Підводні камені онлайн-покупок

Мабуть, кожен із нас хоч раз у житті бував у ситуації, коли доводилось повертати товар до магазину. Так от особисто у мене ніколи не було враження, що мене там раді бачити.

Продавців та магазини, в принципі, можна зрозуміти, адже свої прибутки ніхто не любить втрачати.

На щастя, в цивілізованому світі є норми законодавства, які регулюють такі питання. В нашому випадку ці норми прописані в Законі “Про захист прав споживачів”, який дає досить широкі права споживачу в разі придбання ним товару. Так, зокрема, товар можна провернути протягом 14 днів з будь-яких причин, попросити його відремонтувати, обміняти на новий або повернути кошти протягом гарантійного періоду, якщо в товарі було виявлено істотний недолік.

У разі, якщо магазин відмовляється задовольнити законні вимоги споживача, останній може звернутись в Держпродспоживслужбу України, яка зобов’язана розглянути скаргу та може перевірити порушника. В принципі, ця система працює, і наполегливий споживач може відстояти свої права, що було перевірено мною на власному досвіді.

Водночас, все більше й більше покупок українці сьогодні роблять в Інтернеті. Тож давайте розберемось, чи мають онлайн-покупці такі ж права, як і ті споживачі, які купують оффлайн. В теорії, так, адже в Законі ніде не написано, що інтернет-покупці мають менше прав чи дискримінуються якимось іншим чином. Але на практиці, дуже часто, придбавши неякісний товар в інтернеті, споживачі зіштовхуються із неможливістю його повернути. І навіть якщо такий споживач звертається із скаргою в державні органи, звідти приходить пояснення, що вони не можуть знайти порушника та притягти його до відповідальності.

Так, на початку цього року в.о. заступника голови Держпродспоживслужби Лілія Стиренко наводила невтішну статистику, що з усіх скарг, які надійшли на їхню адресу в 2016 році та стосувались покупок зроблених в інтернет-магазинах, вони змогли розглянути лише 1%. У решті випадків у них не було можливості знайти продавця та довести факт здійснення покупки товару. Чому так відбувається і чи є можливість якось виправити цю ситуацію?

Проблема, як це часто у нас буває, в недосконалості законодавчої бази. Так, Закон “Про електронну комерцію” встановлює чіткі вимоги щодо інформації, яку продавець зобов’язаний надавати покупцям при здійсненні електронної торгівлі (стаття 7 Закону). Зокрема, продавець обов’язково має надати інформацію про повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи-підприємця; місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи-підприємця; адресу електронної пошти та/або адресу інтернет-магазину, а також інформацію про порядок прийняття претензії. Саме ці дані у випадку виявлення проблем із товаром мають надати змогу споживачу чи контролюючим органам можливість відшукати продавця. Проте, як іноді жартують, жорсткість законодавчих вимог в Україні нівелюється відсутністю необхідності їх виконання.

Іншими словами – в нашому законодавстві не зазначено, а що ж робити, якщо продавець не виконує своїх зобов’язань і замість перерахованої вище інформації зазначає лише номер мобільного або електронну адресу, за якими його пізніше не можливо ні відшукати, ні притягнути до відповідальності.

На думку експертів Європейської Бізнес Асоціації, ситуацію може покращити прийняття проекту закону 6754, який було влітку зареєстровано в Парламенті. Зазначений законопроект передбачає внесення змін до законодавства про захист прав споживачів та про електронну комерцію в частині запровадження механізмів реагування з боку державних органів на порушення вимог щодо оприлюднення інформації, яка має бути доведена до споживачів. Зокрема, якщо магазин не зазначив адресу для отримання письмових скарг від споживачів, дійсний контактний номер та іншу інформацію необхідну для його ідентифікації і передбачену законодавством, Держпродспоживслужба може надіслати припис про усунення таких порушень та розміщення необхідної інформації на сайті магазину. У випадку невиконання такого припису відповідальний державний орган може прийняти рішення призупинити доступ до веб-сайту такого продавця до моменту усунення ним порушення.

Сподіваюся, що запровадження такого механізму дасть можливість українцям краще відстоювати свої права та нарешті змусить всіх онлайн-продавців виконувати вимоги законодавства.

А доки законодавці не приймуть відповідний проект закону, схоже, саме на нас лежить відповідальність перевіряти інформацію щодо продавця перед здійсненням покупки в Інтернеті. Окрім цього, не зайвим буде перепитати, які саме документи про підтвердження здійснення покупки ви отримаєте. Так, якщо ви купляєте техніку чи електроніку, то вам обов’язково мають надати фіскальний чек, отримання якого є запорукою гарантійного обслуговування. Якщо ж ви купуєте щось інше, і продавець має право не надавати вам фіскальний чек, переконайтесь, що ви отримаєте інший документ, який підтвердить факт здійснення покупки, наприклад, товарний чек та поцікавтесь умовами гарантійного обслуговування.

Кожному з нас буде корисно почитати Закон “Про захист прав споживачів”, адже саме в наших інтересах знати свої права і вміти їх відстояти.

За матеріалами “НВ

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: