запитання: чи дійсно живий Бог хоче, щоб його так шанували?

За матеріалами Коломия

1 thought on “Звичайна секта

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: