Україна – чи існує ісламська загроза у нас?

Аналітична компанія Economist Intelligence Unit склала щорічний рейтинг світових загроз.

Друге місце посіло вторгнення Збройних сил Росії на територію України та Сирії, що, на думку аналітиків, може призвести до нової «холодної війни».

іслам

Загалом у списку 10 глобальних загроз були оцінені за шкалою від 0 до 25 балів:

1. Уповільнення економіки Китаю (20 балів).

2. Втручання Росії в Україну і в Сирію, що може призвести до нової «холодної війни» (16 балів).

3. Криза корпоративних боргів на ринках, що викликані валютною нестабільністю (16 балів).

4. Розпад Європейського союзу під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (15 балів).

5. Вихід Греції з єврозони з подальшим розпадом єврозони (15 балів).

6. Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США (12 балів).

7. Наростання загрози ісламського екстремізму може дестабілізувати світову економіку (12 балів).

8. Великобританія голосує за вихід з Євросоюзу (8 балів).

9. Експансіонізм КНР провокує збройні зіткнення в Південно-Китайському морі (8 балів).

10. Припинення інвестицій в нафтовій галузі призведе до колапсу цін на нафту (4 бали).

Незважаючи на високий показник загрози, яку уособлює Росія з її агресивною зовнішньою політикою, досить значною проблемою для всього світу залишається наростання загрози ісламського екстремізму, що може дестабілізувати світову економіку. Ісламізм як глобальна світова загроза сьогодні не визнає кордонів та жодних правил. Ісламістський тероризм, як і агресивна політика володимира путіна, формують чинники загрози як світовій безпековій політиці, так і окремим країнам, що самостійно зіштовхнулися з цими проблемами.

Україна вже як два роки стала об’єктом агресивної політики Російської Федерації, що розв’язала війну на сході країни та окупувала Крим. Наслідки цієї проблеми відомі широкому загалу українців – розвиток тероризму та сепаратизму, намагання дестабілізувати ситуацію в середні країни. Однак, відносно мало інформації сьогодні можна знайти щодо аналізу інших проблем, що становлять загрози національній безпеці сучасній Україні. Серед них окремо можна виділити ісламізм. То чи існує на сьогодні ісламістська загроза в Україні? Відповідь на це питання спробуємо знайти в даному матеріалі.

Ісламізм

Ісламізм – це третя тоталітарна ідеологія (після фашизму і комунізму), яка пропонує безглуздий середньовічний підхід до проблем сучасного життя. Ретроградний і агресивний, він утискає немусульман, пригнічує жінок і виправдовує поширення влади ісламу за допомогою сили. Відповідно до думки дослідника Володимира Мейстера, крайня антизахідна спрямованість фундаменталістів призводить до заперечення ними: рівності статей, свободи совісті, загальної грамотності, а також породжує реакційно-утопічні прагнення відродити мусульманське Середньовіччя. Ісламісти намагаються встановити контроль над сепаратистськими, іредентистськими і протестними рухами. Ідеологія ісламістів передбачає обов’язковість джихаду проти всіх невірних – як немусульман, так і тих мусульман, які не є і не бажають бути ісламістами. Такі мусульмани оголошуються віровідступниками в результаті такфіра, визнання їх невірними. Ісламісти, використовуючи специфічно інтерпретовані положення шаріату, допускають і рекомендують вчинення терористичних актів, в тому числі «сліпих» (спрямованих проти випадкового набору людей в місцях їх концентрації), використання терористів-смертників. Вони прагнуть реісламізаціі, залучення до боротьби за досягнення цілей ісламістів «етнічних мусульман», тобто людей, чиї предки були мусульманами, але самі вони віруючими мусульманами не є (татари, башкіри, кавказькі національності та ін.).

Серед ісламістських організацій сучасного світу можна назвати «Аль-Каїду» та її філії в різних регіонах світу, «Ісламську державу» та інші.

іслам

Розвиток ісламізму в Україні

Як повідомляє radiosvoboda.org з посиланням на співробітницю британської аналітичної установи Chatham House (стипендіата Роберта Боша) Анну Мюнстер, до 2014 року в Україні нараховувалось близько 500 тисяч мусульман – приблизно 1% населення. Хоча деякі джерела стверджували про понад мільйон мусульман в Україні. 78% українських мусульман були зосереджені у Криму.

За інформацією Людмили Маєвської, 14 серпня 1992 року рішенням Духовного управління мусульман Європейської частини СРСР і Сибіру було засновано Головне мухтасібатське управління мусульман України. Імамом-мухтасібом був призначений шейх Ахмед Тамім, запрошений громадою для сприяння вивченню ісламу, який заснував першу в Києві школу з вивчення основ цієї релігії в 1991 році. З 27 вересня 1993 року організація стала називатися Духовним управлінням мусульман України (ДУМУ), основною метою якого стало об’єднання мусульман і навчання релігійним знанням. 11 травня 1993 року був відкритий перший в історії України мусульманський навчальний заклад – Київський Ісламський університет.

Однак, в цей же період в Україну стали проникати ідеї ваххабізму та інших екстремістських течій. Крім офіційно зареєстрованих релігійних громад стали з’являтися громадські організації, національно-культурні та ісламські культурні товариства, які стали сприяти поширенню ідеології радикально-екстремістських партій «Брати-мусульмани», «Хізб ут-Тахрір» та ін.

У середині 1990-х років в Україні з’явився ряд організацій іноземних студентів, орієнтованих на партію «Брати-мусульмани», які стали активно втручатися у внутрішні справи ісламських громад. Після реєстрації первинних організацій 7 лютого 1997 року в Україні була офіційно зареєстрована вже міжобласна асоціація громадських організацій «Арраід» («Лідер»), що об’єднала під своєю егідою всі громадські організації іноземних студентів. «Арраід» очолив Муаз Абу Обейда, якому через деякий час був заборонений в’їзд в Україну. В одному з документів організації йшлося, що асоціація висловлює подяку учасникам четвертого табору ісламської молоді, що проходив у 1997 році в селищі Сімеїз. На бланку стоїть підпис Муази Абу Обейди, а зазначена на ньому адреса має одна з організацій-членів Всесвітньої асоціації ісламської молоді (WAMY), яка активно пропагує ваххабітську ідеологію у всьому світі. Президентом і скарбником організації є один з родичів нині покійного Осами бін Ладена, Абдуллах, що входить до фінансової еліти світу.

Влітку 1997 року в Криму «Арраід» організувала семінар, два молодіжних табори і «караван освіти». Під такою назвою в різних містах Криму було відправлено 11 груп з релігійною програмою. Крім представників Криму, в роботі табору брали участь жителі Донецька, Запоріжжя, Києва, Одеси, Харкова. Програма навчання включала в себе лекції, диспути, перегляд відеофільмів. Всі заходи проводилися з відома і схвалення Духовного управління мусульман Криму. Крім Криму, в липні 1997 року «Арраід» також був проведений вже сьомий щорічний табір в Ірпені для іноземних студентів. У його роботі брали участь Ісам аль-Башир і Фейсал Мавляві. Останній був одним з керівників відомої радикально-екстремістської організації «Брати-мусульмани». Він же був запрошений асоціацією «Арраід» та в 1998 році на перший Міжнародний круглий стіл «Мусульманська меншість між теорією і практикою», який проходив 16-17 жовтня в Києві. Влітку 1998 року, з 8 по 15 липня, асоціацією «Арраід» був проведений черговий молодіжний табір в Сімеїзі. Крім релігійних питань, була порушена роль мусульман у сучасному суспільстві, і наголошено на необхідності більш активної участі в культурному, соціальному та політичному житті країни. За словами деяких учасників, навчання проводилося за книгою дагестанського ідеолога Багаутдіна Мухаммада «Намаз». На території України ця книга була видана в Одесі організацією «Аль-Масар», що входить до складу «Арраід». В кінці 1998 року почала виходити газета «Арраід» російською та арабською мовами. В газетах друкувалися матеріали Юсуфа аль-Кардаві, голови цієї організації, а також давалися посилання на Ібн Таймію Хаввута, друкуються статі Хавви Амаговової. В 1999 році встановлені зв’язки з культурно-етнографічним центром «Алушта». З цього часу там стали проводитися заняття, які вели Наджіє Муртазаєва з Сімферополя і Фейрузе Хатіп з Алушти. Вони поширювали газети «Арраід» та «Аль-Баян» і літературу, видану відомим проваххабітським фондом «Зам-Зам» і WAMY. За сприяння Фейрузи Хатіп молодь Алушти відвідувала заняття в сімферопольському підрозділі «Арраід», організації «Ахрар», а вона, в свою чергу, проводила семінари в Алушті. Вплив організації поширювався і на весь Алуштинський район. У 2002 році Фейрузе Хатіп була заступником директора табору в Сімеїзі.

Для залучення в свої ряди нових прихильників ісламські організації проводили благодійні заходи, активно використовуючи релігійні події і свята.

В кінці березня 1999 року в Управлінні юстиції Києва було офіційно зареєстровано українське відділення проваххабітського міжнародного благодійного фонду «Зам-Зам». Організацію очолив Ясир аль-Хасан, який очолював раніше фонд «Бушра» і мав відношення до «SAAR Foundation». Ця організація стала офіційним спонсором газети «Аль-Баян».

На початку 2000 року діяльність «Арраід» була помічена державною владою України. Незважаючи на це, асоціація «Арраід» продовжила свою роботу. З 28 червня по 23 липня 2000 року в Сімеїзі «Арраід» був проведений черговий (сьомий) табір для жінок, юнаків та дітей. У його роботі брали участь не тільки громадяни України, але й інших країн СНД (Росія). У дитячій зміні відпочивало 68 осіб. Директором табору був Мухаммад Абу Армізен. На відміну від 1999 року викладачами були в основному жителі України. Якщо раніше в роботі табору міг брати участь будь-який бажаючий, то з 2000 року був встановлений певний критерій відбору. В молодіжний табір приймали юнаків від 16 до 25 років, які мали базові знання релігії. Подібний метод широко застосовується в ступінчастій структурі залучення членів організацією «Брати-мусульмани». Тоді в ЗМІ лідером кримських ваххабітів періодично фігурував Мухаммад Мухсин.

Ця інформація викликала великий резонанс на півострові. З цього приводу була скликана прес-конференція, під час якої йшлося про те, що в Криму немає ґрунту для поширення ваххабізму. Репортаж, показаний на російському НТВ, викликав негативну реакцію Ліги кримськотатарських юристів «Ініціум» і Управління верховного комісара у справах біженців ООН (УВКБ ООН), за сприяння якого була утворена названа організація. На питання журналіста Олександра Мащенка про екстремістську літературу глава фонду «Крим-2000» Кубеддін Кубеддінов заявив, що подібних книг ніколи не бачив. А Мухсин Мухаммад на питання, що таке ваххабізм, не дав конкретної відповіді. За винятком фрази, що Мухаммад ібн Абд аль-Ваххаб був «видатним вченим».

Станом на 2002 рік в Україні діяла вже ціла мережа студентських організацій, що замикалась на «Арраід». Це – «Ан-Нур» в Києві, «Аль-Ісра» у Вінниці, «Аль-Масар» в Одесі, «Аль-Манар» в Харкові, «Аль-Амаль» в Донецьку, «Ахрар» в Сімферополі, «Аль -Баян» в Луганську, «Аль-Нібрас» у Львові, «Аль-Фаджр» в Запоріжжі, «Аль-Худа» (Істинний Шлях) в Полтаві, «Аль-Мустакбаль» в Дніпропетровську. Діяв ряд жіночих клубів в Києві, Донецьку та Сімферополі.

На всій території Україні також стали робитися спроби відкриття мережі ісламських культурних центрів. Одна з таких організацій з’явилася в Херсоні. Її діяльність викликала невдоволення мусульман регіону. Звертало на себе увагу і те, що ця організація отримувала літературу фундаменталістського спрямування і поширювала її серед мусульман Херсона. Частина місцевих мешканців звернулась на адресу міської адміністрації про заборону реєстрації центру під керівництвом Д. Я. Фаізова.

Ще з середини 1990-х років існував і обласний Культурний центр ісламу в Донецьку, який вів активну релігійну діяльність, зокрема сприяв випуску літератури організації «Брати-мусульмани». Однак, згідно з документами відділу у справах релігії Донецької обласної адміністрації, заняття, що проводились організацією, не були релігійними, отже, організацію не можна було відносити до таких. Культурний центр у Донецьку представляв в Україні інтереси Ісламського Конгресу Росії. Представники цієї організації ввозили в Україну і поширювали проваххабітську літературу Ісламського Конгресу Росії. Культурний центр Ісламу в Донецьку встановив також тісні взаємини з асоціацією «Аль-Бушра» і сприяв в поширенні газети «Аль-Баян». У газеті, зокрема, публікувалися статті і робилися посилання на таких релігійних і громадсько-політичних діячів як Абу Аля аль-Маудуді, Юсуф аль-Кардаві, Хурам Мурад, Мукаддас Бібарсов, Абдуррахман Тахір (голова фонду «SAAR Foundation»). Останній на сторінках газети вихваляв ідеологічного попередника Ібн Абд аль-Ваххаба, Ібн Таймію та одного з ідеологів екстремістської організації «Брати-мусульмани» Абу Аля аль-Маудуді.

У Києві Ісламський культурний центр активно співпрацював і з організацією «SAAR Foundation». За сприяння цієї організації в культурному центрі були відкриті курси арабської мови, побудований ряд мечетей в Криму (Піонерське, Дубки, Джерельне, Строганівка, Сімферополь). За підтримки «SAAR Foundation» також почав діяти фонд «Шафакат» (Співчуття). Однак, найбільш цікавим фактом є те, що цю організацію цікавило економічне становище України. В одному з листів, спрямованих до Херсонської області, голова організації цікавився економічним становищем регіону (стан промисловості, сільського господарства, тваринництва та тощо). У 1995 році організація несподівано припинила своє існування.

Слід зазначити, що найбільший інтерес для прихильників радикально-екстремістських ісламістських організацій в Україні завжди представляв Крим, який має строкатий етно-конфесійний склад.

Таким чином, з кінця 80-х – початку 90-х років в Україні з кожним роком активніше стали поширюватися ваххабізм та ідеологія ісламістських організацій. Все це робилося під прикриттям радикальних течій ісламу, віряни якого маскували свою активність під виглядом культурно-освітньої та місіонерської діяльності. У середині 1990-х років Україна перебувала вже на другому з етапів поширення ваххабізму – йшло активне вербування прихильників в мусульманських громадах. Особлива увага приділялася молоді, для залучення якої стали організовувати літні табори. В цей же період одночасно проводився і третій етап – прагнення очолити громади, призначити своїх людей імамами. Все це призвело до утворення незалежних громад, які потім утворили окреме Духовне управління (ДЦМУ). Легалізувалися підпільні організації. Для більш успішної діяльності ваххабіти реєстрували різноманітні культурні центри (ісламські, національні), фонди та фірми. Деякі з подібних організацій активно збирали стратегічну інформацію про Україну. Встановлювалися зв’язку з проваххабітськими організаціями «Аль-джамаат аль-Ісламія», WAMY, фондами «Зам-Зам» та «Ібрагім аль-Ібрагім». З кінця 1997 року Україна перейшла до четвертого етапу поширення ваххабізму. Оформивши організаційні структури і отримуючи матеріальне підживлення з-за кордону, прихильники ваххабізму зареєстрували політичну організацію, а з 2000 року почалася остання стадія четвертого етапу. Після депортації Муази Абу Обейді, громадською організацією «Арраід» в різкій формі ставиться питання про відносини України і організації «Арраід», висувається ціла низка вимог до держави, і, більш того, – керівництво України залякується втратою вигідних економічних контрактів в країнах Перської затоки.

Саме залучення вигідних економічних контрактів стало одним з методів поширення представників радикальних течій ісламу свого впливу на державну владу тієї чи іншої країни. У певний момент часу не стала виключенням з цього списку і Україна.

«Хізб ут-Тахрір»

1. Загальна інформація

В 2000-х роках на території України основними центрами ісламської активності фактично були Крим та Донецька область. Зокрема, на терені цих регіонів діяли осередки організації «Хізб ут-Тахрір аль-ісламія» («Партія ісламського відродження»). Проте найбільш активною ця організація залишалась на території АР Крим, де її голова Файзил Амзаєв фактично займався ефективним розвитком організації.

Структура «Хізб ут-Тахрір» уявляє собою піраміду, яка включає в себе сім ступенів:

  • му’тамад (головний керівник в масштабах однієї держави),
  • масуль (керівник регіональної організації),
  • муса’ід (помічник масула),
  • накіб (керівник міста, району),
  • помічник накібамушріф (керівник одного або декількох гуртків (халакат),
  • шабаб (активіст, який вже сприйняв ідеологію до кінця і став повноправним членом організації)
  • ідаріс (член гуртка, який є поки послушником.

Первинним осередком організації є, як уже було сказано, гуртки з вивчення релігійної літератури – халакат, що складаються з 5-15 ідаріс на чолі з мушріфом. Заняття в халакат проводяться два рази на тиждень. Раз на місяць відбувається нарада мушріфів, в ході якої обговорюються практичні та організаційні питання. Накіб постачає літературу, розподіляє фінансові кошти і приймає пожертвування. У гуртках крім студіювання літератури проводять інструктаж на випадок арешту, тому члени організації, знають як себе вести зі слідчим і при затриманні. Виходячи з інструкцій, люди з «Хізб ут-Тахрір» завжди тримають напоготові відеокамеру, щоб знімати поліцейських. Це один з прийомів психологічного тиску на правоохоронні органи. Попадання до КПЗ або до в’язниці сприймається ними як «бойове хрещення» і як можливість продовжити агітацію (дагват) вже серед співкамерників. Деякі з хізбів, опиняючись в загальних камерах, починають вести вербування нових членів для організації. При цьому в небезпечних для них ситуаціях допустимо приховування або відмова від членства в «Хізб ут-Тахрір» (принцип «такія» – приховування своїх переконань), якщо це допоможе уникнути більш тяжких наслідків для члена організації. При цьому ієрархія «Хізб ут-Тахрір» може відрізнятися в залежності від держави або регіону, може бути більш складною або більш спрощеною. Загальним залишається те, що є нижня, середня і вища ланка в організації.

У богословському плані головне звинувачення проти «Хізб ут-Тахрір», яке висувають представники традиційного ісламу, є відмова визнавати хадіси категорії ахад (передані одним передавачем) і дотримуватися їх. У той же час велика частина сунітського віровчення побудована саме на хадісах категорії ахад, а хадісів мутаватір (передані декількома передавачами) існує зовсім невелика кількість. Через сумніви в достовірності хадісів ахад ідеологи «Хізб ут-Тахрір» заперечують муки могили, Даджаля (аналог Антихриста в ісламі), обставини приходу Махді й Іси (Ісуса).

У російському Татарстані «Хізб ут-Тахрір» з’явився з мігрантами з Узбекистану, одним з перших масулів був Алішер Усманов (не плутати з відомим великим бізнесменом), який розгорнув свою діяльність в 1996 році по приїзду до Казані, почавши працювати в одному з місцевих медресе. Оскільки організація в Росії була визнана терористичною і заборонена тільки в 2003 році рішенням Верховного суду Росії, то тривалий час Усманов здійснював свою діяльність цілком легально. Саме з цього часу можна говорити про початок поширення ідеології «Хізб ут-Тахрір» в Татарстані. Поширення ідеології «Хізб ут-Тахрір» йде і через мігрантів, і навіть правоохоронні органи.

На думку мусульман, що сповідують традиційний іслам, як релігійно-політичний рух «Хізб ут-Тахрір» характеризується негативним ставленням до світської влади, прагненням до влади як основною стратегічною метою, ідеологією формування політичної системи, наявністю програми будівництва халіфату і тактики боротьби, володінням розвиненим пропагандистським апаратом і засобами агітації. На думку мусульманського богослова Фаріда Салмана, члени партії «Хізб ут-Тахрір» демонструють неповагу до традиційних канонів мусульман під час п’ятничної проповіді в мечеті, коли можуть демонстративно встати, перервати виступ імама і починати сперечатися з ним з розрахунком на публічний ефект, доводячи, що духовенство в питаннях релігії неграмотне і говорить не правду, а вони начебто її знають. За його словами, характерна їх особливість – це віра в свою винятковість, в те, що саме вони знають правду. На думку хізбів аят з третьої сури Корану «… І нехай буде серед вас група, яка закликає до добра, наказує дозволене і забороняє засуджене» говорить саме про них.

Перший заступник муфтія Татарстану Рустам Батров звинуватив прихильників «Хізб ут-Тахрір» в маргінальності, а також в тому, що вони своїми діями такий символ ісламу як шахада (свідоцтво віри) в формі тахліля (слова «Немає Бога, крім Аллаха») «прагнуть перетворити в елемент екстремістсько-політичного дискурсу».

Діяльність ісламістської організації «Хізб ут-Тахрір» заборонена в багатьох країнах світу, в тому числі і в Росії. В Україні ніяких заборон щодо діяльності цієї організації не видавалося. У Криму «Хізб ут-Тахрір» діяв цілком відкрито. В цілому, за різними оцінками, кількість членів «Хізб ут-Тахрір» та їх прихильників в Україні до 2014 року не перевищувала 10 тис. осіб за найоптимістичнішими розрахунками журналістів (з урахуванням членів родин).

2. Політична діяльність

Організація проводила ряд акцій з популяризації ісламу, власне, самопіару та поступово проникала в соціально-політичний простір Криму. Зокрема, в серпні 2012 року акція хізбів була присвячена підтримці народу Сирії.

27 вересня 2012 року в Сімферополі відбувся мітинг мусульман Криму проти скандального фільму «Невинність мусульман». За інформацією investigator.org.ua, перед будівлею Палацу культури профспілок зібралося близько 300 осіб, більшість яких були представниками «Хізб-ут-Тахрір». Присутній на мітингу голова мусульманської громади «Давет» Руслан Рамазанов заявив, що вважає фільм «Невинність мусульман» західною провокацією. Рамазанов уточнив, що фільм не бачив. В ході мітингу багато мусульман заявляли, що фільм не дивилися, але впевнені, що він ображає іслам і їх релігійні почуття. Також представники мусульманської громади «Давет» закликали всіх мусульман України протистояти всім тим образам на адресу ісламу, які на сьогоднішній день відбуваються, і поширювати тільки правдиву інформацію про пророка Мухаммеда, його сім’ю та іслам.

іслам

20 листопада 2012 року члени «Хізб ут-Тахрір» провели пікет біля російського консульства у Сімферополі. Акція пройшла, незважаючи на заборону, винесену напередодні судом. Тоді під консульством зібралися близько п’ятдесяти чоловіків, які тримали чорні і білі прапори з цитатами з Корану і транспаранти з написами «Допомога Аллаха близька», «Путін = Сталін = тиран», «Аллах, обруш свій гнів на гнобителів» тощо. За словами організаторів акції, таким чином, у формі «інформаційного пікету», кримські прихильники «Хізб ут-Тахрір» висловлювали протест проти арештів своїх соратників в Росії.

«У Росії відбувається антиісламська акція, яка проходить організовано: та організація, яка внесена в Росії в список терористичних, я маю на увазі  «Хізб ут-Тахрір», ніколи не скоювала терористичних актів», – заявив тоді журналістам офіційний організатор акції, сімферополець Еміралі Кадиров.

На його думку, політика, яку проводить Росія на Північному Кавказі, «сьогодні стала переноситися на інші мусульманські республіки, що входять до складу федерації, такі як Башкортостан і Татарстан». Свою резолюцію пікетувальники спробували передати тодішньому консулу РФ в Криму Володимиру Андрєєву. Назустріч до мітингувальників російський консул не вийшов, а передати папір в консульство пікетувальникам завадили правоохоронці. Разом з тим, незважаючи на те, що на мітингу були присутні представники влади, які й оголосили рішення окружного суду про заборону акції, мітинг пройшов у повній відповідності з планами організаторів. Присутніх ніхто не зупиняв, хоча на заході також були присутні близько десятка міліціонерів, а поруч стояв автобус з солдатами внутрішніх військ. За словами Еміралі Кадирова, в Україні і Криму проблем з правоохоронними органами та спецслужбами у «Хізб-ут-Тахрір» не було, так як, на його думку, ця «партія» не загрожує безпеці України». Тоді екс-генеральний консул Росії в Сімферополі Володимир Андрєєв висловив обурення тим, що влада допустила проведення пікету. Він повідомив, що довів до відома української і кримської влади свою позицію.

Під час мітингу літа 2013 року, який відбувся з приводу 89-х роковин руйнування халіфату, взяли участь близько двох тисяч осіб. Однак конференція Ліги мусульманок «Інсаф», пов’язаної з кримським відділенням «Хізб ут-Тахрір», була зірвана. Учасникам з’їзду відмовили в проведенні заходу через те що, протікає дах у будинку, де повинен був відбутися форум.

За інформацією novostimira.com, 7-8 жовтня 2013 року Міжнародний форум ісламістської організації «Хізб ут-Тахрір», який повинен був початися в Сімферополі, був зірваний. Ісламісти мали намір провести з’їзд в будівлі Кримського академічного українського музичного театру. Однак вранці адміністрація театру розірвала договір про оренду. На площі Леніна зібралися близько тисячі учасників форуму, які вимагали не допустити зриву заходу і звинувачували в події тогочасну українську владу. Тоді на захід зібралось близько двох тисяч членів організації, в тому числі з Великобританії та Туреччини.

Також існує інформація, що за лінією «Хізб ут-Тахрір» до 2013 року на терені Кримського півострову проходили підготовку в спеціальних таборах рекрути, що потім приймали участь у військових діях на території Сирії. Точна інформація про кількість рекрутів, що були відправлені з Криму на територію Сирії, не відома. За приблизними оцінками, мова йде приблизно про 100 осіб.

Після анексії Криму російськими військами та встановлення окупаційного режиму чимала кількість членів «Хізб ут-Тахрір» виїхала за межі півострова через загрози життю та переслідування з боку ФСБ. Чимало тодішніх працівників кримського СБУ перейшло на бік ФСБ, де й почали приймати участь в переслідуванні членів кримсько-татарських організацій, в тому числі й «Хізб ут-Тахрір». Задля цієї роботи голова ФСБ Олександр Бортніков призначив очільником Федеральної служби безпеки РФ в АР Крим Віктора Палагіна, який до цього мав досвід протидії ісламістським течіям, очолюючи Управління спецслужби в Башкортостані.

З 2014 року починається активне переслідування членів «Хізб ут-Тахрір» за вказівкою з Москви. Як повідомляє ru.krymr.com, прокурор Наталя Поклонська, що перейшла на бік кримської окупаційної влади, не привела жодного факту, що підтверджує зв’язок затриманих кримчан з «Хізб ут-Тахрір». У слідства в принципі не може бути документальних підтверджень членства затриманих в ХТ. «Ми володіємо зрілою, впорядкованою і чіткою адміністративною структурою. Тому членство в «Хізб ут-Тахрір» фіксоване, однак воно не оформляється документально, це не потрібно законами шаріату», – сказав Крим.Реаліі керівник інформаційного офісу партії Фазил Амзаєв. Але, з огляду на факт переходу багатьох співробітників Служби безпеки України (СБУ) по Криму і Севастополю на службу в Федеральну службу безпеки (ФСБ) Росії, у російських силовиків можуть бути дані відеоспостереження за учасниками акцій ХТ до 2014 року. Справа «26 лютого» свідчить, що російська правоохоронна система не зважає на тимчасові рамки і поширює свою юрисдикцію на територію України до анексії Криму.

«Сьогодні можна однозначно стверджувати, що більшість працівників СБУ в Криму і Севастополі в своїх діях орієнтувалися не так на Київ, а на Москву. Тому з боку управління СБУ в Севастополі неодноразово ініціювалися судові справи, які розвалювалися в судах через відсутність будь-якого складу злочину», – зазначив Амзаєв.

В одному з кримських СІЗО вже більше року знаходяться четверо кримських татар, яких ФСБ вважає членами ХТ. Правда, поки слідство «буксує», за цей час передати справу до суду слідчі не змогли. Відомо, що заарештовані відмовилися свідчити проти себе. Кримський правозахисник Енвер Кадиров, який нині мешкає на материковій частині України, моніторить процеси над мусульманами, яких звинувачують в причетності до ХТ на пострадянському просторі. Він стверджує, що в таких справах невизнання провини підозрюваних, яке зазвичай має значення в російських судах, не впливає на результат справи.

«У Росії взагалі нічого не потрібно, ніяких доказів. Слідчий передає справу, прокурор просить, суддя дає терміни по вигаданим статтям, і не важливо, що ти там визнав чи ні», – сказав Кадиров Крим.Реаліі.

Один з лідерів Національної організації російських мусульман (НОРМ), що проживає в одній з країн Євросоюзу політичний емігрант Харун Сидоров вважає, що операція проти «хізбуттахріровців» не означає, що заарештовані справді до неї причетні. Він помітив, що російські силовики останнім часом намагаються представити членів ХТ як однодумців «Ісламської держави», не дивлячись на їх ворожі відносини. Він вважає, що ФСБ в нинішній історії з арештами в Криму керується швидше корпоративними інтересами, а не турботою про безпеку Росії. Адже репресії застосовуються проти партії, яка, на думку Сидорова, «відтягує від потенційної опозиції пасіонарних мусульман і випускає їх пар в свисток віртуального будівництва халіфату». «З ними можна боротися, заробляючи нові зірочки, і при цьому вони абсолютно нешкідливі, тобто, боротися з ними можна, не ризикуючи нічим», – зазначив лідер НОРМ.

Незважаючи на те, що організація «Хізб ут-Тахрір» в деяких країнах світу визнана терористичною та переслідується законом, в Україні її представники не були помічені в активній екстремістській діяльності.

3. Опоненти

У Духовному управлінні мусульман Криму вважали, що поширення в Криму радикальних ісламських течій, таких, як «Партія ісламського звільнення «Хізб ут-Тахрір», веде не тільки до загострення міжконфесійних відносин, а й множить конфлікти серед мусульман.

«Вони не приховують, і у них є багато літератури що це підтверджує, що їх мета – побудова Світового ісламського халіфату. Виходячи зі своїх політичних переконань вони трактують і священні тексти. Це породжує суперечності серед мусульман і виставляє прихильників ісламу в негативному світлі, що призводить до міжконфесійної напруженості. Демократія оцінюється ними, як система невіри. Всі, хто її приймає – приймають систему невіри. Висновок – вони є єретиками. Ці ідеї спрямовані на те, щоб розбурхувати суспільство», – заявляв у вересні 2012 року на круглому столі, присвяченому загрозі поширення радикальних навчань, перший заступник кримського муфтія Айдер Ісмаїлов.

Він також зазначив, що для зміцнення свого впливу хізби ведуть боротьбу за контроль над мусульманськими громадами: «Як політична сила, вони прагнуть влади. Тому їм потрібен подіум для поширення своїх ідей. Звідси спроби захоплення мечетей, релігійних громад, посад імамів». При цьому Ісмаїлов повідомив, що на той момент на території півострова офіційно було зареєстровано близько 50 автономних мусульманських громад, які не підкорялися ДУМК, і багато з них були засновані прихильниками «Хізб ут-Тахрір». У свою чергу, юрист ДУМК Ібраїм Каймакан зазначив, що хізби свідомо загострюють криміногенну ситуацію, однак правоохоронці воліють цей аспект не помічати.

«Є величезна кількість злочинів, скоєних членами «Хізб-ут-Тахрір». В тому числі, тяжких злочинів, убивств, масових побиттів … Все це локалізується правоохоронними органами, але виводиться в побутову площину. Однак, насправді зараз у нас відбувається, як виражаються хізбуттахріровці, «процес кипіння суспільства». Тобто, вони домагаються моменту, коли суспільство закипить, і тоді вже люди будуть готові йти ще далі», – стверджував Каймакан.

Тоді на противагу розвитку хізбам російські спецслужби через агентуру в кримській владі фактично фінансували альтернативний проект – організацію «Міллі фірка», яка виступала як проти діяльності «Хізб ут-Тахрір», так і Меджлісу кримсько-татарського народу. Очолив кишенькову проросійську організацію Васві Абдураїмов. «Міллі Фірка» була офіційно зареєстрована в Україні 7 березня 2007 року. Під час подій 2014 року голова організації Васві Абдураїмов заявив, що «Міллі фірка» на відміну від Меджлісу кримськотатарського народу не підтримує євроатлантичну організацію і нову київську владу, а виступає за консолідацію з іншими національностями Криму. Фактично вони підтримали анексію Кримського півострова російськими військами, а потім створювали необхідну медійну картинку про підтримку кримськими татарами окупаційного режиму.

Опонентами «Хізб ут-Тахрір» також виступали члени проросійської організації «Себат» (Стійкість»), лідер якої – Сейдамет Гемедджи в березні 2014 року підтримав анексію Криму російськими військами. Також члени «Себат» виступали проти діяльності Меджлісу.

Проти діяльності «Хізб ут-Тахрір» тогочасна доокупаційна проросійська влада АР Крим застосовувала й радикальні проросійські організації півострову, але успіхів ця діяльність не приносила, навіть під час головування на посаді республіканського управління СБУ Петра Зими, що перейшов на бік ФСБ весною 2014 року.

іслам Крим АРК

Фактор кримських татар

Після окупації АР Крим російськими військами, чимала кількість кримських татар виїхала на материкову частину України, де й продовжила свою діяльність. Зокрема, це стосувалось представників Меджлісу та членів їхніх родин.

З цього часу російські пропагандистські ЗМІ починають активну хвилю зі створення негативних настроїв серед місцевого населення у відношенні до кримських татар, які розмістились на теренах Херсонської області. Безпосередньо активність кримсько-татарської громади в цьому напрямі на сьогодні становить загрозу для спецслужб РФ, чим власне і була викликана подібна реакція окупаційної влади.

Аналіз військово-політичного процесу в Україні підтверджує факт того, що з моменту створення батальйонів, утворених з представників кримських татар на території Херсонської області, з боку РФ відбувається штучна спроба створити загрозу дестабілізації ситуації на півдні країни. Російські пропагандистські медіа постійно створюють пропагандистські меседжі, що у складі добровольчих формувань «Аскер» та у «батальйоні імені Номана Челебеджихана» начебто воюють турецькі найманці з націоналістичної організації «Сірі вовки». Іншим напрямком роботи російської сторони з дискредитації добровольчих батальйонів кримських татар стає просування дезінформаційних повідомлень про те, що разом з вказаними військовими формуванням участь у бойових діях приймають і бойовики «Ісламської держави» та мешканці Кримського півострову, які повертається на материкову Україну з Сирії. Проте підтвердження даної інформації з боку російських медіа жодного разу так і не було виявлено. З іншого боку, російська сторона намагалась створити штучний конфлікт між кримськими татарами та місцевими мешканцями в Херсонській області. Зокрема, це стосувалось інформаційної кампанії з дискредитації в Геничеському районі Ленура Іслямова та організації протестної активності місцевого населення проти розміщення військових формувань «Аскер» та «батальйона імені Номана Челебеджихана» на кордоні з окупованим Кримським півостровом.

Провідну роль в розвитку кримсько-татарських військових формувань «Аскер» та «батальйон імені Номана Челебеджихана» відіграє згаданий раніше Ленур Іслямов, один з організаторів «громадської блокади» Кримського півострову. За інформацією з відкритих джерел, кількість бійців «батальйону Номана Челебеджихана» може складати приблизно 600 чоловік. Концепція батальйону була розроблена і представлена президенту Петру Порошенко і міністру МВС Арсену Авакову в квітні поточного року. Про це тоді наголосив голова Меджлісу Рефат Чубаров в інтерв’ю виданню «Апостроф». За словами Чубарова, це не мононаціональний і не монорелігійний підрозділ, «але при цьому там повинні бути створені умови для віруючих людей, там повинна бути халяльна їжа, там разом з капеланом повинен бути імам». Він зазначив, що при деокупації Криму цей підрозділ забезпечуватиме громадський порядок на півострові в перші місяці його звільнення, охорону громадських будівель і органів влади.

При аналізі загроз національної безпеки України з боку радикальних ісламістських течій треба також додати, що вказані військові формування кримських татар підконтрольні українським силовикам, а інформація, що транслюється російськими ЗМІ, часто не відповідає дійсності. Проте варто зазначити, що російські спецслужби потенційно можуть використати власну агентуру для проникнення в структури зазначених добровольчих військових формувань кримських татар з метою організації провокацій та дестабілізації ситуації на етнорелігійному ґрунті в південних регіонах України. Проблемним також залишається фактор моніторингу діяльності окремих представників підрозділів «Аскер» та «батальйону Номана Челебеджихана» на предмет радикальної діяльності та зв’язків з іноземними ісламістськими структурами, зокрема, на території Близького Сходу. Цей напрямок також може бути використаний як з боку російських спецслужб, так і реальних представників екстремістських течій. З іншого боку, російська сторона продовжуватиме створювати умови для дестабілізації ситуації в Херсонській області з використанням кримсько-татарського фактору. На даний момент, добровольчі військові формування кримських татар, так само, як і чеченські підрозділи, що воюють на боці української армії, залишаються одними з найбільш дисциплінованих силових структур на території Україні.

Для повного контролю за діяльністю бійців вказаних підрозділів кримських татар потрібна не лише активна діяльність силових структур, але й наявність сильних лідерських позицій з боку керівництва вказаних добровольчих військових формувань. На сьогодні, не зважаючи на компанію з інформаційної дискредитації з боку РФ, в цьому напрямі спостерігається посилення впливу фігури Ленура Іслямова. Задля запобігання дестабілізації ситуації на півдні країни керівництво кримсько-татарських добровольчих військових формувань також має зробити свій внесок в процес створення належних умов для забезпечення енергетичної безпеки в регіоні. Хаотичне знищення електроспоруд та ліній електропередач, що з’єднують материкову Україну з тимчасово окупованою територією Криму, потенційно може призвести до масштабної техногенної катастрофи з відповідними екологічними, політичними та економічними наслідками.

іслам

Хабашити

Останнім часом можна зустріти інформацію про те, що на території Донецької області ще до початку російсько-української гібридної війни діяли різноманітні ісламістські секти, що теоретично могли мати контакти з радикальними ісламськими рухами з іноземних країн. Одних з таких є секта хабашитів.

Хабашити – це суфійської школа, що була заснована в середині 80-х років ХХ століття ефіопським проповідником Абдуллахом аль-Харарі. Хабашити стверджують, що вони слідують шафіїтському мазхабу в питаннях фікха, а в питаннях віровчення вони – ашаріти і мурджіїти. Це означає, що представники цієї ісламської релігійної секти фактично для винесення правового рішення (фетви) використовують Коран, Сунну пророка Мухаммеда, одностайну думку авторитетних правознавців, судження за аналогією та ін. Вони визнають пріоритет розуму (акль) над релігійною традицією (накль), залишаючи за шаріатом функцію регулятора практичного життя мусульман. Однак, разом з цим, вони вважають за необхідне беззастережне прийняття головних постулатів віри, а лише потім доказовість цих постулатів на основі положень розуму. Доводи розуму для них виявляються залежними від положень віри. В рамках затвердження пріоритету розуму і визнання текстів Корану і Сунни вони визнають логічні методи дослідження проблем і застосовували їх в полеміці. Також вони вважають, що вчинення гріха людиною не має відношення до його вірі, і не завдає їй шкоди. Вчинення тяжких гріхів (кабаір), на їх погляд, виводить людину з ісламу. Їх думка суперечила сунітському віровченню, згідно з яким, вчинки (амаль) віруючих виходять від їх намірів (ніят), вони знаходяться в тісному взаємозв’язку і повинні бути приведені у відповідність з шаріатом.

Хабашити дотримуються двох суфійських тарикатів: ріфайя і кадирія. З деяких питань погляди хабашитів подібні з поглядами шиїтів-рафідітів.

На території Донбасу секта хабашитів не була широко представлена в мусульманських громадах. Їхня практична діяльність, зокрема, могла бути предметом дослідження релігіознавців і політологів, що досліджують розвиток ісламських течій в Україні. Проте з окупацією частини Донецької області об’єднаними російсько-сепаратистськими силами представники так званого «МДБ ДНР» почали штучно розкручувати тематику діяльності даної маргінальної ісламської секти, яка і в доокупаційний період була мало відомою широкому загалу пересічних громадян. Але в рамках роботи з представниками російських спецслужб співробітники «МДБ ДНР» фактично створюють штучні загрози для імітації активної діяльності з метою отримання матеріальних дивідендів з РФ. Так, в травні 2016 року була розповсюджена інформація про те, що «з метою запобігання диверсійно-терористичних проявів» під час травневих свят «МДБ ДНР» в тісній взаємодії з іншими силовими структурами сепаратистів провела масштабну «контртерористичну операцію «Вихор-Антитерор». В рамках зазначеної «КТО» було «припинено діяльність радикальної мусульманської громади, а саме донецького підрозділу секти «хабашитів», підконтрольній західним спецслужбам». Сепаратисти розповсюдили дезінформацію про те, що організація хабашитів начебто фінансувалася з України і проповідувала ідеї радикального ісламу серед мусульман «ДНР». Кінцевою метою секти, згідно з повідомленням донецьких сепаратистів, «є дестабілізація політичної ситуації в «республіці» шляхом радикальних методів боротьби, в т.ч. терористичних». Спецслужби сепаратистів затримали «7 організаторів і найбільш активних членів секти».

Згідно з аналізом релігійно-політичної ситуації на Сході України, загрози з боку діяльності хабашитів на сьогоднішній день не існує. Цю проблему періодично можуть підіймати російські пропагандистські ЗМІ для створення чергової дезінформації про ситуацію в Україні.

Загальний моніторинг ситуації

1. 23 травня 2012 року організація «Ісламський просвітницький центр» була викрита співробітниками СБУ в поширенні екстремістської літератури на промринку «7-й кілометр». За даним фактом СБУ порушило кримінальне провадження за ст. 161 КК України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності та ставлення до релігії»). Тоді повідомлялось, що екстремістська література була надрукована в Туреччині, а на територію України потрапила через Придністров’я. Що ж стосується організації «Ісламський просвітницький центр», то її пов’язують з радикальним ісламським пантюркістським рухом «Сулейманджі». На 2012 рік це був не перший інцидент, пов’язаний з діяльністю екстремістських мусульманських організацій в Одесі: зокрема, навесні 2012-го року СБУ зацікавилося діяльністю ваххабітської організації «Прямий шлях», яку також викрили в поширенні екстремістської літератури, а пізніше і в зберіганні зброї.

2. Як повідомляє vnews.agency, в СБУ назвали кількість кримчан, які воюють на боці бойовиків в Сирії та Іраку. У бойових діях в Сирії і Іраку беруть участь близько півсотні жителів Криму. Вони входять до складу «ІД», «Фронт аль-Нусра», а також інших пов’язаних з ними структур. Правоохоронці розповідають, що на українських територіях є прихильники ідеології «Ісламської держави». Вони ведуть пропагандистську роботу, вербують нових членів, здійснюють транзит бойовиків «ІД» через Україну, забезпечують їх усім необхідним. В СБУ відзначили, що найчастіше об’єктами агітації стають вихідці з мусульманських країн, які тимчасово або ж на постійній основі проживають в Україні. Встановлено 50 осіб, які проживали в Криму, а зараз беруть участь в бойових діях в Сирії та Іраку. Крім того, ще 63 прихильника «ІД» з числа іноземних громадян були направлені до Туреччини транзитом через нашу країну. В українському МЗС назвали точну кількість громадян, які потрапили в полон до бойовиків «ІД» протягом останніх 5 років на території Лівії і Сирії. Всього терористи змогли захопити 30 українців. Велика частина громадян була захоплена бойовиками на території Лівії (27 осіб). 23 людини з них вдалося звільнити. У Сирії заручниками радикальних ісламістів стали 3 українця.

3. 16 березня СБУ затримала ісламістського терориста в Вінниці. Бойовик був оголошений в міжнародний розшук за лінією Інтерполу. Про це йдеться на сайті відомства. За даними СБУ, затриманий є членом терористичної організації «Джебхат ан-Нусра». У 2012-2014 роках він брав участь в бойових діях на території Сирії.

4. 20 квітня голова обласного Управління СБУ в Харківській області Олександр Пивовар заявив, що вербувальники «Ісламської держави» намагаються залучати до лав терористичної організації студентів харківських ВНЗ. Особливо активна робота проводиться ними серед студентів-мусульман. Це, вважає він, серйозна загроза українській національній безпеці – вербувальники всіляко залучають студентів до терористичної діяльності.

5. 2 травня Київський районний суд м. Харкова заарештував уродженця Лівії, студента першого курсу Харківського національного університету ім. Каразіна, у якого на орендованій квартирі були виявлені граната й ідеологічна література «Ісламської держави». Як передає «Кореспондент», про це йдеться в ухвалі слідчого судді Наталії Єфименко, опублікованому на сайті єдиного держреєстру судових рішень. За даними прес-служби СБУ, в травні 2015 року група осіб завербувала до «ІДІЛ» Мохамеда Далаіна (студента медичного факультету університету Каразіна) і його співмешканку-харків’янку, які в подальшому, виконуючи інструкції, вилетіли з Києва в Стамбул, а звідти перебралися на територію сирійсько-іракської зони збройного конфлікту, підконтрольну прихильникам і бойовикам «ІДІЛ». 28 вересня 2015 року Далаін підірвав себе в передмісті Багдада, в результаті чого загинули близько 20 і поранено близько 60 осіб. Після цього правоохоронці стали перевіряти, чи немає в Харкові інших представників терористичної організації. В ході однієї з таких перевірок в квартирі, яку знімав лівієць, слідчі знайшли уніфікований запал ручної гранати, корпус бойової гранати Ф1, а також символіку й ідеологічну літературу «Ісламської держави Іраку та Леванту». Чоловіка затримали 11 квітня, а на наступний день йому оголосили про підозру у незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст.263 КК України).

6. Терористи «Ісламської держави» використовують для вербування нових бойовиків найрізноманітніші способи, крім того географія їх пошуків найширша, передає grazhdanin.in.ua. Українці також виявилися в полі зору ісламістів. Багатьом громадянам країни приходили на електронну пошту дивні повідомлення з пропозиції вступати до лав «ІД». Але випадок в українському Рівне вражає зухвалістю. Прямо на вокзалі кілька людей розповсюджували листівки з пропозицією для охочих непогано заробити. Обіцяна заробітна плата, за інформацією ЗМІ, складає близько тридцяти тисяч гривень (що еквівалентно тисячі євро) на місяць. У листівках вказані були контактні телефони, що цікаво і українського, і російського операторів стільникового зв’язку. На жаль, самих «агітаторів» затримати не вдалося, але в руках правоохоронців виявилися ті самі листівки.

7. 21 червня голова СБУ Василь Грицак пояснив інформацію про «табір джихадистів». За його словами, в Україні немає баз, де готують джихадистів. На Дніпропетровщині дійсно знаходилася певний час незначна кількість громадян-вихідців з Кавказу, кілька людей з яких прибули з-за кордону. Знаючи про те, що проти українських військ в зоні АТО воюють кадирівці, різними шляхами, в тому числі використовуючи нелегальні канали міграції, вони прибули в Україну. Він додав, що частина з цієї групи нелегалів спецслужби видворили за межі України, а інша частина, самовільно перебуваючи на лінії зіткнення, загинула. Як повідомляв УНІАН, на початку квітня 2016 року ЗМІ поширили інформацію про заяву сенатора Франції Наталі Гуле з приводу нібито існування в Україні таборів підготовки бойовиків «ІД». Йшлося про те, що в ефірі радіо France-Inter сенатор сказала, що джихадистів нібито готують на території Дніпропетровської області. Служба безпеки України тоді спростувала «сенсацію» про існування в Україні таборів джихадистів, посилаючись на лист Гуле до керівника СБУ. Прес-секретар СБУ Олена Гітлянська тоді повідомила в Facebook, що Гуле направила лист Грицака, де вона висловила обурення повним спотворенням своїх слів. Крім того, вона дозволила опублікувати його текст, щоб зняти всі можливі інсинуації і спроби використовувати цей «вброс» в інформаційній війні проти України.

8. Двох громадян Таджикистану, причетних до діяльності міжнародних терористичних організацій, затримали 25 червня в аеропорту Харкова співробітники Служби безпеки України спільно з прикордонниками та поліцією. Двоє чоловіків, які прибули авіарейсом в Україну, за даними Інтерполу, оголошені в міжнародний розшук за причетність до діяльності релігійно-екстремістської терористичної організації «Ісламська держава». Вони пройшли військову підготовку в таборах «IД», після чого брали участь в бойових діях на території Сирії. У мобільних телефонах затриманих правоохоронці виявили численні фото- та відеодокази їх безпосередньої участі в бойових діях на стороні терористів.

9. За інформацією kerch.fm, «поліція Криму» відпрацьовує коло осіб, які вербували і могли брати участь в зоні бойових дій в Сирії на боці «ІД», повідомив «міністр внутрішніх справ Криму» Сергій Абісов. Раніше «уповноважений з прав людини в Криму» Людмила Лубіна повідомила, що правоохоронні органи встановили причетність 106 кримчан до бойових дій на боці терористичного угрупування «Ісламська держава» в Сирії. Цю інформацію розповсюдив і Абісов, який виступив на сесії «кримського парламенту» зі звітом про роботу «поліції» за минулий рік. Абісов додав, що за рік в Криму виявлено близько 1412 чоловік, які займалися поширюємо екстремістських ідей, перш за все релігійних. Таким чином, інформація окупаційної кримської влади відрізняється від даних українських силовиків.

10. 4 липня к Стамбулі в міжнародному аеропорту Ататюрк силовики затримали двох чоловіків, підозрюваних в причетності до терористичного угруповання «Ісламська держава». Про це повідомляє інформагентство Anadolu. Відповідно до публікації, затримані прибули рейсом з України. Відзначається, що в ході обшуків у затриманих виявили два паспорти і три киргизьких посвідчення особи, що належать іншим людям, а також «предмети військового призначення». Представник департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ Ореста Старак тоді підтвердила ЛІГА.net факт затримання вказаних осіб, які прибули рейсом з України. Однак, за її словами, українських громадян серед затриманих немає.

Коментар

В рамках дослідження основних загроз національної безпеки сучасної України окремо було проаналізовано специфіку ісламістського фактору. Було визначено, що на сьогоднішній день ісламізм не є однією з головних загроз національної безпеки української держави. Системний аналіз загальної ситуації, що склалась в Україні за роки незалежності, підтверджує, що ісламізм як глобальна загроза, не є актуальним предметом дослідження з боку громадських організацій та наукових інститутів при українських ВНЗ. З іншого боку, не було виявлено активного інтересу до даної тематики з боку українських ЗМІ. Проте з урахуванням специфіки діяльності ісламістських та мусульманських течій в Україні варто зазначити необхідність більш предметного дослідження цієї проблеми.

Незважаючи на те, що пріоритетним напрямом загрози національній безпеці України залишається агресивна зовнішня політика РФ та військово-політична присутність російської сторони в Криму та на Донбасі, фактор розвитку ісламізму залишається одним з тривожних сигналів для українського суспільства. На сьогоднішній день Україна не представляє інтересу для активної діяльності представників ісламських сект та ісламістських терористичних організацій. Проте територія української держави може використовуватись терористами для вербування потенційних бойовиків до складу бандформувань «Ісламської держави». З урахуванням складного економічного становища України на фоні російсько-української гібридної війни українські громадяни стають потенційними об’єктами для вербовки бойовиками. З іншого боку емісари «ІД», які можуть перебувати на території України, використовують потенціал для вербовки бойовиків із середовища студентів, що походять з країн Центральної Азії. Найбільш уразливим в цьому контексті регіоном залишається Схід України, а саме – Харківська область. Саме на території цієї області в рамках моніторингу ЗМІ було виявлено найбільшу кількість інформації про активність вербувальників «Ісламської держави» в середовищі студентів-мусульман. Також проблемним напрямом залишається можливість використання території України для «консервації» бойовиків, їхньої подальшої легалізації, спроби вести бізнес та займатися релігійно-просвітницькою діяльністю. Україна також може використовуватись ними для транзиту бойовиків з РФ та країн Центральної Азії на територію Туреччини. Низький рівень життя, економічна і політична криза, а також «несприятлива» для бойовиків етно-релігійна мапа фактично виступають головними причинами відсутності розгортання активної терористичної діяльності ісламістів на території України. В цьому контексті найбільш сприятливим середовищем для терористів виступає саме територія Російської Федерації, де фактично були створені умови для активізації ісламістів в разі загострення системної кризи.

Предметом наукового інтересу з боку дослідників ісламізму та мусульманських течій в Україні можуть виступати різноманітні організації кримських татар, зокрема ті, що задіяні в на кордоні з окупованою АР Крим, а також члени «Хізб ут-Тахрір». На відміну від діяльності хізбів в РФ та країнах пострадянського простору, активність «Хізб ут-Тахрір» в Україні, зокрема, в АР Крим, не несла наявної загрози національній безпеці українській державі. Більше того, фактор радикальних організацій в Криму (в тому числі ХТ), використовувався Києвом (незалежно від владної конфігурації) для протидії зростанню сепаратистських загроз з боку проросійських структур, вплив на які здійснювали представники російських спецслужб, що працювали під прикриттям на території Чорноморського флоту. Фактично цей фактор був одним з елементів приборкання експансіоністської політики Кремля на півострові протягом 20 років. Проблемою залишається той факт, що територія Криму була використана для вербовки та підготовки бойовиків, після чого вони були відправлені для участі в бойових діях на територію Сирії.

Малодослідженою залишається проблема активності ісламських фондів та культурних центрів, які потенційно можуть використовуватись з метою створення мережі агітаторів та вербувальників для рекрутації нових членів до лав ісламістських організацій. Створення альтернативних мусульманських громад, будівництво нових мечетей (з подальшим викривленням основних постулатів догматичного ісламу), розповсюдження екстремістської літератури – всі ці елементи класичної етапізації циклу розвиту ісламістських організацій відображають потенційні сприятливі умови для розгортання діяльності ісламістів в Україні. Українська держава також може використовуватись ісламістськими терористами з метою торгівлі зброєю, організацією наркотрафіку та контрабанди різних груп товарів з країн Близького Сходу. З цією метою представники країн Близького Сходу – керівники ісламських фондів та культурно-релігійних організацій (які в тому числі можуть мати пряме відношення до фінансування різноманітних терористичних рухів), також можуть використовувати елементи корупції та економічного шантажу з метою забезпечення своєї присутності не лише в Україні, але й в східноєвропейському регіоні в цілому.

Головною проблемою ісламістського напряму загрози національній безпеці України залишається наявність активності ісламістських вербувальників, що, використовуючи загальну системну кризу в українській державі, створюють плацдарм для розширення своєї діяльності. Для протидії зазначеному фактору загрози національній безпеці представникам діючої влади необхідно: організувати належні профілактичні механізми діяльності силовиків в середовищі іноземних студентів-мусульман; створити умови для розвитку інформаційної кампанії про висвітлення потенційних загроз ісламістського тероризму для українського суспільства; проводити належний моніторинг фінансової діяльності ісламських фондів, культурних центрів та різноманітних підприємств, що представляють інтереси країн Близького Сходу; активно співпрацювати з правоохоронними органами країн ЄС щодо протидії розвитку тероризму та ін.

За матеріалами depo.ua

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: