У погоні за шарою, або як не стати агентом LOH (лохом)

Напевно, великий комбінатор усіх часів і народів Остап Бендер навіть не підозрював, що у нього буде так багато послідовників. І що кількість простаків (а по-іншому — лохів) зростатиме. Взагалі-то дії, спрямовані на заволодіння державним, громадським чи особистим майном (або грошима) шляхом обману чи зловживання довір’ям, Кримінальний Кодекс України кваліфікує як шахрайство. В народі це називають лохотроном або кидаловом…
КВАРТИРНИЙ ЛОХОТРОН

57-річна кіровоградка Галина Т. була власницею добротного будинку на вулиці Водогінній (район Старої Балашівки), у ньому й мешкала. Іншого житла не мала. Та все ж, попередньо порадившись із сином і чоловіком, вирішила той будинок продати. Довго шукати покупців не довелося. Ціна, яку заправила Галина Т. — а це чотири з половиною тисячі доларів — цілком влаштувала покупця.

Угоду купівлі-продажу оформили нотаріально. Галина Т. продала будинок на підставі документа — свідоцтва про право на спадщину. Ключі віддала новим господарям. Ті, однак, вселятися не поспішали: планували заробити трохи грошей і зробити ремонт. Галина Т. всі ці нюанси запам’ятала. І вже буквально за кілька тижнів вирішила продати свій будинок удруге. Другий покупець теж пристав на названу ціну і в салоні власного автомобіля передав Галині Т. чотири тисячі “зелених”. Ще п’ятсот доларів пішло у нього на оплату боргів за комунальні послуги.
– Угода купівлі-продажу з другим покупцем була оформлена на підставі лише дубліката (!) про право на спадщину, — розповідає заступник прокурора Ленінського району Кіровограда Світлана Клюкіна. — Аферистка розповіла своєму покупцеві легенду: мовляв, документи забула вдома у родичів. Наївний клієнт сприйняв її слова на віру…

Сім’я другого покупця відразу вселилася у будинок на Водогінній. Але через кілька місяців до них завітали люди і сказали, що будинок належить їм, оскільки вони придбали його раніше. Обидві родини розмахували угодами купівлі-продажу. Компромісу не знайшли, вирішили шукати правди у правоохоронних органах. А Галина Т., прибравши до кишені вісім з половиною тисяч доларів, насолоджувалася життям. Удвох із чоловіком вони найняли квартиру на вулиці 50 років Жовтня, придбали телевізор, мобільні телефони, іншу техніку. Своєму дорослому синові, як і обіцяли, подарували автомобіль “Волга”.

За фактом шахрайства в особливо великому розмірі проти Галини Т. було порушено кримінальну справу (ч. 4 статті 190 Кримінального Кодексу України). Попереднє слідство почало встановлювати істину. Підозрювана у скоєнні злочину найняла собі досвідченого адвоката. Напевно, удвох вони і виробили тактику, як уникнути відповідальності. У ході слідства Галина Т. заявила, що хвора і вже двічі лікувалася в неврологічному відділенні обласної лікарні. У справі було призначено судово-психіатричну експертизу. Згідно з її висновком, підозрювана на момент скоєння злочину не могла усвідомлювати своїх дій і керувати ними, оскільки перебувала у стані неосудності.

Суд узяв до уваги, що Галина Т. є душевнохворою і (буцімто) небезпечною для суспільства, а тому своєю постановою постановив направити її на лікування до психіатричної лікарні зі звичайним режимом нагляду.

Ось такий лохотрон. Тепер спритній кіровоградці доведеться мінімум півроку пробути в стінах лікарняної установи. Але, певно, її буде гріти думка про вісім тисяч “зелененьких”, які вона прибрала до рук.

Обманутим покупцям гроші так і не повернули…

ФІНАНСОВА ПІРАМІДА — У КІРОВОГРАДІ

Українсько-російський благодійний фонд (який начебто відкрив своє представництво і в Кіровограді) мав претензійну назву, але у людей вона чомусь викликала довіру. Фонд начебто мав на меті матеріальну допомогу сиротам і малозабезпеченим категоріям громадян. Принаймні, про це йшлося в запрошеннях на інформаційні семінари, які відбувалися в орендованих приміщеннях театру та Палацу культури.

Люди, які приходили на ці “сходки”, отримували спеціальні перепустки та контрамарки. І вже в залі, під акомпанемент гучної ритмічної музики, їх починали зомбувати.

Усім без винятку клієнтам організатори пророкували блискуче фінансове майбутнє і стрімку кар’єру. При цьому молодики не розповідали, які саме благодійні акції оплачуються ними так високо. Можливо, слово зомбування й дуже різке. Але чим ще можна пояснити той факт, що після першого етапу цього заходу всім учасникам семінару запропонували написати розписки про нерозголошення побаченого та почутого, і люди погодилися. Потім були індивідуальні бесіди. Кожній потенційній жертві шахраї пропонували вкласти у фонд чималеньку суму (в доларах) під неймовірно високі відсотки. І кіровоградці… вносили гроші. Хто скільки — 800, 1000, 2000 доларів.

Одна тітонька, наприклад, поклала до кишені шахраїв майже чотири тисячі “зелених”, заклавши у ломбард будинок… Усі нові члени фонду отримували від керівників завдання: втягувати інших людей…

Деякі жертви фінансової піраміди, переконавшись, що гроші їм не вдасться повернути, звернулися за допомогою до правоохоронців. З огляду на це наприкінці серпня за фактом шахрайства в особливо великих розмірах (частина четверта статті 190 Кримінального Кодексу України) прокуратура Кіровоградської області порушила кримінальну справу. Наразі триває слідство. І якщо хтось із вас, шановні читачі, став жертвою цих шахраїв, звертайтеся. Можливо, своїми свідченнями ви не дозволите аферистам уникнути відповідальності.

ПІД МАРКОЮ “НОВОГО КАНАЛУ”

Ще один вид афери з’явився нещодавно в нашому обласному центрі. Це своєрідне поєднання”методу аукціону” зі звичайним ошуканством.

Шахраї видивляються у натовпі пристойно вбраних людей. Підходять. Далі все відбувається приблизно за такою схемою:

– Здрастуйте! Ми — представники “Нового каналу”. До свого п’ятиріччя проводимо святкову акцію. Просто так даруємо вам чудову праску. Відеомагнітофон від “Нового каналу” хочете? Ми його розіграємо…

Жертва має змагатися за приз із підставними особами. І… навіть виграти у боротьбі за чудо-техніку! Але потім псевдооператор і псевдожурналіст хочуть людину “зняти” для телевізійної програми. Речі (сумку з гаманцем, праску, той же відик) беруть “потримати”, щоб їх “не було видно у кадрі”. І поки людина готується до “зйомки”, шахраї разом з камерою та речами тікають. Наздоганяти їх — справа марна…

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Воістину, шахраї, стверджуючи, що на їхній вік лохів вистачить, стовідсотково праві. Нещодавно на одній із автостанцій міста мені довелося почути таке. Один молодик, орудуючи кулькою під ковпачком, запрошував натовп: “Подходите! Еврейское спортлото — не проигрывает никто!”

Неподалік стояло подружжя (на вигляд, їм було років по 40-45) і спостерігало за грою явно підставних осіб.

– Я знаю, кулька он там, – кричала жінка.

– Правильно, — обізвався ведучий лохотрону. — У вас виходить, спробуйте зіграти!

– Зіграю, їй Богу! Була не була, — махнула рукою.

– Ніно, та що ти! — заговорив чоловік. — Це ж наперсники!

– Та які наперсники, — крикнула вона. — Ти що, не чув? Єврейське лото…

Єврейське лото коштувало подружжю 240 гривень (з якими вони збиралися їхати до доньки в Черкаси) і нервів. Лохотрон же живе і процвітає…

Будьте пильними!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: