Львівські історії земельних шахрайств

Третій рік слідчі розплутують схему земельного шахрайства, жертвою якого стали селяни кількох районів Львівської області. Однак уже сьогодні схоже на те, що обійти закон хотіли усі, хоча наполягають — про порушення ані слухом, ані духом не знали.Селяни мали землю, а бізнесмени гроші. І ті, й інші хотіли обміну. Селяни уявляли собі: за кілька днів будемо багатими — земельні паї допоможуть. Підприємці потирали руки: такі гарні наділи обабіч центральних магістралей! Бізнес піде як по маслу. Та от незадача: наперекір усьому ті закони — земельні паї продати не можна: діє мораторій. Та на Львівщині проблемою це не було.

У селян — паї, а бізнесменам сільськогосподарська земля в принципі не потрібна. Їм на тих наділах не моркву садити. Комусь потрібно було будувати завод, комусь склади, заправки — цільове призначення землі міняти треба. Дмитро К., юрист із Дніпро­петровська, у 2007–2008 рр. допомагав і одним, і другим.

50 тис. доларів за гектар — озвучив чиновник вартість зміни цільового призначення землі підприємцю Олегу Я. Термін — не більше чотирьох місяців. Олег Я. нагледів собі три наділи у Ка­м’янка-Бузькому районі, які належали Володимиру та Марії П. і Степану Г. До слова, площа сягнула поза п’ять гектарів, тож підприємцю довелося сплатити за послуги Дмитру близько 250 тис. доларів. Ще одну земельну ділянку — Любо­ві Б. бізнесмен знайшов у селі Мурованому, неподалік Львова. І покупець, і продавці стверджують, буцімто уяви не мали про порушення закону. Мовляв, юрист Дмитро переконував — усе буде добре.

Продати земельні паї хотіла і сім’я Дарини Л. Їхні наділи потягнули за гектар і також знаходилися обабіч київської траси, щоправда в іншому районі області — Пустомитівському. Займа­тися підприємництвом на них хотів львів’янин Олексій Т. Усіма юридичними тонкощами опікувався уже знайомий нам юрист. У цього бізнесмена Дмитро К. отримав меншу суму — 53 тисячі доларів, відповідно до такси. А у розписці, даній Олексію Т., так і вказав: за здійснення правочину по зміні цільового призначення земельних ділянок. А далі селяни і Пустоми­тівського, і Кам’янка-Бузького районів — як і двоє згаданих бізнесменів — надовго втратили спокій.

Ситуації один в один. Бізнес­мен Олексій Т. є власником земельних ділянок сім’ї Дарини Л. Селяни обумовленої суми грошей від нього не отримали. І підприємець не приховує, що платити їм не збирається. Адже йому була потрібна земля під бізнес. А у всіх документах ділянки фігурують як «для ведення товарного сільського господарства». Така ж історія і в бізнесмена Олега Я., що став власником земельних паїв Володимира та Марії П. і Степана Г. Щоправда, у цьому випадку підприємець частину коштів таки сплатив. Однак решту віддати також відмовляється, адже і у нього цільове призначення землі не змінено. Отож другий етап оборудок юристові Дмитрові прокрутити не вдалося. Неофіційно право­охоронці кажуть, що виною всьому стало затримання одіозного голови Львівського апеляційного адміністративного суду, за керівництва якого начебто зміна цільового призначення землі проб­лемою не була. Та як би там не було, однак перший етап — схема набуття права власності на земельні паї доволі цікава.

Від імені селян були складені завідомо неправдиві документи про наявність боргових зобов’язань: договори позики та розписки. Так Дарина Л. дізналася, що позичила у Олексія Т. аж 1 млн. гривень. Така ж сума фігурувала у підробленій розписці щодо надуманої заборгованості Володимира та Марії П. перед Олегом Я. Одним із пунктів договорів позики було передбачено, що виконання зобов’язань забезпечуватиметься наявним правом власності на земельні наділи.

Згодом на світ з’явилися третейські угоди. Звісно, для того, аби у подальшому подати позови про стягнення заборгованості з селян до третейського суду при юридичній корпорації «Принцип». Місце слу­хання — с. Мала Данилівка Дергачівсь­кого району, що на Харківщині. Цей третейський суд обрано не випадково. Це стає зрозумілим, коли стає відомо, що двоє із його суддів працюють… юрисконсультами у м. Львові. Один із них добре знайо­мий із Дмитром К., який через нього і передавав та отримував документи.

У подальшому в третейських історіях Дарини Л., Степана Г., Володимира та Марії П. повна аналогія. У рішеннях третейсь­ких судів щодо селян вказано, що ті заборгованість перед підприємцями визнають, коштів повернути не мають, борг погоджуються віддати землею. Далі просто: мирові угоди — затвердження їх рішеннями третейського суду — ухвали про видачу Дерга­чівсь­ким районним судом Харківської області виконавчих листів по зобов’язанню відповідних управлінь земельних ресурсів видати бізнесменам державні акти на земельні ділянки.

Коли дійшло до кримінальної справи, бізнесмени як один наполягали, що про перипетії у третейських судах вперше чують. Ні Олег Я., ні Олексій Т. грошей селянам не позичали, і в подальшому жодних договорів позики, мирових угод не підписували. Більше того, ніхто з них на засіданнях третейського суду не був.

Селяни відповідно також в один голос заявляють, що у третейському суді не були. І тепер виникають запитання до самих третейських суддів: адже у їхніх рішеннях вказано про присутність і позивачів, і відповідачів. Ба більше, їхні виступи у судових засіданнях. А в Криміналь­ному кодексі є відповідні статті та покарання. Однак перспектива притягнення третейських суддів до відповідальності виглядає не надто реальною.

Описана схема на теренах Львівщини була накатаною та працювала із розмахом. Є навіть і випадки, коли ані селяни, ані підприємці жодних претензій до юриста Дмитра К. не висувають. Наприклад, мешканка Микола­ївсь­кого району Марія Г., земельні ділянки якої стали власністю бізнесмена Андрія Б., визнає… що дійсно позичила в останнього 140 тисяч гривень; давала розписку; підписувала мирову; погоджується із рішенням третейсь­кого суду. У бізнесмена теж претензій до юриста немає. Чи не тому, що Андрію Б. не розходилося у зміні цільового призначення землі, а наділи йому були потрібні саме для ведення сільсь­кого господарства?

У це можна було б і повірити. Однак нам вдалося знайти ще одну аналогічну справу — Любові Б. із села Мурованого під Льво­вом. Вона у кращому становищі, ніж інші селяни — надалі є влас­ником свого земельного паю. Чи то документи, які мали б подаватися у тре­тейський суд, загубилися, чи то підприємець, якому була потрібна земля, відмовився працювати за такими схемами. Та Любов Б. чітко пояснює: «Дмит­ро К. сказав, що мені необхідно підписати документи, з яких слідує, що я позичила гроші…».

Є ще одна важлива деталь: більшість підприємців вийшли на Дмитра К. через одне із львівських агентств нерухомості. Його нинішній директор Володи­-

мир К. та й інші працівники зай­малися пошуком земельних ділянок. Підприємець Олег Я. навіть заплатив 5 тисяч доларів. Він наполягає, що дав кошти Володи­миру К. в рахунок роботи, яку мав зробити юрист Дмитро по зміні цільового призначення землі. Сам нинішній директор агентства нерухомості борг визнає, та стверджує, що гроші просто позичив, усіма правовими тонкощами займався Дмитро К., і він нічого конкретно про дії юриста не знав.

Не може отримати назад своїх грошей і львів’янин Орест Н., який також мав справу із Дмит­ром К. Познайомився із ним у тому ж таки агентстві нерухомості. Оресту Н. потрібно було узаконити самовільну забудову, оформити документи на будівництво та приватизацію землі. Однак нічого із переліченого Дмитро К. не зробив і ось уже четвертий рік не повертає п’ять тисяч доларів…

Допоки триває слідство у кримінальній справі за фактом заволодіння земельними ділянками шляхом шахрайства і немає обвинувального вироку, який би вступив у законну силу, селяни аж ніяк не зможуть повернути собі земельні паї. І хоча підприємці від наділів відхрещуються, в українському законодавстві немає зворотної процедури. Та й навіть після засудження винних у шахрайстві — якщо це звісно станеться — селянам не один день потрібно буде бігати по судах та усіх інстанціях.

Хто знає, скільки б ще селян Львівщини залишилися без своїх земельних паїв за вищеописаною схемою. Однак ще у 2009 році Верховною Радою (Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Ук­раїни щодо діяльності третейсь­ких судів та виконання рішень третейських судів») заборонено третейським судам розглядати справи у спорах щодо нерухомого майна, включно із земельними ділянками. Тільки от не придумали ще законодавці, як селянам, потерпілим від діяльності спритних юристів та суддів, повернути собі назад у власність земельні паї.

За матеріалами Дзеркало тижня

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: