Рішення суду від 14.02.2015

Слюсарчук пі доктор

Повний текст рішення Сихівського районного суду Львова

№ 464/2026/13-к від 14.02.2015

тризуб

Справа № 464/2026/13-к

пр.№ 1-кп/464/4/14

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

14 лютого 2014 року  Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Дулебка Н.І.,

секретарі – Троцюк А.А., Стецьків Г.В.,

за участі: прокурора – Прокопова О.Е.,

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,         ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представників потерпілих – ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

захисників – ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

обвинуваченого (підсудного) – ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012000000000011, про обвинувачення

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, судимості не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 119, ст. 138, ч.2 ст.190, ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України, –

встановив:

Підсудний ОСОБА_16 31 серпня 2005 року, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук, знаходячись у приміщенні Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка», що за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 18, з метою працевлаштування за пропозицією завідуючого кафедри інформаційних систем та технологій Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка» ОСОБА_17 на посаду професора кафедри інформаційних систем та технологій вказаного навчального закладу, разом з поданням заяви про прийняття на роботу використав завідомо підроблені документи, які пред’явив завідуючій кадрів ОСОБА_18, зокрема:

– дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров’я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_1, виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І.Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

– диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії НОМЕР_2, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

– диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_3, виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення від 27.03.2003 р. №15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук;

– диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_4, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № 15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті по спеціальності  «Практична психологія в системі охорони здоров’я» та присвоєння йому кваліфікації – практичного психолога.

Після цього, наказом ректора Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка» ОСОБА_19 № 07-216 від 31.08.2005 р. ОСОБА_16 з 01.09.2005 р. був прийнятий на посаду професора кафедри інформаційних систем та технологій.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 24 лютого 2006 року, видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам’ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, знаходячись у приміщенні Львівського Державного інституту новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола, що за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 130, з метою працевлаштування на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін вказаного навчального закладу, після погодження заяви про прийняття на роботу ректором навчального закладу ОСОБА_20, повторно використав завідомо підроблені документи, які пред’явив начальнику відділу кадрів ОСОБА_21, зокрема:

–          дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров’я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_1, виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І.Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

–          диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії НОМЕР_2, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. №9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

–          диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_3, виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення від 27.03.2003 р. №15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук;

–     атестат професора серії НОМЕР_5, виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора;

–    диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_4, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним №15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров’я» та присвоєння йому кваліфікації – практичного психолога;

–          диплом про професійну перепідготовку серії  НОМЕР_6, виданий в 1996 році за реєстраційним №267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_16 право на ведення професійної діяльності  в сфері лікар психіатр-нарколог.

Після цього, наказом ректора Львівського Державного інституту новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола ОСОБА_20 № 39ВК від 03.03.2006 р. ОСОБА_16 з 01.03.2006 р. був прийнятий на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін на 0,5 ставки за строковою трудовою угодою.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, доктора медичних наук та професора, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_22, за наступних обставин.

Так, підсудний ОСОБА_16 8 червня 2006 року прибув до Бродівської центральної районної лікарні, що на вул. Юридика, 22 у м. Броди Львівської області, де пред’явив завідомо підроблений диплом, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук та професора, та повідомив працівникам лікарні, що запрошений родичами хворого ОСОБА_22, який знаходився на стаціонарному лікуванні в зазначеній лікарні з діагнозом: «Закрита черепно-мозкова травма, забій-здавлення головного мозку субдуральною гематомою в правій лобно-тім’яно-скроневій ділянці», для надання медичної допомоги останньому. Після цього, ОСОБА_16  провів медичний огляд вказаного хворого та почав наполягати на проведенні останньому оперативного втручання (трепанації черепа) для видалення гематоми.

Того ж дня о 18.00 год, ОСОБА_16, усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров’я хворого ОСОБА_22, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою керівництва лікарні, що помилялось щодо фаху ОСОБА_16 та необхідності проведення операції хворому ОСОБА_22, в приміщенні операційної зали Бродівської ЦРЛ здійснив останньому оперативне втручання, а саме резекційну трепанацію зліва скроневої ділянки, видалення гострої гідроми (ліквор з домішками крові в об’ємі 250 мл.), чим спричинив ОСОБА_22, який ІНФОРМАЦІЯ_2 р. не приходячи до свідомості помер, тяжкі наслідки у вигляді проникаючого ушкодження черепа, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 10 червня 2008 року, видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам’ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора за спеціальністю нейрохірургія, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, знаходячись у приміщенні Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, з метою працевлаштування на посаду професора кафедри нейрохірургії вказаного закладу, після погодження заяви про прийняття на роботу ректором навчального закладу ОСОБА_23, повторно використав завідомо підроблені документи, які пред’явив провідному інженеру підготовки кадрів ОСОБА_24, зокрема:

–          дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров’я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_1, виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І.Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

–          диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії НОМЕР_2, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

–          диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_3, виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення від 27.03.2003 р. №15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук;

–          атестат професора серії НОМЕР_5, виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора;

–          сертифікат Російського Державного медичного університету, виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 01.07.1994 р., з неправдивими відомостями про здачу ним кваліфікаційного екзамену по спеціальності клінічна нейрохірургія та присвоєння спеціальності лікар-нейрохірург;

–          посвідчення Російського Державного медичного університету серії НОМЕР_8, видане 02.09.1994 р. за реєстраційним номером 347, з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.09.1992 р. по 01.09.1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії – неврології Російського Державного медичного університету і закінченню повного курсу по спеціальності лікар-нейрохірург;

–          сертифікат серії НОМЕР_7, з неправдивими відомостями про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 01.04.2004 р., кваліфікації лікар-нейрохірург вищої категорії, та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії  при  Російському Державному медичному університеті від 03.04.2004 р., кваліфікації лікар-невролог вищої категорії;

–          диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_4, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним №15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті по спеціальності  «Практична психологія в системі охорони здоров’я» та присвоєння йому кваліфікації практичного психолога;

–          диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6, виданий в 1996 році за реєстраційним №267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_16 право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог.

Після цього, наказом ректора Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика ОСОБА_23 № 127-к від 24.06.2008 ОСОБА_16 був зарахований на посаду професора кафедри нейрохірургії на 0,25 ставки за сумісництвом з 10.06.2008 р.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, доктора медичних наук та професора, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, повторно здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворої – малолітньої ОСОБА_26, за наступних обставин.

Так, підсудний ОСОБА_16 14 червня 2008 року біля 16 години на запрошення батьків хворої – малолітньої ОСОБА_26 прибув до Чортківської центральної районної лікарні, що на вул. Коновальця, 2/30 у м. Чортків Тернопільської області, де представився працівникам лікарні лікарем-нейрохірургом та доктором медичних наук та повідомив, що прибув на запрошення оглянути хвору ОСОБА_26, що знаходилася на стаціонарному лікуванні в зазначеній лікарні з діагнозом: „Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку”. Після цього, ОСОБА_16  за згодою батьків хворої та керівництва лікарні провів медичний огляд ОСОБА_26 та заявив, що останній терміново необхідне оперативне втручання.

Того ж дня, у період часу з 18.10 год до 20.00 год, ОСОБА_16, усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров’я хворої – малолітньої ОСОБА_26, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою батьків хворої, які помилялися щодо його фаху та посади, в приміщенні операційної зали Чортківської ЦРЛ здійснив малолітній ОСОБА_26 оперативне втручання, а саме лікувально-діагностичну трепанацію черепа зліва, в ході якої були видалені тканини головного мозку з коагуляцією судин мозку, чим спричинив малолітній ОСОБА_26, яка ІНФОРМАЦІЯ_15 р. не приходячи до свідомості померла, тяжкі наслідки у вигляді видалення тканини мозку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, повторно здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_27, за наступних обставин.

У червні 2008 р. ОСОБА_27 за рекомендацією свого знайомого, завідуючого відділенням анестезіології та інтенсивної терапії Славутської центральної районної лікарні ОСОБА_28, якого ОСОБА_16 ввів в оману щодо свого фаху, наявності медичної освіти, звернувся до ОСОБА_16 з проханням допомогти у лікуванні, оскільки лікувався у вказаній лікарні з діагнозом: «Стан після нападу епілепсії, новоутворення головного мозку».

Підсудний ОСОБА_16, погодившись на прохання ОСОБА_27, допоміг останньому пройти медичне обстеження, ознайомившись з результатами якого, заявив, що у хворого наявна пухлина головного мозку та необхідно провести оперативне втручання щодо видалення такої.

8 серпня 2008 року у приміщенні Славутської центральної районної лікарні, що на вул. Соборності, 32 у м. Славута Хмельницької області, підсудний ОСОБА_16 провів медичний огляд хворого ОСОБА_27 та підтвердив раніше встановлений ним діагноз та необхідність оперативного втручання, про що зробив відповідний запис в історії хвороби.

Того ж дня у період часу з 12.30 год до 18.00 год підсудний ОСОБА_16, усвідомлюючи при цьому, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров’я хворого ОСОБА_27, в тому числі і настання смерті останнього, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у приміщенні операційної зали травматологічного відділення Славутської ЦРЛ, за згодою хворого ОСОБА_27, який помилявся щодо фаху та посади ОСОБА_16, здійснив останньому оперативне втручання щодо видалення новоутворення головного мозку, про що склав відповідний протокол.

У подальшому, 9 серпня 2008 року о 10.00 год та 16.00 год підсудний ОСОБА_16 провів огляди ОСОБА_27, про що склав протоколи медичного огляду, а також хворому було проведене М-Ехо-обстеження, за результатами якого встановлено зміщення структур головного мозку справа наліво, що могло спричинити кровотечу в місці пухлини.

У зв’язку з цим, того ж дня, підсудний ОСОБА_16 в приміщенні операційної зали Славутської ЦРЛ у період часу з 16.30 год до 19.00 год повторно здійснив оперативне втручання хворому ОСОБА_27 з метою видалення гематоми, про що склав відповідний протокол, після чого ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_17 р. о 06.45 год у реанімаційному відділення лікарні, не проходячи до свідомості, помер.

Проведені підсудним ОСОБА_16 хірургічні втручання хворому ОСОБА_27, що безпосередньо пов’язані з проникненням в черепну порожнину, спричинили тяжкі наслідки для хворого у вигляді тяжких тілесних ушкоджень. Перше оперативне втручання ускладнилося інтрамозковою гематомою та значним пошкодженням правої півкулі головного мозку, що стало безпосередньою причиною смерті.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров’я хворого ОСОБА_27, в тому числі і настання смерті останнього, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у серпні 2008 року у приміщенні Славутської центральної районної лікарні, що на вул. Соборності, 32 у м. Славута Хмельницької області, здійснюючи незаконну лікувальну діяльність, провів ОСОБА_27, що знаходився раніше на стаціонарному лікуванні з діагнозом: „Стан після нападу епілепсії, новоутворення головного мозку”, оперативні втручання щодо видалення новоутворення головного мозку, внаслідок чого вчинив вбивство ОСОБА_27 через необережність.

Так, підсудний ОСОБА_16 8 серпня 2008 року у період часу з 12.30 год до 18.00 год у приміщенні операційної зали травматологічного відділення Славутської ЦРЛ здійснив ОСОБА_27 оперативне втручання щодо видалення новоутворення головного мозку та 9 серпня 2008 року в період часу з 16.30 год до 19.00 год у приміщенні операційної зали травматологічного відділення Славутської ЦРЛ повторно здійснив хворому ОСОБА_27 оперативне втручання з метою видалення гематоми. Хірургічні втручання були безпосередньо пов’язані з проникненням в черепну порожнину ОСОБА_27, спричинили порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів, перше оперативне втручання ускладнилося інтрамозковою гематомою та значним пошкодженням правої півкулі головного мозку,  внаслідок чого хворий ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 6.45 год у реанімаційному відділенні Славутської центральної районної лікарні, не приходячи до свідомості, помер.

Крім цього, ОСОБА_16, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_27, чим завдав значної шкоди, за наступних обставин.

Так, в червні 2008 року ОСОБА_16 після обстеження хворого       ОСОБА_27, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами останнього, застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_27 неправдивої інформації про те, що він (ОСОБА_16) є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти та фаху, які жодним чином не пов’язані із здійсненням законної лікувальної діяльності, а також у повідомленні ОСОБА_27 неправдивої інформації про те, що необхідною умовою його успішного лікування та одужання є застосування ним (ОСОБА_16) під час нейрохірургічної  операції мазі виробництва ФРН вартістю 7000 доларів США та допомоги у її придбанні за кордоном.

Крім цього, не вимагаючи від ОСОБА_27 здійснити оплату своїх лікувальних послуг ОСОБА_16 тим самим поставив потерпілого, який бажав вилікуватися, в таку залежність від себе, при якій ОСОБА_27 відчував себе зобов’язаним перед ОСОБА_16 та значною мірою підкорявся його вказівкам та порадам.

ОСОБА_27, будучи введений ОСОБА_16 в оману, помиляючись через це  в його особі, помиляючись в предметі, який представляла собою вищевказана мазь, а також на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між ним та ОСОБА_16, як між пацієнтом та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_16 та будучи  переконаним у тому, що для успішного лікування та одужання йому необхідно за допомогою ОСОБА_16 придбати вищевказану мазь, в невстановлений час в 2008 році в невстановленому місці передав ОСОБА_16 для придбання цієї мазі грошові кошти в сумі 7000 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 2008 рік складало 33963,3 гривень.

Проте, 8 та 9 серпня 2008 року у приміщенні операційної зали травматологічного відділення Славутської ЦРЛ під час здійснення ОСОБА_27 операцій ОСОБА_16 будь-яких мазей не використовував.

Таким чином, отримавши від ОСОБА_27 вищевказану суму грошей начебто для придбання мазі, не маючи в дійсності наміру це робити, ОСОБА_16 їх привласнив, тим самим шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном, завдавши значної шкоди.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, доктора медичних наук та професора, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, повторно здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_29, за наступних обставин.

Так, підсудний ОСОБА_16 16 серпня 2008 року на запрошення ОСОБА_30 – дружини хворого ОСОБА_29 прибув до Чортківської центральної районної лікарні, що на вул. Коновальця, 2/30 у м. Чортків Тернопільської області, де представився працівникам лікарні лікарем-нейрохірургом, доктором медичних наук та професором та повідомив, що прибув на запрошення родичів оглянути хворого ОСОБА_29, що знаходився на стаціонарному лікуванні в зазначеній лікарні з діагнозом: „Інтоксикаційна-гіпоксична (внаслідок аспірації каналізаційними водами, інгаляція газами) енцефолопатія важкого ступеня, церебральна кома ІІ-ІІІ ступеня”. Після цього, ОСОБА_16 взяв участь у медичному огляді ОСОБА_29, після якого рекомендував виконати лікувально-діагностичну пункцію правого переднього шлуночка головного мозку.

Того ж дня о 20.30 год підсудний ОСОБА_16, усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров’я хворого ОСОБА_29, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою дружини хворого, потерпілої ОСОБА_30, та керівництва лікарні, що помилялись щодо фаху та посади ОСОБА_16 та необхідності проведення операції хворому ОСОБА_63, в приміщенні операційної зали Чортківської ЦРЛ здійснив останньому оперативне втручання, а саме лікувально-діагностичну пункцію правого переднього шлуночка головного мозку, чим спричинив хворому, що не потребував хірургічного втручання, а його проведення 16.08.2008 р. негативно вплинуло на стан хворого, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р., тяжкі наслідки у вигляді відкритого проникаючого в порожнину черепа дірчастого ушкодження лобної кістки з порушенням цілісності твердої мозкової оболонки, що є тяжким тілесним ушкодженням.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 2 грудня 2008 року, видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам’ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, знаходячись у приміщенні Київського національного університету будівництва та архітектури за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31, з метою працевлаштування на посаду професора кафедри основ професійного навчання вказаного навчального закладу, після погодження заяви про прийняття на роботу керівництвом навчального закладу, повторно використав завідомо підроблені документи, які пред’явив заступнику начальника відділу кадрів ОСОБА_31, зокрема:

–          дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров’я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_1, виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І.Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

–          диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії                 імені І.М. Сеченова серії НОМЕР_2, виданий15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

–          диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_3, виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення від 27.03.2003 р. № 15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук;

–          атестат професора серії НОМЕР_5, виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора;

–           сертифікат Російського Державного медичного університету, виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 01.07.1994 р., з неправдивими відомостями про здачу ним кваліфікаційного екзамену по спеціальності клінічна нейрохірургія та присвоєння спеціальності лікар-нейрохірург;

–          посвідчення Російського Державного медичного університету серії НОМЕР_8, видане 02.09.1994 р. за реєстраційним номером 347, з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.09.1992 р. по 01.09.1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії – неврології Російського Державного медичного університету і закінченню повного курсу по спеціальності лікар-нейрохірург;

–          сертифікат серії НОМЕР_7, з неправдивими відомостями про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 01.04.2004 р., кваліфікації лікар-нейрохірург вищої категорії, та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при  Російському Державному медичному університеті від 03.04.2004 р., кваліфікації лікар-невролог вищої категорії;

–          диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_4, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № 15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті по спеціальності  «Практична психологія в системі охорони здоров’я» та присвоєння йому кваліфікації – практичного психолога;

–          диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_16 право на ведення професійної діяльності  в сфері лікар психіатр-нарколог.

Після цього, наказом по Київському національному університету будівництва і архітектури № 890/1 від 24.12.2008 р., ОСОБА_16 був прийнятий за сумісництвом з 02.12.2008 р. на посаду професора кафедри основ професійного навчання на 0,25 ставки.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 у лютому 2009 року, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном, а саме грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 у великих розмірах, за наступних обставин.

Так, 19 листопада 2008 р. потерпілий ОСОБА_4 за порадою свого знайомого – завідуючого відділенням анестезіології Хмельницької міської лікарні ОСОБА_32, в кабінеті останнього за адресою: м. Хмельницький, пров. Проскурівський, 1, звернувся до ОСОБА_16, як до видатного лікаря-нейрохірурга вищої категорії, з проханням надати допомогу в лікуванні його неповнолітнього сина ОСОБА_33, який страждав розладом нервової системи. ОСОБА_16, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом обману та зловживанням довірою, погодився на прохання ОСОБА_4 та при цьому застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_4 неправдивої інформації про те, що є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти  та фаху.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, підсудний ОСОБА_16 21 листопада 2008 року, знаходячись у кабінеті завідуючого відділенням анестезіології Хмельницької міської лікарні ОСОБА_32 після огляду неповнолітнього ОСОБА_33, шляхом обману та зловживаючи довірою батька останнього, потерпілого ОСОБА_4, ввів останнього в оману, повідомивши неправдивий діагноз його неповнолітнього сина, а саме „прихована шизофренія”, а також повідомив, що для більш детального дослідження стану здоров’я неповнолітнього ОСОБА_33 та призначення курсу лікування необхідно додатково провести УЗД, МРТ та здати аналіз крові.

У подальшому, 25 грудня 2008 р. після проходження вказаних обстежень,  у приміщенні Київської міської клінічної лікарні  швидкої медичної допомоги за адресою: м. Київ, вул. Братіславська, 3,         ОСОБА_16 провів додатковий огляд неповнолітнього ОСОБА_33, в ході якого повідомив потерпілому ОСОБА_4 неправидиву інформацію про те, що раніше встановлений ним діагноз «прихована шизофренія» підтвердився. При цьому ОСОБА_16 зазначив, що необхідно провести додаткове обстеження в м. Львові. Приїхавши до м. Львова, ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_16, який зазначив, що результатів аналізів, отриманих в Хмельницькій міській лікарні,  не достатньо, а тому необхідно здати аналізи до Львівського медичного центру «Біокурс», що і було зроблено.

В кінці грудня 2008 року – початку січня 2009 року підсудний ОСОБА_16 провів черговий огляд неповнолітнього ОСОБА_33 та, вводячи в оману потерпілого ОСОБА_4, розповів про значну небезпеку захворювання, а також те, що є потреба у проведенні термінової операції, але оскільки таку операцію можна проводити після досягнення 21 року, його неповнолітнього сина необхідно лікувати медикаментозно і надав перелік ліків, необхідних для лікування. При цьому, зазначив, що більша частина необхідних ліків не сертифікована і в Україні не продається і їх можна придбати лише в м. Москва. Наголосив на тому, що несертифіковані в Україні ліки він може придбати зі знижкою в розмірі 20%, тобто дешевше їхньої дійсної вартості.

В кінці лютого 2009 року у вечірній час потерпілий ОСОБА_4, помиляючись в особі ОСОБА_16, та вважаючи його видатним лікарем-нейрохірургом, а також у правдивості діагнозу, встановленого ОСОБА_16, та щодо необхідності лікування його сина призначеними ліками, а також на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між ним та ОСОБА_16 як між батьком пацієнта та лікуючим лікарем, біля приймального покою Хмельницької міської лікарні передав вказаній ОСОБА_16 особі та в його присутності, як оплату за ліки, гроші в сумі 14000 доларів США, що згідно з курсом НБУ України станом на лютий 2009 року складало 107800 гривень.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу ОСОБА_16, з метою запобігання викриття його шахрайських дій, організував доставку ОСОБА_4 препаратів невідомого походження та  якості без будь-яких документів, які б підтверджували факт здійснення за їх придбання оплати в розмірі тієї грошової суми, яку він (ОСОБА_16) отримав від ОСОБА_4

Крім цього, не вимагаючи від ОСОБА_4 здійснити оплату своїх лікувальних послуг, ОСОБА_16 тим самим поставив потерпілого, який бажав вилікувати свого сина, в таку залежність від себе, при якій ОСОБА_4 відчував себе зобов’язаним перед ОСОБА_16 та значною мірою підкорявся його вказівкам та порадам.

Проте, отримавши та оглянувши надіслані ОСОБА_16 препарати у потерпілого ОСОБА_4 виникли сумніви в їх походженні та якості, у зв’язку з чим він відмовився лікувати ними свого сина та після обстеження неповнолітнього ОСОБА_33 в стаціонарі Науково-практичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної Академії Медичних Наук України в період з 12 по 14 травня 2009 року, не було підтверджено діагнозё встановлений ОСОБА_16, а був встановлений інший діагноз: „Невротична реакція на психотравмуючу ситуацію”, необхідності застосування призначених ОСОБА_16 ліків не було.

Крім цього, подальшим дослідженням встановлено, що враховуючи дані представлених медичних документів, дані обстеження ОСОБА_33 в травні 2009 року в Науково-практичному центрі ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Академії Медичних Наук України, діагноз – „прихована шизофренія”, який встановив  ОСОБА_16  ОСОБА_33, був неправильний. При обстежені ОСОБА_33 в стаціонарі Науково-практичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної Академії Медичних Наук України в період з 12.05.2009 по 14.05.2009 йому був встановлений діагноз: невротична реакція на психотравмуючу ситуацію. Будь-якої нейрохірургічної патології у нього не виявлено. Встановлений лікарями діагноз: невротична реакція на психотравмуючу ситуацію абсолютно  не відповідає діагнозу «прихована шизофренія», який встановив ОСОБА_16, захворювання «прихована шизофренія» не існує і така хвороба не включена в «Міжнародну класифікацію хвороб Х перегляду» видавництво за 1994 рік».

Таким чином, підсудний ОСОБА_16, отримавши від потерпілого ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 14000 доларів США, що згідно з курсом НБУ України станом на лютий 2009 року складало 107800 гривень, нібито для придбання за межами України медичних препаратів, проте не маючи наміру це робити, такі привласнив та тим самим заволодів шляхом обману та зловживання довірою, повторно, майном потерпілого ОСОБА_4, завдавши останньому матеріальну шкоду у великих розмірах.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 2 квітня 2009 року, видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам’ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, знаходячись у приміщенні Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров’я України», що за адресою: м. Київ, вул.Ю.Коцюбинського, 9, з метою працевлаштування на посаду лікаря-нейрохірурга хірургічного відділення стаціонару вказаної лікарні, після погодження заяви про прийняття на роботу головним лікарем вказаної лікарні ОСОБА_34, повторно використав завідомо підроблені документи, які пред’явив старшому експертові з кадрів ОСОБА_35, зокрема:

– дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров’я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_1, виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І.Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

– диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії НОМЕР_2, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

– диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_3, виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення від 27.03.2003 р. № 15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук;

– атестат професора серії НОМЕР_5, виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора;

– сертифікат Російського Державного медичного університету, виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 01.07.1994 р., з неправдивими відомостями про здачу ним кваліфікаційного екзамену по спеціальності клінічна нейрохірургія та присвоєння спеціальності лікар-нейрохірург;

– посвідчення Російського Державного медичного університету серії НОМЕР_8, видане 02.09.1994 р. за реєстраційним номером 347, з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.09.1992 р. по 01.09.1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії – неврології Російського Державного медичного університету і закінченню повного курсу по спеціальності: лікар-нейрохірург;

– сертифікат серії НОМЕР_7, з неправдивими відомостями про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 01.04.2004 р., кваліфікації лікар-нейрохірург вищої категорії, та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії  при  Російському Державному медичному університеті від 03.04.2004 р., кваліфікації лікар-невролог вищої категорії;

– диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_4, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № 15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров’я» та присвоєння йому кваліфікації – практичного психолога;

– диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_16 право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог.

Після цього, наказом головного лікаря Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров’я України» ОСОБА_34 № 137-К від 02.04.2009 р. ОСОБА_16 з 02.04.2009 р. був прийнятий на посаду лікаря-нейрохірурга вищої категорії за сумісництвом на 0,5 ставки.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 3 грудня 2009 року, видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам’ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня   доктора  наук  та вченого звання  професора, знаходячись у приміщенні Кабінету  Міністрів  України,  що   за        адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, з метою працевлаштування на посаду радника Першого віце-прем’єр-міністра України, після погодження заяви про прийняття на роботу міністром Кабінету Міністрів України  ОСОБА_36, повторно використав завідомо підроблені документи, які пред’явив працівникам департаменту кадрового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України, зокрема:

– дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров’я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_1, виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І.Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

– диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії НОМЕР_2, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

– диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_3, виданий Вищою атестаційною комісією РФ на підставі рішення від 27.03.2003 р. № 15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук;

– атестат професора серії НОМЕР_5, виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора;

– диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_4, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № 15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров’я» та присвоєння йому кваліфікації – практичного психолога;

– диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_16 право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог.

Після цього, наказом Міністра Кабінету Міністрів України № 838-к від 9 грудня 2009 року ОСОБА_16 з 9 грудня 2009 року був прийнятий на посаду радника Першого віце-прем’єр-міністра України в порядку переведення з іншої місцевості (м. Львів) та присвоєно 6 ранг державного службовця.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю, не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, повторно здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворого – малолітнього ОСОБА_37, за наступних обставин.

Так, 06.01.2010 р. до Кременецької центральної районної комунальної лікарні, розташованої за адресою: Тернопільська область, м. Кременець,         вул. Горбача, з діагнозом «закрита черепно-мозкова травма» доставлено малолітнього ОСОБА_37, якого прооперовано дитячим лікарем-нейрохірургом Тернопільської обласної дитячої лікарні ОСОБА_38

Батько хворого ОСОБА_39, отримавши від своїх знайомих інформацію про те, що в Україні є видатний лікар-нейрохірург       ОСОБА_16, звернувся до останнього по допомогу у лікуванні сина.

Підсудний ОСОБА_16, маючи умисел на заняття незаконною лікувальною діяльністю, а також  з метою підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, погодився  надати таку допомогу.

Реалізуючи злочинний умисел, підсудний ОСОБА_16 09.01.2010 р. прибув до вказаної лікарні, де назвався  працівникам цього медичного  закладу професором кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, пред’явивши відповідне посвідчення, та повідомив, що він за проханням родичів хворого  ОСОБА_37 відряджений центром екстреної медичної допомоги для консультації та лікування останнього, в тому числі для оперативного втручання, пред’явивши посвідчення про відрядження, начебто видане вказаним центром.

Продовжуючи  реалізовувати злочинний умисел, ОСОБА_16 у приміщенні лікарні з дозволу керівництва, яке було введено ним в оману щодо його фаху та наявності у нього медичної освіти,  провів медичний огляд хворого ОСОБА_37

У зв’язку з тяжким станом хворого, керівництвом та лікарями Кременецької ЦРКЛ було прийняте рішення про проведення йому повторної операції.

Оскільки батьки хворого ОСОБА_37, будучи введеними в оману щодо фаху ОСОБА_16, подальше його лікуваня повністю довірили йому та дали згоду на проведення операції, керівництво вказаного медичного закладу допустило останнього до проведення цієї операції.

Того ж дня  біля 15.30 ОСОБА_16, усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров’я хворого – малолітнього ОСОБА_37, в тому числі і настання смерті останнього, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою батьків хворого та керівництва лікарні, які помилялися щодо фаху ОСОБА_16, в приміщенні операційної зали Кременецької ЦРКЛ, провів операцію – «ревізію післяопераційної рани в порожнині правої та правої лобно-скроневої ділянки», після чого призначив післяопераційне лікування.

У зв’язку з тим, що стан хворого ОСОБА_37 залишався тяжким,   ОСОБА_16 13.01.2010 біля 17.30 та 20.01.2010 біля 13.00, провівши попередньо медичні огляди,  у приміщенні операційної зали вказаної лікарні провів хворому аналогічні операції, після чого ОСОБА_37 ІНФОРМАЦІЯ_5 р. о 06.45 год у реанімаційному відділення лікарні, не проходячи до свідомості, помер.

Проведення підсудним ОСОБА_16 вищевказаних трьох хірургічних втручань негативно вплинуло на перебіг травми і сприяло настанню смерті хворого малолітнього ОСОБА_37, між цими втручаннями в комплексі і настанням смерті є прямий причинний зв’язок, такими спричинено тяжкі наслідки для хворого у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров’я хворого малолітнього ОСОБА_37, в тому числі і настання смерті останнього, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у січні 2010 року у приміщенні Кременецької центральної районної лікарні, що на вул. Горбача у м. Кременець Тернопільської області, здійснюючи незаконну лікувальну діяльність, провів ОСОБА_37, що знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаній лікарні з діагнозом: „Закрита черепно-мозкова травма”, оперативні втручання – ревізії післяопераційної рани в порожнині правої та правої лобно-скроневої ділянки, внаслідок чого вчинив вбивство хворого через необережність, повторно.

Так, підсудний ОСОБА_16 9 січня 2010 року провів медичний огляд малолітнього ОСОБА_37 та того ж дня біля 15.30 год здійснив останньому оперативне втручання – «ревізію післяопераційної рани в порожнині правої та правої лобно-скроневої ділянки» та призначив післяопераційне лікування.

У зв’язку з тим, що стан хворого залишався тяжким, 13 січня 2010 року о 17.30 год та 20 січня 2010 року о 13 год у приміщенні вищевказаної лікарні, здійснивши попередньо медичні огляди, повторно провів аналогічні оперативні втручання, після чого ОСОБА_37 ІНФОРМАЦІЯ_5 р. о 06.45 год у реанімаційному відділення лікарні, не проходячи до свідомості, помер.

Проведення вказаних трьох хірургічних втручань, які були безпосередньо пов’язані з проникненням у черепну порожнину хворого і спричинили порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів, негативно вплинуло на перебіг травми і сприяло настанню смерті, між цими втручаннями в комплексі і настанням смерті є прямий причинний зв’язок, такими спричинено тяжкі наслідки для хворого у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 9 червня 2010 року, видаючи себе за доктора медичних наук, професора нейрохірургії, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, звернувся із заявою до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з проханням проведення нострифікації атестата професора серії НОМЕР_5, виданого на його ім’я Вищою атестаційною комісією Російської Федерації за рішенням №20 пс/5 від 17 листопада 2005 року, та визнання такого в Україні, з метою отримання атестату професора за спеціальністю нейрохірургія українського зразка для подальшого використання у злочинній діяльності.

Після цього, знаходячись у приміщенні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, що за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 10, повторно використав завідомо підроблені документи, які пред’явив начальнику відділу підготовки та атестації наукових та науково-педагогічних кадрів департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_40, зокрема:

– атестат професора серії НОМЕР_5, виданий Вищою атестаційною комісією Російської Федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора;

– диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_9, виданий Вищою атестаційною комісією України на підставі рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 14 квітня 2010 року (протокол №12-08/3-з), з неправдивими відомостями про наявністьу нього наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності нейрохірургія.

У подальшому, члени атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, помиляючись в тому, що ОСОБА_16 є професором зі спеціальності нейрохірургія і рішенням Вищої атестаційної комісії Російської Федерації йому присвоєно вчене звання професора, 17 червня 2010 року на своєму засіданні провели нострифікацію вказаного атестату та прийняли рішення, затверджене наказом міністра освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_41 № 592 від 17 червня 2010 року, про присвоєння ОСОБА_16 вченого звання професора. Відповідно до рішення атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, начальник відділу підготовки та атестації наукових та науково-педагогічних кадрів  департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України          ОСОБА_40 видала ОСОБА_16 атестат професора серії НОМЕР_10 з неправдивими відомостями про наявність у нього вченого звання професор кафедри нейрохірургії.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 2 вересня 2010 року, видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам’ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, знаходячись у приміщенні Національного університету „Львівська політехніка”, що за адресою: м. Львів, вул. С.Бандери, 12, з метою працевлаштування на посаду професора кафедри інформаційних систем та мереж вказаного університету, після погодження заяви про прийняття на роботу ректором навчального закладу ОСОБА_42, повторно використав завідомо підроблені документи, які пред’явив заступнику начальника відділу кадрів зазначеного вищого навчального закладу ОСОБА_43, зокрема:

– дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров’я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_1, виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І.Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

–          диплом кандидата медичних наук серії НОМЕР_11, виданий 14 березня 1996 року на підставі рішення Ради Санкт-Петербурзького психоневрологічного НДІ ім. В.М. Бехтерева від 06.12.1995 р. (протокол №27), з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

–          диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_9, виданий Вищою атестаційною комісією України на підставі рішення президії Вищої атестаційної комісії України  від 14.04.2010 р. (протокол №12-08/3-з), з неправдивими відомостями про наявність у нього наукового ступеня доктор медичних наук зі спеціальності нейрохірургія;

–          атестат професора серії НОМЕР_10, виданий Міністерством освіти і науки України на підставі рішення Атестаційної колегії від 17.06.2010 р. (протокол № 2/02-П) з неправдивими відомостями про наявність у нього вченого звання професор кафедри нейрохірургії;

– диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_16 право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог.

Після цього, наказом в.о. ректора Національного університету «Львівська політехніка» ОСОБА_44 № 1206-3-К/03 від 6 жовтня 2010 року, ОСОБА_16 з 03.09.2010 був прийнятий на посаду професора кафедри інформаційних систем та мереж на 0,5 ставки за штатним сумісництвом у вільний від основної роботи час з 3 вересня 2010 року до 30 червня 2011 року.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 у вересні 2010 року, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, а саме, грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5

Так, приблизно наприкінці весни – на початку літа 2010 року потерпіла ОСОБА_5, сприймаючи підсудного ОСОБА_16 як видатного лікаря-нейрохірурга, звернулася до останнього з проханням допомогти вилікувати її сина ОСОБА_45, який хворіє на ювенальний ревматоїдний артрит. Підсудний ОСОБА_16, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, для підвищення своєї значимості, як спеціаліста, вводячи в оману ОСОБА_5, повідомив останній, що не має вільного часу, оскільки займається лікуванням високопосадовців. Через деякий час ОСОБА_5, помиляючись в фаховості ОСОБА_16, намагаючись запросити його для лікування свого сина в якості висококваліфікованого спеціаліста в медичній галузі, в черговий раз зателефонувала до ОСОБА_16 в якого запитала, чи зможе він вилікувати її сина, на що він відповів, що все лікується за гроші та зазначив, що для призначення лікування її сину необхідно здати нові аналізи в лабораторії «Біокурс», оскільки наявним в ОСОБА_5 результатам попередніх аналізів він не довіряє.

01.09.2010 р., здавши призначені ОСОБА_16 аналізи,  біля приміщення Національного університету «Львівська політехніка», розташованого за адресою: м. Львів, вул. Степана Бандери, 12, ОСОБА_5 зустрілася зі ОСОБА_16, який,  реалізуючи свій злочинний умисел, для введення в оману,  підкреслюючи свою значимість видатного лікаря заявив, що в нього немає часу та по результатам аналізів, не проводячи огляд хворого ОСОБА_45, написав перелік лікарських засобів, якими необхідно лікувати останнього.

Цього ж дня, підсудний ОСОБА_16, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошима ОСОБА_5, застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_5 неправдивої інформації про те, що є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти та фаху, які жодним чином не пов’язані з медичною діяльністю, а також у повідомленні ОСОБА_5 неправдивої інформації про те, що необхідною умовою успішного вилікування та одужання її сина є застосування ним (ОСОБА_16) лікарських препаратів «Мабтера» 800 мг, «Актемра» 650 мг,  вартістю 25800 гривень та допомоги у їхньому придбанні за кордоном, наголошуючи при цьому, що  крапельниця з цими препаратами фактично за один сеанс поставить її сина на ноги.

Потерпіла ОСОБА_5, будучи введеною ОСОБА_16 в оману, помиляючись в його особі, помиляючись в предметах, які представляли собою нібито придбані ОСОБА_16 за кордоном препарати невідомого походження та вартості, а також на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між нею та ОСОБА_16 як між мамою пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_16 та будучи переконаною в тому, що для одужання її сина необхідно за допомогою ОСОБА_16 придбати вищевказані препарати, 3 вересня 2010 р. в кімнаті АДРЕСА_3, передала останньому гроші в сумі 25800 гривень як оплату за нібито придбані ОСОБА_16 за власні кошти препарати «Мабтера» та «Актемра».

Крім цього, не вимагаючи від ОСОБА_5 здійснити оплату своїх лікувальних послуг, ОСОБА_16 тим самим поставив потерпілу, яка бажала вилікувати свого сина, в таку залежність від себе, при якій ОСОБА_5 відчувала себе зобов’язаною перед ОСОБА_16 та значною мірою підкорялась його вказівкам та порадам.

Після цього, підсудний ОСОБА_16, отримавши від ОСОБА_5 гроші, в приміщенні вищевказаної кімнати гуртожитку, поставив її сину ОСОБА_45 крапельницю, яка містила розчин препаратів невідомого походження, та, з метою подальшого заволодіння грошима ОСОБА_5, шляхом обману та зловживання довірою, повідомив останній, що для одужання її сина, йому потрібно пройти курс лікування, в ході якого необхідно ставити такі крапельниці щомісяця протягом року. Однак, на третій день після застосування вказаної крапельниці стан здоров’я ОСОБА_45 погіршився, у зв’язку з чим потерпіла ОСОБА_5 відмовилася від подальшого лікування свого сина ОСОБА_16

Таким чином, отримавши від ОСОБА_5 вищевказану суму грошей ОСОБА_16 тим самим, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, завдавши матеріальної шкоди потерпілій на суму 25800 грн.

Крім того, підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за професора та лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, а саме грошима потерпілої ОСОБА_6, що завдало останній значної шкоди, за наступних обставин.

Так, 09.03.2011 р. потерпіла ОСОБА_6, малолітній син якої  ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_6, страждає на епілепсію, дізнавшись від знайомих, що в Україні є видатний лікар-нейрохірург та професор ОСОБА_16, та знаходячись в місті Києві, звернулася до останнього з проханням допомогти вилікувати її сина.

Підсудний ОСОБА_16, не будучи професором та лікарем-нейрохірургом, не маючи медичної освіти, з метою заволодіння грошима ОСОБА_6, а також для підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, погодився зайнятися лікуванням сина ОСОБА_6, не маючи в дійсності можливості його вилікувати.

При цьому ОСОБА_16 застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_6 неправдивої інформації про те, що він (ОСОБА_16) є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти та фаху, які жодним чином не пов’язані з медичною діяльністю.

Крім цього, не вимагаючи від ОСОБА_6 здійснити оплату своїх лікувальних послуг, ОСОБА_16 тим самим поставив потерпілу, яка бажала вилікувати свого сина, в таку залежність від себе, при якій    ОСОБА_6 відчувала себе зобов’язаною перед ОСОБА_16 та значною мірою підкорялась його вказівкам та порадам.

Того ж дня ОСОБА_16, реалізуючи свій злочинний умисел, прибув до  місця проживання родини ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4, та, поглянувши на хворого ОСОБА_46, встановив діагноз «епілепсія». Крім цього, надав подружжю ОСОБА_6 для лікування їх хворого сина лікарські препарати: депакин, конвулєкс, вітамін В, магнезій, сибазон, реланіум, дексаметазон, кортексин та сенактен.

Крім цього, з метою посилення довіри до своєї особи з боку подружжя ОСОБА_6, ОСОБА_16 заявив, що він вилікує їх сина за короткий проміжок часу.

В подальшому ОСОБА_16, реалізуючи свій злочинний умисел, не маючи спеціальної освіти, усвідомлюючи, що не має достатніх навиків та знань для правильного та повноцінного лікування малолітнього        ОСОБА_46, проводив лікування останнього шляхом надання консультацій, призначення для вживання ліків та власноручного введення в організм малолітнього медичних препаратів. Потерпіла ОСОБА_6, будучи введеною в оману ОСОБА_16 та перебуваючи в залежності від нього, довіряючи йому, помиляючись в його можливостях та дійсних намірах, бажаючи вилікувати свого малолітнього сина ОСОБА_46 від епілепсії, в період з 09 березня по 20 травня 2011 року, на прохання ОСОБА_16 передала йому як видатній особі, що безкоштовно та кваліфіковано лікує її сина, через невстановлену особу, на яку їй вказав сам ОСОБА_16,  гроші в сумі 8000 євро, що в перерахунку на гривні по діючому на час вчинення злочину курсу НБУ складає 91809,6 гривні, нібито потрібні ОСОБА_16 для участі у шаховому турнірі,  а також особисто йому мобільний телефон «Айфон», вартістю 1000 доларів США (7974,6 гривень) та  стетоскоп вартістю 150 доларів США (1196,19 гривень).

Таким чином, підсудний ОСОБА_16, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, що належало потерпілій ОСОБА_6, на загальну суму 100980,39 гривень, завдавши потерпілій значної шкоди.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, а саме грошима потерпілої ОСОБА_7, що завдало значної шкоди останній, за наступних обставин.

Так, приблизно в жовтні 2010 року ОСОБА_7 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_47, сприймаючи ОСОБА_16 як видатного лікаря-нейрохірурга, професора, зверталися до останнього з проханням допомогти вилікувати їх сина ОСОБА_48, якому лікарями Інституту нейрохірургії ім. Академіка А.П. Ромоданова було встановлено діагноз: симптоматична епілепсія з парціальним вогнищевим ураженням.

Підсудний ОСОБА_16, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_7, спочатку відмовивши сім’ї ОСОБА_48 з метою підвищення своєї значимості, як висококваліфікованого спеціаліста в галузі нейрохірургії, після повторного звернення навесні 2011 року погодився на прохання потерпілої та зазначив, що для встановлення більш точного діагнозу та призначення лікування їх сину необхідно пройти додаткове обстеження в Львівському медичному центрі «Біокурс».

Після проведення зазначеного обстеження ОСОБА_16, приблизно в квітні 2011 року, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_5, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу і підкреслюючи свою значимість висококваліфікованого лікаря, провів огляд ОСОБА_48 та встановив йому завідомо неправдивий діагноз «розсіяний склероз».

Продовжуючи видавати себе за висококваліфікованого спеціаліста, вводячи потерпілу ОСОБА_7 в оману, підсудний ОСОБА_16  призначив  ОСОБА_48 додаткове обстеження в Київській клініці «Оберіг» та Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока», заявивши, що результатів обстеження  Львівського медичного центру «Біокурс» для встановлення лікування йому не достатньо.

Отримавши результати призначених досліджень ОСОБА_16, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння грошима ОСОБА_7, продовжуючи видавати себе за висококваліфікованого лікаря-нейрохірурга, зловживаючи її довірою, ввів останню в оману, повідомивши  неправдиву інформацію про те, що раніше встановлений ним діагноз її сина ОСОБА_48 – «розсіяний склероз» підтвердився та призначив курс лікування, зазначивши, що призначені ним ліки зупинять розвиток хвороби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошима ОСОБА_7, підсудний ОСОБА_16 застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_7 неправдивої інформації про те, що він  є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти та фаху, які жодним чином не пов’язані з медичною діяльністю, а також у повідомленні ним ОСОБА_7 неправдивої інформації про те, що необхідною умовою успішного вилікування та одужання її сина є застосування ним  медичного препарату виробництва ФРН «Пентаглобін», який в Україні не реалізується через відсутність сертифікації, в кількості 16 флаконів по 200 мл кожен, який він може допомогти придбати за кордоном за ціною 850 доларів США за один флакон та 200 доларів США за його  доставку.

Після першого місяця лікування стан здоров’я ОСОБА_48  погіршився, але ОСОБА_16, з метою реалізації свого злочинного умислу, продовжуючи видавати себе за висококваліфікованого лікаря-нейрохірурга, вводячи потерпілу ОСОБА_7 в оману, запевнив, що  саме таким є перебіг хвороби і він готує новий курс лікування, та наказав, щоб потерпіла готувала гроші для придбання рекомендованих ним ліків, у т.ч. «Пентаглобін».

Після цього, приблизно в липні 2011 року ОСОБА_7, будучи введеною ОСОБА_16 в оману, помиляючись в його особі, помиляючись в предметі, який представляв собою вищевказаний препарат «Пентаглобін», а також на ґрунті довірчих відносин, які виникли між нею та ОСОБА_16, як між матір’ю пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_16 та будучи переконаною ним у тому, що для успішного вилікування та одужання її сина необхідно за допомогою ОСОБА_16 придбати вищевказний препарат «Пентаглобін», в приміщенні кабінету Директора департаменту управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_49 за адресою: м. Київ, бульвар Перемоги, 10, передала ОСОБА_16 на придбання медичного препарату «Пентаглобін» та його доставку гроші в сумі 13800 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на липень 2011 року складає 110002,56 гривні.

Крім цього ОСОБА_7, сприймаючи ОСОБА_16, як висококваліфікованого лікаря-нейрохірурга, професора, будучи введеною останнім в оману стосовного проведення ним лікування її сина ОСОБА_48, в період з травня по листопад 2011 року передала ОСОБА_16 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_5, як плату за проведене лікування її сина, гроші сумами по 500 та 1000 гривень у загальній сумі 4000 гривень.

Крім цього, маніпулюючи свідомістю ОСОБА_7 через запевнення про свою надзвичайну зайнятість як лікаря та науковця, ОСОБА_16 тим самим поставив потерпілу, яка бажала вилікувати свого сина, в таку залежність від себе, при якій ОСОБА_7 відчувала себе зобов’язаною перед        ОСОБА_16 та значною мірою підкорялась його вказівкам та порадам.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_16 з метою запобігання викриття шахрайських дій, приблизно через тиждень після заволодіння грошима ОСОБА_7, біля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України передав ОСОБА_7 16 флаконів з вмістом невідомого походження, пояснивши, що це є медичний препарат «Пентаглобін» без надання будь-яких документів, які б засвідчували дійсність цього препарату та факт здійснення за нього ОСОБА_16 оплати в розмірі та за рахунок грошових коштів, отриманих ним від потерпілої.

Восени 2011 року, не отримавши покращення стану здоров’я сина після призначеного ОСОБА_16 лікування, ОСОБА_7 разом зі своїм чоловіком вирішили відмовитися від його послуг, повідомивши про це останнього, а також попросили, щоб він забрав вказані 16 флаконів медичного препарату «Пентаглобін» та повернув їм гроші.

ОСОБА_16, з метою запобігання викриття своїх шахрайських дій, пообіцяв повернути ОСОБА_7 гроші за вищевказаний медичний препарат, але в подальшому,  не маючи наміру повертати гроші, якими він заволодів шляхом обману та зловживання довірою, уникав зустрічей.

Таким чином, підсудний ОСОБА_16, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, що належить потерпілій ОСОБА_7, на загальну суму 114002,56 гривень, завдавши потерпілій значної шкоди.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 14 червня 2011 року, знаходячись у приміщенні Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, що за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 36, видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам’ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, з метою працевлаштування на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти вищевказаного навчального закладу, після погодження заяви про прийняття на роботу директором закладу ОСОБА_50, повторно використав завідомо підроблені документи, які пред’явив начальнику відділу кадрів зазначеного закладу ОСОБА_51, зокрема:

–          дублікат диплому Російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров’я та соціального розвитку Російської Федерації серії НОМЕР_1, виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті імені М.І.Пирогова з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

–          диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету серії НОМЕР_4, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним №15, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в Санкт-Петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров’я» та присвоєння йому кваліфікації – практичного психолога;

–          атестат професора серії НОМЕР_10, виданий Міністерством освіти і науки України на підставі рішення Атестаційної колегії від 17.06.2010 р. (протокол № 2/02-П) з неправдивими відомостями про наявність у нього вченого звання професор кафедри нейрохірургії;

–          диплом доктора медичних наук  серії НОМЕР_9, виданий Вищою атестаційною комісією України на підставі прилюдного захисту дисертації відповідно до рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 14.04.2010 (протокол № 12-08/3-з) з неправдивими відомостями про наявність у нього наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності нейрохірургія.

Після цього, наказом директора Інституту інноваційних технологій та змісту освіти ОСОБА_50 № 281-к від від 15 червня 2011 року ОСОБА_16 з 15.06.2011 р. був прийнятий на посаду посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу  і права відділення змісту вищої освіти.

Підсудний ОСОБА_16 у судовому засіданні винуватість у вчиненому не визнав по жодному з епізодів обвинувачення та дав показання про те, що народився не в м. Житомирі та взагалі не на території України, у Бердичівській школі-інтернаті ніколи не навчався. Навчався у Московському медичному інституті ім. Пирогова, до якого вступив у 1985 році, закінчив у 1991 р. та отримав відповідний диплом за фахом „Лікувальна справа”. Влаштовувався на роботу на підставі дійсних документів та за свою роботу отримував заробітну плату. Вважає, що є лікарем високої кваліфікації, а кримінальна справа відносно нього сфабрикована спецслужбами України та Російської Федерації, Генеральною прокуратурою України, оскільки має конфлікт з діючою владою в Україні, не довіряє органам слідства, суду. Маючи на меті у подальшому довести незаконність викладених в обвинуваченні обставин, не надає свої особисті документи, зокрема, документи про освіту. Крім цього, дав показання про те, що у вилученій органом досудового розслідування формі №1 була дійсно його фотографія, яка у нього викрадена працівниками Служби безпеки України у 2009 році з гуртожитку НУ „Львівська Політехніка” разом з іншими особистими речами. Також були викрадені інші фотографії, на підставі яких була проведене портретна експертиза, факт того, що на фотографіях зображений саме він, не заперечив. На початку 1990-х років періодично приїжджав до Яворівського району Львівської області, де на той час мешкала його дружина, а він був громадянином Російської Федерації та проводив масові сеанси. У м.Новояворівську не проживав, проте працював психологом у школі №2 цього міста з метою у подальшому мати можливість вступити на факультет психології Санкт-Петербурзького університету. Ніколи не звертався до керівництва школи №2 для посвідчення його документів про освіту, звідки з’явилися завірені копії таких не знає. Чому школа не підтверджує факт його роботи там, пояснити не зміг. У лікарні м. Червонограда ніколи не працював, походження довідок про його роботу пояснити не зміг. Оригінал диплому Московського медінституту у 2004 р. випадково виправ, у зв’язку з чим отримав в архіві вказаного ВУЗу дублікат. Вказав, що у 2003 році з ним укладена угода про нерозголошення відомостей про наукову роботу, про що дав письмове зобов’язання. У зв’язку з цим, уся його науково-практична діяльність протягом 1993-2008 рр. є закритою та не підлягає розголошенню. Також ствердив, що представник спецслужб РФ, так званий його куратор, при зустрічі після порушення кримінальної справи говорив, що, якщо дасть згоду співпрацювати, буде підтверджена його освіта. Заперечив факт підроблення своїх документів про освіту. З метою отримання ще одного атестату про середню освіту для можливості вступу до ще одного ВУЗу, оскільки станом на 1990 р. навчався у Московському медичному університеті, звернувся до директора Червоноградського ПТУ з проханням екстерном пройти курс навчання. Тоді його було включено в групу учнів, що вже закінчували навчання, здав іспити, проте через складну політичну ситуацію у СРСР диплому не отримав. Три роки у цьому ПТУ не навчався, а лише два місяці. Вказав, що протягом 1992-1994 рр. проходив підготовку в клінічній ординатурі на кафедрі післядипломної освіти неврології – нейрохірургії, після чого отримав посвідчення до диплому про базову вищу медичну освіту, протягом 1995-1996 рр. пройшов професійну перепідготовку в Російському державному університеті на кафедрі післядипломної освіти та отримав диплом за спеціальністю „Лікар психіатр-нарколог”. У 2004 р. отримав сертифікат лікаря-невролога вищої категорії. Ствердив, що у дублікаті диплому серії НОМЕР_1 наявний справжній підпис ректора ОСОБА_52 Протягом 1992-1993 рр. здобув другу вищу освіту за фахом „Практична психологія в системі охорони здоров’я” у Санкт-Петербурзькому державному університеті. У 2011 році з метою з’ясування інформації відносно того ОСОБА_16, що навчався у Бердичівській спецшколі-інтернаті, приїжджав до цього інтернату, надавав допомогу вихованцям інтернату. Після публікацій у газеті „Експрес” звертався до викладачів інтернату, які написали розписки, що він ніколи там не навчався, але згодом відмовилися чомусь від таких розписок. Був у Бердичівській психіатричній лікарні та встановив, що у ОСОБА_16, який там лікувався, були опіки обличчя та шиї, хворів гепатитом-В, а у нього такого не було. Ствердив, що здавав кваліфікаційний іспит для присвоєння категорії, що відбувалося у Харкові в Інституті травматології та нейрохірургії та досягнув майже відмінного результату. З отриманою довідкою поїхав до ВАК МОЗ України, де комісія у складі двадцяти чотирьох членів протягом трьох годин його опитувала щодо знань у нейрохірургії. Потім працював у лікарні №17 м. Києва, а також склав іспит, та лише після цього йому було присвоєно вищу категорію нейрохірурга. Серед членів комісії був ОСОБА_53 Конфлікт з колишнім міністром ОСОБА_54 пов’язує зі своїм можливим призначенням директором Інституту мозку. Ствердив, що не зі своєї ініціативи влаштовувався на роботу у медичні заклади, а його туди запрошували.

Працюючи на посаді професора кафедри нейрохірургії надавав потерпілим кваліфіковану медичну допомогу з приводу відповідних захворювань.

Ствердив, що оригінали своїх документів надав слідчому, але йому такі не були повернуті.

Вказав, що у 1992 році вступав до Санкт-Петербурзького університету та подавав диплом про вищу освіту Російського державного медичного університету від 1991 року. Чому у матеріалах особової справи копія диплому Вінницького ВУЗу, в якому ніколи не навчався, пояснити не зміг. Вважає, що така копія була кимось в матеріали справи долучена. Чому у власноручно написаній ним заяві, інших документах вказував про наявність у нього диплому про вищу освіту, виданого Вінницьким медичним інститутом з серією та номером, який є в матеріалах особової справи, пояснити не зміг, вказав, що не пригадує на даний час, які саме заяви тоді писав.

Після початку публікацій у газеті „Експрес” був у м. Житомирі та намагався знайти пологовий будинок, де нібито народився, історію хвороби дитини, історію хвороби породіллі, нібито його матері ОСОБА_55, однак пошуки не дали жодного результату. Копію актового запису про його народження, що є в матеріалах справи, вважає підробленою. В м. Козятин не навчався, на обліку у військкоматі там не перебував, паспортом там не документувався. Ствердив, що має військовий квиток, який виданий йому у м. Москва та згодом у зв’язку з проживанням у м. Червонограді Львівської області був поставлений на облік у військомматі цього міста, у м. Сокаль на військовому обліку ніколи не перебував. Заперечив факт навчання у Житомирській школі-інтернаті, Потіївській школі-інтернаті, Кмитівській школі-інтернаті. Чому у журналі Бердичівської спеціальної школи-інтернату навпроти прізвища ОСОБА_16, згідно висновку експертизи, виправлений запис з ІНФОРМАЦІЯ_1 на ІНФОРМАЦІЯ_10 р., пояснити не зміг. Такого журналу ніколи не бачив, хоча після вищевказаних публікацій був у цій школі та не знайшов жодних документів, які б стосувалися особи на ім’я ОСОБА_16 З вчителями Бердичівської спецшколи-інтернату, зокрема, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, познайомився у 2011 р. тоді, коли після публікацій з’ясовував обставини про іншого ОСОБА_16 Ці особи написали правдиві розписки, що він ніколи не навчався у Бердичівській спецшколі-інтернаті. Чому в судовому засіданні ці та інші свідки впізнали у ньому колишнього учня зазначеної школи-інтернату, пояснити не може. Підтвердив, що жодних непорозумінь з ними не мав.

Вказав, що йому відомо, що ВАК України отримала від ВАК РФ його особову справу, яка налічувала біля двохсот аркушів. Справа була під грифом „таємно”. Під час засідання спеціалізованої вченої ради були присутні працівники спецслужб РФ.

З приводу того, що печатки на документах про освіту не відповідають встановленому зразку, бланки таких документів вважаються викраденими пояснив, що такі документи видавалися компетентними органами РФ, тому за них відповідальності не несе. На дипломі про перепідготовку за спеціальністю „клінічна психіатрія-наркологія”, виданому у 1996 р., є оригінальний підпис ректора медичного університету ОСОБА_52, тому такий є дійсним. Заявив про те, що передав своєму захиснику його фотографії за часів навчання. Ствердив, що всі документи, які пред’явив на території України, є дійсними.

Ствердив, що працював та захищав кандидатську дисертацію у І Московському державному медичному університеті ім. Сеченова, однак чому у матеріалах справи є відповідь про те, що там не працював та не захищався, пояснити не може.

Чому ОСОБА_59, який був завідуючим кафедрою неврології та нейрохірургії ІІ МОЛГМІ ім. Пирогова, де проходив інтернатуру, ствердив, що його не знає, пояснити не зміг. Вказав, що має чотири монографії    ОСОБА_59, особисто ним подаровані та підписані, підтримував з ним дружні відносини. Чому у РДМУ ім. Пирогова відсутні накази про його переведення з курсу на курс, пояснити не зміг, зазначивши при цьому, що таку інформацію університет міг і не надати.

Кандидатську дисертацію в Санкт-Петербурзькому науково-дослідному інституті ім. Бехтєрєва ніколи не захищав. Цей заклад надає правдиву інформацію про зазначене. Чому інші заклади РФ надають інформацію неправдиву, пояснити не зміг.

Ствердив, що володіє прізвищами багатьох осіб, які навчалися з ним у РФ. Вважає, що така особа як ОСОБА_16 з біографією, яку зібрало слідство, існувала, але не має до нього жодного відношення.

У 2005 р. до Інституту підприємництва та перспективних технологій при НУ „Львівська Політехніка” подавав оригінали документів, що вказані в обвинуваченні, які були дійсними, за виключенням диплому кандидата наук та доктора наук, які долучені до особової справи під час досудового розслідування. Вважає, що свідок ОСОБА_18 говорила неправду про те, що він подавав всі документи, що вказані в обвинуваченні, хоча у неприязних відносинах з нею ніколи не перебував. Свою роботу виконував належним чином.

У лютому 2006 р. влаштовувася на роботу до Державного інституту новітніх технологій та подавав дублікат диплому про вищу освіту від 2005 р., диплом доктора медичних наук, виданий у РФ, диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького університету. Інших документів, які є в матеріалах особової справи не подавав, їх туди долучили слідчі органи. Чому свідок ОСОБА_21 вказує інше, не знає. Свою роботу виконував належним чином.

Підтвердив, що проводив операцію ОСОБА_22 у Бродівській ЦРЛ. У хворого було погіршення клінічного стану, загроза життю, оскільки у клініці не було високоселективних методів діагностики, зробив діагностичний пошуковий трепанаційний отвір. Показання свідка, лікаря ОСОБА_60, заперечує.

У червні 2008 р. працевлаштувався до Національної медичної академії ім. Шупика, куди подавав дублікат диплому від 2005 р., диплом доктора медичних наук та атестат професора, видані у РФ, сертифікат РДМУ про присвоєння спеціальності лікар-нейрохірург. Інші документи при працевлаштуванні не подавав, знаходження таких в особовій справі не може пояснити, можливо їх хтось роздрукував з його сайту та долучив до особової справи.

У червні 2008 р. здійснював лікувальну діяльність відносно неповнолітньої ОСОБА_26 у Чортківській ЦРЛ. Операцію здійснював за своїм рішенням, а також консиліуму лікарів. Стан дитини ним оцінювався як вкрай важкий. На той час офіційно був доктором медичних наук, професором кафедри нейрохірургії Національної медичної академії.

У серпні 2008 р. здійснював лікувальну діяльність відносно ОСОБА_27 у Славутській ЦРЛ. У хворого було ним діагностовано пухлину головного мозку та така розміщувалася у небезпечній зоні, що призвело до крововиливу після операції. Оперативне втручання проводив та міг це робити у будь-якій районній лікарні, оскільки є лікарем вищої категорії. За 6700 доларів США, які належали йому, у Франції придбав для ОСОБА_27 препарат для внутрішнього введення. Має відповідний чек, але у зв’язку з перебуванням під вартою, надати суду такий не має можливості. Препарат ввів в ложе пухлини. Такі кошти та кошти, затрачені на дорогу, відшкодувати не наполягав. Існувала домовленість, що ОСОБА_27 гроші поверне після операції. Свідку ОСОБА_61 про будь-яку мазь не говорив. Слідчий ОСОБА_62 впливав на свідка для надання останньою потрібних слідству показань. Показання батьків ОСОБА_27 з приводу передачі останнім йому коштів заперечив.

У серпні 2008 р. проводив операцію ОСОБА_63 у Чортківській ЦРЛ. На той час був лікарем-нейрохірургом, професором кафедри нейрохірургії Національної медичної академії, мав відповідний сертифікат та інші документи. Під час операції, а саме, лікувально-діагностичній вентрикулярній пункції, поставив хворому датчики, які привіз з собою.

У грудні 2008 р. працевлаштовувався до Київського національного університету будівництва та архітектури та при цьому подавав дублікат диплому про вищу освіту від 2005 р., диплом доктора медичних наук, виданий у РФ в 2003 р., атестат професора, виданий у РФ, диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету про присвоєння кваліфікації „лікар психіатр-нарколог”. Інших документів не подавав. Вважає, що такі до матеріалів особової справи долучені органами слідства.

У листопаді 2008 р. оглядав у м. Хмельницький неповнолітнього ОСОБА_33, але його не лікував. Такий діагноз, як вказано в обвинуваченні, не встановлював, коштів у сумі 14000 доларів США не отримував, ліки для ОСОБА_4 не купував та не передавав. Чому потерпілий ОСОБА_4 вказує протилежне, пояснити не зміг.

У квітні 2009 р. працевлаштовувався до Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України”. При цьому подавав дублікат диплому про вищу освіту, диплом доктора медичних наук, атестат професора, видані у РФ. Інші документи не подавав, вважає, що такі долучені до особової справи невідомими особами. Свою роботу виконував належним чином.

У грудні 2009 р. працевлаштовувався до Кабінету Міністрів України. Серед поданих документів були дублікат диплому про вищу освіту, виданий у РФ, атестат професора, виданий у 2005 р. у РФ. Ці документи були справжніми. Свою роботу виконував належним чином. Показання свідка ОСОБА_64 вважає недостовірними.

У січні 2010 р. у м. Кременець Тернопільської області здійснював кілька разів оперативні втручання ОСОБА_37 Це були ревізії рани. Вказав, що на той час був професором, його атестат професора був нострифікований в Україні. Вважає висновки експертиз необґрунтованими, оскільки експерти були необ’єктивними та надали свідомо неправдивий висновок.

У червні 2010 р. звертався до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з метою нострифікації атестату професора. Підтвердив, що подавав при цьому атестат професора, виданий у РФ, диплом доктора медичних наук, виданий ВАК України.

У вересні 2010 р. працевлаштувався на роботу до НУ „Львівська Політехніка” та подавав при цьому дублікат диплому про вищу освіту від 2005 р., диплом доктора медичних наук, виданий в України, атестат професора, виданий в Україні. Подання інших документів заперечив, оскільки такі подавати не було потреби. Свою роботу виконував належним чином, випустив три монографії у співавторстві, близько шістдесяти наукових праць, працював над науковою роботою, за яку отримав державну премію.

В вересні 2010 р. отримав від ОСОБА_5 25800 грн., придбав за ці кошти ліки та передав потерпілій належні документи про їх придбання. Потерпіла дає неправдиві показання, оскільки має намір безпідставно отримати від нього кошти. Придбані ліки ввів через крапельницю її сину, що підтвердив свідок ОСОБА_65 Ствердив, що препарати придбав за цінами, набагато нижчими, ніж у звичайній аптеці. Додатково вказав, що чек про придбання препаратів „Актемра”, „Мабтера” був на аркуші паперу формату А4, назва його на російській мові „Счет-фактура”, назви препаратів латиницею: „Мабтера” – 2 флакончика по 500 мг кожен, „Актемра” – 3 упаковки: 400 мг, 200 мг, 80 мг. Також у переліку була зазначена спеціальна інфузійна система, тобто крапельниця. Також у цьому документі була наявна печатка фірми, що продавала препарат. Сума коштів була зазначена в доларах США, приблизно 3200 доларів США.

У травні 2011 р. ні особисто, ні через інших осіб не отримував від потерпілої ОСОБА_6 8000 тисяч євро, стетоскоп отриманий від неї їй повернув, а телефон „Айфон” не повернув, хоча вона вимагала, оскільки це був подарунок її чоловіка ОСОБА_46 на день народження. Протилежні за змістом показання потерпілої пояснює наявністю з нею конфлікту з приводу методів лікування її сина. Підтвердив розмову з ОСОБА_46 відносно фінансування шахового турніру, але коштів ні особисто, ні через інших осіб від сім’ї ОСОБА_6 не отримував, однак підтвердив, що таке фінансування турніру відбулося.

В липні 2011 р. кошти від ОСОБА_7 у сумі 13800 доларів США не отримував у кабінеті ОСОБА_49, а отримав такі кошти в іншому місці, отримання 4000 грн. від цієї потерпілої заперечив. Передав їй ліки, у тому числі „Пентаглобін”. Ствердив, що має документ про придбання цих ліків.

В червні 2011 р. працевлаштовувався до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти та подавав при цьому дублікат диплому РДМУ про вищу освіту від 2005 р., диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету від 1993 р. про присвоєння кваліфікації „Практичний психолог”, атестат професора, виданий в Україні, диплом доктора медичних наук, виданий в результаті нострифікації ВАК України. Усі вказані документи вважає дійсними. Вину у вчиненні шахрайства заперечив, оскільки належно виконував свої посадові обов’язки.

Також пояснив, що від потерпілих ніколи не переховувався. Ліки для потерпілих купував лише сертифіковані на території України, але в зв’язку з тим, що деякі препарати були дуже дорогими та дефіцитними на території України, то брав на себе зобов’язання такі придбати особисто за кордоном. Потерпілій ОСОБА_5 передав документ про придбання в Росії препаратів „Мабтера” та „Актемра”. Потерпіла ОСОБА_7 не вимагала такого документа, пред’явив їй сертифікат якості, інструкцію. Не призначав до вживання цей препарат, що, на його думку, свідчить про те, що не мав наміру вчиняти шахрайство. Для ОСОБА_27 препарат придбав за свої кошти.

Повністю підтримав письмові показання (Т.34 а.с.63-69), відповідно до яких народився ІНФОРМАЦІЯ_7 р. у АРСР Нагірно-Карабахської області Гадруцького району у с. Туг. Батьками його були ОСОБА_66 та ОСОБА_67, які загинули в автокатастрофі, коли йому було 6-7 років. У 1984 р. за заявою родичів його прізвище та по батькові були змінені та з того часу він ОСОБА_16. Середню освіту здобув у школі с. Туг. Оригінали особистих документів зберігає у себе, однак надати відмовляється через недовіру до правоохоронних органів.

Вважає, що стороною обвинувачення не доведено факту підроблення його документів про освіту, що підверджує те, що посадовим особам ВУЗів РФ не пред’явлено обвинувачення щодо вчинення такими відповідних посадових злочинів та службових підроблень.

Також вказав, що диплом доктора медичних наук та атестат професора, видані в Україні, на даний час є дійсними та не скасовані, у зв’язку з чим повністю заперечив обвинувачення за ч.4 ст. 358 КК України. Оскільки мав право на здіснення лікувальної діяльності, пройшов переатестацію за спеціальністю „Лікар-нейрохірург вищої категорії”, обіймав посаду професора кафедри нейрохірургії Національної медичної академії ім. Шупика, не визнав вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 119, ст. 138 КК України. Протягом 2005-2011 рр. займався науково-практичною, викладацькою діяльністю на законних підставах та за свою працю отримував заробітну плату, у зв’язку з чим не визнав обвинувачення у вчиненні шахрайства щодо незаконного отримання заробітної плати у закладах, де був працевлаштований.

Незважаючи на повне невизнання підсудним ОСОБА_16 своєї винуватості у вчиненому, його вина повністю та об’єктивно стверджується зібраними та дослідженими у ході судового розгляду доказами.

Зокрема, винуватість ОСОБА_16 підтверджується наступними  доказами, які є спільними щодо всіх епізодів обвинувачення, оскільки містять інформацію про його особу, виховання та навчання.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_57, яка ствердила, що з 1978 р. по 2013 р. працювала у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті, де у 80-х роках навчався та яку закінчив ОСОБА_16 Працювала викладачем та вихователем, протягом 1984-87 рр. періодично перебувала у декретній відпустці. У школі навчаються розумово відсталі діти, які поступають після обстеження та скерування медико-педагогічної комісії області. Раніше діти поступали або з будинку немовлят, або після відмови батьків. Якщо дитина наздоганяла свій розвиток, то її переводили після висновку комісії у звичайну, тобто масову школу, якщо ні, то закінчувала навчання у школі-інтернаті. Навчальна програма у школі-інтернаті є полегшеною порівняно з масовими школами. ОСОБА_16 навчався у початкових класах, де була вихователем, навчала географії та природи. З ним спілкувалася, він непогано працював на уроках, проте у нього була значна дисграфія, тобто порушення письма. З дітьми в колективі у нього відносини були різними. ОСОБА_16 був хворобливою дитиною, дуже цікавився медициною та проводив дуже багато часу в медичному ізоляторі, допомагав лікарям, читав спеціальну медичну літературу. Мріяв бути медиком та ходив до директора медучилища з приводу поступлення на навчання, проте останній йому роз’яснив, що з отриманою освітою у спецшколі, де не вивчають хімію, фізику, частково біологію, алгебру, геометрію, не зможе навчатися у медучилищі. У більшості дітей у спецшколі діагноз – «олігофренія в степені дебільності», затримка психічного та фізичного розвитку. Випадків, коли після закінчення спецшколи дитина вступила у ВУЗ, не знає. У 1988 р., коли вийшла з декретної відпустки, ОСОБА_16 ще навчався в школі-інтернаті. У нього була матір, однак його ніхто не відвідував, він прибув з будинку дитини. Пригадала, як крутила ОСОБА_16 на руках, високо підіймала. Інколи у нього були нервові збудження, він неодноразово лікувався у психіатричних лікарнях, зокрема у м. Житомирі. На час закінчення ним школи-інтернату працювала на неповну ставку, бо вийшла після декретної відпустки. Після цього його та інших учнів направили на навчання у м. Козятин. Після закінчення школи-інтернату ОСОБА_16 бачила приблизно у 1995 р. на території школи двічі, останній раз він йшов в медичний ізолятор. Не здивувалася, бо знає, що такі діти часто провертаються туди, де виросли. Вказала, що слідчий пред’являв їй фотографії ОСОБА_16, на яких впізнала останнього по овалу обличчя, очах, носі. Під час навчання у школі у нього була незвичайна хода, коліна були разом, ноги трохи розходилися і він ніби перевалювався з ноги на ногу. Бачила зустріч ОСОБА_16 з Президентом України ОСОБА_68 ще до публікацій про нього у газеті «Експрес», обговорювали це з колегами, було здивування. У ОСОБА_16 завжди була самоціль – медицина.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_56 яка повідомила, що працює вчителем української мови Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату та знайома з підсудним ОСОБА_16 У навчальному закладі працює з 1976 р., до 1984 р. працювала старшою піонервожатою. З 1980 р. по 1987 р. постійно там працювала. У 80-х роках, в 1980, або 1981 р. ОСОБА_16 прибув до інтернату. У класі  ОСОБА_16 навчала історії та української мови. ОСОБА_16 часто виступав на святах, добре декламував, але мав слабке здоров’я. Він намагався правдами і неправдами стати лікарем, дуже цікавився медичною літературою, яку брав у бібліотеці. У Бердичівській школі-інтернаті навчалися розумово-відсталі діти, позбавлені батьківського піклування. Навчальна програма від програми звичайних шкіл відрізнялася, учні не вивчали багатьох предметів, деякі предмети вивчалися пізніше, ніж у звичайній школі. Безпосередньо після закінчення інтернату, учні не могли вступити відразу до ВУЗів, оскільки закінчили лише дев’ять класів. Підтвердила свої показання, дані у ході досудового розслідування, у тому числі те, що ОСОБА_16 навчався у школі-інтернаті до 1987 р., був схильний до хитрощів, востаннє його бачила у вересні 2011 р. в районі автобусної зупинки у смт. Гришківці Бердичівського району Житомирської області, який на запитання про те, чи є правдою та негативна інформація, яку про нього поширюють в газетах, відповідав дуже нервово. Вказала, що бачила телепередачу про колишнього свого учня ОСОБА_16, але ні вона, ні інші вчителі не могли зрозуміти, як йому вдалося здійснити такі досягнення. Також підтвердила впізнання нею під час досудового розслідування на одній із фотографій колишнього учня Бердичівської школи-інтернату ОСОБА_16

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_58 про те, що була першою вчителькою ОСОБА_16 у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті, навчала його з 1980 р. з першого до п’ятого класу. Він був непростою дитиною, хотів завжди бути першим, навчався посередньо, хотів керувати дітьми. Після закінчення школи-інтернату з іншими учнями був скерований у Козятинське училище. У Бердичівській спеціальній школі-інтернаті навчалися та навчаються діти з порушенням психіки, які не мають таких розумових здібностей, як діти, що навчаються у масових школах. Дуже цікавився медичною літературою та взагалі був більше розвинутий за інших учнів. Часто хворів та перебував у лікарні, зокрема психіатричній. Зі свідоцтвом про закінчення Бердичівської спеціалізованої школи інтернату учні не могли вступити до ВУЗу, оскільки ними не вивчалося багато предметів, порівняно із масовою школою, наприклад, фізика, хімія, анатомія. Це можливо лише після закінчення профтехучилища, вечірньої школи. Востаннє його бачила у жовтні 2011 р., бачила його також по телебаченню, всі дивувалися його досягненням. Підтвердила написання у жовтні 2011 р. у своєму будинку у смт. Гришківці на прохання ОСОБА_16 розписки про те, що він ніколи не навчався у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті. Написала таку, бо його дуже шкодувала та добре до нього ставилася, однак вказала, що ці відомості були неправдивими та не відповідають дійсності. Повністю підтримала показання, дані нею у ході досудового розслідування. Зокрема, підтвердила, що ОСОБА_16, який навчався у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті та ОСОБА_16, якого бачила по телебаченню, у тому числі тоді, коли його затримали працівники міліції, є однією і тією ж особою.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_69 про те, що з 1973 р. по 2011 р. працювала вихователем Бердичівської загальноосвітньої спеціальної школи-інтернату для дітей-сиріт та в цій школі навчався підсудний ОСОБА_16 Він народився 9 чи 10 травня на початку 70-х років, у нього була тільки матір, однак її ніхто ніколи не бачив. ОСОБА_16 закінчив 8 чи 9 класів та у подальшому всі учні її випуску були влаштовані в Козятинське ПТУ. Почала навчати ОСОБА_16 з п’ятого класу, до школи він був переведений після 1980 р., закінчив школу приблизно у 1988 р. У школі-інтернаті діти є розумово відсталими. ОСОБА_16 дуже захоплювався медициною, читав багато медичної літератури, був дуже допитливим. Востаннє в школі його бачила біля десяти років тому. Бачила його також по телебаченню. Повністю підтримала показання, дані у ході досудового розслідування, у тому числі те, що 7 жовтня 2011 р. до неї додому приїжджав ОСОБА_16, дав їй ознайомитися зі статтею газети „Експрес”, у якій у негативному світлі розповідалося про нього та на його прохання написала розписку про те, що ОСОБА_16 ніколи не навчався у Бердичівській школі-інтернаті. Однак, у цій частині така розписка не відповідає дійсності. Також повідомила суду, що ОСОБА_16 приїжджав до неї додому з невідомою особою та питав, чи були у неї журналісти, на що повідомила, що журналістів у неї не було. Тоді не була впевнена, що до неї приїжджав саме її колишній учень ОСОБА_16 Те, що він приїхав саме до неї, пояснила тим, що була його єдиною вихователькою з 5 класу. Не вірить в те, що учень Бердичівської спеціальної школи-інтернату може стати професором та доктором наук.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_70, яка ствердила, що з 1977 р. по 2000 р. працювала вихователем у Бердичівській загальноосвітній спеціальній школі-інтернаті для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, яка з 1977 р. була дитячим будинком, а з 1980 р. – школою-інтернатом. Підсудного ОСОБА_16 добре пам’ятає, бо була вихователем паралельної групи. Він був вразливою дитиною, дуже бурхливо реагував на критику, неврівноваженим, неохайним, діти його недолюблювали, але дуже захоплювався медициною та дуже багато часу проводив у медичному ізоляторі. Часто хворів та перебував на стаціонарному лікуванні. Завжди говорив, що стане лікарем. Навчався приблизно до 1989 р., після цього групу було переведено до Козятинського училища. Після закінчення навчання ОСОБА_16 приїжджав до школи-інтернату кілька разів, привозив якісь подарунки школі. Впізнала на лаві підсудних саме того ОСОБА_16, який навчався у їх школі-інтернаті. Повністю підтримала показання, дані у ході досудового розслідування, у тому числі те, що 7 жовтня 2011 р. до неї додому приїжджав ОСОБА_16, повідомив, що хоче відкрити Інститут мозку, але йому перешкоджають у цьому, та просив написати розписку про те, що він ніколи не навчався у Бердичівській спеціальній школі інтернаті, що зробити відмовилася. Запевняв, що газетні статті про незаконне заняття ним лікувальною діяльністю є неправдою. Знає, що ОСОБА_16 також зустрічався з ОСОБА_71 та ОСОБА_58 Неодноразово свого колишнього учня ОСОБА_16 бачила по телебаченню, його називали „ОСОБА_16″, а в школі у нього було прізвисько „ОСОБА_16″, оскільки він завжди намагався когось лікувати. Підтвердила впізнання нею на фотознімках серед чотирьох різних осіб колишнього учня ОСОБА_16

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_71 про те, що знайома зі ОСОБА_16, знає його з дитинства, він навчався у четвертому класі школи-інтернату для розумово відсталих дітей смт.Гришківці Бердичівського району Житомирської області, коли прийшла туди працювати медсестрою. Дуже любив медицину та допомагала у його захопленні, відповідала на його запитання, надавала медичну літературу. Кілька разів приїжджав після закінчення інтернату. Коли захворіла, то допоміг пройти лікування у лікарні в м. Львові. Впевнена, що на лаві підсудних той самий ОСОБА_16, який навчався у школі-інтернаті у м. Бердичеві.

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_72 про те, що працює психологом Бердичівської загальноосвітньої спеціальної школи-інтернату, проте не змогла підтвердити або заперечити, що саме підсудний є колишнім учнем школи-інтернату. Підтвердила, що у школі-інтернаті навчався учень на ім’я ОСОБА_16. З 1984 р. по 1986 р. та з 1987 р. була у декретній відпустці. ОСОБА_16 не навчався в її групі. У школі-інтернаті навчалися розумово відсталі діти, які були сиротами чи позбавленими батьківського піклування. Вперше побачила ОСОБА_16 у 1986 р. Цей учень часто ходив до шкільного ізолятора, оскільки захоплювався медициною, читав медичну літературу. Навчальна програма у школі-інтернаті відрізнялася від програми звичайної школи, оскільки була значно спрощеною, учні не вивчали багатьох предметів, таких як хімія, фізика, іноземна мова, поверхнево вивчали історію. Програма пристосована для дітей з розумовими відхиленнями. Свідоцтво про закінчення школи-інтернату не давало можливості вступити у вищі навчальні заклади. На фотографії в газеті „Експрес” НОМЕР_12 за ІНФОРМАЦІЯ_8 чітко впізнала ОСОБА_16, який приїжджав у школу-інтернат, був учнем цієї школи та таким чином підтвердила свої показання щодо цього, дані нею у ході досудового розслідування.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_73 про те, що з 1980 р. працює у ВПУ №11, попередня назва якого СПТУ №62 м. Червонограда Львівської області соціальним педагогом, де навчався ОСОБА_16 з другого чи третього курсу в групі швачок та отримав спеціальність «Наладчик швейного обладнання». Він прийшов до СПТУ №62 по переводу з іншого навчального закладу. З ним спілкувалася, він був сиротою, дуже шкодувала його. Учні говорили, що він володіє гіпнозом, часто використовував медичні терміни. Впевнено впізнала ОСОБА_16, як колишнього учня СПТУ №62 м. Червонограда. Як склалася його подальша доля, їй не відомо. Також вказала, що до вступу до СПТУ ОСОБА_16 проводив лікувальні сеанси та збирав цілі зали. Також ствердила, що екстерном навчання в училищі неможливо було закінчити, однак міг відбуватися захист диплому достроково, проте виключно тими учнями, які навчалися у СПТУ. Ствердила, що ОСОБА_16 ходив на пари, а таких випадків, щоб учні навчалися одночасно на стаціонарі у СПТУ та на стаціонарі в іншому вищому навчальному закладі, ніколи не було, вважає, що це неможливо.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_74 яка ствердила, що працює викладачем української мови та літератури у ВПУ №11 м. Червонограда Львівської області та пам’ятає ОСОБА_16, який навчався в цьому училищі. У вересні 1989 р. в училищі почалися розмови, що навчається учень, що володіє екстрасенсорними здібностями, пізніше дізналася, що це ОСОБА_16 Проводив з нею лікувальний сеанс після опіку руки. Бачила ОСОБА_16 приблизно до нового 1990 року в училищі, якого в судовому засіданні впевнено впізнала як підсудного.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_75 про те, що працює старшим майстром ВПУ №11 м. Червонограда Львівської області та підсудний ОСОБА_16 навчався у ВПУ №11 м. Червонограда, колишньому СПТУ №62. Приблизно у жовтні 1989 р. був переведений з іншого училища на ІІІ курс, і навчався близько дев’яти місяців. Випускні екзамени здавав не з усією групою, а раніше, та повинен був отримати диплом. Багатьом дуже запам’ятався, бо був неординарною особою, проводив лікувальні сеанси на зразок ОСОБА_76, ОСОБА_77, приймав пацієнтів у стоматологічному кабінеті. Пам’ятає, що ОСОБА_16, ходив по училищі в білому халаті з дипломатом. Випускався ОСОБА_16 раніше, бо можливо мав намір вступити до ВУЗу. Впізнав особу, що знаходиться на лаві підсудних, як колишнього учня СПТУ №62 ОСОБА_16 Вказав, що ОСОБА_16 бачив по телебаченню як учасника телепередачі. Під час навчання ОСОБА_16 був у групі швачок трикотажного виробництва та наладчика швейного устаткування, відвідував уроки, заходив у майстерні, отримав спеціальність помічника майстра швейного устаткування ІІ розряду. Навчався стаціонарно, заочної форми навчання в той час не було. Знає, що деякі учні училища паралельно заочно навчалися у ВУЗах, стаціонарно ніхто паралельно не навчався. Вказав, що ОСОБА_16, маючи освіту на базі дев’яти класів, не міг паралельно навчатися у ВУЗі.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_78 , яка ствердила, що з 1987 р. по 1990 р. навчалася у СПТУ №62 м. Червонограда Львівської області та приблизно у листопаді 1989 р. у її групі з’явився ОСОБА_16 і навчався приблизно протягом шести місяців. Впевнено впізнала підсудного ОСОБА_16 як учня СПТУ №62, жодних конфліктів з ним не мала. ОСОБА_16 постійно відвідував заняття, один раз на тиждень обов’язково його бачила. На захисті диплому ОСОБА_16 не було, час захисту диплому залежав від моменту закінчення практики. Повністю підтримала показання, дані у ході досудового слідства.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_79 про те, що протягом трьох років навчалася у СПТУ №62 м. Червонограда Львівської області та у 1989 р. на третьому курсі восени в її групі навчався      ОСОБА_16 протягом кількох місяців, заняття відвідував з групою. Диплом разом з нею не захищав, де проходив практику, не знає. Конфліктних ситуацій між ними не було. В судовому засіданні впізнала підсудного ОСОБА_16 як учня СПТУ №62. Повністю підтримала показання, дані у ході досудового слідства.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_80 про те, що познайомилася з ОСОБА_16 під час навчання у СПТУ №62 м. Червонограда Львівської області на третьому курсі, що у нього тривало з осені 1989 р. і до весни 1990 р. Впевнено в судовому засіданні впізнала підсудного ОСОБА_16, як учня СПТУ №62. Після закінчення навчання його бачила лише по телебаченню.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_81 про те, що працює журналістом газети „Експрес” та навесні 2011 р. мала намір взяти інтерв’ю у відомого професора, нейрохірурга, особи, яка володіє феноменальною пам’яттю ОСОБА_16, який неодноразово висловлював бажання покинути Україну у зв’язку з відсутністю належних умов для його роботи та створення Інституту мозку. На той час достатнього матеріалу про цю особу не було. На пропозицію зустрітися ОСОБА_16 обіцяв знайти час, проте перша зустріч відбулася лише через півроку. До інтерв’ю ретельно готувалася, намагалася знайти всю існуючу про ОСОБА_16 інформацію у мережі Інтернет та з інших джерел, проте така інформація була суперечливою. Деякі лікарі дуже погано про нього відгукувалися, згодом вже під час журналістського розслідування знайшла форум шахістів, інформації з якого спочатку не надала особливого значення. У ОСОБА_16 під час інтерв’ю мала намір дізнатися будь-яку інформацію про нього. Через деякий час до редакції зателефонував ОСОБА_82, який просив зробити статтю про ОСОБА_16, щоб захистити його від певного переслідування. Помітила, що ОСОБА_16 говорив неправду під час телефонних розмов про своє місце перебування та про причини неможливості зустрітися з нею для інтерв’ю. Під час інтерв’ю ОСОБА_16 фактично уникав відповідей на запитання, а лише жалівся на обставини, що склалися у той час в його житті, зокрема на форум шахістів, які поширюють про нього неправдиву інформацію. Розповідав, що був дитиною-вундеркіндом, у дев’ять років закінчив школу, його батьки загинули в автокатастрофі, навчався у Московському ВУЗі. На запитання про те, яку саме школу закінчив, з ким вчився у ВУЗі, як його сприймали студенти, де поховані його батьки, відповідей уникав. На жодне конкретне запитання щодо його біографічних даних ОСОБА_16 не відповідав. Раптово під час розмови сказав, що його ображали та на запитання про те, хто саме ображав, відповів, що в інтернаті. На запитання про те, де займається лікарською практикою та де оперує, також конкретно не відповідав. Говорила ОСОБА_16, що журналісти можуть провести розслідування та з’ясувати інформацію, яку він приховує, на що ОСОБА_16 сказав, що вони нічого не знайдуть, оскільки він всі сліди знищив. Складалося враження, що ОСОБА_16 чогось боявся, бо постійно озирався, коли йшла з ним по вулиці. В кінці розмови запропонував особисто скласти текст інтерв’ю, а також прийти до редакції та провести демонстрацію феноменальних здібностей пам’яті. Однак, в обумовлені терміни текст інтерв’ю ОСОБА_16 не надав, як і не прийшов до редакції для демонстрації можливостей своєї пам’яті. Натомість ОСОБА_16 зателефонував до редакції та запропонував їй прийти до НУ «Львівська Політехніка» для проведення демонстрації, на що відповіла, що згідно попередньої домовленості така повинна була бути проведена на наступний день саме в редакції газети «Експрес» у присутності телекамер. Наступного дня ОСОБА_16 до редакції газети знову не прибув, на телефонні дзвінки протягом дня не відповідав. ОСОБА_83 у телефонній розмові сказав, що ОСОБА_16 проводить операцію, однак не зміг вказати, де саме. Ввечері до неї на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_16, який в грубій формі нецензурною лайкою погрожував фізичною розправою, якщо журналісти будуть з’ясовувати обставини його життя, чого дуже злякалася та сприйняла це як психологічний тиск. Після цього почала сумніватися, що ОСОБА_16 є професором та після його слів у неї з’явилося припущення, що він колись відбував покарання у місцях позбавлення волі. Всі ці обставини у подальшому стали підставою для проведення журналістського розслідування, під час якого було опитано багато осіб, витребовувалася інформація, у тому числі про здійснення ОСОБА_16 лікувальної діяльності, навчання в закладах освіти, зокрема у РФ, з’ясовувалися інші обставини. Було знайдено місця навчання ОСОБА_16, серед яких Бердичівська школа-інтернат, Козятинське училище та інші. Зрозуміла, що ОСОБА_16 не міг навчатися у медичних ВУЗах, оскільки його освіта, здобута в школі-інтернаті не відповідала звичайній середній освіті. Первинно відношення ОСОБА_16 до м.Житомира з’ясувала з фотографії ОСОБА_16 на фоні цього міста, крім цього, було знайдене інтерв’ю ОСОБА_16 приблизно за 2005 р. у регіональній газеті. Також зазначила, що до редакції телефонувала жінка, яка назвалася матір’ю ОСОБА_16, та сказала, що назвала підсудного ОСОБА_16 та дала по батькові за іменем діда ОСОБА_84, повідомила, що залишила ОСОБА_16 в дитячому будинку. Отримана під час журналістського розслідування інформація була надана правоохоронним органам разом із заявами про вчинення ОСОБА_16 злочинів.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_85 про те, що працює головним редактором газети „Експрес”, журналістами якої проводилося розслідування щодо особи відомого професора, нейрохірурга ОСОБА_16 Рішення про проведення журналістського розслідування було прийнято після невдалих спроб зробити з ОСОБА_16 інтерв’ю та публічну демонстрацію його надзвичайних здібностей, оскільки останній не бажав з невідомих причин надати журналістці газети інформацію про себе, а також існування багатьох розбіжностей, неспівпадінь у фактах відносно нього. Зустріч журналістки газети „Експрес” ОСОБА_81 зі ОСОБА_16 відбулася лише за сприяння головного редактора однієї з газет ОСОБА_82, який просив зробити інтерв’ю з цією особою. Під час такої зустрічі інтерв’ю не вдалося, оскільки ОСОБА_16 постійно уникав відповідей на поставлені запитання, виникали деякі розбіжності у його розповідях. ОСОБА_81 наполягала на інтерв’ю та виконанні ОСОБА_16 своєї обіцянки продемонструвати у приміщенні редакції свої здібності, розмовляла з його помічником з цього приводу та через декілька днів у телефонній розмові ОСОБА_16 висловив погрози ОСОБА_81, виражався на її адресу нецензурною лайкою. У процесі розслідування було дуже складно встановити місця, де оперував ОСОБА_16 та прізвища людей, яких він оперував. В одній з публікацій у місцевій газеті Житомирської області на фотографії місцевий мешканець впізнав ОСОБА_16, який був поряд з Президентом ОСОБА_68, вихованця місцевого інтернату, після чого були проведені бесіди з працівниками інтернату, які підтвердили факт навчання там ОСОБА_16 Крім цього, було встановлено факти смертей людей, яким він робив хірургічні втручання. У зв’язку з виявленням ознак протиправних дій з боку ОСОБА_16, були подані відповідні заяви до правоохоронних органів. Від імені редакції газети „Експрес” здійснювались запити у ВУЗи, де нібито навчався ОСОБА_16, які особисто передавалися журналістам газети. Вказав, що під час журналістського розслідування координував роботу журналістів газети, отримував від них інформацію, організовував відрядження тощо. Розслідування в жодному разі не було мотивоване почуттям помсти, неприязними відносинами, а лише з метою з’ясування істини, жодних коштів від ОСОБА_16 газета „Експрес” не вимагала.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_82 який повідомив, що працює головним редактором відомчого журналу державного казначейства „Казна України” та членом Комісії журналістської етики, до якої звертався ОСОБА_16 зі скаргою на публікацію у газеті „2000″ журналіста ОСОБА_86 про доктора ОСОБА_16, яка стосувалася репутації ОСОБА_16 Навесні 2011 р. комісія розглядала скаргу та відбувалося спілкування зі ОСОБА_16 Це був критичний матеріал, тому журналістська етика вимагає від журналіста зустрітися з особою та вислухати її думку. На засідання комісії прибули науковці НУ „Львівська Політехніка”, зокрема, професор ОСОБА_17, які розповідали про здобутки ОСОБА_16 Комісія прийшла до висновку, що журналіст ОСОБА_86 свідомо збирав тільки негатив та за формальними ознаками допустив порушення журналістської етики, у зв’язку з чим йому було висловлене зауваження. Переконаний, що якщо б ОСОБА_86 запитав думку ОСОБА_16, а потім написав би те ж саме, то комісія не мала б претензій до журналіста. Через деякий час у ході розмови з головним редактором газети „Експрес” порекомендував зробити інтерв’ю зі ОСОБА_16, однак редактор повідомив, що газета вже намагалася це зробити, але безуспішно. Сказав, що допоможе організувати інтерв’ю зі ОСОБА_16 та після розмови з ним ОСОБА_16 погодився на інтерв’ю. Через деякий час зрозумів, що ОСОБА_16 не бажав зустрічатися з журналістами „Експресу”, критикував журналістку за суб’єктивне ставлення, остання також висловлювала своє незадоволення від спілкування з ОСОБА_16 Пригадав, що ОСОБА_16 переконував, що його батьки загинули в автомобільній аварії та розповідав йому, що після однієї з демонстрацій своїх здібностей до нього підійшла жінка, яка назвалася його матір’ю.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_87 про те, що працює на посаді завідуючого нейрохірургічним відділенням лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова та в 2003 р. познайомився зі           ОСОБА_16, який пропонував свою кандидатуру на посаду лікаря у лікарні ШМД м. Львова у нейрохірургічному відділенні. ОСОБА_16 розповідав, що здобув освіту у ВУЗі РФ, захистив там кандидатську дисертацію, але будь-яких документів не пред’являв. Пояснив       ОСОБА_16, що для влаштування на роботу у ЛШМД потрібно представити диплом про вищу освіту, посвідчення про проходження інтернатури та сертифікат про право на заняття медичною практикою на території України. Таких документів у нього не було та після цього з питаннями працевлаштування не звертався. Вдруге зустрівся зі  ОСОБА_16 у 2005 р., коли той з власної ініціативи приходив біля 3-5 разів у вечірній час, коли не було лікарів, окрім чергового, у відділення нейрохірургії ЛШМД та консультував хворих, про що дізнався від пацієнтів. Коли зустрівся зі ОСОБА_16, то пояснив, що таке консультування є неприпустимим, неетичним для лікаря та взагалі неправильним. Наступна зустріч зі ОСОБА_16 відбулася у 2010-2011 рр., коли останній працював на посаді професора у Національної медичної академії ім. Шупика. При зустрічі ОСОБА_16 показав йому якесь посвідчення та сказав, що відтепер буде консультувати у нейрохірургічному відділенні ЛШМД коли і скільки забажає, на що ОСОБА_16 пояснив, що між ЛШМД та НМАПО ім. Шупика немає жодної угоди, тому таке консультування є неможливим.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_83 про те, що з ОСОБА_16 перебуває у дружніх відносинах та познайомилися у 2001 р. під час його (свідка) навчання у НУ «Львівська Політехніка» та проживання в одному гуртожитку. Його зацікавили лекції з психології, які проводив ОСОБА_16 З 2010 р. працював у НУ «Львівська Політехніка», а з 2005 р. займався з ОСОБА_16 науковою роботою, при цьому ОСОБА_16 намагався передавати йому свої знання щодо сприйняття інформації за допомогою комп’ютерної програми та гіпнозу, зокрема, запам’ятовування знаків числа Пі після коми. Через деякий час у нього почалися головні болі, розпочалися звинувачення ОСОБА_16 у шахрайстві, тому заняття припинилися. Неодноразово брав участь у демонструванні разом з ОСОБА_16 напрацювань, зокрема, в Українському домі у м. Києві. Під час цього ОСОБА_16 вводив його в гіпнотичний стан, що давало можливість демонструвати феноменальну пам’ять. Також друзями ОСОБА_16 були ОСОБА_88, ОСОБА_89 ОСОБА_16 були також інші учні, які довго не могли працювати через головні болі, дратівливість та інші причини. ОСОБА_16 розповідав, що його батьки загинули, вчився в Російському медичному інституті  ім.Пирогова у Москві, а також у Санкт-Петербурзі. Наукові роботи ОСОБА_16, крім їх спільної роботи, не бачив, оскільки вони, зі слів ОСОБА_16, засекречені. Бачив оригінали документів ОСОБА_16 про освіту, у тому числі якийсь дублікат диплому. Спільна наукова робота його, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_207 здобула державну премію у галузі науки, чому передував розгляд такої вченою радою НУ «Львівська Політехніка». Грошова премія з невідомих причин ними не була отримана. Вказав також, що потерпіла ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_16 на день народження мобільний телефон та стетоскоп, про передачу коштів як розрахунок за лікувальні послуги, йому нічого не відомо. Повністю підтримав показання, дані у ході досудового розслідування, у тому числі щодо того, що ОСОБА_16 практикував лікування пацієнтів у своїй кімнаті в гуртожитку.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_90 про те, що познайомився з підсудним ОСОБА_16 у 2003 р., оскільки проживали в одному гуртожитку. Навчався у НУ „Львівська Політехніка” на факультеті прикладної математики. Перебуває з ним у дружніх відносинах. Також з ОСОБА_16 товаришували ОСОБА_88, ОСОБА_83, ОСОБА_91,  ОСОБА_89 Розробляв для ОСОБА_16 на його прохання комп’ютерну програму для розрахунків з багатозначними числами. Після розробки такої програми брав участь у демонстрації ОСОБА_16 процесу запам’ятовування багатозначних чисел, використання будь-яких передавальних пристроїв при цьому категорично заперечив. Розроблена ним програма використовувалася для пошуку чисел, які відтворював напам’ять ОСОБА_16 та для розрахунків з багатозначними числами. Знає, що ОСОБА_16 працював хірургом у клініці „Богдан” у м. Львові, приймав пацієнтів у своїй кімнаті в гуртожитку НУ „Львівська Політехніка”, де проживав. Повністю підтримав показання, дані у ході досудового розслідування, відповідно до яких серед іншого зазначав, що сумнівався у феноменальних здібностях ОСОБА_16 та мав для цього певні підстави. До ОСОБА_16 часто приходив ОСОБА_92, який є талановитим радіотехніком, та вони дуже довго вдвох знаходилися у кімнаті     ОСОБА_16 Наукових робіт ОСОБА_16 не бачив та не читав. Також підтвердив, що перекладав на українську мову на прохання ОСОБА_16 статтю про Президента РФ ОСОБА_93, а потім побачив цей переклад в мережі Інтернет під назвою „Етюд в помаранчевих тонах”, але у тексті вже йшлося про Президента України ОСОБА_68  Хто саме в цій статті змінював прізвище Президентів, не знає.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_94 який ствердив, що реєстрував рекорди ОСОБА_16 як представник «Книги рекордів України». ОСОБА_16 вилікував його дитину, за що йому дуже вдячний. Познайомився зі ОСОБА_16 у 2006 р. у м. Львові після запрошення на демонстрацію ОСОБА_16 запам’ятовування великих обсягів інформації. Дізнався, що останній є професором, вивчає людський мозок, займається медичною практикою. Бачився зі ОСОБА_16 близько десяти разів. Під час демонстрації своїх здібностей проводилася перевірка ОСОБА_16 на предмет передавальних пристроїв, останній, на його думку, показував унікальні результати. Після демонстрації вітав   ОСОБА_16 та вручав диплом «Книги рекордів України». Рішення приймалися на підставі протоколу фіксації рекорду чи повідомлення у ЗМІ. Протоколи експерименту, що відбувався в Українському домі, не збереглися. Багато з членів комісії протоколи не підписали. Членів комісії було біля п’ятнадцяти, а підписів необхідно було набрати 3-4 і така кількість підписів була наявна. Одним з членів комісії був професор ОСОБА_17 Взагалі був присутній на трьох таких експериментах, які проводив ОСОБА_16 Вказав, що ОСОБА_16 можливо достатньо було резонансу про його рекорди у ЗМІ, без офіційної їх фіксації.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_95 про те, що знайомий з ОСОБА_16 з часу роботи на посаді міністра охорони здоров’я та останній приходив до нього на прийом приблизно на початку 2009 р. Виявився неординарною особистістю, запам’ятовував тексти, цифри, демонстрував свої здібності. Розповідав, що екстерном закінчив школу, вступив у 12 років до університету. Прийшов до висновку, що      ОСОБА_16 слід вивчати, але керівником Інституту мозку він бути не може. Бачив його на День медика в залі неподалік Президента України, чому дуже здивувався. З науковими роботами ОСОБА_16 не знайомий. Вважає, що ОСОБА_16 намагався потрапити на прийом до міністра з метою пройти на певний вищий щабель. Вказав, що перевірку документів ОСОБА_16 про освіту міг здійснювати департамент МОЗ під керівництвом ОСОБА_53

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_96 про те, що працює головним редактором інтернет-видання „Політика і культура” та з 2008 р. перебуває у дружніх, товариських відносинах з підсудним ОСОБА_16, який надавав йому кілька разів медичну допомогу. Разом з ОСОБА_16 вели передачу на радіо та бачились біля двох разів на тиждень. Брав участь в організації гри в шахи між ОСОБА_16 та комп’ютерною програмою „Рибка-4″. Вважає, що ОСОБА_6 не була серед спонсорів цієї гри, йому не відомо про дівчину, яка могла отримувати кошти від ОСОБА_6 на організацію гри, хоча серед помічників при організації гри було багато дівчат, які зокрема, зустрічали гостей та виконували інші обов’язки. Кілька разів підвозив ОСОБА_16 до помешкання    ОСОБА_6, який займався лікуванням її сина, що тривало кілька місяців. Пригадує, що у дитини була епілепсія та під час лікування ОСОБА_16 був позитивний результат. ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_16 мобільний телефон, чи планшет, а також якесь медичне обладнання. Відносини з ОСОБА_6 припинилися, коли у ОСОБА_16 припинилися відносини з багатьма через газетні публікації щодо шахрайства. Вважає, що гра в шахи була проведена без жодного обману, підказок ОСОБА_16 за допомогою мікронаушника, оскільки проводилася відповідна перевірка. Інших обставин, що стосуються кримінального провадження йому не відомо. Вказав також, що ОСОБА_6 жодного разу не бачив та не був присутній при передачі ОСОБА_6 ОСОБА_16 будь-яких коштів, предметів чи медичного обладнання.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_53 про те, що з 2004 р. по 2010 р. проходив службу у МОЗ України на посаді директора Департаменту кадрової політики та у 2006 р. познайомився з ОСОБА_16 Вказав, що до нього зателефонував один з керівників департаменту МОН України та попросив прийняти доктора медичних наук, професора ОСОБА_16 та при можливості допомогти йому влаштуватися на роботу. На наступний день прийшов ОСОБА_16, який про себе повідомив, що навчався в РФ, є нейрохірургом. Оскільки міг прийняти особу на роботу лише на державну службу, запропонував ОСОБА_16 зібрати необхідні документи та занести до начальника відділу кадрів МОЗ і в разі погодження взяти участь у конкурсі. ОСОБА_16 відмовився йти на державну службу через невелику заробітну плату, а тому у подальшому проводити будь-які перевірки його дипломів не було жодних підстав та необхідності. Щодо розмови між ним, ОСОБА_16 та ОСОБА_54, то вказав, що до нього прийшли ОСОБА_54 та ОСОБА_16, який працював на кафедрі Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика, яку очолював ОСОБА_54, у зв’язку з тим, що останній підозрював, що ОСОБА_16 не має медичної освіти, наукового ступеню та вченого звання. ОСОБА_16 при ньому телефонував зі свого мобільного телефону до когось та пропонував присутнім отримати від невідомої особи по телефону інформацію, що у нього є медична освіта. Він (свідок) особисто з цього приводу нікуди не телефонував та відповідних запитів не надсилав, зазначив, що відповідний запит у навчальний заклад РФ слід було б надсилати через МОН України, яке в свою чергу повинно було б звертатися до РФ через МЗС. Не знає нейрохірургів, які б підтвердили, що ОСОБА_16 є висококваліфікованим нейрохірургом. ОСОБА_16 не міг назвати тему своєї докторської дисертації, керівника і таке інше. Вищевказана розмова відбулася у день звільнення ОСОБА_16 з НМАПО ім. Шупика. Також вказав, що для того, щоб лікар мав право проводити оперативні втручання, крім вищої освіти повинен мати відповідний сертифікат.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_98 про те, що з 1980 р. до 2011 р. працював директором Бердичівської спеціальної шкоди-інтернату для дітей-сиріт, тобто школи для розумово відсталих дітей з діагнозом „Олігофренія у степені дебільності”. У школі навчався учень на ім’я ОСОБА_16, якого востаннє бачив приблизно у 1987 році. Це була допитлива дитина, зі всіма прирікався, мав каліцтво ноги та ушкодження обличчя, пам’ять у нього була погана. Близько трьох років тому до школи-інтернату приїжджав професор ОСОБА_16, який розповідав, що преса про нього розповсюджує інформацію, що він навчався у Бердичівській школі-інтернаті. У зв’язку з тим, що минуло біля 30 років з часу навчання учня ОСОБА_16 у школі-інтернаті, впізнати у професорі ОСОБА_16 цього учня не може. Висловив сумніви, що олігофрен може стати професором. Вказав, що всіх учнів за період своєї роботи згадати та впізнати не зможе. Крім цього, пояснив, що займався господарською діяльністю школи-інтернату, не викладав навчальних дисциплін, а тому безпосередньо з учнями контакту не мав. З якого навчального закладу був переведений ОСОБА_16 пригадати не зміг. Думає, що учень ОСОБА_16 на час свого навчання у школі-інтернаті був вищого зросту за професора ОСОБА_16 Дати народження учня ОСОБА_16, дату його вступу до школи-інтернату, випуску, скільки разів він лікувався у психіатричній лікарні, чи одержував паспорт, не знає. Про виправлення у відповідному журналі школи-інтернату дати народження ОСОБА_16 йому нічого не відомо.

Даними копії актового запису про реєстрацію народження №2148 від 23.08.1971 р. та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження на ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., згідно з якими народився у м. Житомир, матір – ОСОБА_55, ІНФОРМАЦІЯ_9 р.н., відомості про батька відсутні, рідні від реєстрації відмовилися. (Т.21 а.с.2-5)

Даними листа Денишівського дитячого дошкільного будинку №148 від 19.04.2012 р. та копії аркушів з книги реєстрації вихованців за 1968-1977 рр., наданих на запит органу досудового розслідування, згідно з якими ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., дійсно виховувався в дитячому будинку з 12.09.1974 р., прибув з Коростишівського будинку дитини. (Т.22 а.с.24-27)

Даними листа Житомирської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 19.04.2012 р. №450 на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. прибув до вищевказаного закладу 31.08.1978 р. та був зарахований учнем 1 класу згідно наказу №1 від 31.08.1978 р., який доданий до листа. Крім цього, згідно наказу №12 від 16.03.1979 р. ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., вибув на подальше навчання 02.04.1979 р. до спецшколи №9 м. Житомира, копія відповідного наказу додана. (Т.22 а.с.29-31)

Даними листа Житомирської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату від 19.04.2012 р. №169 на запит органу досудового розслідування, згідно з яким ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., прибув на навчання до спецшколи-інтернату №9 м. Житомира до діагностичного класу і вибув до Потіївської спецшколи 07.09.1979 р.н., про що свідчить запис в алфавітній книзі запису учнів, що додана до листа. (Т.22 а.с.33-39)

Даними листів управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації від 03.11.2011 р. №1-3073 та від 19.03.2012 р. №1198-1/1-12 на запити органу досудового розслідування, відповідно до якого з’ясовано, що ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. дійсно навчався у Житомирській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті з 02.04.1979 р. по ІНФОРМАЦІЯ_29 р. у діагностичному класі, звідки вибув для подальшого навчання до Потіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів, де навчався з 6 вересня 1979 р. по 18.12.1979 р. і був відрахований у зв’язку з переходом до Кмитівської спецшколи-інтернату. За інформацією Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за період з 1973 р. по 2011 р. у книзі реєстрації вихованців закладу є запис про громадянина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_10 р.н., який прибув з Кмитівської спеціальної школи-інтернату 03.09.1980 р. і вибув з Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у 1987 році. Відомостей про те, куди вибув вихованець, у книзі реєстрації та книзі наказів немає. (Т.21 а.с. 223)

Даними додатку до листа управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації від 19.03.2012 р. №1198-1/1-12, а саме, листа Житомирської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату від 26.10.2011 р. №334, відповідно до якого ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., дійсно навчався у вказаному закладі з 02.04.1979 р. по ІНФОРМАЦІЯ_29 р. у діагностичному класі згідно направлення Облвно №619 від 17.11.1978 р. вибув для подальшого навчання до Потіївської спецшколи-інтернату. (Т.21 а.с.227)

Даними листа Потіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для дітей з наслідками поліомієліту і церебральними паралічами №129 від 26.10.2011 р. та відповідних наказів, книг, відповідно до якого ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. навчався в даному навчальному закладі з 6 вересня 1979 р. по 18 грудня 1979 р. і був відрахований в зв’язку з переходом до Кмитівської школи-інтернату. (Т.21 а.с.224, Т.22 а.с.41-43)

Даними довідки Потіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів №164 від 24.09.2012 р., згідно з якою ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., дійсно навчався в Потіївській середній спеціальній школі-інтернаті з 06.09.1979 р.н. (наказ по школі №114 від 06.09.1979 р.) по 17.12.1979 р. (наказ по школі №230 від 18.12.1979 р.). (Т.22 а.с.41-43, 47)

Даними довідки Кмитівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №168 від 29.09.2012 р., згідно з якою ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно перебував у закладі з 24 грудня 1979 р. (наказ №106-у від 24.12.1979 р.) по 3 вересня 1980 р. (наказ НОМЕР_12-у §2 від 03.09.1980 р.) і вибув в Бердичівську школу-інтернат 3 вересня 1980 р. (Т.22 а.с.73-77)

Даними листа Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 25.10.2011 р. №1255, відповідно до якого з прізвищем ОСОБА_16 значиться вихованець з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_10 р.н., який виховувався в період з 1980 по 1987 рр. (Т.22 а.с.87-91)

Даними протоколу виїмки від 31.10.2011 р., відповідно до якого вилучено у директора Бердичівської спецшколи-інтернату для дітей-сиріт наступні документи: 1)Журнал з написом на російській мові „Приказы по вспомогательной школе-интернате по личному составу за 1980-1981 годы” на 52 аркушах, журнал прощитий і скріплений печаткою; 2)Книга наказів за період з 01.01.1987 р. по 20.03.1989 р. на 150 арк., прошито та скріплено печаткою; 3)Витяг з книги реєстрації вихованців Бердичівської допоміжної школи-інтернату (почато 28.08.1980 р., закінчено 25.05.2010 р.) на 13 аркушах, прошито та скріплено печаткою. (Т.22 а.с.95-96)

Даними протоколу огляду документів від 24.11.2011 р., згідно з яким оглянуто витяг з книги реєстрації вихованців (шкіл-інтернатів і спеціальних шкіл-інтернатів усіх типів та дитячих будинків) на 13 арк., вилучену 31.10.2011 р. в смт. Гришківці під час проведення виїмки у директора Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що визнано речовим доказом, оглянуто та досліджено в судовому засіданні. На титульному аркуші наявний напис друкованими літерами: Книга реєстрації вихованців (шкіл-інтернатів і спеціальних шкіл-інтернатів усіх типів та дитячих будинків), у верхній частині: Міністерство освіти УРСР, а також рукописні записи: Бердичівська допоміжна школа інтернат, Бердичів, Житомирської області, в нижній частині зазначено, що розпочато дану книгу 28 серпня 1980 року, закінчено 21 травня 2010 року. На тильній стороні аркуша 9 та аркуші 10 під пунктом №71 містяться рукописні записи, а саме, що запис виконано 3 вересня 1980 року щодо ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_10 р.н., уродженця м. Житомира, прибув в даний навчальний заклад з Кмитівської допоміжної школи-інтернату, відомості щодо батьків відсутні, дата вибуття 31.08.1987 р. (Т.22 а.с.97-98)

Даними висновку судово-технічної експертизи документів №6/593 від 30.11.2011 р., проведеної НДЕКЦ при ГУМВС Украхни у Львівській області, відповідно до якого встановлено наступне: 1.В книзі реєстрації вихованців Бердичівської допоміжної школи-інтернату під порядковим номером 71 в графі №4 (Рік, місяць і число народження) виявлена зміна первинного запису шляхом дописки. На місці розташування рукописного напису „ІНФОРМАЦІЯ_10″, який виконаний барвником фіолетового кольору встановлено першопочатковий рукописний напис наступного змісту – „ІНФОРМАЦІЯ_1″; 2. Зміни в графі №4 виконані способом дописки з використанням пишучого приладдя, а саме, кулькової ручки, барвником фіолетового кольору. (Т.22 а.с.105-106)

Даними протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання від 04.07.2012 р., відповідно до якого свідок ОСОБА_56 заявила, що впізнає особу, що зображена на фотознімку №3, яким є ОСОБА_16, що навчався в школі-інтернаті в с. Гришківці Бердичівського району Житомирської області та саме його вона бачила по телевізору, як такого, що затримали працівники міліції. Впізнала за рисами обличчя, волоссю. (Т.22 а.с.127)

Даними протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання від 04.07.2012 р., відповідно до якого свідок ОСОБА_70 заявила, що впізнає особу, що зображена на фотознімку №1, яким є ОСОБА_16, що навчався в школі-інтернаті в с. Гришківці Бердичівського району Житомирської області та саме його вона бачила по телевізору як такого, що затримали працівники міліції. Впізнала за рисами обличчя, а саме, за формами носа, очей, волоссю. (Т.22 а.с.174)

Даними листа Вінницького обласного військового комісаріату від 27.10.2011 р. №ВО МР/1268 на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого згідно запису в алфавітній книзі призовників ІНФОРМАЦІЯ_1 по Козятинському району (справа №39, том 2, сторінка 36) за №С-53 значиться ОСОБА_16; приписаний до призовної дільниці Козятинського районного військового комісаріату 12.02.88 р.; СПТУ №17 м. Козятин; знятий з військового обліку призовників Козятинського районного війського комісаріату 01.06.89 р. (у зв’язку з переміною місця проживання), в Сокальський районний військовий комісаріат Львівської області; особова справа призовника надіслана в Сокальський районний військовий комісаріат Львівської області вих.№2/163 від 29.01.90. (Т.21 а.с.219)

Даними листа ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області від 08.11.0211 р. №26/6953 та додатками – ксерокопією форми №1 та листка вибуття на ОСОБА_16, наданими на запит органу досудового розслідуванняё внаслідок перевірки архівих картотек територіальних підрозділів встановлено, що ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження документувався Козятинським РВ УМВС 22.06.1989 р. паспортом зразка СРСР серії НОМЕР_13 в зв’язку з втратою попереднього. На той момент ОСОБА_16 навчався у м. Козятин і був зареєстрований як студент ПТУ №17. Знявся з реєстраційного обліку 23.01.1990 р. у Червоноармійський район Львівської області, як зазначено у листку вибуття, який зберігся в архівній картотеці Козятинського РВ. Відомості про батьків за обліками ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області відсутні. (Т.21 а.с.220-221)

Даними протоколу виїмки від 21.11.2011 р., відповідно до якого в Козятинському МВПУЗТ вилучено наступні матеріали: 1.Зошит синього кольору, з написом на першій сторінці „Книга приказов по Казатинскому СПТУ-17″, начало 25 сентября 1986 г. На ст. 262 знаходиться оригінал наказу „Приказ №172 г. Казатин” от 05.09.187 г. „О предоставлении льгот учащимся, не имеющим родителей”, де під номером 11 вказане прізвище учня: ОСОБА_16, гр. 108 – 1 курс. Документ підписаний директором СПТУ-17 ОСОБА_208 (Т.22 а.с.182).

Даними листа Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова від 12.10.2011 р. №21/1-1519 на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого за архівними даними ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження в період з 1984 по 1990 роки не навчався і не отримував диплом НОМЕР_14 реєстраційний №2446/л про вищу освіту Вінницького медичного інституту ім. М.І.Пирогова (Т.1 а.с.128).

Даними листа Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова від 08.11.2011 р. №21/1-1750 на запит органу досудового розлідування, відповідно до якого за архівними даними ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. або ІНФОРМАЦІЯ_11 в період з 1973 р. по 2011 р. не навчався і не отримував диплом про вищу освіту Вінницького медичного інституту ім. П.І.Пирогова (Т.21 а.с.213)

Даними протоколу виїмки від 08.11.2011 р., відповідно до якого з ВПУ №11 м. Червоноград вилучено: 1)витяг з поіменної книги №18 на 3 аркушах; 2)Витяг з книги наказів на 3 аркушах; 3)Протокол №6 від 31.05.1990 р. на 1 арк.; 4)Витяг з книги наказів (02.04.1990 – 02.03.1992) на 3 арк.; 5)Книга видачі дипломів на 3 арк. (Т.22 а.с.207-208)

Даними протоколу огляду речей від 19.10.2012 р., згідно з яким оглянуто документи, що підтверджують факт навчання ОСОБА_16 у „Вищому професійному училищі №11″, що за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Стуса, 3 та були вилучені протоколом виїмки 08.11.2011 р., визнані речовими доказами, оглянуті та досліджені в судовому засіданні: 1)Витяг з поіменної книги №18 на 3 аркушах, в якій серед іншого навпроти №№ по книзі наказів про контингент учнів 307 – ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., домашня адреса: АДРЕСА_6, дата зарахування – 01.10.89, випуску – 01.06.90, присвоєна кваліфікація: помічник майстра другого розряду, найменування документа про закінчення навчального закладу – НОМЕР_30, по переводу з СПТУ м. Козятина; 2)Витяг з книги наказів на 3 арк., в якому є відомості про зарахування ОСОБА_16 на навчання в ПТУ на 3 роки; 3)Протокол №6 від 31.05.1990 р.  на 1 арк. засідання екзаменаційної комісії Червоноградського СПТУ №62, у якому наявний запис про видачу диплому та присвоєння кваліфікації ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., оцінка 3, задовільно, присвоєна спеціальність і кваліфікація – ІІ (другий) розряд; 4) Витяг з книги наказів (02.04.1990 – 02.03.1992) на 3 арк., на 3 аркуші запис: ОСОБА_16 – надати право поступання в вищі та середні учбові заклади; 5)Витяг з Книги видчі дипломів СПТУ №62 на 3 арк., в якому на аркуші №2 навпроти №178 ОСОБА_16, НОМЕР_31-швачка-другтй розряд 31.05.90 №6 (підпис). (Т.22 а.с.209-210)

Даними протоколу виїмки від 27.11.2011 р., відповідно до якого з Сокальсько-Червоноградського ОВК нічого не вилучено у зв’язку з знищенням, та даними листа ОВК від 22.11.2011 р. №2943, згідно з яким, особова справа ОСОБА_16 знищена в зв’язку з закінченням терміну зберігання. За даними алфавітної книги призовників ІНФОРМАЦІЯ_1, рішенням Сокальської районної призовної комісії протокол №5 від 11.04.1990 р. визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час. (Т.25 а.с.25-35) Даними протоколу виїмки від 11.06.2012 р., згідно з яким з Київського СІЗО з особової справи ОСОБА_16 вилучена фотокартка останнього. (Т.19 а.с.47-48)

Даними, що містяться в картках „Форма №1″ з фотокартками, відповідно до яких ОСОБА_16 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у м. Житомир, матір – ОСОБА_55, батька немає, місце проживання у різні періоди – смт. Гришківці, м. Козятин, видані: 26.05.1987 р. (копія) та 30.05.1989 р. (оригінал). (Т.25 а.с.2, 6)

Даними протоколу виїмки від 23.11.2011 р., відповідно до якого з СГІРФО Жидачівського РВ вилучено оригінал Ф-1 ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., з фотокарткою, та талон реєстрації місця проживання в Україні, які досліджені в судовому засіданні. (Т.25 а.с.10-12)

Даними протоколу одержання зразків фотознімків від 13.07.2012 р. та фототаблицею до такого, відповідно до якого здійснено фотографування ОСОБА_16 у денний період доби в умовах природного освітлення у приміщенні Київського СІЗО. (Т.19 а.с.55-56)

Даними висновку ДНДЕКЦ МВС України №5-62 від 31.08.2012 р. портретної експертизи, згідно з яким експерт прийшов до наступного висновку: 1.Фотознімки, вклеєні у Ф-1 на ім’я ОСОБА_16, що виданий Житомирським горбюро ЗАГС від 30.05.1989 р., та у Ф-1 на ім’я     ОСОБА_16, що виданий Жидачівським РВ УМВС від 01.04.2008 р., та фотознімок №2, що вилучений на факультеті психології Санкт-Петербурзького державного університету, а також фотознімки Фототаблиці до протоколу одержання зразків фотознімків ОСОБА_16 від 13.07.2012р., придатні для портретної ідентифікації. У зв’язку із значною відмінністю положення голови особи відображеної на фотознімку №1, вилученому із особової справи ОСОБА_16 у Київському СІЗО, з відображеннями осіб на інших наданих на дослідження фотознімках, вказаний фотознімок не досліджується. 2.На фотознімках, вклеєних у Ф-1 на ім’я ОСОБА_16, що виданий Житомирським горбюро ЗАГС від 30.05.1989 р. та у Ф-1 на ім’я ОСОБА_16, що виданий Жидачівським РВ УМВС від 01.04.2008 р., а також фотознімках фототаблиці до протоколу одержання зразків фотознімків ОСОБА_16 від 13.07.2012 р.ё та на фотознімку №2, вилученому на факультеті психології Санкт-Петербурзького державного університету, відображена одна і та сама особа. (Т.19 а.с.60-79)

Експерт ОСОБА_209, що проводила вищевказану експертизу, в судовому засіданні вказала, що працює старшим експертом відділу зброї та трасологічних експертиз ДНДЕКЦ МВС України та має 16 років стажу роботи експертом. Повністю підтримала висновок №5/62 від 31.08.2012 р. та  роз’яснила, що при проведенні експертизи – ідентифікації особи за ознаками зовнішності, прийшла до висновку, що фотознімки придатні для портретної ідентифікації, один з фотознімків не досліджувався через інше положення голови. Встановлено, що на фотознімках, придатних для ідентифікації, зображена одна й та сама особа. Для проведення експертизи було надано достатньо даних. Ознак монтажу наданих для проведення експертизи фотографій не виявлено. Ствердила, що висновок є категоричним.

Даними паспорта громадянина України ОСОБА_16, відповідно до якого народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, місце народження – м. Житомир, паспорт виданий Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 24.04.2008 р., місце реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1, відомості про сімейний стан відсутні. (Т.1 додаток)

Даними протоколу виїмки від 21.02.2012 р., відповідно до якого з Житомирської ОПЛ №1 вилучено медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_16 на 226 арк., що оглянута та досліджена в судовому засіданні (Т.25 а.с.55).

Даними матеріалів виконання доручення ГСУ МВС України, погодженого з прокурором Генеральної прокуратури України, компетентним правоохоронним органам Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги у даному кримінальному провадженні, що здійснено з дотриманням вимог міжнародного договору та чинного законодавства, зокрема:

–          даними листа Департаменту наукових і науково-пелагогічних кадрів Міністерства освіти і науки РФ №09-1214 від 06.06.2012 р., відповідно до якого в реєстраційно-обліковій базі даних Департаменту інформація про видачу ОСОБА_16 диплому доктора медичних наук і атестата професора за спеціальністю відсутня (Т.17 а.с.107);

–          даними додатку №5 від 2001 року до бюлетеня спеціального випуску вищої атестаційної комісії міністерства освіти РФ, відповідно до якого Департамент державної атестації наукових і науково-педагогічних працівників зазначеного міністерства оголосив недісними дипломи доктора наук на бланках з серіями ДК з номерами з НОМЕР_26 до НОМЕР_27, а також атестати професора за спеціальністю з серіями ПС з номерами з НОМЕР_28 до НОМЕР_29 (Т.17 а.с. 115-118);

–          даними протоколу виїмки від 04.07.2012 р., відповідно до якого з Вищої астетстаційної комісії Міністерства освіти і науки РФ вилучено документи, які оголошені та дослідженні безпосередньо у судовому засіданні, що містять вільні зразки печатки, якою засвідчувалися атестати професорів у 2003, 2005 та 2007 рр., а саме: копія диплому серії НОМЕР_15; копія диплому серії НОМЕР_16; копія диплому серії НОМЕР_17; копія диплому серії НОМЕР_18; копія диплому серії НОМЕР_19; копія диплому серії НОМЕР_20 (Т.17 а.с.121-128);

–          даними протоколу отримання зразків для порівняльного дослідження від 25.06.2012 р., відповідно до якого у ОСОБА_99, ІНФОРМАЦІЯ_12, отримані експериментальні зразки почерку і підпису на 8 аркушах (ім’я, прізвище, підпис, довільний текст) (Т.18 а.с.7-15)

–          даними листа Державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти „Перший Московський державний медичний університет ім. І.М. Сеченова” №877/03-02-22/04 від 26.05.2012 р., згідно з яким ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, в дисертаційних радах при Державному бюджетному освітньому закладі вищої професійної освіти „Перший Московський державний медичний університет ім. І.М. Сеченова” кандидатську дисертацію не захищав і, відповідно, диплому кандидата медичних наук ВАК видано не було; із наявних документів (наказів по особовому складу про прийом та звільнення, особових карток Т-2) ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 1997 р. по ІНФОРМАЦІЯ_27 в Державному освітньому закладі вищої професійної освіти „ММА ім. І.М. Сеченова” Міністерства охорони здоров’я Росії в трудових відносинах не знаходився. (Т.18 а.с.18);

–          даними архівної копії особової справи слухача психологічного спеціального факультету Санкт-Петербурзького державного університету ОСОБА_16, матеріали якої свідчать що ОСОБА_16 17.09.1992 р. дійсно звертався із заявою про допуск до співбесіди для вступу на спеціальний факультет з перепідготовки кадрів; зазначав та додав копію відповідного диплому, що навчався в Вінницькому медінституті, який закінчив в 1990 р., був зарахований на навчання та 30.06.1993 р. навчання закінчив; відомості про отримання ОСОБА_16 диплому про перепідготовку в книзі реєстрації видачі дипломів відсутні; наявні відомості про роботу ОСОБА_16 в Новояворівській школі №2 лікарем-психотерапевтом та в Червоноградській ЦМЛ  (Т.18 а.с.65-84);

–          даними протоколу виїмки від 29.06.2012 р., відповідно до якого із Санкт-Петербурзького Державного Університету здійснено виїмку документів, а саме, фотографій ОСОБА_16 з особової справи, оформленої на психологічному спеціальному факультеті Санкт-Петербурзького Державного Університету на ім’я ОСОБА_16 (Т.18 а.с.85-88);

–          даними листа Федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти „Санкт-Петербурзький державний університет” від 04.07.2012 р. №01-123-149, відповідно до якого ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, був слухачем психологічного спеціального факультету Санкт-Петербурзтького державного університету в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. за спеціальністю перепідготовки „Практична психологія в системі охорони здоров’я”, (наказ про зарахування від 08.10.1992 р. №1320). Наказом від 25.06.1993 р. №786/3 ОСОБА_16 з 01.07.1993 р. відрахований із числа слухачів Психологічного спеціального факультету в зв’язку з закінченням навчання. В книгах реєстрації видачі дипломів по психологічному спеціальному факультету ОСОБА_16 не значиться. В особовій справі копія диплому про перепідготовку відсутня. Наказом від 29.06.1993 р. №270/1 ОСОБА_100 призначений головою державної екзаменаційної комісії по спеціальному факультету з напрямку „Практична психологія”. З 01.01.1993 р. до 18.05.1992 р. ОСОБА_101 займав посаду ректора. З 19.05.1993 р. по 31.12.1993 р. ОСОБА_102 виконувала обов’язки ректора. В Санкт-Петербурзькому державному університеті зберігається зразок відтиску печатки, що використовувалася в 1993 році. (Т.18 а.с.96);

–          даними листа Федерального державного бюджетного закладу „Санкт-Петербурзький науково-дослідни          й психоневрологічний інститут ім. В.М.Бехтерева” Міністерства охорони здоров’я і соціального розвитку РФ від 29.05.2012 р. №272, відповідно до якого за архівними даними ОСОБА_16 до Вченої ради при Санкт-Петербурзькому навчально-дослідницькому психоневрологічному інституті ім. В.М. Бехтерева кандидатську дисертацію для захисту не подавав. Протоколу про засідання Дисертаційної ради від 06.12.1995 р. в архіві немає. Крім цього, в 1995 р. було проведено 19 засідань Дисертаційної ради і протоколу №27 існувати не може. Звертає на себе увагу те, що в 1995 р. ОСОБА_16 було 24 роки. В такому віці захистів кандидатських дисертацій з психіатрії у державі не було. Головуючим дисертаційної ради в 1995 і 1996 рр. був директор НДІ ім. В.М.Бехтерева, заслужений діяч науки РФ, доктор медичних наук, професор ОСОБА_103. Вченим секретарем дисертаційної ради був доктор медичних наук, професор ОСОБА_104 (помер ІНФОРМАЦІЯ_13). Рукописний текст дипломів кандидатів наук виконувався в м. Москва каліграфом апарату Вищої Атестаційної Комісії (дані невідомі). Оригінальна печатка 1996 року повинна бути зданою в архів Інституту, проте перевірити цей факт не надається можливим, у зв’язку з ремонтом приміщення архіву та відсутністю до 8 липня 2012 р. архіваріуса (Т.18 а.с.94);

–          даними листа Державного освітнього закладу вищої професійної освіти „Російський державний медичний університет федерального агентства охорони здоров’я і соціального розвитку” від 08.07.2011 р. №01/1460 на запит ГО „Ноосфера”, відповідно до якого надане ОСОБА_16 посвідчення про післявузівську медичну освіту не відповідає сертифікату державного зразка 1994 р., яке мало іншу форму (альбомну), і на якому було місце для фотографії, де ставилася печатка вузу. Запис, зроблений в посвідченні в графі назви спеціальності, назва „Лікар-нейрохірург” не відповідає номенклатурі спеціальностей. В наказах по університету, лікарі, зараховані та ті, що закінчили клінічну ординатуру в період з 01.09.92 р. по 01.09.94 р. по спеціальності „нервові хвороби” прізвище ОСОБА_16 не значилося. Крім цього, виникли сумніви в тому, що ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_1, міг закінчити університет, коли йому виповнилося 20 років. (Т.18 а.с.141);

–          даними акту Державного освітнього закладу вищої професійної освіти „Російський державний медичний університет федерального агентства охорони здоров’я і соціального розвитку” Міністерств охорони здоров’я і соціального розвитку РФ від 31.10.2011 р. службового розслідування за фактом видачі дублікату диплома ОСОБА_16, відповідно до якого за результатами службового розслідування було виявлено наступне:

1.          дублікат диплому про закінчення ВУЗу був виданий ОСОБА_16 завідуючою архівом університету ОСОБА_99 в 2005 р., про що свідчить запис в Журналі видачі дублікатів дипломів архіву 2-го МОЛГМИ – РГМУ за 1963-2010 рр., але запис містить помилку: в номері бланку диплому вказаний НОМЕР_21, замість НОМЕР_22. Крім цього, в формі дубліката диплому відсутнє слово диплом з відзнакою, в той час, як ОСОБА_16 стверджує, що „отримав червоний диплом”.

2.          В дублікаті „Додатка до диплому”, наданому ОСОБА_16, не вказана дата його народження (обов’язковаий пункт), вписана дата видачі додатку – 25 серпня 2005 року, в той час, як повинен бути запис – 15 серпня 2005 року – дата видачі Дубліката диплому, неправильно вказано назву вузу (г. Москва, Российский государственный медицинский университет), тоді, як в 2005 році назва вузу звучала як ГОУ ВПО „Российский государственный медицинский университет Федерального агентства по здравоохранению и социальному развитию”, наявні скорочення в пункті „2 Московский ордена Ленина гос. мед. институт имени Пирогова”, що не допускається в „Додатку…”, в графі „виробнича практика” вписані тільки 3 пункти, тоді як їх 4, в жодному не вказано слово „залік” та ін.

3.          В студентському наказі №444 від 28.08.1985 р., надрукованому через копіювальний папір, „Про зарахування абітурієнтів на лікувальний факультет”, на вирваній сторінці з прошитого і опечатаного архівного журналу, в самому низу, додруковане прізвище ОСОБА_16, як на оригінальних сторінках.

4.          При розгляді перевідних наказів по університету з першого курсу на другий курс (наказ №333 від 10.07.1986 р.), з другого курсу на третій (наказ №350 від 10.07.1986 р.), з третього курсу на четвертий (наказ №305 від 03.08.1988 р.), з четвертого на п’ятий (наказ №338 від 08.08.1989 р.), з п’ятого на шостий (наказ №311 від 09.08.1990 р.) прізвище ОСОБА_16 відсутнє.

5.          В наказі по університету №295 – ст. від 24.06.1991 р. про присвоєння кваліфікації лікар за спеціальністю „Лікувальна справа” випускникам лікувального факультету денного відділення – прізвище студента ОСОБА_16 відсутнє.

6.          В Журналі реєстрації видачі дипломів випускникам лікувального факультету денного відділення за 1991 рік, запис про видачу диплому ОСОБА_16 відсутній.

7.          В Журналі реєстрації видачі дипломів випускникам Лікувального факультету денного відділення за 1992 рік є закреслений і виправлений запис, що містить інше прізвище, за №592 про диплом НОМЕР_23, з зазначеням прізвища „ОСОБА_16″, без зазначення часу навчання, паспортних даних, дати видачі та особистого підпису випускника.

8.          В наказах по університету, лікарі, зараховані та ті, що закінчили клінічну ординатуру в період з 01.09.92 по 01.09.1994 рр. за спеціальністю „Нервові хвороби” прізвище ОСОБА_16 не значиться.

9.          Надана ОСОБА_16 копія „Посвідчення до Диплома про базову вищу медичну освіту” не відповідає сертифікату державного зразка 1994 року, що має іншу форму (альбомну), та на якому було місце для фотографії, де ставилася печатка вузу. Запис, зроблений в „Посвідченні…”, в графі назва спеціальності, назва лікар-нейрохірург – не відповідає номенклатурі спеціальностей.

10.          У відповіді на запит проректора з приводу навчання ОСОБА_16 в клінічній ординатурі за 1990-1998 рр. зав. кафедрою неврології і нейрохірургії лікувального факультету РАМН, професор ОСОБА_59 відповів: „що ОСОБА_16 не навчався на кафедрі (відсутня особова справа, а також дані про здачу ним атестації, заліків та екзаменів)”.

Комісія вважає, що ОСОБА_16 в Університеті не навчався і не проходив післявузівську підготовку.

Крім цього, додані: копія витягу з студентського наказу, копія витягу з Журналу №8 видачі дублікатів дипломів щодо обміну неправильно оформлених та взамін загублених дипломів і посвідчень, копія видачі з Журналу видачі дипломів лікувального факультету денного відділення 1991-1996 рр. (Т.18 а.с.147-149)

–          даними листа Російського національного дослідного медичного університету ім. М.І. Пирогова від 30.11.2011 р. №01/2615, яким підтверджуються висновки вищевказаного службового розслідування та додатково зазначено, що дані про видачу архівної довідки №262/н від 11.11.2007 р. про підтвердження навчання ОСОБА_16 відсутні, в Університеті відповідно до діючої ліцензії на освітню діяльність наявний дозвіл на підготовку спеціалістів з неврології та відсутній дозвіл на підготовку спеціалістів з нейрохірургії (Т.1 а.с.190-193);

–          даними листа Державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти „Російський національний дослідний медичний університет ім. Н.І.Пирогова” Міністерства охорони здоров’я і соціального розвитку РФ №01-09-01/740 від 28.05.2012 р., відповідно до якого повідомлено наступне: ОСОБА_16 в Російському державному медичному університеті не навчався; дублікат диплому серії НОМЕР_1 від 15.08.2005 р., реєстраційний номер 184 про закінчення вузу був виданий ОСОБА_16 в 2005 р. завідуючою архіву університету ОСОБА_99, яка звільнилася за власним бажанням (наказ від 30.06.2010 р.); накази про зарахування на навчання, переведення з курсу на курс, про закінчення навчання, присвоєння кваліфікації лікар за спеціальністю „Лікувальна справа” та інші, що стосуються навчання в університеті ОСОБА_16 документи, відсутні; дублікат диплому про закінчення вузу ОСОБА_16 у 2005 р. серії НОМЕР_1 від 15.08.2005 р., реєстраційний номер 184 завірили ОСОБА_52 – ректор державного навчального закладу вищої професійної освіти „Російський Державний медичний університет Федерального агентства охорони здоров’я і соціального розвитку” (абревіатура російською мовою – ГОУ ВПО РГМУ Росздрава) і ОСОБА_105 – голова Атестаційної комісії державного освітнього закладу вищої професійної освіти „Російський Державний медичний університет Федерального агентств охорони здоров’я і соціального розвитку (абревіатура російською мовою – ГОУ ВПО РГМУ Росздрава); зразки бланку дипломів державного навчального закладу вищої професійної освіти „Російський Державний медичний університет Федерального агентства охорони здоров’я і соціального розвитку” відсутні згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я і соціального розвитку РФ від 20.06.2011 р. №580 „Про затвердження статуту державного бюджетного навчального закладу вищої професійної освіти „Російський національний дослідний медичний університет ім. Н.І.Пирогова” Міністерства охорони здоров’я і соціального розвитку РФ. Державний освітній заклад вищої професійної освіти „Російський державний медичний університет Федерального тагенства охорони хздоров’я і соціального розвитку” переіменований на Державний бюджетний освітній заклад вищої професійної освіти „Російський національний дослідний медичний університет ім. Н.І.Пирогова” Міністерства охорони здоров’я і соціального розвитку РФ; ОСОБА_16 професійну перепідготовку за спеціальністю „Клінічна психіатрія-наркологія в період 1995-1996 рр. на проходив; диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6 від 26.03.1996 р., реєстраційний номер 267 не видавався. В університеті, згідно з діючою ліцензією на освітню діяльність відсутній дозвіл на підготовку спеціалістів з нейрохірургії; копії архівних довідок №264/н від 11.11.2007 р. і №264/н від 22.01.2009 р. не відповідають бланкам, що видаються архівом університету, довідка без номера і дати видана завідуючою архівом ОСОБА_99; ОСОБА_99, ІНФОРМАЦІЯ_12, адреса: АДРЕСА_7, була звільнена за власним бажанням (наказ №1061 л/с від 30.06.2010 р.) (Т.17 а.с.146-148)

Даними довідки середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 м. Новояворівська від 16.07.2012 р. №42 про те, що ОСОБА_16 у період з 1991 по 2001 рр. у даній школі на посаді лікаря-психотерапевта не працював. (Т.18 а.с.103).

Даними довідки Червоноградської центральної міської лікарні від 16.07.2012 р. №1661, відповідно до якої ОСОБА_16 не працював у вказаній установі протягом 1990-1991 рр., наказів №378 від 01.08.1990 р., №294 від 26.08.1991 р. по лікарні не існує. (Т.18 а.с.108).

Даними висновку ДНДЕКЦ №302 від 08.10.2012 р. комплексної почеркознавчої експертизи, відповідно до висновків якої підпис від імені ОСОБА_99 в архівній довідці Державної освітньої установи вищої професійної освіти Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я та соціальному розвитку без дат видачі та реєстраційного номеру придатний для ідентифікації. Встановити, чи виконаний підпис від імені завідуючої архівом ОСОБА_99 в архівних довідках без дати видачі та реєстраційного номера, а також від 11.11.2007 р. №264/н ОСОБА_99, чи іншою особою, однією особою не виявилося можливим у зв’язку з малоінформативністю виявлених ознак. В архівній довідці без дати видачі та реєстраційного номеру першим було нанесено підпис, другим друкований текст, а третім відбиток печатки. (Т.19 а.с.92-97)

Крім вищевказаних доказів, винуватість підсудного ОСОБА_16 у вчиненому по кожному з епізодів обвинувачення стверджується наступними доказами.

Зокрема, винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду використання завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до  Інституту  підприємництва  та  перспективних  технологій  при  НУ  «Львівська політехніка» стверджується такими доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 який повідомив, що працює професором кафедри Інформаційних систем та мереж НУ „Львівська Політехніка” та знайомий зі ОСОБА_16, підтримував з останнім робочі, сусідські та взагалі товариські відносини, звертався до нього за медичною допомогою. Познайомився з ним біля восьми років тому також звернувшись до ОСОБА_16 за медичною допомогою. На той час працював завідуючим кафедри ІСМ НУ „Львівська політехніка”. У подальшому з метою збільшення числа професорів кафедри Інституту підприємництва та перспективних технологій, де на той час також працював завідувачем кафедри, ОСОБА_16 було прийнято на посаду професора зазначеної кафедри. ОСОБА_16 виконував робочу програму, яку йому було доручено, був у безпосередньому його підпорядкуванні, читав курс «Сучасні проблеми інформатизації суспільства». Жодних претензій у нього, як у завідувача кафедри, до ОСОБА_16, не було, хоча за його роботою був відповідний контроль. Чи були претензії у інших осіб, йому не відомо. При прийнятті останнього на роботу були представлені відповідні документи про освіту та кваліфікацію, документи перевіряв відділ кадрів. Для працевлаштування було визначальним, щоб у ОСОБА_16 був атестат професора, оригінал якого особисто бачив, а також бачив дипломи кандидата наук, доктора наук та диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету. Жодних підозр документи не викликали. Вказані документи були передані до відділу кадрів навчального закладу. Також пояснив, що ОСОБА_16 володіє феноменом запам’ятовування надвеликих обсягів інформації, що його (свідка) дуже цікавило. Чому ОСОБА_16, маючи такі феноменальні здібності та будучи медиком за освітою, не викладає у медичних вузах, не цікавився та для себе не з’ясовував. Також додав, що ОСОБА_16 розповідав, що навчався у школі-інтернаті, яку дотерміново закінчив, у м. Москва академік ОСОБА_106 підтримав його у поданні документів до вищого медичного навчального закладу та ОСОБА_16 вступив туди, школу закінчував у м. Вінниця. ОСОБА_16 висувався на здобуття державної премії у галузі освіти, про що був у подальшому виданий Указ Президента України, що по суті було відзначенням колективної роботи. Докторську дисертацію ОСОБА_16 не читав, оскільки така має грифований характер, бачив документ за підписом голови ВАК України, де це вказано. З відкритими та закритими публікаціями ОСОБА_16 не знайомий.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 про те, що працює директором Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ «Львівська політехніка» та візуально знайомий з ОСОБА_16, який працював в Інституті на посаді професора кафедри ІСТ протягом одного семестру з вересня 2005 р. по лютий 2006 р. на умовах погодинної оплати, оскільки його навантаження було незначним – близько 8,5 годин на місяць, всього 47 годин. На той час Інститут був недержавним вищим навчальним закладом ІІІ рівня акредитації. На час роботи ОСОБА_16 працював ректором Інституту. Кандидатуру ОСОБА_16 пропонував завідуючий кафедрою ОСОБА_17, який також і повідомив про здібності ОСОБА_16, як науковця. При прийомі на роботу ОСОБА_16 працівники відділу кадрів звіряли оригінали наданих ним документів про освіту, копії яких були долучені до його особової справи. Які саме документи про освіту, наукові ступені, вчені звання пред’являлися ОСОБА_16 не пригадав. Будь-яких зауважень до роботи ОСОБА_16 не пам’ятає.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 про те, що приблизно до 2011 р. працювала у відділі кадрів Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ «Львівська Політехніка» та приблизно у 2005-2006 рр. ОСОБА_16 був прийнятий на роботу до навчального закладу за сумісництвом. Для прийняття на роботу необхідна була відповідна заява та документи згідно з переліком, у тому числі трудова книжка. Якщо б ОСОБА_16 не надав заяви та таких документів, його б не прийняли на роботу. ОСОБА_16 особисто приніс оригінали та копії документів, які особисто звірила з оригіналами. Жодних сумнівів документи не викликали. Оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи ОСОБА_16 вказала, що штамп про прошиття та пронумерування документів міг підписувати за неї також інший працівник. Підтвердила свої показання, дані у ході досудового розслідування про те, що ОСОБА_16 був прийнятий на посаду професора кафедри інформаційних систем та технологій, для чого йому необхідно було обов’язково подавати диплом доктора наук.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_107, яка повідомила, що працює та станом на 2006 р. працювала та виконувала обов’язки головного бухгалтера Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ «Львівська Політехніка», який був на той час приватним вищим навчальним закладом. Ствердила, що ОСОБА_16 працював у Інституті у з 01.09.2005 р. до 15.02.2006 р. Останньому було нараховано заробітну плату у розмірі приблизно 976 грн. та виплачено з відповідними відрахуваннями. Про посадові обов’язки ОСОБА_16 та облік його робочого часу їй нічого не відомо. Навчальне навантаження ОСОБА_16 становило 47 годин.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_108, який ствердив, що працює доцентом, заступником директора Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ „Львівська Політехніка” та особисто з ОСОБА_16 не знайомий. Останній працював у Інституті, який в той час був приватним вищим навчальним закладом, на посаді професора кафедри інформаційних систем та технологій протягом одного семестру. Навантаження у нього було дуже незначним біля 40 годин на семестр, викладав якусь дисципліну для студентів п’ятого курсу спеціальності „Еколого-економічний моніторинг”. Був запрошений завідувачем кафедри ОСОБА_17, який в той час займався підбором кадрів. Навчальний процес контролювала кафедра. Студентів напрям ОСОБА_16 не зацікавив та більше він до викладання у Інституті не залучався. Бачив особову справу ОСОБА_16, коли така вилучалася працівниками правоохоронних органів, оскільки відповідає за роботу відділу кадрів, але оригіналів документів ОСОБА_16 про освіту не бачив. У судовому засіданні зазначив, що можливо на роботу ОСОБА_16 і були певні нарікання, чутки такі були в Інституті, але не володіє конкретними фактами, проте, чому під досудового розслідування категорично стверджував про наявність таких нарікань, у зв’язку з чим з ОСОБА_16 не була продовжена трудова угода, пояснити не зміг.

Даними протоколу виїмки від 18.01.2012 р. та документами, вилученими відповідно до такого протоколу у Навчально-науковому інституті підприємництва та перспективних технологій національного університету „Львівська політехніка” (Т.3 а.с.13), серед яких

оголошені та досліджені у судовому засіданні накази:

–          №07-217 від 31.08.2005 р. „По особовому складу” ректора Інституту підприємництва та перспективних технологій при національному університеті „Львівська політехніка” ОСОБА_19, яким затверджено навчальне навантаження викладачів вказаного навчального закладу на осінній семестр 2005/2006 н.р., у тому числі доктора медичних наук ОСОБА_16 із відповідним навантаженням (Т.3 а.с.14-18);

–          №07-28 від 14.02.2006 р. „По професорському викладацькому складу” ректора Інституту підприємництва та перспективних технологій при національному університеті „Львівська політехніка” ОСОБА_19, яким звільнено викладачів кафедр з погодинною формою оплати праці з 15.02.2006р. у зв’язку з закінченням терміну стркової угоди, серед яких професора кафедри інформаційних систем і технологій ОСОБА_16 (Т.3 а.с.19-20);

особова справа ОСОБА_16, у якій серед іншого наявні наступні, оголошені та досліджені у судовому засіданні, документи:

–          заява ОСОБА_16 від 31.08.2005 р. про прийняття на роботу на посаду професора кафедри інформаційних систем і технологій Інституту підприємництва та перспективних технологій при національному університеті „Львівська політехніка” з 01.09.2005 р. по 15.02.2006 р. (Т.3 а.с.22);

–          особова картка ОСОБА_16, в якій серед іншого наявна інформація про те, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у м. Житомир, отримав у 1991 р. вищу освіту у Російському державному медичному університеті ім. Пирогова (диплом НОМЕР_1 від 15.08.2005 р. (Т.3 а.с. 23);

–          картка обліку, у якій зазначені анкетні дані, спеціальність за дипломом – лікар по спеціальності „Лікувальник”, кваліфікація за дипломом – Клінічна ординатура, нейрохірургія, вчена ступінь – кандидат медичних наук, документ НОМЕР_2 від 15.07.1998 р.,  вчене звання – доктор медичних наук, документ НОМЕР_3 від 27.03.2003 р., дата заповнення – 19.09.2005 р. Крім цього, зазначено, що за інформацію, подану у картці, несе особисту відповідальність з особистим підписом ОСОБА_16 (Т.3 а.с.24);

–          копія паспорта громадянина України ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 21.05.1998 р. (Т.3 а.с.25);

–          копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_16 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа” (Т.3 а.с.27);

–          копія додатку до диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, у якому зазначені відомості про навчання у вказаному закладі протягом 1985-1991 рр. із зазначенням спеціалізації, кваліфікації, дисциплін, по яких складалися заліки та іспити (Т.3 а.с.28);

–          копія диплому про перепідготовку серії НОМЕР_4 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, у яких міститься інформація про те, що ОСОБА_16 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив Санкт-Петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров’я”, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т.3 а.с.29-30);

–          копія диплому кандидата наук серії НОМЕР_2 від 15.06.1998р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради Московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_16 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.3 а.с.31);

–          копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_3, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. Москва) ОСОБА_16  присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.3 а.с.32).

Даними протоколу огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані накази та особову справу ОСОБА_16 (Т.3 а.с.35-37).

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду використання завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Львівського Державного інституту новітніх технологій та управління  ім. В.Чорновола стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 який повідомив, що станом на 2006 р. працював ректором Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола та в той час з 24.02.2006р. в Інституті працював ОСОБА_16 на посаді доцента, а згодом професора, та його рекомендував один з професорів НУ «Львівська Політехніка». ОСОБА_16 викладав психологію та мав відповідний диплом ВУЗу м.Санкт-Петербурга. Крім цього, при влаштуванні на роботу надавав диплом про вищу освіту, диплом кандидата та доктора наук. З ініціативи Інституту проводилася перевірка наявності у ОСОБА_16 наданих дипломів та на запит до Другого Московського медичного інституту, диплом про закінчення навчання у якому надав ОСОБА_16, надійшла відповідь, у якій було підтверджено освіту та наукові ступені ОСОБА_16 Відповідь долучалася до особової справи ОСОБА_16 Про такий запит не знав ніхто, крім нього (свідка) та начальника відділу кадрів. Оглянув лише конверт, на якому побачив штемпель поштового відділення м. Москва, текст відповіді не оглядав. Оглянувши оригінал архівної довідки без дати та номера, що наявна в матеріалах особової справи (Т.2 а.с.109) вказав, що це може бути та сама відповідь, оскільки відповідає за змістом. Запит був зроблений після скарги однієї жінки-лікаря про те, що ОСОБА_16 не має освіти та займається торгівлею наркотичними засобами. ОСОБА_16 звільнився з посади у зв’язку з переводом у КМУ.ОСОБА_16 отримував заробітну плату з 2006 по 2010 р. та виконував свої обов’язки належним чином, оскільки зауважень до нього щодо виконання навчального плану не було. Серед поданих ОСОБА_16 при працевлаштуванні документів був диплом про вищу освіту, диплом кандидата наук та доктора наук, видані у РФ, диплом про перепідготовку на психолога, виданий у РФ, інші подані документи не пригадав. Наукових робіт ОСОБА_16 не читав та не бачив. Також знає, що докторська дисертація ОСОБА_16 є «закритою». Відомо про лікувальну діяльність ОСОБА_16, який також лікував тещу свідка, за що йому дуже вдячний.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 про те, що працювала начальником відділу кадрів Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола, який на даний час не існує. Знайома зі ОСОБА_16 та у 2006 р. займалася його прийняттям на роботу у вказаний навчальний заклад на посаду доцента та потім професора. ОСОБА_16 приніс необхідні документи, з яких виготовили копії. Це було кілька дипломів лікаря, психолога, про перекваліфікацію, атестат професора. ОСОБА_16 працював до 2009 р. та був звільнений по переводу у Секретаріат КМУ. Ректором навчального закладу був ОСОБА_20, який представив ОСОБА_16 та сказав його прийняти на роботу. Серед наданих ОСОБА_16 документів були: оригінал дублікату диплому Російського державного медичного університету від 1991 р., диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії ім. Сеченова, диплом доктора медичних наук, атестат професора, диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького державного університету за спеціальністю «Практична психологія», інших документів не пригадала. Копії, що наявні у особовій справі відповідають пред’явленим ОСОБА_16 оригіналам документів. Оригінали документів жодних сумнівів не викликали. Надані ОСОБА_16 документи давали підстави для працевлаштування у цей ВНЗ. До нострифікації атестата професора надбавку за звання професора не виплачували.

Даними архівної довідки Національного університету „Львівська політехніка” №64-43-832 від 13.10.2011 р., згідно з якою ОСОБА_16 протягом 2006-2010 р. у різні періоди  працював на посадах доцента та професора Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола на кафедрі загальних юридичних дисциплін (Т.2 а.с.3).

Даними протоколу виїмки від 24.10.2011 р. (Т.2 а.с.30-33) та документами, вилученими відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів національного університету „Львівська політехніка” ОСОБА_109, серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_16, оголошені та досліджені у судовому засіданні:

–          заява ОСОБА_16 від 24.02.2006 р. на ім’я ректора Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола про прийняття на роботу на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін з 01.03.2006 р. (Т.2 а.с.84);

–          копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_16 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа” (Т.2 а.с.85);

–          копія додатку до диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, у якому зазначені відомості про навчання у вказаному закладі протягом 1985-1991 рр. із зазначенням спеціалізації, кваліфікації, дисциплін, по яких складалися заліки та іспити (Т.2 а.с.86);

–          копія диплому про перепідготовку серії НОМЕР_4 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15), у якому міститься інформація про те, що ОСОБА_16 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив Санкт-Петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров’я”, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т.2 а.с.87);

–          копія диплому про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6 з відомостями про те, що ОСОБА_16 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в Російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р. отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар-психіатр-нарколог” (Т.2 а.с.88);

–          копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_3, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. Москва) ОСОБА_16  присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.2 а.с.89).

–          копія паспорта громадянина України ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 21.05.1998 р. (т.2 а.с.92);

–          копія картки обліку, у якій зазначені анкетні дані, спеціальність за дипломом – лікар по спеціальності „Лікувальник”, кваліфікація за дипломом – Клінічна ординатура, нейрохірургія, вчений ступінь – кандидат медичних наук, документ НОМЕР_2 від 15.07.1998 р.,  вчене звання – доктор медичних наук, документ НОМЕР_3 від 27.03.2003 р., дата заповнення – 19.09.2005 р. Також зазначено, що за інформацію, подану у картці, несе особисту відповідальність з особистим підписом ОСОБА_16 (Т.2 а.с.93);

–          копія диплому кандидата наук серії НОМЕР_2 від 15.06.1998 р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради Московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_16 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.2 а.с.94);

–          копія атестата професора серії НОМЕР_5, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_16 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю – нейрохірургія (завірена печатками начальника ВК та відділом кадрів навчального закладу) (Т.2 а.с.99);

–          витяг з наказу від 03.03.2006 р. №39-ВК щодо прийняття ОСОБА_16, доктора медичних наук, на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін на 0,5 ставки за строковою трудовою угодою з 01.03.2006 р. по 31.08.2006 р. (Т.2 а.с.95);

–          наказ №167-К від 31.08.2006 р. щодо звільнення ОСОБА_16, доцента кафедри загальних юридичих дисциплін, із займаної посади 31.08.2006 р., у зв’язку з закінченням терміну дії трудового договору (Т.2 а.с.96).

Даними протоколу огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_16 (Т.2 а.с. 160-167).

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинила тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_22 стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 про те, що 06.06.2006 р. біля 13 год син ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_14, був доставлений в Бродівську ЦРЛ у зв’язку з побиттям невідомими. Коли її дочка приїхала в лікарню, то син вже був в реанімації та до свідомості до часу своєї смерті так і не приходив. Дочка їй повідомила, що ОСОБА_22 будуть проводити операцію та оперувати буде професор зі Львова на прізвище ОСОБА_60, якого запросив лікар Бродівської ЦРЛ ОСОБА_110. Після операції розмовляла з професором ОСОБА_60, який сказав, що зробив все необхідне,  через кілька днів забере сина в лікарню до м. Львова, на що погодилася. Про необхідність додаткової чи повторної операції лікар ОСОБА_60 нічого не говорив. 08.06.2006р. лікар ОСОБА_110 повідомив, що в лікарню біля 16-17 год приїде інший професор зі Львова для огляду однієї пацієнтки та запропонував, щоб цей професор оглянув також і сина, оскільки можливо необхідно буде проводити операцію з іншої сторони голови, але про те, чи стан сина погіршився, лікар нічого не говорив. Конкретно до ОСОБА_22 цього професора лікар ОСОБА_110 не викликав. Проти огляду сина іншим професором не заперечувала, оскільки покладалася на думку лікаря ОСОБА_110. Того ж дня біля 18 год сину була зроблена операція і на наступний день ІНФОРМАЦІЯ_2 р. біля 20 год син помер. Цього професора, який робив сину другу операцію, побачила вперше у судовому засіданні. Ствердила, що особисто ОСОБА_16 не викликала, згоди на проведення ним операції не давала, можливо, якщо б сина перевезли на лікування до м.Львова, то він би одужав.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_111 про те, що є лікарем-травматологом Бродівської ЦРЛ та 08.06.2006 р. до нього підійшов завідуючий реанімаційним відділенням ОСОБА_110 та сказав, що необхідно готувати операційну для пацієнта ОСОБА_22, стан якого є дуже важким та повторно його буде оперувати професор-нейрохірург зі Львова. Оскільки асистента для цієї операції не було потрібно, час від часу лише заходив в операційну та спостерігав за ходом операції. Це була операція – трепанація черепа, хворий вже раніше був оперований з іншої сторони голови іншим хірургом, ОСОБА_16 під час повторної операції наклав отвір з іншої сторони та ним був видалений об’єм рідини чи гематома. Хворий був у дуже тяжкому стані, під час першої операції, що йому (свідку) відомо із записів хірурга, що проводив першу операцію, мозок був сильно травмований, травма була дифузна. Хто саме запросив ОСОБА_16 лікувати ОСОБА_22, йому не відомо. Вважає, що підсудним в цілому операція проводилася правильно, але повільно, можливо невпевнено. Записи в історії хвороби робив особисто ОСОБА_16 Такі записи були дуже лаконічними, без достатнього обґрунтування діагнозу та показів до операції, опису стану хворого, симтоматики та були наявні помилки, зокрема, граматичні. ОСОБА_16 працював без асистента. Вказав, що за наявності подібної травми проведення операції з обох боків голови проводиться не в усіх випадках, це залежить від власного переконання нейрохірурга та симптоматики. Чому хірург, що проводив першу операцію, не робив втручання зліва скроневої ділянки ОСОБА_22, йому не відомо. Чи були обґрунтовані покази до проведення повторної операції ОСОБА_22, не знає. Підтримав повністю показання дані ним в ході досудового слідства, зокрема, про те, що операція ОСОБА_16 проводилася невиправдано довго, вважав, що останній є більше теоретиком, ніж практиком. Також підтримав показання щодо записів, здійснених ОСОБА_16 щодо стану ОСОБА_22, наявність дуже великої кількості стилістичних та граматичних помилок. Крім цього, в ході досудового слідства давав показання про те, що ОСОБА_16, прибувши до лікарні, представився нейрохірургом, професором та доктором наук,  пред’явивши при цьому диплом та посвідчення нейрохірурга.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_60 який повідомив, що працює на посаді лікаря-нейрохірурга комунальної 8 МКЛ м.Львова та у відділенні екстреної консультативної медичної допомоги, стаж роботи лікарем – 20 років. Особисто з ОСОБА_16 ніколи не зустрічався. 06.06.2006 р. проводив у Бродівській ЦРЛ операцію ОСОБА_22, яка полягала у резекційній трепанації справа, видаленні субдуральної гематоми, було звільнено мозок від здавлювання. У хворого були ознаки здавлювання мозку правої півкулі. Хворий був у важкому стані, кома ІІ ст. Рішення про проведення операції ухвалював сам та особисто проводив, також були присутні анестезіолог та операційна сестра. Операція пройшла без ускладнень. Ним було призначене лікування хворого після операції. Ознайомившись із записами ОСОБА_16 у медичній картці ОСОБА_22 пояснив, що ОСОБА_16 описано стан коми ІІ, анізокорію, тобто розширення зіниці зліва, та зазначено, що, враховуючи погіршення стану хворого, ОСОБА_16 провів трепанацію зліва. Оцінює ці дії, як некомпетентні, оскільки слід було проводити ревізію справа, тобто попередньої операційної рани, а вже потім за наслідками такої ревізії можна було зробити висновок про необхідність операції з іншої сторони. Вказав, що не завжди клінічні показники з однієї сторони вказують на гематому з цієї ж сторони. Крім цього, у записах ОСОБА_16 зазначено про гематому об’ємом 250 мл, що вважає неможливим, оскільки хворі з таким об’ємом гематоми вже не можуть бути життєздатними, такого ніколи не зустрічав ні у практичній діяльності своїй чи інших лікарів, ні у медичній літературі. Такі помилки не є допустимими, свідчать, що ОСОБА_16 не є фахівцем-нейрохірургом. Також пояснив, що об’єм гематоми вимірюється спеціальним черпаком, об’єм якого 50 мл. Ствердив, що у ОСОБА_22 видимих ушкоджень голови ним не було виявлено, жодних ознак гематоми з протилежної сторони не було. Об’єм гідроми, скупчення ліквору, взагалі не визначається та не може визначатися, оскільки при порушенні циркуляції ліквору та при накладенні отвору, гідрома виходить під тиском. Вимірювання об’єму гідроми жодного значення не має. У записах ОСОБА_16 перед операцією зліва не побачив достатнього обґрунтування проведення такої операції. Розширення зіниці зліва може свідчити про здавлювання ніжки мозку з будь-якої сторони, може бути і зліва, і справа. Згідно медичного протоколу необхідно у даному випадку здійснити ревізію попередньої рани, а, якщо причини не виявлено, то проводиться трепанація з протилежної сторони. Показів до проведення трепанації з лівої сторони на час проведення ним операції не було. Підтвердив, що у записах ОСОБА_16 було багато стилістичних та граматичних помилок, який двічі зазначив, що видалено гідрому, а не гематому, один раз – гематому, у зв’язку з чим зробив під час допиту в ході досудового слідства висновок, який підтвердив у судовому засіданні, що записи зроблені некомпетентною особою.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_112, яка ствердила, що у 2006 р. проводила відпустку в домі своєї матері у Бродівському районі Львівської області та 6 червня 2006 р. зателефонували з Бродівської районної лікарні з приводу впізнання одного з хворих, який поступив у зв’язку з отримання травми голови внаслідок побиття. Прибувши до лікарні, впізнала свого брата ОСОБА_22, який терміново потребував операції через гематому у головному мозку. Біля 20 год з матір’ю прибула вдруге до лікарні, де нейрохірург зі Львова повідомив про проведену операцію та сказав, що можливо буде необхідною повторна операція з цієї ж сторони голови, про операцію з іншої сторони нічого не говорив. На наступний день розмовляли з завідуючим реанімаційним відділенням ОСОБА_110, який повідомив, що терміново необхідна ще одна операція, стан ОСОБА_22 оцінював як середньої важкості. Також сказав, що до лікарні прибуде нейрохірург ОСОБА_16, який може прооперувати ОСОБА_22, на що погодилася, зважаючи, що транспортувати до Львова брата було неможливо. На наступний день після операції ОСОБА_22 помер.

Даними листа Бродівської центральної районної лікарні від 08.02.2012р. на адресу ГУОЗ ЛОДА, відповідно до якого, 08.06.2006 р. ОСОБА_16 проведено оперативне втручання ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_14, жителю АДРЕСА_8, з приводу ЗЧМТ, забою-здавлювання головного мозку (Т.7 а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 12.06.2006 р. Смільнівською сільською радою Бродівського району Львівської області, ОСОБА_22 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у віці 38 років (Т.7 а.с.12).

Даними протоколу виїмки від 11.06.2012 р., відповідно до якого у Бродівській центральній районній лікарні вилучено медичну карту ОСОБА_22 №3698 на 36 арк. (54 сторінки) та копію сторінки 53 журналу запису оперативних втручань в стаціонарі, завірену печаткою Бродівської ЦРЛ (Т.7 а.с.49).

Даними протоколу виїмки від 12.07.2012 р., відповідно до якого у Бродівському районному відділенні бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА вилучено корінець лікарського свідоцтва  про смерть до форми №106/о-95 №27/2006 ОСОБА_22, постанову про призначення судово-медичної експертизи від 10.06.2006 р., висновок експерта №27/2006 від 07.07.2006 р. (Т.7 а.с.51).

Даними протоколу огляду речей від 22.10.2012 р. (Т.7 а.с.53-54), згідно з яким оглянуто медичні документи, що стосуються ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_14 Зокрема, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_14 №3698, що визнана речовим доказом, оголошена та досліджена також в судовому засіданні, у якій серед іншого наявна наступна інформація: дата госпіталізації – 06.06.2006 р. (13.15 год), смерть ІНФОРМАЦІЯ_2. Діагноз основний – закрита черепно-мозкова травма. На аркуші 32 навпроти дати 08.06.2006 р., наявні рукописні записи щодо необхідності проведення трепанації зліва, хід операції 08.06.2006 р. щодо видалення гострої гідроми. Під такими записами наявний запис: „Доктор медичних наук, професор ОСОБА_16″ та підпис.

Даними висновку №179 від 19.09.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи, проведеної експертами КЗ ЛОР „Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи”, відповідно до якого експерти прийшли до наступних висновків: 1.Згідно з записами медичної карти №3698 стаціонарного хворого Бродівської ЦРЛ ОСОБА_22 перший діагноз: „ЗЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеня. Крововилив в речовину та під оболонки головного мозку. Множинні забої тіла” був виставлений черговим лікарем приймального відділення Бродівської ЦРЛ 06.06.2006 р. о 13.15 год. Після огляду нейрохірургом ОСОБА_60 06.06.2006 р. о 19.10 год ОСОБА_22 був виставлений діагноз: „ЗЧМТ. Забій головного мозку.Внутрішньо-черепна гематома справа” і ним була проведена операція – „Резекційна декомпресивна трепанація в правій скроневій ділянці, видалення гострої субдуральної (крововилив під тверду мозкову оболонку) гематоми правої гемісфери (видалено гостру гематому в згортках об’ємом до 150 куб. см). 08.06.2006 р. стан хворого залишався важким, але ОСОБА_16 (є його підпис) було рекомендовано з метою діагностичного процесу провести трепанацію зліва. Під час оперативного втручання, яке проводив ОСОБА_16, була видалена гідрома (ліквор з домішками крові в об’ємі 250 мл). Ніякого діагнозу перед операцією ОСОБА_16 не виставляв. Після операції ним був записаний післяопераційний діагноз: „Гостра гідрома субарахноїдального простору зліва. Набряк та набухання мозку.” Проведена ним трепанація черепа даному важко хворому не має прямого причинного зв’язку з настанням смерті, до яких-небудь наслідків не привела, хоча могла сприяти більш швидкому настанню смерті від тяжкої черепно-мозкової травми. По запису, який є в медкарті №3698 від 08.06.2006 р., зробленого ОСОБА_16 до операції, судити про правильність післяопераційного діагнозу неможливо. 2.Як вказано в пункті 1, діагноз, встановлений ОСОБА_16: „Гостра гідрома субарахноїдального простору зліва” не має відношення до висновку нейрохірурга і лікарів Бродівської лікарні, які виставили діагноз: „ЗЧМТ. Забій-здавлення головного мозку субдуральною гематомою в правій лобно-тім’яно-скроневій ділянці. Ніякого комплексного обстеження ОСОБА_16 до операції не було. 3,5.Перед проведенням операції свого діагнозу ОСОБА_16 не виставляв, а орієнтувався на діагноз, виставлений клініцистами (в його записах тільки відмічено, що хворому було проведено лікувально-діагностичну трепанацію та видалено субдуральну гематому справа). Порекомендував з метою діагностичного лікувального процесу провести трепанацію зліва. Яких-небудь об’єктивних даних, що потрібно було проводити операцію, в історії хвороби немає. 4.У зв’язку із незворотнім тяжким станом хворого ОСОБА_22 не момент операції вирішити категорично питання, чи спричинила операція, проведена ОСОБА_16 тяжкі наслідки для хворого – неможливо. Згідно „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень”, п.2.13 Наказу №6 „Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України” від 17.01.1995 р. проникаюче пошкодження черепу, у тому числі і без ушкодження головного мозку, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. 6.Крім оперативного втручання, будь-якого медикаментозного лікування ОСОБА_16 не призначалось. 7.Група лікарських засобів, яка призначалася та застосовувалася для лікування ОСОБА_22 не належить до сильнодіючих токсичних речовин. По даних записів медкарти №3698 стаціонарного хворого Бродівської ЦРЛ, ОСОБА_16 ніяких призначень не робив. 8.Причиною смерті ОСОБА_22 була тяжка черепно-мозкова травма з компресією мозку субдуральною гематомою та набряком-набубнявінням головного мозку.  (Т.7 а.с.62-68)

Експерт КЗ ЛОР „Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи” ОСОБА_210 у судовому засіданні роз’яснила висновок №179 від 19.09.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи та вказала, що є судово-медичним експертом, стаж роботи експертом 35 років. Повністю підтримала висновок комісійної експертизи відносно проведення ОСОБА_16 лікування ОСОБА_22, де була доповідачем. Під час експертизи збирала медичні документи та направляла їх для вивчення професору ОСОБА_113, робила виписки з медичних документів, друкувала підсумки, які були складені професором ОСОБА_113 В експертів зауважень до наданих матеріалів не було, таких було достатньо для проведення експертизи. При наданні висновків використовувалися відповідні методичні та теоретичні розробки, висновки відповідають нормативним документам, що використовуються при проведення таких експертиз. У ОСОБА_22 була дуже важка ЧМТ, тому оперативне втручання ОСОБА_16 не було причиною смерті, але давання наркозу, інше навантаження при проведенні ОСОБА_16 трепанації черепа могло сприяти смерті. При проведенні експертизи бралася до уваги медична документація, яка складалася після закінчення операції. Вказала, що проникаюче пошкодження черепа, як у випадку з ОСОБА_22, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Роз’яснила, що експертне припущення – це думка експертів, що склалася на основі наданих та вивчених для експертизи матеріалів.

Експерт КЗ ЛОР „Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи” ОСОБА_113 у судовому засіданні роз’яснив висновок №179 від 19.09.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи та зазначив, що є професором кафедри неврології та нейрохірургії Львівського національного медичного університету та був у складі комісії експертів при проведенні п’яти експертиз у даному кримінальному провадженні. Стаж роботи нейрохірургом 47 років, має 560 друкованих робіт, 4 підручники, 5 довідників з нейрохірургії, патенти, авторські свідоцтва. Залучався для надання відповіді на питання у галузі нейрохірургії. Раніше підсудного ОСОБА_16 не бачив та з ним не знайомий, будь-якого упередженого ставлення до нього не має. Під час проведення експертиз використовувалися відповідні методики, теоретичні розробки, накази міністерства, було надано достатньо матеріалів для надання висновків. Висновки вважає достовірними. Зокрема, по висновку №179 від 19.09.2012 р. щодо ОСОБА_22 вказав, що ОСОБА_16 не виставив показів до повторного оперативного втручання, не оцінив стан хворого, а без цього оперативне втручання робити не можна. Є сумніви, що у хворого була гідрома, могло бути лише скупчення ліквору, що не вимагає оперативного втручання. Якщо інше не описано, то подальші дії ОСОБА_16 були неправомірними. Дії ОСОБА_16 могли сприяти смерті, оскільки будь-яке пошкодження мозкової частини черепа є тяжким тілесним ушкодженням, яке є загрозою для життя хворого. Клінічна картина, яка відповідно описана, може бути підставою для проведення повторної операції. Як видно з історії хвороби ОСОБА_22, на час першої операції лікарем ОСОБА_60 були дані, що є внутрішньочерепна гематома. Із протоколу огляду хворого ОСОБА_16 можна вважати, що стан ОСОБА_22 покращився, оскільки пульс став 58, а раніше був 40. Цього показника достатньо. Показники відповідно до цього протоколу не є показом для повторної операції, по цих даних говорити про гідрому не можна. Пульс та інші дані, за відсутності томографа, вважається об’єктивним дослідженням. Деколи гідроми розсмоктуються самостійно. Встановлювати об’єм гідроми є недоцільно та неможливо, оскільки рідина виходить під тиском. Зміна ширини зіниці не обов’язково повинна бути зі сторони внутрішньочерепної гематоми, це ні на що не вказує. Висловив сумнів, що ОСОБА_16 якщо і є лікарем, то без відповідної кваліфікації. Рішення про операцію приймає хірург, який оперує, а консиліум на практиці є лише формальністю.

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду використання завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_23 який ствердив, що працює на посаді ректора Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика, де з червня 2008 року по січень 2010 року на 0,25 ставки професора кафедри нейрохірургії за сумісництвом працював ОСОБА_16 Завідуючим кафедрою був ОСОБА_54 ОСОБА_16 спочатку належно виконував свої посадові обов’язки, про що свідчить відповідний протокол засідання кафедри, а згодом до нього почали виникати питання відносно професійності та щодо нострифікації його дипломів, наявності у нього наукових праць. Жодного підтвердження, що документи ним були подані для нострифікації заклад не отримав, протягом певного часу ОСОБА_16 на роботу не з’являвся та на підставі рапорту завідуючого кафедрою він був звільнений за прогули. Перед прийняттям його на роботу телефонував з МОЗ ОСОБА_53 та просив його прийняти з приводу працевлаштування до академії. У резюме ОСОБА_16 було зазначено, що документи ним подані для нострифікації, проте підтверджуючих документів не було подано, тому не виплачувалися надбавки за науковий ступінь доктора наук та вчене звання професора. НМАПО направляла запит до ВАК РФ з приводу видачі ОСОБА_16 документів про освіту, та надійшла відповідь про те, що ОСОБА_16 у РФ не навчався. Разом з тим, у матеріали особової справи потрапила архівна довідка РДМУ ім. Пирогова, у якій зазначалося, що ОСОБА_16 там навчався та отримав відповідні документи про освіту. Така довідка датована раніше від моменту працевлаштування ОСОБА_16 на роботу в академію. У вказаній довідці, яка була на російській мові, були помилки, зокрема, слово на російській мові „университет” було написано через українську букву „і”, назви кафедр звучали непрофесійно. Коли ОСОБА_54 підтримував прийняття ОСОБА_16 на роботу, то переслідував мету вивчати можливості пам’яті, проте у подальшому мав до ОСОБА_16 багато запитань щодо його професійності. Вказав, що наукових робіт ОСОБА_16 не бачив. Також вказав, що питання зарахування науково-медичного працівника до НМАПО ім. Шупика вирішує спеціальна комісія вказаного навчального закладу, це конкурсне зарахування, яке вирішується на вченій раді. Під час вирішення питання про прийняття на роботу ОСОБА_16 йому комісією ставилися загальні запитання, оскільки у такій немає фахівців з нейрохірургії. Комісія прийшла до висновку, що медичними навиками загального характеру він володіє.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_54 про те, що працює на посаді завідувача кафедрою нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика та перебував у службових відносинах з ОСОБА_16, який працював деякий час у вказаній академії. У червні 2008 р. ОСОБА_16 був прийняттий на кафедру нейрохірургії на 0,25 ставки з метою вивчення можливостей людської пам’яті. У січні 2010 р. був звільнений за результатами перевірки, яка встановила, що ОСОБА_16 не має жодного відношення до науки. Кілька разів спілкувався з ОСОБА_16, був присутній під час його шоу щодо запам’ятовування великої кількості цифр, після чого склалося враження, що ОСОБА_16 має надзвичайні здібності пам’яті та гіпнотичні здібності. За численними рекомендаціями та власними спостереженнями з засобів масової інформації та під час особистої зустрічі вирішив залучити ОСОБА_16 до роботи в академії. У нього були всі необхідні документи, що свідчили про наявність освіти. Проте, у процесі спілкування наукових робіт не бачив та в Інтернеті співробітники кафедри таких не знайшли. ОСОБА_16 на пропозицію надати свої наукові роботи, такі не надав. Знайшли лише автореферат дисертації, російськомовний, без зазначення установи захисту, керівників та опонентів. Працівники кафедри знайшли дисертацію доктора ОСОБА_114 з Московського інституту неврології, яка по тексту співпадає з текстом автореферату дисертації ОСОБА_16 Серед джерел, зазначених у авторефераті ОСОБА_16, всі роботи, які були зазначені під авторством останнього, належали доктору ОСОБА_114. Після цього написав рапорт ректору, та останній видав наказ про звільнення ОСОБА_16 з займаної посади. Особисто телефонував в відповідні заклади РФ, проте ніхто не знав ОСОБА_16 Під час роботи на кафедрі за ОСОБА_16 не закріплювалися обов’язки щодо лікувальної діяльності, основне його завдання – вивчення мозку. Йому відомо кілька випадків, коли ОСОБА_16 „виганяли” з лікарень, зокрема, в Іршаві та Криму у м. Саки, щоб не допустити проведення ним операцій. Вважає, що ОСОБА_16 в медицині „шарлатан”. Існування конфліктних ситуацій між ним та ОСОБА_16 категорично заперечив. Висловлював думку, що недоцільно створювати Інститут мозку, оскільки існують інші наукові установи такого профілю, а ОСОБА_16 немає жодної наукової роботи, публікацій. Ствердив, що інспектор відділу кадрів МОЗ України йому усно повідомляв, що у м. Москва підтвердили документи про освіту ОСОБА_16 Також вказав, що до проведення операції може бути допущений лише лікар-нейрохірург, який має ліцензію і відповідний сертифікат, робота у Національній медичній академії ім. Шупика таке право не надає.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_115 який ствердив, що працює на посаді начальника відділу кадрів Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика та підтримував із ОСОБА_16 службові відносини до часу його звільнення з академії. У червні 2008 р. його викликав ректор ОСОБА_23 та доручив займатися прийняттям на роботу ОСОБА_16 Останній написав відповідну заяву, пред’явив всі необхідні документи, у тому числі про освіту. Безпосередньо оформленням займалася інша працівниця відділу кадрів. ОСОБА_16 був зарахований на посаду професора до обрання за конкурсом. Кафедра обговорила та погодила його кандидатуру, і ОСОБА_16 був прийнятий на посаду професора на 0,25 ставки. Завідуючий кафедрою професор ОСОБА_54 планував за допомогою ОСОБА_16 вивчати певну проблематику, але через деякий час ОСОБА_54 почав ставити під сумнів питання професійності ОСОБА_16 та говорив, що той не виправдав його сподівання. Через деякий час було йому знято певні надбавки, оскільки до цього часу не було проведено процес нострифікації. Також була отримана довідка з архіву одного з навчальних закладів Російської Федерації, про те, що ОСОБА_16 дійсно було присуджено ступені кандидата, доктора наук, присвоєне звання професора. З невідомих причин бачив цю довідку спочатку без резолюції ректора та штрих коду КМУ, потім від когось отримав довідку з такими реквізитами. Через деякий час на запит НМАПО, який був надісланий поштою, була отримана протилежна відповідь ВАК РФ про те, що ОСОБА_16 у базі даних, як доктор наук, професор не значиться. Оскільки професор ОСОБА_54 не отримав бажаних результатів від роботи ОСОБА_16, поставив питання про звільнення останнього та 30.01.2010 р. був виданий наказ про звільнення, про що свідок особисто повідомив ОСОБА_16 Також підтвердив, що серед поданих ОСОБА_16 документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім’я: дублікат диплому Російського державного медичного університету від 1991 р., диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії ім. Сеченова, диплом доктора медичних наук, виданий у РФ, атестат професора, виданий у 2005 р. у РФ, сертифікат російського державного університету з відомостями про здачу кваліфікаційного екзамену про спеціальності клінічна нейрохірургія, посвідчення Російського державного університету за 1994 р. з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології Російського державного медичного університету, сертифікат з відомостями про присвоєння рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 2004 р. кваліфікації лікар-нейрохірург та лікар-невролог, дпилом про перепідготовку Санкт-Петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров’я», диплом про перепідговку, виданий у 1996 у РФ про проходження перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія. Ні у нього, ні у працівниці відділу кадрів, яка безпосередньо приймала у ОСОБА_16 зазначені документи, жодних зауважень з приводу таких не виникло, на них були всі необхідні реквізити, зокрема печатки, підписи. Також вказав, що НМАПО ім. Шупика має більше 170 клінічних баз, серед яких є лікарня швидкої медичної допомоги м. Києва, на якій є декілька кафедр, серед яких є кафедра, на якій працює професор нейрохірург ОСОБА_54 Чи залучався ОСОБА_16 до лікувальної діяльності на вказаній клінічній базі, не знає.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_116 про те, що працює головним бухгалтером НМАПО ім. Шупика та повністю підтвердила показання, дані нею у ході досудового розслідування, у тому числі про те, що загальна сума заробітної плати, яку отримав ОСОБА_16, працюючи на посаді професора кафедри НМАПО, разом із відповідними нарахуваннями, становила 19769,31 грн. Також пояснила, що нарахування заробітної плати працівникам здійснюється незалежно від ознайомлення із табелем виходу на роботу, та у подальшому може бути здійснене перерахування. Вказала, що за час роботи у НМАПО ОСОБА_16 у відрядження не виїжджав, що при звільненні перевіряється в обов’язковому порядку. Якщо працівники за сумісництвом направляються у відрядження за основним місцем праці, то працівник повинен за місцем праці за сумісництвом звернутися із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати. Для здійснення  лікувальної діяльності працівники НМАПО направляються у відрядження лише за листами МОЗ України.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_117 про те, що працює на посаді провідного інженера з підготовки кадрів НМАПО ім. Шупика та у червні 2008 р. займалася оформленням на роботу у НМАПО ОСОБА_16 Зокрема, отримувала у нього заяву та інші документи. ОСОБА_16 приніс з собою оригінали та копії документів, які звіряла та жодних сумнівів такі не викликали. Займалася формуванням особової справи ОСОБА_16 Підтвердила показання, дані у ході досудового розслідування, у тому числі те, що серед поданих ОСОБА_16 документів для працевлаштування був виданий на його ім’я оригінал атестату професора, виданий у РФ. Звільнений ОСОБА_16 був після рапорту професора ОСОБА_118

Даними довідки Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика №12/5-2478 від 20.12.2011 р. та наказів по академії №127-к від 24.06.2008 р. та №28-к від 01.02.2010 р., відповідно до яких ОСОБА_16 працював у вищевказаній академії з 10.06.2008 р. на посаді професора кафедри нейрохірургії на 0,25 ставки за сумісництвом та звільнений з посади 31.01.2010 р. (Т.3 а.с.84-86).

Даними протоколу виїмки від 04.05.2011 р. (Т.3 а.с.92-94) та документами, вилученими відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика ОСОБА_115, серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_16, оголошені та досліджені у судовому засіданні:

–          заява ОСОБА_16 від 10.06.2008 р. на ім’я ректора Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика про прийняття на роботу на посаду професора кафедри нейрохірургії з 10.08.2008 р. (Т.3 а.с.114);

–          заява ОСОБА_16 від 17.06.2008 р. на ім’я ректора Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика про прийняття документів для участі в конкурсі на заміщення посади професора нейрохірургії (Т.3 а.с.116);

–          особовий листок по обліку кадрів ОСОБА_16 з фотокарткою останнього, заповнений 03.03.2008 р., з такими серед іншого відомостями: дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_11, в графі „Освіта” – вища медична; в графах щодо навчальних закладів: Російський держ. мед. університет (1985-1991), факультет – медичний, диплом НОМЕР_1 (дублікат); Санкт-Петерб. держ. університет (1992-1993), факультет – психологічний, диплом НОМЕР_4; Рос. держ. мед. університет (1995-1996), факультет – психотерапія і наркологія, диплом НОМЕР_6; має 120 публікацій в галузі медицини, 12 монографій; сімейний стан – неодружений, а також доповненням до особового листка з обліку кадрів (Т.3 а.с.95-97);

–          автобіографія ОСОБА_16 від 03.05.2008 р., відповідно до якої народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у м. Житомир в родині службовців, зазначено навчальні заклади, які закінчив (Т.3 а.с.98);

–          копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_16 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа” (Т.3 а.с.100);

–          копія диплому про перепідготовку серії НОМЕР_4 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_16 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив Санкт-Петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров’я”, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т.3 а.с.101);

–          копія диплому про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6 з відомостями про те, що ОСОБА_16 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в Російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар-психіатр-нарколог” (Т.3 а.с.102);

–          копія диплому кандидата наук серії НОМЕР_2 від 15.06.1998 р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради Московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_16 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.3 а.с.103);

–          копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_3, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. Москва) ОСОБА_16  присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.3 а.с.104).

–          копія атестата професора серії НОМЕР_5, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_16 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю – нейрохірургія  (Т.3 а.с.106);

–          копія сертифікату серії НОМЕР_7 від 06.10.2000 р. з відомостями про присвоєння ОСОБА_16 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Московській медичній академії ім. І.І.Сеченова спеціальності лікаря-нейрохірурга першої категорії. Крім цього, у такому зазначено про присвоєння 03.04.2004 р. ОСОБА_16 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при РДМУ ім. Пирогова спеціальності лікаря-невролога вищої категорії (Т.3 а.с.109);

–          копія сертифікату Російського держаного медичного університету від 01.07.1994 р. з відомостями про те що ОСОБА_16 здав кваліфікаційний іспит зі спеціальності „Клінічна нейрохірургія” та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії останньому присвоєно спеціальність „Лікар-нейрохірург” (Т.3 а.с.111);

–          копія посвідчення до диплому про базову вищу медичну освіту серії НОМЕР_8 від 02.09.1994 р. з відомостями про те, що ОСОБА_16 з 01.09.1992 р. до 01.09.1994 р. проходив підготовку клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології Російського державного медичного університету та закінчив повний курс за спеціальністю „Лікар-нейрохірург” (Т.3 а.с.110);

–          наказ ректора Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика №170-к від 18.09.2008 р. про обрання за конкурсом строком до 2 років серед інших ОСОБА_16 (Т.3 а.с.119);

–          копія паспорта громадянина України ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 24.04.2008 р. (т.3 а.с.120-121);

–          копія трудової книжки ОСОБА_16 серії НОМЕР_24, із зазначенням освіти вищої медичної, професія – лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу з 10.09.1991 р. до 10.06.2008 р. (Т.3 а.с.122-124);

–          копія наказу про звільнення ОСОБА_16 №28-к від 01.02.2010 р. (Т.3 а.с.143).

Даними протоколу огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_16 (Т.3 а.с.127-130).

Даними листа Управління атестації наукових та науково-педагогічних працівників Федеральної служби з нагляду в сфері освіти і науки Міністерства освіти і науки РФ від 30.11.2009 р. на запит Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, відповідно до якого, при перевірці встановлено, що Вищою атестаційної комісією Міністерства освіти РФ рішення №15 від 27.03.2003 р. про присудження ОСОБА_16 вченого ступеню доктора медичних наук та рішення №20пс/5 від 17.11.2005 р. про присвоєння вказаній особі вченого звання професора за спеціальністю „Нейрохірургія” не приймалося. Диплом доктора медичних наук НОМЕР_3 і атестат професора НОМЕР_5 ОСОБА_16 не видавався. (Т.3 а.с.125)

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинила тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_26, стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, який повідомив, що його дочка ОСОБА_26 08.06.2008 р. потрапила у Чортківську районну лікарню лікарню з приводу травми голови. До лікарні її привезла швидка медична опомога, в приміщення її несли на ношах. Після огляду лікарями було встановлено, що у дитини струс мозку. Також були викликані лікарі з Тернопільської обласної лікарні, які не проводили операцію за станом здоров’я дитини, що була нетранспортабельна. Зі ОСОБА_16 особисто познайомився у лікарні. Після цього батьки написали розписку, що не будуть мати претензій у разі негативного результату операції. ОСОБА_16 під час знайомства представився професором-нейрохірургом, він проводив 14.06.2008 р. операцію – трепанацію черепа, метою якої було видалення гематоми. Також після операції сказав, що у разі покращення стану дитини, приїде повторно через три дні. На наступний день після операції дочка, не приходячи до тями, померла. Жодних коштів ОСОБА_16 за проведення операції не передавав. Також пояснив, що дружина, свідок ОСОБА_119, не бажає давати суду показання, оскільки важко переживає втрату дочки. Просив суд, у разі визнання винуватості підсудного, призначити спроаведливе покарання на розсуд суду.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_120 про те, що працює у Чортківській ЦРЛ на посаді заступника головного лікаря з лікувальної частини. В його обов’язки входило забезпечення лікувальної діяльності лікарні, а також проведення операцій, як хірургом. У червні 2008 р. у лікарню поступила хвора – малолітня ОСОБА_26 Коли вона перебувала у дитячому відділенні, відбулася зупинка серцевої діяльності, дихання, та почалися судороги, у зв’язку з чим його викликали 09.06.2008 р. Пацієнтку перевели у реанімаційне відділення, де зробили штучний масаж серця та інші заходи, після чого відновилося дихання та серцебиття. Оглянувши ОСОБА_26, за рішенням консиліуму лікарів викликали лікарів з обласної лікарні м. Тернополя, які також оглянули дівчинку та констатували дуже важкий стан. З цієї причини транспортувати її у м. Тернопіль не могли та викликали нейрохірурга, який сказав, що проводити операцію не можна через вкрай важкий стан та рекомендували виключно консервативне лікування. Лікарі провели обстеження за допомогою привезеного ними апарата – ехоскопа та встановили відсутність гематоми, була закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, зупинка дихання та серцевої діяльності. Також ОСОБА_26 був зроблений рентген, енцефалограма, але томографа у лікарні не було. 14.06.2008 р. у лікарню приїхав професор ОСОБА_16, якого викликали батьки ОСОБА_26, оглянув хвору та рентгензнімки та сказав, що необхідно проводити хворій операцію, бо виявив перелом. Разом з тим, він (свідок) перелому на цих знімках не бачив. ОСОБА_16 бачив раніше по телебаченню та знав, що це лікар. ОСОБА_16 також сказав, що є дитячим нейрохірургом, що у нього були раніше такі пацієнти, але говорив при цьому, що операція є небезпечною. Жодних документів у ОСОБА_16 не перевіряв. Розуміли, що хвора у дуже важкому стані та операція є ризикованою та може призвести до смерті. Батьки погодилися на операцію ОСОБА_16 шляхом написання відповідної заяви та керівництво лікарні проти цього не заперечувало. Під час операції оператором був ОСОБА_16, а також брали участь лікарі ОСОБА_121 та ОСОБА_122. Записи у медичній картці робив ОСОБА_121 зі слів ОСОБА_16 Лікарі розповідали, що ОСОБА_16 під час операції виявив гематому та видалив таку. Після операції, а саме трепанації черепа, дитина на наступний день померла. Також пояснив, що у лікарні оперативні втручання не може робити будь-хто, лікарі з санавіації повинні мати відповідне направлення, а взагалі лікар, який здійснює нейрохірургічні операції – відповідну освіту, періодично проходити відповідні курси і таке інше.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_121, який повідомив, що працює лікарем-хірургом Чортківської ЦРЛ. У червні 2008 р. був асистентом ОСОБА_16 під час операції трепанації черепа ОСОБА_26, у консиліумі лікарів перед операцією участі не брав. Будь-яких підозр ОСОБА_16 не викликав, проводив операцію від початку і до кінця. Такого діагнозу ОСОБА_26, як смерть мозку, перед операцією не ставилося. У даному випадку трепанація черепа проводилася з метою видалення гематоми. Під час операції у ОСОБА_26 була виявлена гематома, ОСОБА_16 під час операції видалив тканини мозку. Рішення про проведення операції було прийняте ОСОБА_16 після огляду рентгензнімку, на якому останній побачив перелом.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_123 про те, що працює лікарем-анестезіологом Тернопільської обласної дитячої лікарні та 09.06.2008 р. виїжджав у м. Чортків з метою лікування дівчинки ОСОБА_26, у якої була черепно-мозкова травма, забій головного мозку, стан коми ІІІ ступеня. Стан її був важкий стабільний, знаходилася на штучній вентиляції легенів, показників до пункції головного мозку не було. Зі ОСОБА_16 у лікарні м. Чорткова Тернопільської області не зустрічався. Підтвердив показання, дані у ході досудового розслідування про те, що у ОСОБА_26 перелому основи черепа на час їх приїзду виявлено не було, було прийняте рішення не проводити операції через важкий стан пацієнтки, зокрема, стан церебральної коми ІІІ, що є протипоказом до оперативного втручання.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_38 про те, що працює у Тернопільській обласній дитячій лікарні лікарем-хірургом, нейрохірургом, стаж роботи – 36 років, та 9 червня 2008 р.  у Чортківській лікарні разом з анестезіологом ОСОБА_123 брав участь у лікуванні дівчинки ОСОБА_26, яка впала з велосипеда та отримала травму голови. У неї було діагностовано атонічну кому ІІІ, яка є протипоказом до оперативного втручання згідно лікарських протоколів, та консиліарно було призначене консервативне лікування. Ознак гематоми не було виявлено, також на рентгенограмі не було ознак перелому основи черепа, але навіть перелом не є показом до операції за відсутності гематоми. Дитині у даному випадку операція не допомогла б, можна було цим зашкодити.  Йому відомо, що після нього дівчинку оглядав та оперував ОСОБА_16 та дитина через кілька годин після операції померла. Ствердив, що сам таку операцію не проводив би, оскільки були категоричні протипокази. Також пояснив, що атонічна кома ІІІ навіть за наявності гематоми є протипоказом до операції. Можливо навіть таке, що пацієнт може одужати за наявності гематоми без проведення операції, яка є протипоказана. Вказав, що проводити трепанацію черепа у діагностичних цілях це ненормально.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_124 про те, що працює педіатром у Чортківській ЦРЛ та у червні 2008 р. у лікарню поступила дівчинка ОСОБА_26 з приводу черепно-мозкової травми та спостерігала її у реанімаційному відділенні, дитина була у глибокій комі. Була присутня на консиліумі, де ОСОБА_16 поставив діагноз, вказав на гематому та тріщину, після чого була проведена операція. До цього операція пацієнтці не проводилася, чому саме, їй не відомо. Заходила кілька разів в операційну залу, операцію проводив ОСОБА_16, асистував можливо хірург Тернопільської лікарні ОСОБА_121. Під час операції була видалена гематома.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_125 про те, що працює у Чортківській ЦРЛ операційною медсестрою та була присутня під час проведення ОСОБА_16 операції – трепанації черепа дівчинці ОСОБА_26 в зв’язку з черепно-мозковою травмою з метою видалення гематоми. Асистентом був ОСОБА_121, також був присутній анестезіолог. Зауважень інших лікарів з приводу дій ОСОБА_16 не чула. Жодних особливостей у діях ОСОБА_16 не помітила. У ході операції була видалена гематома.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_122 про те, що працює лікарем-анестезіологом Чортківської ЦРЛ та працював як анестезіолог під час проведення ОСОБА_16 операції дитині ОСОБА_26 Був перед операцією присутній на консиліумі лікарів, де за ініціативою ОСОБА_16 було вирішено проводити оперативне втручання. Напередодні нейрохірург з Тернопільської обласної лікарні прийняв рішення не проводити дитині ОСОБА_26 операцію через важкість її стану, наявність глибоких порушень мозкових функцій та безперспективність у такому випадку оперативного лікування. Жодних особливостей у діях ОСОБА_16 під час операції не помітив.

Даними протоколу виїмки від 21.09.2012 р. (Т.8 а.с.13-14), відповідно до якого у Чортківському РВ ЛМУ УМВС України в Тернопільській області вилучено матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи №889 від 17.06.2008 р. за фактом отримання тілесних ушкоджень малолітньою ОСОБА_26, які оголошені та дослідженні у судовому засіданні. Відповідно до таких матеріалів дитина ОСОБА_26 08.06.2008 р. біля 19.30 год катаючись на велосипеді у м. Чортків на вул. Коновальця впала, після чого перебувала з 09.06.2008 р. на лікуванні у Чортківській ЦКРЛ у зв’язку з черепно-мозковою травмою. ІНФОРМАЦІЯ_15 р. ОСОБА_26 померла. (Т.8 а.с.15-26)

Даними акту судово-медичного дослідження №163 від 04.07.2008 р., проведеного експертом Чортківського міжрайонного відділення Тернопільського ОБСМЕ, згідно з яким смерть ОСОБА_26 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з переломом основи черепа, крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку; при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_26 серед іншого виявлені рани на голові, два отвори в кістках черепа та Х-подібні пошкодження твердої мозкової оболонки, рана на шиї та проекційно їй отвір на передній поверхні трахеї, точкові ранки на тильних поверхнях кистей рук та передніх поверхнях ліктьових згинів, прямокутні ділянки стійкої гіперемії шкіри на передній поверхні грудей. Дані ушкодження, враховуючи їх вид, властивості, розташування на тілі та згідно з записами у мединій карті, утворилися внаслідок виконання оперативних втручань (трепанація черепа, трахеотомія), медичних ін’єкцій та проведення реанімаційних міроприємств (дефібриляція). (Т.8 а.с.27-33)

Даними акту Тернопільського ОБСМЕ судово-медичного гістологічного дослідження №721 від 03.07.2008 р. (Т.8 а.с.34-35)

Даними акту Тернопільського ОБСМЕ судово-медичного імунологічного дослідження №405 від 18.06.2008 р. (Т.8 а.с. 36-37)

Даними листа Чортківської ЦКРЛ №159 від 21.09.2012 р. на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого оперуючим хірургом під час проведення діагностично-лікувальної трепанації черепа хворій ОСОБА_26 був ОСОБА_16 (Т.8 а.с.184)

Даними витягу з журналу прийому хворих Чортківської ЦКРЛ, у якому під номером 569 наявний запис про поступлення 08.06.2008 р. о 20.20 год ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_16, з діагнозом при поступленні: „Струс головного мозку” та переведена у реанімацію (т.8 а.с.185-186).

Даними протоколу виїмки від 17.01.2012 р., відповідно до якого з Чортківської ЦКРЛ вилучено медичну карту №569 ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_16, на 37 арк. (Т.8 а.с.219)

Згідно актового запису про смерть №152 від 25.06.2008 р., ОСОБА_26 померла ІНФОРМАЦІЯ_15 р. у віці 11 років, причина смерті: травма при зіткненні з велосипедом (Т.8 а.с.240)

Даними протоколу огляду речей від 22.10.2012 р., згідно з яким оглянуто медичні документи, а саме, медичну карту ОСОБА_26 №569, вилучену з Чортківської ЦКРЛ, що визнана речовим доказом, оголошена та досліджена у судовому засіданні. Зокрема, у такій наявна серед іншого наступна інформація: дати госпіталізації – 08.06.2008 р. (20.20 год), смерть – ІНФОРМАЦІЯ_15 р. (14.40 год). Діагноз при госпіталізації: Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. На аркуші, на якому наявна дата – 14.06.2008р. наявний рукописний запис щодо сумісного огляду з ОСОБА_16, інформація щодо стану хворої. Під текстом наявний запис серед іншого: „Професор, доктор медичних наук ОСОБА_16″. На наступній сторінці рукописний текст з переліком лікарських препаратів з кількістю. Під текстом дата – 14.06.2008 р., напис – д.м.н., проф. ОСОБА_16 На останній сторінці вказано причину смерті – крововиливи в оболонку та у речовину головного мозку. (Т.8 а.с.220-221)

Даними висновку №85 від 06.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи відносно надання медичної допомоги неповнолітній ОСОБА_26, проведеної експертами Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА, згідно з яким експерти прийшли до наступних висновків: 1.Згідно з даними медичної карти №569 стаціонарного хворого ОСОБА_26, 11 років, поступила 08.06.2008 р. о 20.20 год у дитяче відділення Чортківської ЦРЛ. Госпіталізована з діагнозом: „Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку, забій правої кисті, лівого ліктя”. При огляді анестезіологом 09.06.2008 р. була діагностована клінічна смерть. Реанімаційними заходами був відновлений серцевий ритм. Спільним оглядом дитячого нейрохірурга ОСОБА_38, дитячого анестезіолога ОСОБА_123 було встановлено: стан дівчинки вкрай важкий, агонуючий, церебральна кома ІІІ, повна атонія, арефлексія. Сумісним оглядом 14.06.2008 р. із ОСОБА_16 було рекомендовано проведення лікувально-діагностичної трепанації зліва. Ця операція була показана, бо це давало шанси для рятування життя, незважаючи на вкрай важкий, безнадійний стан хворої. Це оперативне втручання було показано 8-9 червня 2008 року. 2.Запис про хід операції не відповідає даним розтину трупа. При проведенні операції не було необхідності видалення головного мозку з коагуляцією судин мозку. В недостатньому об’ємі виконана декомпресивна трепанація черепа, про що свідчить розмір трепанаційного отвору – по протоколу операції 5х6 см, а по даних розтину їх два: розмірами 3,5 см х 3,5 см і 1,8 смх1,3 см. Операція проведена з грубими помилками. 3.Враховуючи те, що ОСОБА_16 не є лікарем, проведена ним операція спричинила тілесні ушкодження (видалення тканини мозку), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. 4.У зв’язку з незворотнім тяжким станом хворої на момент операції вирішити категорично питання, чи спричинила операція тяжкі наслідки для хворої – неможливо. 5.Призначення препаратів: медіхронал, мадопар, ламіктал, нівалін, дімексит не були виправдані в післяопераційному періоді. 6.Враховуючи тяжкий стан хворої, вирішити питання про зв’язок смерті ОСОБА_26 з діями ОСОБА_16 – неможливо. 7.Подібні операції проводяться в спеціалізованих нейрохірургічних відділеннях. (Т.8 а.с.226-234)

Експерт відділу комісійних судово-медичних експертиз Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА ОСОБА_211 у судовому засіданні роз’яснив висновок №85 від 06.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи відносно надання медичної допомоги неповнолітній ОСОБА_26 та вказав, що є судово-медичним експертом відділу комісійних експертиз, стаж роботи експертом 43 роки. Повністю підтримав висновки, в яких був експертом-доповідачем у складі комісії експертів. Як доповідач, організовував проведення експертизи, були запрошені інші експерти, серед яких були спеціалісти у певній галузі, зокрема, це були ОСОБА_126 – щодо причин смерті, та ОСОБА_113 – щодо нейрохірургії. Питання щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень – це була ділянка роботи останнього. Вважає, що експертиза дала відповідь на всі запитання, які були поставлені, під час експертизи були використані усі необхідні нормативні акти, методики, у тому числі Протокол про надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою. Висновки є науково-обґрунтованими. Експертам були надані достатні дані для надання відповідей на поставлені запитання. По експертизі відносно надання медичної допомоги ОСОБА_26 експерти відповіли на всі поставлені запитання та прийшли серед іншого до висновку, що оперативне втручання було показане 08.06.2008 р., а не 14.06.2008 р.; враховуючи те, що ОСОБА_16 не є лікарем, видалення тканини головного мозку є тяжким тілесним ушкодженням. Вказав, що для того, щоб встановити перелом основи черепа, потрібно зробити 50 різних маніпуляцій, на рентгенографії можна це не побачити. Зауважень до дослідження трупа ОСОБА_26 попереднім експертом не було. Проникнення в черепну порожнину, видалення шматочка мозку особою, яка не є лікарем, є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Експерт ОСОБА_113 у судовому засіданні роз’яснив висновок №85 від 06.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи та зазначив, що під час проведення експертизи використовувалися відповідні методики, теоретичні розробки, накази міністерства, було надано достатньо матеріалів для надання висновку. Висновок вважає достовірним. Вказав також, що експертами було встановлено, що в протоколі операції ОСОБА_26 записано одне, а при розтині виявилося зовсім інше.

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинила тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_27, вбивства з необережності ОСОБА_27, заволодіння майном ОСОБА_27 шляхом обману та зловживанням довірою, що завдало значної шкоди, стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, який повідомив, що всі обставини йому відомі безпосередньо від покійного батька ОСОБА_27 Підсудного ОСОБА_16 раніше ніколи не бачив та не знав. Батькові ОСОБА_27 в квітні 2008 р. на роботі стало погано та його доставили в лікарню. Приблизно 16-17 липня 2008 р. він (потерпілий) приїхав у м. Славуту Хмельницької області з м. Києва, де навчався, та зустрівся зі своїм батьком, який сказав, що операцію йому буде проводити ОСОБА_16 Батько раніше розповідав, що з ОСОБА_16 його познайомив товариш, лікар місцевої лікарні ОСОБА_28 Про ОСОБА_16 вперше почув в кінці травня – у червні 2008 р., коли батько проходив обстеження у клініці «Євролаб». Перед призначенням операції ОСОБА_16 направив батька для виготовлення знімків головного мозку, які останній потім передав ОСОБА_16 Висловлював батькові своє незадоволення тим, що приблизно два місяці ОСОБА_16 відкладав проведення операції, пропонував пройти обстеження та операцію у інших лікарнях, у тому числі за кордоном. Від таких пропозицій батько категорично відмовлявся, оскільки повністю та сліпо довіряв ОСОБА_16, як видатному професору-нейрохірургу, говорив, що ОСОБА_16 багато розповідав про себе, що запам’ятав число Пі та навіть комусь робив операції вдома. Після зустрічі з ОСОБА_16 батько нікого вже не слухав. Потерпілий сам мав намір зателефонувати до ОСОБА_16, щоб пришвидшити проведення операції, бо в батька була пухлина головного мозку, що потребувало негайного лікування. Однак батько говорив, що вже сам телефонував, а також повідомив, що передав ОСОБА_16 належні йому 7000 доларів США за медичний препарат у вигляді мазі, який ОСОБА_16 повинен був застосувати під час операції від метастаз. На той час цього медичного препарату у батька ще не було. В день операції, 08.08.2008 р., розмовляв з батьком по телефону, який повідомив, що приїхав професор ОСОБА_16 та буде проводити операцію.  Батько самостійно прийшов в лікарню, хоча в протоколі, який є у матеріалах справи, наявна недостовірна інформація, що батька нібито без свідомості доставили в лікарню 07.08.2008 р. о 20.45 год. Здивувався, що операція тривала дуже довго – з 13 год приблизно до 22 год. Бабуся ОСОБА_127 та відповідно матір хворого ОСОБА_27  розповідала, що з ОСОБА_16 приїжджала якась жінка, можливо її прізвище ОСОБА_129, яка була присутня під час операції. Операція відбувалася у місцевій лікарні м. Славута Хмельницької області, яка не пристосована до такого роду операцій. Під час операції у лікарні були присутні бабуся ОСОБА_127, дідусь ОСОБА_128, його племінниця ОСОБА_130 Після операції ОСОБА_16 сказав родичам, що видалив пухлину та треба сподіватися на краще. 09.08.2008 р. ОСОБА_16 оглянув батька та потім поїхав у невідомому напрямку. Того ж дня батькові стало гірше і хтось викликав знову ОСОБА_16, який зробив повторну операцію, після чого ОСОБА_27 впав в кому і ІНФОРМАЦІЯ_17 р. помер не приходячи до тями. Повністю підтримав свої показання, дані у ході досудового розслідування. Підтримав цивільний позов.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_131 про те, що є батьком ОСОБА_27, якому влітку 2008 р. проводив операцію ОСОБА_16 ОСОБА_27 перед операцією розповідав, що ОСОБА_16 обіцяв, що за 7000 доларів США з Німеччини привезе мазь, яку нанесе під час операції на мозок та вилікує хворобу. Категорично ствердив, що ОСОБА_27 вказані кошти влітку 2008 р. завіз особисто ОСОБА_16 в м. Київ та після повернення розповідав йому про це. Після передачі коштів ОСОБА_16 ОСОБА_27 чекав на операцію близько трьох місяців та пояснював рідним це тим, що ОСОБА_16 ще не привіз з Німеччини необхідну мазь. Кошти у сумі 7000 доларів США, які віддав за мазь ОСОБА_16, ОСОБА_27 заробив, працюючи на будівництві, та збирав на квартиру у м. Києві. Бачив ці кошти особисто. Ствердив, що ОСОБА_27 грошей ні в кого не позичав. Вказав, що був присутній в Славутській лікарні під час операції ОСОБА_27, але зі ОСОБА_16 не спілкувався. Підтримав показання, дані ним під час досудового розслідування, у тому числі те, що у його сина ОСОБА_27 було виявлено кісту головного мозку, професора ОСОБА_16 порадив йому лікар Славутської лікарні ОСОБА_28, проведення операції запропонував ОСОБА_16, у лікарню на операцію син пішов самостійно та його не доставляла „швидка допомога”, після першої операції 08.08.2008 р. ОСОБА_16 говорив, що операція пройшла вдало, після повторної операції 09.08.2008 р. ОСОБА_16 сказав, що мазь, яка була застосована на мозок під час першої операції, змилася кров’ю, але він зробив все, що міг.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_127 про те, що є матір’ю ОСОБА_27 та йому ОСОБА_16 проводив операцію у Славутській лікарні в зв’язку з кістою у мозку. Порадив ОСОБА_16, як досвідченого професора, лікар Славутської лікарні ОСОБА_28. ОСОБА_27 не погоджувався їхати у м. Київ, а чекав на ОСОБА_16 для проведення операції у м. Славута. ОСОБА_16 сказав ОСОБА_27, що за мазь, яку необхідно під час операції нанести на мозок, необхідно передати йому 7000 доларів США, що дуже її здивувало. ОСОБА_27 завіз ОСОБА_16 7000 доларів США та майже через два місяці 08.08.2008 р. відбувалася операції у лікарні м. Славути. ОСОБА_132 самостійно пішов на операцію, до операції дуже добре себе почував, займався буденними справами. Гроші, які у подальшому були передані ОСОБА_16, зберігалися у ОСОБА_27 в портмоне у їх будинку у м. Славута, які особисто бачила, збирав ці гроші на купівлю квартири. До 7000 доларів США йому не вистачало невеликої суми, тому додала ці кошти в гривнях до загальної суми, які були обміняні на долари. В інших осіб ОСОБА_27 кошти не позичав, можливо щось продав, наприклад мисливські рушниці. Була разом з іншими родичами під час операції у приміщенні лікарні. Після операції вийшов ОСОБА_16 та сказав, що зробив все можливе, видалив пухлину. Через деякий час зателефонував лікар ОСОБА_28 та повідомив, що стан ОСОБА_27 погіршився, а тому підписала згоду на проведення операції ОСОБА_27 вже проведеної та повторної. Повторна операція ОСОБА_27 не допомогла. Від ОСОБА_16 про жодну мазь, яку останній застосовував під час операції, не чула.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_133 про те, що є колишньою дружиною ОСОБА_27 та їй відомо, що 08.08.2008 р. ОСОБА_16 оперував його з приводу пухлини мозку. Про хворобу ОСОБА_27 дізналася на початку 2008 р. спочатку від сина ОСОБА_3, а потім від самого ОСОБА_27, який розповів, що у нього у голові кіста. До операції за місяць бачила колишнього чоловіка, оскільки з ним періодично спілкувалася, який вже був пострижений, мав вигляд обличчя хворої людини, казав, що його дуже болить голова біля вуха, та повідомив, що чекає професора ОСОБА_16, який буде оперувати у місті їх проживання – м. Славута Хмельницької області, однак від операції у районній лікарні його відмовляла, висловлювала своє здивування, що операція кілька разів вже відкладалася, оскільки це могло мати негативні наслідки для ОСОБА_27 Проте ОСОБА_27 повністю довіряв цьому професору та його рекомендаціям та був готовий чекати його тривалий час, тому не погоджувався проходити обстеження ні в Україні, ні за кордоном. Також розповідав, що професор привезе з Німеччини мазь, яку застосує під час операції та хвороба не буде розвиватися, тобто від метастаз, для отримання коштів на мазь продавав деяке своє майно, також для лікування кошти йому позичали батьки. Про інші джерела для отримання коштів свідку не відомо. Говорив, що зустрічався з професором ОСОБА_16 у м. Києві, проте чи сказав, що вже передав йому 7000 доларів США за цю мазь, пригадати не змогла. Під час операції у приміщенні лікарні присутня не була, всі обставини відомі від його матері ОСОБА_127 Зокрема, те, що на операцію пішов сам, купив собі необхідні медикаменти, операцію робили у травматологічному відділенні, після першої операції у ОСОБА_27 відкрилася кровотеча та після другої операції, яку проводив також ОСОБА_16, ОСОБА_27 помер. Після другої операції ОСОБА_16, вийшовши з операційної, матері ОСОБА_27 ОСОБА_127 повідомив, що операція пройшла успішно і він зробив все, що міг.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_134 про те, що є сестрою батька ОСОБА_27, ОСОБА_128, та 08.08.2008 р. була у Славутській лікарні разом з іншими родичами під час операції ОСОБА_27, яку проводив ОСОБА_16 Після операції вийшов останній та повідомив, що операція пройшла успішно та видалена пухлина. Подивившись на його зовнішній вигляд, дуже засумнівалася, що ОСОБА_16 є професором. На наступний день відбулася повторна операція, після якої ОСОБА_16 сказав, що зробив все, що зміг. ОСОБА_27 помер ІНФОРМАЦІЯ_17 р. Матір ОСОБА_27, ОСОБА_127, показувала їй 7000 доларів США, які збирав ОСОБА_27 та які призначалися на придбання ОСОБА_16  мазі для застосування під час операції, яка повинна була швидко допомогти. Також про це пізніше розповідав їй ОСОБА_27 та говорив, що гроші віддав у м. Києві ОСОБА_16 Після кожної з двох операцій ОСОБА_16 їй про застосування мазі нічого не повідомляв. Також вказала, що ОСОБА_27 самостійно пішов на операцію та сам купував собі в аптеці ліки.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_130 про те, що підсудний ОСОБА_16 проводив операції її двоюрідному брату ОСОБА_27 у Славутській районній лікарні. Навесні 2008 р. від матері ОСОБА_27 ОСОБА_127, а потім від нього самого дізналася, що останній захворів та потребує операції. Працював у м. Києві та там шукав спеціаліста, який би міг провести операцію. Йому порадили професора ОСОБА_16, який сказав, що треба невідкладно робити операцію та видалити пухлину, при цьому використовувати німецьку мазь. Бачила у будинку батьків ОСОБА_27 7000 доларів, та зі слів ОСОБА_27 та його матері це були кошти на вказану мазь, які ОСОБА_27 відкладав на придбання житла. На інше лікування можливо ОСОБА_27 отримав кошти у гривнях після продажу своїх мисливських рушниць. Батьки ОСОБА_27 розповідали, що мазь рекомендована ОСОБА_16 для нанесення на рану від поширення метастаз. Ці кошти зі слів матері ОСОБА_27, останній передав ОСОБА_16 у м. Києві приблизно у червні-липні 2008 р. та ОСОБА_16 повинен був купити мазь у Німеччині. Операцію призначив у м. Славута, чому дуже здивувалася. ОСОБА_16 сказав, що привезе все необхідне обладнання у районну лікарню. Проте ОСОБА_27 чекав на цю операцію кілька місяців. Бачила ОСОБА_27 в день операції 08.08.2008 р. та в нього вже зеленкою була намазана голова. ОСОБА_27 готували до операції кілька днів, у лікарню він йшов самостійно, швидка допомога його не доставляла, у медичній карті з приводу цього зазначено неправильно. З мамою ОСОБА_134 пішла у лікарню та вони чекали закінчення операції, де також були батьки ОСОБА_27 Після закінчення операції ОСОБА_16 сказав родичам, що операція пройшла успішно, видалена пухлина розміром з тенісний м’ячик та чула, як говорив, що наніс мазь. Потім за вказівкою ОСОБА_16 ОСОБА_27 перевезли в реанімацію для підключення до спеціальних приладів. На наступний день дізналися, що у ОСОБА_27 почалася кровотеча. Знову були у лікарні та після операції, яка як і перша, тривала багато годин, ОСОБА_16 сам без жодних запитань повідомив, що кровотеча зіпсувала мазь, про яку говорив вчора. Зрозуміли, що це гірший варіант перебігу подій. Через кілька днів ОСОБА_27 помер. Також вказала, що з братом ОСОБА_27 в неї були хороші довірливі відносини та він їй особисто повідомляв, що лікар ОСОБА_16 повернуся з-за кордону та привіз мазь.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_28 про те, що працює завідуючим відділення анестезіології та інтенсивної терапії Славутської ЦРЛ, знайомий з ОСОБА_16 з літа 2008 р. ОСОБА_16 08.08.2008 р. провів операцію хворому ОСОБА_27 з приводу пухлини головного мозку. Був анестезіологом під час операції. Операція тривала 3-4 години. Після операції хворого перевезли у відділення анестезіології та реанімації. 09.08.2008 р. біля 10 год приїхав оглянути хворого. Помітив, що ОСОБА_27 виходив з медикаментозного сну, запитав, чи він його чує, якщо так, то щоб потиснув руку, на що він потиснув йому пальці на руці. Через деякий час черговий лікар повідомив, що у ОСОБА_27 розширилася зіниця. Повідомив про це ОСОБА_16, який після цього також прибув до лікарні. При огляді побачили, що одна зіниця широка, зрозуміли, що відбувається набряк частини головного мозку, можливо через гематому, тому було вирішено проводити повторну операцію. Після неї стан хворого був вкрай важким. До 13.08.2008 р. набряк головного мозку зберігався та ІНФОРМАЦІЯ_17 р. ОСОБА_27 помер. Також пояснив, що про хворобу ОСОБА_27 дізнався за два-три місяці до операції. ОСОБА_27 розповідав, що, працюючи у м. Києві, через головні болі втрачав кілька разів свідомість, також у м. Славута знаходився в лікарні з того ж приводу. Порадив ОСОБА_27 пройти обстеження, наприклад у м. Києві. Коли ОСОБА_27 пройшов комп’ютерну томографію головного мозку, з’ясувалося, що у нього пухлина. Також пояснив, що ОСОБА_16, коли влітку 2008 р. приїжджав до Славутської лікарні, то повідомив, що є професором, та хоче оглянути реанімаційне відділення лікарні. Не заперечував проти цього, оскільки ОСОБА_16 представився професором, мети його приїзду не з’ясовував. В цей день він нікого не лікував, лише подивився, залишив свій номер телефону для можливого виклику для лікування пацієнтів. Телефон ОСОБА_16 дав ОСОБА_27, який самостійно з ним спілкувався. Після ознайомлення з результатами обстеження порадив ОСОБА_27 зробити операцію у Львові чи Києві, чи іншому великому місті, де є спеціальна апаратура, сказав, що у Славутській ЦРЛ таких операцій не проводять та ніколи не проводили. У день операції ОСОБА_16 приїхав до Славутської ЦРЛ разом з головним акушером-гінекологом Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_129, яка асистувала під час операції. Про мазь вперше почув від слідчого, дуже здивувався, бо мазі під час таких операцій не застосовують. Перед операцією проводився огляд хворого ним, як анестезіологом, та ОСОБА_16, як нейрохірургом. Жодних документів ОСОБА_16 не перевіряв, оскільки він прибув з лікарем з обласної лікарні ОСОБА_129 Проводити операцію запропонував сам ОСОБА_16, та оскільки ОСОБА_27 наполягав на операції, ніхто з лікарів інших думок не висловлював. Під час операції за операційним полем не спостерігав, оскільки відповідав за анестезію. Умови операційної ОСОБА_16 влаштовували, жодних заперечень при первинній та повторній операціях з цього приводу той не висловлював, як і з приводу того, що хворого після операції перевозили у інше відділення, що безсумнівно бачив. Жодних особливостей при перенесенні хворого не було, таке відбувається постійно. ОСОБА_16 привіз деякі інструменти з собою, які використовував під час операції. Пригадав, що чув, як ОСОБА_16 говорив під час операції, що вводить в порожнину якийсь препарат, але який саме та для чого не чув. Про жодні мазі, чи інші особливі препарати, які будуть застосовуватися під час операції від ОСОБА_16 перед, під час чи після операції не чув. Протокол операції складав або ОСОБА_16, або ОСОБА_129, але підписав такий ОСОБА_16 Повторну операцію проводив ОСОБА_16, а він забезпечував анестезію, одним із асистентів була знову ОСОБА_129 Повторна операція проводилася, оскільки було здавлювання головного мозку, розширена зіниця. Під час операції ОСОБА_16 видалив згустки крові, коагулював судину, що кровоточила. Записи в історію хвороби після повторної операції диктував ОСОБА_16, хто саме писав, не пригадав. Підтвердив у судовому засіданні показання, дані під час досудового розслідування зокрема, про те, що його здивувало те, що ОСОБА_16 кістковий лоскут у кінці операції повернув на місце, хоча зазвичай цього не роблять та кістку після такого роду оперативних втручань замінюють пластикою.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_129 про те, що є заступником головного лікаря Хмельницької обласної лікарні. Пояснила, що познайомилася зі ОСОБА_16 близько 5-6 років тому у 2007-2008 рр., коли останній приїжджав у м. Хмельницький, як консультант, професор-нейрохірург академії післядипломної освіти для лікування жінки, яка знаходилася у стані коми. Також ОСОБА_16 у серпні 2008 р. приїжджав у Славутську ЦРЛ для лікування пацієнта ОСОБА_27 В той день була у цій лікарні на операції та попросила взяти участь, як другий асистент під час проведення ним операції ОСОБА_27 Була присутня під час двох операцій цьому пацієнту. На другу операцію приїхала з власної ініціативи, оскільки стан хворого після першої операції значно погіршився. Під час першої операції було здійснено трепанацію черепа, виявлена та видалена пухлина, промивання. Також вводив хворому якийсь препарат, проте, який саме це був препарат, їй не відомо. Говорив, що такий застосовується для припинення росту пухлини, назву його не пам’ятає, іноземного виробництва. Препарат був у флаконі, розводили його вже у операційній. Препарат вводився в порожнину зі шприца. Перша операція тривала приблизно три години. Цей препарат застосовувався одномоментно, основною метою операції було видалення пухлини, а не застосування цього препарату. Жодної мазі ОСОБА_16 під час операції не застосовував. Перед другою операцією ОСОБА_16 сказав, що у ОСОБА_27 відбувся крововилив, його прогноз щодо одужання хворого був невтішний. Коли розпочалася операція, було виявлено крововиливи. Про препарат для розсмоктування пухлини чи метастаз ОСОБА_16 тоді нічого не згадував, як і не говорив, що такий препарат, застосований ним під час першої операції, змило кров’ю під час кровотечі. Після операції на прохання ОСОБА_16 , який пояснював, що у нього поганий почерк, заповнювала відповідні медичні документи. Відсутність записів у протоколі операції про застосування під час першої операції вказаного нею препарату, пояснити не змогла. Другу операцію проводив ОСОБА_16, також була присутня вона як асистент та ще один асистент – хірург лікарні. Ця операція тривала не більше однієї години. Через кілька днів після операції ОСОБА_16 їй зателефонував та повідомив, що пацієнт помер. Після цього кілька разів бачила ОСОБА_16 під час лікування ним інших пацієнтів, зокрема у м. Хмельницькому, також під час його інтерв’ю. Також вказала, що ОСОБА_16 показував їй свій диплом про вищу освіту Московського університету та посвідчення професора кафедри нейрохірургії академії післядипломної освіти ім. Шупика. На запитання про те, чому про застосування ОСОБА_16 під час першої операції ОСОБА_27 вищевказаного препарату не повідомляла під час допиту у ході досудового слідства, пояснила, що слідчий у неї цього не запитував, а пояснити, чому про це не повідомила під час надання слідчому вільних показань, пояснити суду не змогла та вказала, що зараз пригадала більше деталей, ніж під час допиту слідчим. Чому слідчому зазначала, що не могла пригадати жодних деталей операції, пояснити не змогла.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_135, яка ствердила, що працює заступником головного лікаря з медичної частини Славутської ЦРЛ та бачила у реанімаційному відділенні лікарні головного акушера-гінеколога Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_129 разом з ОСОБА_16, який оглядав пацієнта ОСОБА_27, що поступив ввечері минулого дня з приступом епілепсії. Документів у ОСОБА_16, як професора-нейрохірурга, не перевіряла, однак у цьому не сумнівалася, оскільки він прибув з ОСОБА_129 За наслідками огляду завідуючий реанімаційним відділенням повідомив, що пацієнт бажає, щоб операція проводилася саме у Славутській лікарні. Рішення про проведення операції ухвалював ОСОБА_16 Пацієнт ОСОБА_27 консиліумом перед обома операціями не оглядався, оскільки консиліум проводиться за обов’язковою участі когось із адміністрації лікарні, зав. відділенням не ініціював проведення такого. Вважала, що таку операцію недоречно проводити в умовах Славутської ЦРЛ. Безпосередньо в операційній під час операції присутня не була. Вказала, що безперечно особа без медичної освіти не має права проводити операції. Пригадала також, що запитувала у матері ОСОБА_27 ОСОБА_127, для чого проводити операцію в умовах Славутської ЦРЛ, а не в м. Києві, де працює ОСОБА_16, та такі свої заперечення проти проведення операції в умовах районної лікарні висловлювала в усній формі, обов’язку це робити письмово не передбачено, крім цього, не мала права заборонити проведення такої операції, враховуючи право пацієнта на вибір лікуючого лікаря. Випадок смерті ОСОБА_27 розглядався на летально-консультативній комісії лікарні, яка встановила, що випадок смерті був умовно-запобіжним, що означає, що смерть могла б не настати, якщо б пацієнт раніше б виявив пухлину та звернувся за необхідним лікуванням.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_136, який повідомив, що працює завідуючим травматологічним відділенням Славутської ЦРЛ та 08.08.2008 р. до лікарні приїжджав ОСОБА_16 та оперував пацієнта ОСОБА_27 Був другим асистентом під час першої операції ОСОБА_27 Перед операцією йому повідомили, що така проводитиметься на базі травматологічного відділення, оскільки іншої операційної, яка була хоча б наближено пристосована до нейрохірургічної операції, у лікарні не було. ОСОБА_16 оглянув операційну, інструменти, сказав переводити хворого в операційну та готувати до операції. Операція полягала у трепанації кісток черепа, вилученні пухлиноподібного утворення. Після операції хворий був переведений для подальшого лікування у реанімаційне відділення. Із ОСОБА_16 приїжджала жінка – обласний гінеколог, яка представила його як професора, тому сумнівів у його особі не виникало. Рішення про проведення операції ухвалював ОСОБА_16 Під час операції ОСОБА_16 жодної мазі, інших препаратів не використовував. Коли закінчували операцію, використовувалася гемостатична губка, яка покращує згортання крові, але це не якийсь особливий препарат, а звичний, розфасований у пакетиках, виготовляється всюди. Вказав, що не бачив, щоб під час операції ОСОБА_27, крім цього препарату, застосовувалися інші препарати, при цьому в операційній був присутній постійно, під час операції її не залишав, у такого роду операції брав участь вперше, така для нього була неординарною. Зробити висновок, чи мав ОСОБА_16 навики для проведення такої операції, не зміг, оскільки вперше був присутній на такій операції та не є спеціалістом у нейрохірургії, явно непрофесійних його дій, як лікаря, не пригадує.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_137 про те, що працює лікарем-травматологом Славутської ЦРЛ та з ОСОБА_16 не знайома. Повністю підтримала показання, дані у ході досудового розслідування. Була в операційній перед операцією ОСОБА_27 з приводу можливо гематоми, була залучена як другий асистент, але під час операції присутня не була, оскільки терміново була викликана до іншого пацієнта.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_138 про те, що працює операційною медсестрою травматологічного відділення Славутської ЦРЛ та бачила ОСОБА_16, коли останній оперував пацієнта ОСОБА_27 Була присутня під час першої операції та подавала медичні інструменти. Асистентом була ОСОБА_129, хто саме був другим асистентом, не пригадала. Інструментарій під час операції знаходився на операційному столі, операція тривала п’ять годин.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_139 про те, що працює операційною медсестрою Славутської ЦРЛ та приблизно у 2008 році, можливо у серпні, була присутня під час обох операцій ОСОБА_16 ОСОБА_27 Це була трепанація черепа, видалення гематоми. У її обов’язки входить накриття робочих столів, підготовка до операції, допомога під час операції. В операційній додаткового обладнання не бачила, ОСОБА_16 чи інші особи такого їй не передавали, користувалися обладнанням лікарніё де є свій нейрохірургічний набір. Також будь-якої мазі ОСОБА_16 чи інші особи їй не передавали. Під час операції дивилася в рану, виконувала вказівки хірурга. Не бачила, щоб ОСОБА_16 чи інші лікарі під операції застосовували будь-які препарати, зокрема мазь, та про це нічого не чула. Асистентом ОСОБА_16 була жінка не з Славутської лікарні, а також лікар Славутської ЦРЛ ОСОБА_136. Під час проведення другої операції не чула, щоб ОСОБА_16 говорив, що не подіяла мазь, застосована ним під час першої операції.

Даними заяви потерпілого ОСОБА_3 від 28.11.2011 р. до ГУМВС України у Львівській області, в якій детально описав обставини лікування ОСОБА_16 його батька ОСОБА_27, вчинення шахрайських дій та просив правохоронні органи притягнути ОСОБА_16 до відповідальності (Т.9 а.с.15-17).

Згідно з свідоцтвом про смерть, виданим 14.08.2008 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Славутського управління юстиції Хмельницької області, ОСОБА_27 помер ІНФОРМАЦІЯ_17 р. у віці 51 року (Т.9 а.с.18)

Даними протоколу виїмки від 29.11.2011 р., відповідно до якого з Славутської ЦРЛ вилучено медичні картки стаціонарного хворого, протоколи операцій, які оголошені та дослідженні у судовому засіданні, а також результати гістологічних досліджень. (Т.9 а.с.178, 169-173)

Даними протоколу огляду речей від 22.10.2012 р., згідно з яким оглянуто медичні документи, а саме, медичну карту №5478 стаціонарного хворого ОСОБА_27, вилучену згідно протоколу виїмки від 29.11.2011 р. з Славутської ЦРЛ, що визнана речовим доказом, оголошена та досліджена у судовому засіданні. Зокрема, у такій наявна серед іншого наступна інформація: дати госпіталізації – 07.08.2008 р. (20.45 год), смерть – ІНФОРМАЦІЯ_17 р. (6.45 год). Діагноз при госпіталізації: Стан нападу епілепсії. Новоутворення головного мозку. Діагноз клінічний: Новоутворення лобно-скроневої ділянки справа. Дата встановлення: 07.08.2008 р. Лікар: ОСОБА_16, ОСОБА_28 Також навпроти запису 08.08.2008 р. – огляд д.м.н., проф. ОСОБА_16 Хворий вважає себе хворим. Скарги на постійний головний біль, періодичну блювоту та часту втрату свідомості. При неврологічному огляді хворий в свідомості, добре орієнтований в часі та просторі. Враховуючи дані обстеження, рекомендоване оперативне втручання в об’ємі видалення новоутворення. Після цього запис: Д.м.н., проф. ОСОБА_16 08.08.2008 р. зафіксовано протокол операції: краніотомія з видалення новоутворення справа в лобно-скроневій ділянці. Під записами на двох аркушах наявний запис про те, що хірургом є проф., д.м.н. ОСОБА_16, а також запис: З моїх слів записано вірно та прочитано. Д.м.н., професор, нейрохірург та підпис. 09.08.2008 р. записи про те, що о 10.00 та 16.00 год проведено огляди д.м.н. проф. ОСОБА_16, стан хворого вкрай важкий, глибока кома. Операція о 16.30, оперативна бригада: ОСОБА_16, ОСОБА_140, ОСОБА_28 З моїх слів записано вірно та прочитано. Запис від ІНФОРМАЦІЯ_17 р. про зупинку серцевої діяльності о 6.25 год, 6.45 год – біологічна смерть. (Т.9 а.с.180-181)

Даними протоколів виїмки від 16.12.2011 р., згідно яких вилучено з Державного патанатомічного центру м. Хмельницький та Хмельницької міськрайонної лікарні матеріали для проведення експертизи за матеріалами справи відносно надання медичної допомоги ОСОБА_27 (Т.9 а.с 185-192, 196-201).

Згідно з листом Національного банку України від 28.08.2012 р. №19-013/8600, офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України у червні 2008 р.ёстановив (в середньому за місяць) 485,19 гривень за 100 доларів США. (Т.9 а.с.225)

Даними висновку №38 від 02.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи відносно надання медичної допомоги ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_18, проведеної експертами Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА, відповідно до якого експерти прийшли до наступних висновків: 1.ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_18, поступив в реанімаційне відділення Славутської ЦРЛ Хмельницької області 07.08.2008 р. о 20.40 год. Діагноз при поступленні: „Стан після нападу епілепсії. Новоутвор головного мозку”. 08.08.2008 р. оглянутий ОСОБА_16, ним було рекомендоване оперативне лікування в об’ємі видалення новоутворення. Під час оперативного втручання в рані при огляді виявлено новоутворення в капсулі блідо-рожевого кольоруё яка вскрита, під тиском вилилась неоднорідна маса, пухлина вилучена в межах здорого дендриту (а це продукт розпаду тканини). 09.08.2008 р. ОСОБА_16 проведена реоперація. Після зняття швів з твердої мозкової оболонки вилилось біля 200 мл темної крові зі звертками. За станом здоров’я ОСОБА_27 станом на 08.08.2008 р. потребував оперативного втручання з приводу пухлини в правій лобно-скроневій ділянці. 2.Враховуючи те, що ОСОБА_16 не являється лікарем та не мав жодного фаху в медицині, маніпуляції відносно ОСОБА_27 можна оцінювати, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Можна констатувати, що перше оперативне втручання ускладнилось інтрамозковою гематомою та значним пошкодженням правої півкулі головного мозку, що стало безпосередньою причиною смерті. 3.Комплекс медикаментозного лікування, призначений ОСОБА_16 ОСОБА_27 був доцільним і науково обґрунтованим. 4.Захворювання у ОСОБА_27 було важким і потенційно загорожувало смертю, але дії ОСОБА_16 були безпосередньою причиною смерті хворого. 5.Подібні операції проводяться у спеціалізованих нейро-онкологічних відділеннях. (Т.9 а.с.210-222)

Експерт відділу комісійних судово-медичних експертиз Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА ОСОБА_211 у судовому засіданні роз’яснив висновок №38 від 02.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи відносно надання медичної допомоги ОСОБА_27 та вказав, що судово-медичне чи патанатомічне дослідження трупа чи рештків для надання відповіді на поставлені запитання не було необхідності проводити. Роз’яснив відповідь на питання №4, що саме ті дії, які були вказані у медичній документації та здійснювалися ОСОБА_16, спричинили смерть ОСОБА_27

Експерт ОСОБА_113 у судовому засіданні повністю пітримав та роз’яснив висновок №38 від 02.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи відносно надання медичної допомоги ОСОБА_27 та зазначив, що ОСОБА_16 фактично вбив хворого, який до операції був в свідомості, ще до початку операції, оскільки згідно протоколу операції спочатку був поставлений люмбальний дренаж, а потім проводилося все інше. Гематома у хворого виникла після операції через розрив ОСОБА_16 оболонкової артерії. Завдяки реанімаційний заходам хворий міг прийти до свідомості, але потім через допущені помилки під час операції помер. Проте, згідно записів історії хвороби, хворий після операції постійно був у медикаментозному сні, тому не міг говорити з ОСОБА_16, як стверджує останній. Ускладнення, які були у ОСОБА_27 після операції зустрічаються дуже рідко та при правильно виконаній операції є недопустимими.

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду заняття незаконною лікувальною діяльністю, що спричинила тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_29, стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_120 про те, що працює у Чортківській ЦРЛ на посаді заступника головного лікаря з лікувальної частини. В його обов’язки входило забезпечення лікувальної діяльності лікарні, а також проведення операцій як хірургом. Вказав, що хворий ОСОБА_29 поступив у лікарню 11.08.2008 р. після отруєння каналізаційними водами. До нього були викликані анестезіолог та ендоскопіст з Тернопільської обласної лікарні, було рекомендоване консервативне лікування. На запрошення кого 16.08.2008 р. прибув ОСОБА_16, йому не відомо, лікарі Чортківської ЦРЛ його не викликали, сприймали його як професора. ОСОБА_16 сказав, що треба зробити пункцію правого шлуночка головного мозку, щоб зняти декомпресію головного мозку. Також сказав, що буде працювати за новою методикою, якою добре володіє. Він (свідок) такої методики не знав. Коли підсудний призначив препарат „Дібазол”, то вказана ним доза була дуже великою, що викликало заперечення свідка, однак ОСОБА_16 настоював саме на такій дозі. Після проведення операції була отримана мутна рідина. Записи в історії хвороби зроблені під диктовку ОСОБА_16, який потім сказав, що вже допомогти хворому не зможе. Після цього ОСОБА_16 залишився як асистент на операції – трахеотомії. ОСОБА_29 на наступний день помер. Крім цього, пояснив, що ОСОБА_16 безперечно мав навики щодо проведення операцій, проте помітив, що той досить специфічно мив руки перед операцією, хоча цього навчають у медичних навчальних закладах.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_141  про те, що працює лікарем ЛОР Чортківської ЦРЛ. Був викликаний 16.08.2008 р. для здійснення трахеотомії хворому ОСОБА_63, який поступив 11.08.2008 р. з отруєнням каналізаційними водами. Був асистентом у ОСОБА_16 під час проведення останнім лікувально-діагностичної операції – пункції головного мозку. Потім проводив операцію – трахеотомію, під час якої асистентом був ОСОБА_16 Жодних особливостей у діях ОСОБА_16 не бачив.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_142, який повідомив, що працює лікарем-неврологом Чортківської ЦРЛ. У 2008 р. оглядав хворого ОСОБА_29 у відділенні інтенсивної терапії та фізіології, який поступив у вкрай важкому стані, був у стані церебральної коми, що було наслідком аспірації каналізаційними водами та інгаляції каналізаційними газами. У подальшому був переведений на кероване дихання. ОСОБА_16 бачив лише один раз, участі в операції з ним не брав. Доповідав про неврологічний стан хворого ОСОБА_29. Вносив записи до історії хвороби ОСОБА_29 на прохання ОСОБА_16 та під його диктовку, який говорив, що дуже втомився. Жодних підозр дії ОСОБА_16 не викликали та викликати не могли, враховуючи його репутацію із різних телепередач. Ствердив, що перед операцією підозр на черепно-мозкову травму у ОСОБА_29 не було, у хворого були протипокази до проведення вентрикулярної пункції.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_143 про те, що працює операційною медсестрою Чортківської ЦРЛ. У серпні 2008 р. у лікарню приїхав ОСОБА_16 та їй сказали готуватись до операції ОСОБА_29. Жодних підозр під час проведення операції він, ОСОБА_16, не викликав, в інструментарії орієнтувався.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_122 про те, що працює лікарем-анестезіологом Чортківської ЦРЛ. Перед проведенням ОСОБА_16 оперативного втручання ОСОБА_63 щодо накладання лікворного дренажу проводився консиліум, під час якого ОСОБА_16 був ініціатором проведення операції, проти чого ніхто з лікарів не заперечив. Така операція у Чортківській ЦРЛ проводилася вперше, це був радикальний метод за даного стану хворого. Особливостей у діях ОСОБА_16 під час операції не помітив. Вказав, що вентрикулярна пункція може бути загрозою для життя хворого у невмілих руках лікаря.

Даними листа Чортківської ЦКРЛ №159 від 21.09.2012 р. на запит органу досудового слідства, згідно з яким оперуючим хірургом під час проведення діагностичної мікротрепанації черепа, накладання трахеостоми хворому ОСОБА_63 був ОСОБА_16 Хворий ОСОБА_29, 43 роки, доставлений машиною швидкої допомоги 11.08.2008 р. о 12.10 год з діагнозом: Отруєння каналізаційними газами. (Т.7 а.с.187)

Даними витягу з журналу прийому хворих Чортківської ЦКРЛ, у якому під номером 4463 наявний запис про поступлення 11.08.2008 р. о 12.10 год ОСОБА_29, з діагнозом при поступленні: „Отруєння каналізаційними газами. Коматозний стан.”(т.9 а.с.189-190).

Даними протоколу виїмки від 18.01.2012 р., відповідно до якого з Тернопільського ОБСМЕ вилучено серед іншого матеріали для проведення експертизи щодо ОСОБА_29, зокрема: копію висновку експерта №221 (експертиза трупа ОСОБА_29) на 5 арк. та  фототаблиця до такого висновку на 5 арк.; акт судово-медичного дослідження №1050 ОСОБА_29 на 2 арк.; 11 парафінових блоків та 6 стекол, відповідно до акту судово-медичного дослідження №1050 ОСОБА_29 (Т.7 а.с.198).

Даними протоколу виїмки від 17.01.2012 р., відповідно до якого з Чортківської ЦКРЛ вилучено медичну карту №4463 ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_19 на 44 арк. (Т.7 а.с.201).

Даними протоколу огляду речей від 22.10.2012 р., згідно з яким оглянуто медичні документи, а саме, медичну карту ОСОБА_29. №4463, вилучену з Чортківської ЦКРЛ, що визнана речовим доказом, оголошена та досліджена в судовому засіданні. Зокрема, у такій наявна серед іншого наступна інформація: дати госпіталізації – 11.08.2008 р. (12.10 год), смерть – ІНФОРМАЦІЯ_4 р. (4.40 год). Діагноз лікувального закладу, який направив хворого: Отруєння каналізаційним газом, коматозний стан. На арк. 22 навпроти дати 16.08.2008 р. запис: враховуючи невизначеність анамнезу та відсутність можливості зробити МРТ, є доцільним виконати лікувально-діагностичну пункцію правого переднього шлуночка. Операція: Обробка шкіри голови розчином йоду… Вузлові шви, внутрішній дренаж та шкіра ушита… вузловими швами. Оперував д.м.н., професор нейрохірург ОСОБА_16 З моїх слів записано вірно. Після вказаного запису наявні записи щодо того, що стан хворого дуже важкий за рахунок глибокої гіпоксичної коми та наростаючої серцево-судинної недостатності. 17.08.2008р. 4.40 год на тлі поглиблення ознак поліорганної недостатності, розвинулася зупинка кровообігу. Відновити серцеву діяльність не вдалося. Констатовано смерть. (Т.7 а.с.202-203)

Даними висновку №84 від 16.02.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи відносно надання медичної допомоги ОСОБА_63, проведеної експертами Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА, відповідно до якого експерти прийшли до наступних висновків: 1.ОСОБА_29 знаходився на лікуванні у Чортківській ЦРЛ з приводу гострого отруєння каналізаційними газами. Станом на 16.08.2008 р. стан хворого залишався важким, кома ІІІ, знаходився на керованому диханні, з вираженими неврологічними змінами. Цей стан не потребував оперативного втручання – дренування шлуночків головного мозку. 2.Записи в історії хвороби про хід операції ОСОБА_63 в загальному, з певними неточностями, відповідають методикам проведення таких операцій. 3.Враховуючи те, що ОСОБА_16 не є лікарем, операція, проведенеа ним хворому ОСОБА_63, яка не була показана, є тілесним ушкодженням, ступінь тяжкості якого категорично встановити неможливо. 4.Дані судово-медичного дослідження трупа свідчать про те, що операція не спричинила тяжких наслідків і не знаходиться у прямому причинному зв’язку з настанням смерті ОСОБА_29 5.Згідно даних консультативного перегляду мікропрепаратів №1080 ОСОБА_29 в них знайдені значні альтернативні зміни печінки, нирок, міокарду, легень та головного мозку, що можуть виникати внаслідок значної токсичної дії, а патологічні зміни легень та нирок, крім того, мають ознаки травматичних ушкоджень (забій нирок та легень). Згідно даних „Висновку експерта” №221 (експертиза трупа), смерть ОСОБА_29 настала від отруєння сірководнем. 6.Операції по трепанації черепа і лікуванні головного мозку проводяться у спеціалізованих нейрохірургічних відділеннях. (Т.7 а.с.209-216)

Експерт відділу комісійних судово-медичних експертиз Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА ОСОБА_211 у судовому засіданні підтримав та роз’яснив висновок №84 від 05.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи відносно надання медичної допомоги ОСОБА_29 та вказав, що під час експертизи ОСОБА_29 неможливо було встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Щодо потреби оперативного втручання ОСОБА_29 висновок робив професор ОСОБА_113. Досліджувався весь та виключно той матеріал, який був наданий слідчим. Експертиза повинна була дати відповідь про причетність дій ОСОБА_16 до смерті пацієнта, чи ні. Дії ОСОБА_16 не спричинили смерть ОСОБА_29, смерть останнього наступила від токсичної дії сірководню. Дані розтину показали, що не потрібно було операцію робити. Експертам були надані всі необхідні матеріали для проведення призначеної експертизи. ОСОБА_29 проводили трепанацію черепа, оскільки трепанація – це отвір, який здійснюється для подальшої операції та доступу для її проведення. Помилок у акті огляду трупа (експертизі щодо причини смерті), проведеного експертом ОСОБА_212, не було комісією експертів встановлено. Експерти досліджували, чи оперативне втручання, проведене ОСОБА_16, спричинило смерть ОСОБА_29, а якщо брати окремо його дії, то всі проникаючі поранення в порожнину черепа, грудної клітки, живота, навіть якщо вони не спричинили ушкодження органів, відповідно до Наказу №6 МОЗ, є тяжкими в момент спричинення. Дії щодо проникнення в порожнину черепа експерти не оцінювали. Висновок експертизи м. Києва у цій частині у контексті наказу №6 МОЗ розуміє. Саме оперативне втручання не оцінювалося. Якщо висновок експерта стосувався дій лікаря, висновок був таким самим.

Експерт ОСОБА_113 у судовому засіданні повністю підтримав та роз’яснив висновок №84 від 05.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи відносно надання медичної допомоги ОСОБА_29 та зазначив, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень неможливо було встановити, бо хворий був в агональному стані, але саме по собі пошкодження черепа є тяжкою травмою, та разом з тим операція проводилася фактично на трупі.

Даними висновку №240/12 від 08.10.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи за фактом смерті ОСОБА_29, проведеної експертами ДУ „Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України”, згідно з яким експерти прийшли до наступних висновків: 1.За даними історії хвороби №4463 ОСОБА_29 11.08.2008 р. надійшов до Чортківської ЦРЛ з діагнозом: „Асфіксія каналізаційними речовинами. аспіраційний синдром. Забій грудної клітки зліва. Забійна рана лобної ділянки голови зліва. Перелом головки малогомілкової кістки із незначним зміщенням.”  Беручи до уваги, що при дослідженні повітря в колодязі, з якого витягли ОСОБА_29, кількість сірководню та аміаку не перевищила гранично допустимих концентрацій, а лабораторні дослідження в лікарні для з’ясування конкретної причини отруєння не проводились, то підтвердити висновки попередніх експертиз щодо настання смерті ОСОБА_29 внаслідок отруєння сірководнем неможливо. 2,3,4,5.Згідно записів в історії хвороби №4463 нейрохірург при проведенні консультації хворого 13.08.2008р. прийшов до висновку про відсутність даних про важку черепно-мозкову травму. Виходячи з цього, а також приймаючи до уваги те, що ОСОБА_29 протягом всього часу перебування в лікарні, в тому числі і після його огляду нейрохірургом, знаходився практично в однаковому важкому стані, слід вважати, що хворий не потребував хірургічного втручання, а його проведення 16.08.2008 р. могло негативно вплинути на стан хворого. В той же час слід зазначити, що з огляду на вкрай важкий стан хворого, смерть його могла настати і без цього втручання. Отже, між втручанням 16.08.2008 р. та настанням смерті прямого причинного зв’язку не вбачається, тобто в даному випадку комісія не може застосувати п.1.3 „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6 щодо встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо ж виходити з того, що ОСОБА_16 не є лікарем, то спричинення ним 16.08.2008 р. відкритого проникаючого в порожнину черепа дірчастого ушкодження лобної кістки з порушенням цілісності твердої мозкової оболонки, у відповідності до п.2.1.3 а) „Правил…” має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. 6,7.Судячи з переліку лікарських препаратів, записаних в листку основних показників стану хворого від 16.08.2008 р. (в частині, де передбачено вказувати результати лабораторних досліджень), допущено невиправдане та нераціональне призначення препаратів, рекомендовано непередбачену інструкцією до застосування дозу кортексину та шлях його введення, що могло негативно впливати на стан хворого. (Т.7 а.с.222-238)

Даними висновку експерта ГБСМЕ МОЗ України №63 від 05.10.2012 р. судово-медичного гістологічного дослідження (Т.7 а.с.239-240)

Експерт ОСОБА_213, що є завідуючою судово-медичного відділу ГБСМЕ МОЗ України, має 14 років експертного стажу, у судовому засіданні повністю підтримала та роз’яснила висновок №240/12 від 08.10.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_29 та зазначила, що залучалася до проведення експертиз за фактом смерті ОСОБА_37 та ОСОБА_29 Це були комісійні експертизи. Була доповідачем за вказаним експертизами, збирала необхідні матеріали, ознайомила з такими всіх членів експертної комісії. Комісія обговорювала всі деталі проведення експертизи та у подальшому висновки. Повністю підтримала такі висновки. При проведенні експертизи дотримані вимоги відповідних нормативно-правових актів, використовувалися відповідні методики, теоретичні розробки та наукові обґрунтування. Експертам було надано достатньо даних для надання відповідей на поставлені питання. Висновки є достовірними. Комісія відповідала на запитання, так, як вони були поставлені слідчим. Щодо експертизи відносно ОСОБА_29, то комісії експертів було відомо, що раніше експертиза проводилася у Львові. Комісія повторно вивчала всі матеріали, висновки попередніх експертиз вивчалися, але на них комісія висновки не базувала. На всі поставлені питання вдалося дати відповіді. У комісії експертів не було жодних сумнівів та не виникало запитань при встановленні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_29 те, що останній перебував у дуже важкому стані. Самий факт порушення цілісності кісток черепа, проникаюче ушкодження кісток черепа є тяжким тілесним ушкодженням. Вказала, що однозначно ствердити те, що в Криніцький отруївся сірководнем неможливо. Показів для операції ОСОБА_29 не було.

Експерт ОСОБА_214, що є директором ДУ „Інститут нейрохірургії ім. Ромоданова”, доктором медичних наук, академіком НАМНУ, у судовому засіданні повністю підтримав та роз’яснив висновок №240/12 від 08.10.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_29 та зазначив, що залучався до проведення експертизи відносно ОСОБА_29 у складі комісії експертів, як фахівець-нейрохірург. Під час проведення експертизи використовувалися відповідні теоретичні розробки, методи щодо лікування ушкоджень мозку, клінічні протоколи, затверджені МОЗ України. Комісія прийшла до висновку, що у хворого ОСОБА_29 не було показань до проведення хірургічного втручання, яке завдало йому важкої механічної травми, однак смерть хворого могла настати і без такого втручання. Спричинення відкритого проникаючого у порожнину черепа ушкодження кістки має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Встановлено також невиправдане призначення медичних препаратів, зокрема, введення дози препарату „Кортексин”. Вказав, що будь-яка механічна травма призводить чи підсилює набряк та набухання мозку.

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду використання завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Київського Національного університету будівництва та архітектури стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_31 яка повідомила, що працює на посаді заступника начальника відділу кадрів Київського національного університету будівництва та архітектури та у 2008 р. займалася прийняттям документів при влаштуванні на роботу ОСОБА_16 за сумісництвом. Вказала, що останній особисто подавав у відділ кадрів видані на його ім’я оригінали документів, серед яких були: дублікат від 2005 р. диплому Російського державного медичного університету від 1991 р., диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії ім.Сеченова від 1998 р., диплом доктора медичних наук від 2003 р., виданий у РФ, атестат професора, виданий у 2005 р. ВАК РФ. Щодо того, чи були подані посвідчення Російського державного медичного університету з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології Російського державного медичного університету, диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров’я», диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у РФ про проходження у Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія, пригадати не змогла. Про участь ОСОБА_16 у навчальному процесі, наявність у нього дисциплінарних стягнень їй не відомо.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_145 про те, що працює головним бухгалтером Київського національного університету будівництва та архітектури та ОСОБА_16 з 02.12.2008 р. працював в університеті на посаді професора на 0,25 ставки. Йому нараховувалася заробітна плата по 30.11.2009 р., проте він таку не отримував та кошти були перераховані до державного бюджету. Про факти притягнення ОСОБА_16 до дисциплінарної відповідальності їй не відомо.

Даними листа Київського національного університету будівництва і архітектури від 31.01.2012 р. №27-04-52 на запит органу досудового розслідування, відповідно до якої ОСОБА_16 працював в КНУБА за сумісництвом на 0,25 ставки посади професора кафедри основ професійного навчання з 02.12.2008 р. по 30.06.2009 р. та з 01.09.2009 р. по 30.06.3010 р. (Т.4 а.с.6-7).

Даними протоколу виїмки від 30.05.2012 р. (Т.4 а.с.9) та документами, вилученими відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів Київського національного університету будівництва та архітектури ОСОБА_146, серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_16, що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені у судовому засіданні:

–          заяви ОСОБА_16 від 02.12.2008 р., 01.07.2009 р. на ім’я ректора Київського Національного університету будівництва та архітектури про прийняття на роботу на посаду професора кафедри основ професійного вчення на період з 02.12.2008 р. до 30.06.2009 р. та з 01.09.2009 р. до 30.06.2010 р. відповідно (Т.4 а.с.11, 32);

–          особовий листок з обліку кадрів ОСОБА_16 з фотокарткою останнього, заповнений 03.03.2008 р., з такими серед іншого відомостями: дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_11, в графі „Освіта” – вища медична; в графах щодо навчальних закладів: Російський держ. мед. університет (1985-1991), факультет – медичний, диплом НОМЕР_1 (дублікат); Санкт-Петерб. держ. університет (1992-1993), факультет – психологічний, диплом НОМЕР_4; Рос. держ. мед. університет (1995-1996), факультет – психотерапія і наркологія, диплом НОМЕР_6; має 120 публікацій в галузі медицини, 12 монографій; сімейний стан – неодружений (Т.4 а.с.12-13);

–          автобіографія ОСОБА_16 від 03.05.2008 р., відповідно до якої народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомир в родині службовців, зазначено навчальні заклади, які закінчив (Т.4 а.с.24);

–          копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, відповідно до якого рішенням державної атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_16 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа” (Т.4 а.с.20);

–          копія диплому про перепідготовку серії НОМЕР_4 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_16 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив Санкт-Петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров’я”, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т43 а.с.14-15);

–          копія диплому про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6 з відомостями про те, що ОСОБА_16 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в Російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар психіатр-нарколог” (Т.4 а.с.16);

–          копія диплому кандидата наук серії НОМЕР_2 від 15.06.1998р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради Московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_16 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.4 а.с.17);

–          копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_3, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. Москва) ОСОБА_16  присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.4 а.с.18).

–          копія атестата професора серії НОМЕР_5, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_16 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю – нейрохірургія  (Т.4 а.с.19);

–          копія сертифіката серії НОМЕР_7 від 06.10.2000 р. з відомостями про присвоєння ОСОБА_16 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Московській медичній академії ім. І.І.Сеченова спеціальності лікаря-нейрохірурга першої категорії; присвоєння 03.04.2004 р. ОСОБА_16 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при РДМУ ім. Пирогова спеціальностей лікаря-нейрохірурга вищої категорії та лікаря-невролога вищої категорії  (Т.4 а.с.21);

–          копія посвідчення до диплому про базову вищу медичну освіту серії НОМЕР_8 від 02.09.1994 р. з відомостями про те, що ОСОБА_16 з 01.09.1992 р. до 01.09.1994 р. проходив підготовку клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології Російського державного медичного університету та закінчив повний курс за спеціальністю „Лікар-нейрохірург” (Т.4 а.с.22);

–          копія сертифіката Російського держаного медичного університету від 01.07.1994 р. з відомостями про те що ОСОБА_16 здав кваліфікаційний іспит зі спеціальності „Клінічна нейрохірургія” та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії останньому присвоєно спеціальність „Лікар-нейрохірург” (Т.4 а.с.23);

–          копія паспорта громадянина України ОСОБА_16, виданого 24.04.2008 р. (т.4 а.с.25);

–          копія трудової книжки ОСОБА_16 серії НОМЕР_24, із зазначенням освіти вищої медичної, професія – лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу до 01.09.2008 р. (Т.4 а.с.26-28);

–          витяг з наказів ректора Київського Національного університету будівництва та архітектури №890/і від 24.12.2008 р. та №756/і від 16.09.2009р. про прийняття ОСОБА_16 за сумісництвом з 02.12.2008 р. по 30.06.2009 р. та з 01.09.2009 р. по 30.06.2010 р. відповідно на посаду професора кафедри ОПН на 0,25 ставки (Т.4 а.с.31, 33).

Згідно довідки Київського Національного університету будівництва та архітектури №27-04-52 від 31.01.2012 р., ОСОБА_16 при влаштуванні на роботу подавалися вищевказані документи про освіту. (Т.4 а.с.6-7)

Даними протоколу огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_16 (Т.4 а.с.35-37)

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду заволодіння майном ОСОБА_4 шляхом обману та зловживання довірою, повторно, у великих розмірах, стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, який повідомив, що в кінці листопада 2008 р. знайомий лікар Хмельницької районної лікарні ОСОБА_32 йому порекомендував професора ОСОБА_16 з метою огляду та лікування сина ОСОБА_33 На наступний день ОСОБА_16 поверхнево оглянув сина, вислухав скарги на здоров’я, та поставив у присутності дружини та сина діагноз «шизофренія» або «прихована шизофренія», від чого дружина була в шоковому стані. Після цього сина обстежили у Хмельницькій лікарні,  в кінці грудня 2008 р. з сином їздив до м. Києва, де у лікарні швидкої медичної допомоги ОСОБА_16 протягом 20-25 хвилин провів додатковий огляд сина. Після цього відбувся огляд у м. Львові у січні 2009 р., де ОСОБА_16 виписав скерування на обстеження у медичній лабораторії. Через десять днів факсом отримали результати обстеження та в січні 2009 р. у кабінеті ОСОБА_32 знову зустрілися зі ОСОБА_16, який оглянув результати обстежень та сказав, що сину необхідно провести операцію, однак до досягнення ним 21 року проводити операцію не можна та необхідно до цього часу лікуватися медикаментами і при цьому надав великий перелік таких препаратів. Ряд з цих препаратів продавалися у м. Москва, вартість ліків зі слів ОСОБА_16 становила 14000 доларів США, та підсудний запропонував їх самостійно придбати для них, оскільки має знижку біля 20%. Через один місяць зібрав необхідну суму та зустрівся із ОСОБА_16 у подвір’ї міської лікарні м.Хмельницького та в салоні автомобіля за вказівкою ОСОБА_16 передав гроші у сумі 14000 доларів США його помічнику на ім’я «ОСОБА_147», який також був присутній при огляді підсудним сина у м. Києві. Ці кошти призначалися за медичні препарати, які несертифіковані в Україні та повинні були бути придбані ОСОБА_16 в м. Москва. Пошуки цих препаратів в мережі Інтернет не дали результатів. Сумнівів у особі ОСОБА_16 та добросовісності його намірів не виникало, оскільки знав, що ОСОБА_16 відомий професор, якого порекомендував його товариш ОСОБА_32 Після цього протягом двох місяців не міг зв’язатися із ОСОБА_16 та попросив ОСОБА_32 допомогти у цьому, який зв’язався з ним та сказав, що препарати будуть передані зі Львова. Препарати отримав у целофановому пакеті, перев’язаному скотчем. У пакеті знаходилися ампули з наклеєними папірцями з написами, таблетки та все було насипом. Жодних інструкцій, документів на ліки, накладних або чеків, цінників не було. Дружина, яка є медсестрою, подивившись на вміст пакету була шокована, звернула увагу на те, що вже багато років маркування на ампулах здійснюється не на папірцях, наклеєних на ампули, а фарбою безпосередньо по склі, деякі з препаратів взагалі були заборонені для прийому дітьми. Після цього телефонували до ОСОБА_16 для з’ясування питань, що виникли з приводу отриманих препаратів, однак зробити цього не вдавалося. У подальшому у травні 2009 р. з сином поїхав у м. Київ в Центрі нейрохірургії, де пройшли ще раз обстеження та з’ясували, що син ОСОБА_33 повністю здоровий, а порушення сну лікується психотерапевтом без жодних медикаментів. Також там лікуючий лікар роз’яснив, що якщо б син приймав прописані ОСОБА_16 медикаменти, яких повинно було бути біля тринадцяти на день, то дитина стала б «рослиною», про ряд медикаментів, придбаних ОСОБА_16 нібито в м. Москва, лікар раніше взагалі не чув. Після цього препарати повернув ОСОБА_32, який сказав, що повернув їх ОСОБА_16, а той в свою чергу повинен був повернути сплачені за ліки кошти. Особисто ОСОБА_16 не розшукував, оскільки був задоволений, що зі здоров’ям сина виявилося все гаразд. Повністю підтримав цивільний позов, вказав, що злочином завдана майнова та моральна шкода за вищевказаних обставин.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_148, яка вказала, що повністю підтримує показання, дані нею в ході досудового розслідування. Також дала показання про те, що приблизно перед новим 2009 роком, коли сину було біля 13 років, були на прийомі у ОСОБА_16 за рекомендацією завідуючого відділення реанімації ОСОБА_32 у кабінеті останнього, у зв’язку з порушенням у сина сну. Під час прийому ОСОБА_16 також намагався демонструвати свої феноменальні здібності. За вказівкою ОСОБА_16 син проходив обстеження у Києві та Львові. Отримали призначення, список медикаментів, який надиктував ОСОБА_16 та при цьому повідомив, що ряд з таких може особисто привезти з м. Москва. Коли отримали ці медикаменти, то відмовилися від лікування, оскільки медикаменти були насипом в пакеті, без назв, серед них були також невідомі ампули. Для придбання ліків позичали кошти у сумі 14000 доларів США, які чоловік передав ОСОБА_16 Після отримання коштів ОСОБА_16 припинив відповідати на телефонні дзвінки, тому навіть не пояснив як приймати ліки. Ліки повернули ОСОБА_32, який такі передав ОСОБА_16, та наполягали на поверненні коштів. ОСОБА_32 повідомив, що ОСОБА_16 обіцяв повернути кошти.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_33 про те, що не пригадує детально всі події, оскільки на той час був ще дитиною. Про передачу коштів, ліків нічого не пригадав. Вказав, що огляд у ОСОБА_16 проходив у зв’язку з поганим сном. Здавав аналізи у м. Львові. Згодом в м. Київ у Центрі нейрохірургії повідомили, що жодного захворювання у нього немає.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_32 про те, що працює у Хмельницькій міській лікарні на посаді завідуючого відділенням анестезіології та інтенсивної терапії. Зі ОСОБА_16 познайомився приблизно у 2008 р. у Хмельницькій міській лікарні, де той лікував одного з пацієнтів. ОСОБА_16 розповідав, що працює нейрохірургом в м. Києві, закінчив Московський медичний університет. У подальшому ОСОБА_16 у лікарні брав участь в лікуванні ще й інших хворих. На прохання ОСОБА_4, у якого хворіла дитина, познайомив його з ОСОБА_16 з метою лікування. Сам свідок сина ОСОБА_4 не лікував, діагнозу не пригадав. Ліки, які передав ОСОБА_4 ОСОБА_16, бачив, такі були у поліетиленовому пакеті, але детально вміст пакету не оглядав. ОСОБА_4 хотів повернути ці ліки ОСОБА_16, оскільки такі вважав непотрібними після консультації з іншими лікарями та з цією метою, а також з метою отримати від ОСОБА_16 назад передані за ліки кошти, залишив їх у нього (свідка). У подальшому ліки ОСОБА_16 були повернуті, кошти ОСОБА_4 – ні, хоча ОСОБА_16 не заперечував проти їх повернення.

Показаннями в судовому засіданні  свідка ОСОБА_149 про те, що працює лікарем-нейрохірургом ДУ „Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрохірургії” та приблизно у травні 2009 р. проводив обстеження хлопчика ОСОБА_33, який дуже злякався, купаючись у морі. Під час обстеження не було виявлено ураження головного мозку та інших нейрохірургічних патологій. Було зроблено висновок, що стан дитини зумовлений невротичною реакцією на психотравмуючу ситуацію на його було скеровано у психоневрологічний диспансер. Підримав показання, дані у ході досудового розслідування, зокрема те, що дитина оглядалася психоневрологом, і якщо б у неї було захворювання „прихована шизофренія”, то цей лікар виявив би таку хворобу та встановив би відповідний діагноз.

Даними заяви потерпілого ОСОБА_4 від 06.12.2011 р. з додатками до ГУМВС України у Львівській області, у якій виклав обставини щодо лікування свого сина ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_21, ОСОБА_16 та заволодіння останнім шляхом шахрайства коштами у сумі 14000 доларів США (Т.12 а.с.6-15)

Даними протоколу виїмки від 16.12.2011 р., відповідно до якого у ОСОБА_4 вилучено наступні матеріали, що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені у судовому засіданні, зокрема: два аркуші паперу, на яких містяться рукописні записи з назвами та кількістю лікарських засобів; результати аналізів ОСОБА_33 на 8 арк.; результати МРТ, фотокопія МРТ та додаток на 3 арк.; результати транскраніального дуплексного скасування ОСОБА_33 на 1 арк.; результати ЄЄГ ОСОБА_33 на 1 арк. (Т.12 а.с.80-95)

Даними виписки з історії хвороби №393 ОСОБА_33 (лист ДУ „Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України” №116 від 26.03.2012 р.), відповідно до якої ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_21, знаходився на обстеженні в ДУ „НПЦ ЕНРХ НАМН України” з 12.05.2009 р. по 14.05.2009 р. Поступив зі скаргами на вскрикування при засипанні, страх купатись у морі. Вищевказані скарги став відмічати після перенесеного стресу. За даними наданих МРТ головного мозку, комп’ютерної електроенцефалографії (КЕЕГ) патології не вявлено (знімки МРТ та КЕЕГ знаходяться на руках у хворого). За даними проведеного обстеження нейрохірургічної патології не було виявлено. Був консультований психоневрологом, виставлений клінічний діагноз: Невротична реакція на психотравмуючу ситуацію. В задовільному стані був виписаний з Центру під нагляд психоневролога за місцем проживання. (Т.12 а.с.98)

Даними протоколу огляду речей від 22.10.2012 р., відповідно до якого оглянуто вилучені в ОСОБА_4 наступні матеріали, зокрема: 1.частина аркуша паперу з написом АВЕЛОКС та з написами кульковою ручкою синього кольору „ламинтал 1 таб. 25 милигр на ночь 6 дней… 1 таб. 100 милигр. 30 дней…метформин 1 тб. 2 раза 3 день… фенотропин 2 тб. утром …” на 1 арк.;  2.аркуш паперу з написами кульковою ручкою синього кольору з найменуванням лікарських препаратів – ламиктал, метформин, кортексин…топомакс, дибикар, веселдує…” на 1 арк.; 3.корінці паперу з написами аналіз крові на ревматоїдний фактор хворого ОСОБА_33. Ревмотоїдний фактор – негативн. від 21.11.2008 р. на 3 арк.; 4.аркуш паперу „Клінічний аналіз крові №1″ ОСОБА_33 від 21.11.2008 р. з найменуванням показників, результатів на 1 арк.; 5.корінець паперу з написами аналіз крові ОСОБА_33 від 21.11.2008 р. на 1 арк.; 6.корінець паперу з написами аналіз крові на вміст глюкози натщесерце від 22.11.2008 р. на ім’я ОСОБА_33 з показниками та результатами на 1 арк.; 7.корінець паперу з написами: „Аналіз крові на ревмопроби хворого ОСОБА_33, датована 21.11.2008 р.” на 1 арк.; 8.корінець паперу з написами: „Аналіз крові на ревмопроби хворого ОСОБА_33″ на 1 арк.;  9.Аркуш паперу формату А4 з друкованим текстом „Научно-практический центр лучевой діагностики АМН України”, дата дослідження 02.04.2009 р., пацієнт ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_21, прізвище лікаря – ОСОБА_150 Нижче по тексту опис дослідження на 1 арк.; 10.аркуші паперу формату А4 з друкованим текстом „Хмельницька міська лікарня” рентгенологічне відділення – Кабінет МРТ дата 21.11.08. Пацієнт ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_21, з описом дослідження. У висновку зазначено: патологічних змін головного мозку не виявлено… Наявна печатка лікаря ОСОБА_151; 11.аркуш паперу формату А4 з друкованим текстом „Дослідження екстракраніальних відділів брахіоцефальних артерій” ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_21, на 2 арк. (Т.12 а.с.112-113)

Даними висновку №45 від 18.06.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінальної справи за фактом діагностики, обстеження та лікування ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_21, наданого експертами Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи, відповідно до якого експерти дійшли до наступного: 1.Із представлених матеріалів кримінальної справи №141-0651 за фактом обстеження, діагностики та лікування ОСОБА_33 ОСОБА_16 будь-які офіційні медичні документи – амбулаторна картка, карта стаціонарного хворого безпосередньо з записами ОСОБА_16 на пацієнта ОСОБА_33 не оформлялись. В представлених двох амбулаторних картках №4794/71 Хмельницької міської поліклініки (номер поліклініки не вказаний), заведених на ім’я ОСОБА_33 з моменту його народження, в період з 1994 р. по 2009 р., будь-яких записів лікарів про нейрохірургічну патологію, психічні порушення у дитини немає. Згідно цих же амбулаторних карт, у віці 1 місяця, 2,5 місяців, 3 років дитина оглядася лікарем-невропатологом, який визначав відповідно до вказаного віку дитини діагнози: синдром нервово-м’язевої збудливості на фоні перенатальної незначної дисфункції; двобічна пірамідна недостатність в руках на фоні перенатальної незначної дисфункції; судомний синдром на фоні ОРВІ з гіпертермією. Дитині призначалося відповідне встановленим діагнозам лікування і нагляд невропатолога. В період з 1997 р. по 2000 р. батьки ОСОБА_33 за медичною допомогою до лікаря невропатолога не зверталися. У 2001 р. при профілактичному огляді вузькими лікарями-спеціалістами невропатолог оглянув ОСОБА_33 та будь-яких наявних захворювань не відмітив. З 2001 р. по 2009 р. ОСОБА_33 за медичною допомогою до невропатолога не звертався. З урахуванням вищевикладеного об’єктивно, конкретно визначитися в анамнезі хвороби, в неврологічному та психічному стані ОСОБА_33 на момент звернення його батьків за медичною допомогою в листопаді 2008 р. до ОСОБА_16 не представляється можливим. Із показів батька дитини ОСОБА_4 від 28.03.2012 р. його син ОСОБА_33 після перенесених двох стресових ситуацій в 2006 р. скаржився на поганий сон, кричав по ночах. Зі слів ОСОБА_4, після біглого огляду його сина (порухав голову та потилицю руками, оглянув обличчя, ОСОБА_16 відразу зазначив, що встановив діагноз: „прихована шизофренія”. Далі він призначив ОСОБА_33 обстеження: МРТ, аналізи крові та УЗД, яких органів – не вказано. Після повторного біглого огляду ОСОБА_33 і вивчення аналізів та даних МРТ головного мозку ОСОБА_16 підтвердив діагноз: „прихована шизофренія”. Призначене та проведене ОСОБА_33 обстеження – МРТ головного мозку, аналізи крові, УЗД при наявності у нього вказаних вище скарг було недоцільним; 2.Враховуючи дані представлених медичних документів, дані обстеження ОСОБА_33 в травні 2009 р. в науково-практичному центрі ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Академії медичних наук країни, діагноз – „прихована шизофренія”, який зі слів батька встановив ОСОБА_16 його сину, був неправильний; 3,4.При вивченні лікарських препаратів, які вказані на а.с. 10(50) і 15 (55), без зазначення прізвища, ім’я та по батькові пацієнта, прізвища лікаря, дати їх оформлення, препарати – Метфорфін, Неволін, Глюторгін, Альфетин, Веселдує F, Токсолатоміцин, Рідустін, судово-медичній експертній комісії не відомі і тому визначити характер дії цих препаратів на організм людини не представляється можливим. Серед відмічених лікарських етіотропних препаратів, які б були безпосередньо направлені на лікування шизофренії, немає. Препарат Фенотропіл в дитячому віці не призначається, так як він є сильним збудливим препаратом і приводить до безсоння. Кортиксін може призначатися при шизофренії як симптоматичний препарат, який поліпшує психоемоціональний стан хворого. Препарати: Ламіктал, Топомакс являються протисудомними і при шизофренії не призначаються. Цераксон призначається для лікування порушення мозкового кровообігу і при порушеннях мови, уваги, пам’яті судинного генеза. Цей препарат при шизофренії не використовується. Тіатріазолін показаний хворим з захворюваннями печінки, при інфарктах міокарда, стенокардії, при порушенні серцевого ритму, хворим на шизофренію даний препарат не призначається. Препарат Дібікор понижує рівень глюкози в крові, при лікуванні шизофренії не застосовується. При прийомі призначених ОСОБА_33, віком 14 років, препаратів: Ламікталу, Фенотропілу, Топомакса, Кортиксіну, Цераксіну, Тіатріазоліна міг розвинутися виражений, шкідливий для здоров’я, інтоксикаційний синдром; 5.При обстеженні ОСОБА_33 в стаціонарі Науково-практичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України в період з 12.05. по 14.05.2009 р. йому був встановлений діагноз: невротична реакція на психотравмуючу ситуацію. Будь-якої нейрохірургічної патології у нього виявлено. Встановлений лікарями діагноз: невротична рекція на психотравмуючу ситуацію абсолютно не відповідає діагнозу „прихована шизофренія”, яку зі слів батька ОСОБА_4 встановив ОСОБА_16 його сину. Слід відмітити, що діагноз „прихована” шизофренія не існує і не включена в „міжнародну класифікацію хвороб Х перегляду”, видавництво за 1994 рік. (Т.12 а.с.105-108)

Експерт ОСОБА_215, яка є заступником начальника Хмельницького обласного бюро СМЕ з експертної роботи, судово-медичним експертом вищїої категорії зі стажем роботи більше 30 років, висновок №45 від 18.06.2012 р. відносно ОСОБА_33 повністю підтримала, була доповідачем. Ствердила, що для проведення експертизи були надані усі необхідні документи. При наданні висновку використовувалися відповідні методики та теоретичні розробки, інструкції. Висновок вважає достовірним.

Згідно довідки Національного Банку України від 28.08.2012 р. №19-013/8597, офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України у лютому 2009 року, становив (в середньому за місяць): 770,00 гривень за 100 доларів США. (Т.12 а.с.111)

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду використання завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров’я України» стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_34, яка повідомила, що працює на посаді головного лікаря ДЗ «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров’я України» та у 2009 р. у даному закладі протягом квітня-серпня працював ОСОБА_16 на посаді лікаря-нейрохірурга консультанта у хірургічному відділенні на 0,5 ставки. Рекомендований був МОЗ України, де користувався авторитетом. Підтвердила, що серед поданих ОСОБА_16 особисто документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім’я: паспорт громадянина України, виданий Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 24.04.2008 р., картка фізичної особи платника податків про одержання ідентифікаційного номера, дублікат диплому, виданого у м. Москва, посвідчення до диплому про базову медичну освіту, сертифікат, виданий у 1994 р., диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії ім. Сеченова, виданий у 1998 р., диплом доктора медичних наук від 2003 р., копія атестату професора від 2005 р., копія листа ВАК, сертифікат російського державного медичного університету з відомостями про здачу кваліфікаційного екзамену про спеціальності клінічна нейрохірургія, посвідчення Російського державного медичного університету з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології, оригінал виписки з протоколу про затвердження рішення Центральної атестаційної комісії від 22.01.2008 р., наказ МОЗ про затвердження рішення Центральної атестаційної комісії, диплом про перепідготовку у м. Санкт-Петербург, копія трудової книжки з Львівського інституту ім. В. Чорновола, оригінал свідоцтва атестаційної комісії МОЗ про присвоєння звання лікаря-нейрохірурга вищої категорії, а також інші документи. З поданих документів були виготовлені копії. Крім цього, ОСОБА_16 приніс особисто лист за підписом міністра ОСОБА_152 про те, що надсилався запит від 24.10.2007 р. та була відповідь ВАК МОН РФ за підписом голови Міністерства освіти РФ ОСОБА_153 про те, що рішенням спеціальної медичної ради ОСОБА_16 був присвоєний науковий ступінь доктора медичних наук та виданий відповідний диплом, та вчене звання професора за спеціальністю «Нейрохірургія» та виданий відповідний атестат. Однак, оскільки не було підтвердження цих документів МОН України, тому за ступінь доктора наук та звання професора РКЛ МОЗ йому не оплачувала. ОСОБА_16 розповідав, що в нього унікальна пам’ять, багато наукових праць, однак особисто їх не бачила. У лікарні виконував лише консультативну функцію, за чотири місяці у клініку було прийнято всього дев’ять пацієнтів. Всі його призначення аналізувалися на правильність дозування та необхідність призначення. До дуже важких хворих викликалися спеціалісти МОЗ. ОСОБА_16 намагався проводити операції, проте керівництво лікарні це забороняло, бо погано його знали та не зовсім йому довіряли. Зазначила, що писала доповідну записку до директора департаменту з кадрів МОЗ, де зазначала свої претензії до ОСОБА_16, недопустимі порушення при виконанні своїх обов’язків та висловлювала думку, що він не може працювати на базі лікарні МОЗ. Зокрема, нею були виявлені недотримання ним протоколів та стандартів лікування, неправильно ставив діагноз, призначав надмірну кількість медикаментів, неправильно призначалася хіміотерапія, будучи нейрохірургом, хотів оперувати пацієнта, який був онкохворим, коли не було відповідного сертифікату, у ОСОБА_16 було виявлене МРТ пацієнтки з метастазами мозку невідомого походження, хоча насправді у пацієнтки метастаз не було, що підтвердив лікар, що робив МРТ. Копію відповідної історії хвороби направила до МОЗ та після цього ОСОБА_16 більше у лікарню не з’являвся. Заяву про звільнення він передав та був після цього звільнений. ОСОБА_16 на початку своєї роботи у лікарні дуже старався, тривалий час знаходився на роботі, потім його дисципліна погіршилася. Колектив лікарні не міг сприймати ОСОБА_16

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_154 про те, що працює у ДЗ „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України” на посаді начальника відділу кадрів та в квітні 2009 р. у заклад був працевлаштований за наказом головного лікаря ОСОБА_16 за сумісництвом. Головний лікар дав вказівку оформити документи про його прийняття. Документи переглядалися нею та іншим працівником відділу кадрів, ними були зроблені фотокопії оригіналів наданих ним документів. Підтвердила, що серед пред’явлених ОСОБА_16 особисто документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім’я: дублікат від 2005 р. диплому Російського державного медичного університету від 1991 р., диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії ім. Сеченова, диплом доктора медичних наук від 2003 р., виданий у РФ, атестат професора, виданий у 2005 р. ВАК РФ, сертифікат російського державного медичного університету з відомостями про здачу кваліфікаційного екзамену про спеціальності клінічна нейрохірургія, посвідчення Російського державного медичного університету з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології Російського державного медичного університету, сертифікат з відомостями про присвоєння рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 2004 р. кваліфікації лікар-нейрохірург та лікар-невролог, диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров’я», диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у РФ про проходження у Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія. Жодних підозр оригінали таких документів не викликали. ОСОБА_16 був звільнений із займаної посади за власним бажанням, проте перед тим він з невідомих причин деякий час не виходив на роботу.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_155 про те, що працює у ДЗ „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України” на посаді інспектора з кадрів та оглядала оригінали документів, які пред’являв ОСОБА_16 перед влаштування на роботу до лікарні. Перед цим у лікарні була введена додаткова посада лікаря-нейрохірурга. Підтвердила, що серед поданих ОСОБА_16 особисто документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім’я: дублікат від 2005 р. диплому Російського державного медичного університету від 1991 р., диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії ім. Сеченова, диплом доктора медичних наук від 2003 р., виданий у РФ, атестат професора, виданий у 2005 р. ВАК РФ, сертифікат російського державного медичного університету з відомостями про здачу кваліфікаційного екзамену про спеціальності клінічна нейрохірургія, посвідчення Російського державного медичного університету з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології Російського державного медичного університету, сертифікат з відомостями про присвоєння рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Російському Державному медичному університеті від 2004 р. кваліфікації лікар-нейрохірург та лікар-невролог, диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у РФ про проходження у Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія, не пригадала, чи були подані диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров’я», диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у РФ про проходження у Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія. Жодних підозр документи не викликали, всі обов’язкові реквізити були в них наявні. ОСОБА_16 був звільнений за своєю заявою.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_156 про те, що працює головним бухгалтером Республіканської клінічної лікарні МОЗ України та пояснила, що ОСОБА_16 працював на 0,5 ставки у лікарні з квітня до жовтня 2010 р. та йому нараховувалася заробітна плата на картковий рахунок у «Приватбанку». Загальна сума заробітної плати, нарахованої ОСОБА_16, становила 3848,18 грн. Про зауваження до його роботи нічого не знає.

Даними протоколу виїмки від 15.06.2012 р. (Т.4 а.с.82) та документами, вилученими відповідно до такого протоколу у в.о. начальника відділу кадрів Республіканської клінічної лікарні МОЗ України ОСОБА_155, серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_16, що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені у судовому засіданні:

–          заява ОСОБА_16 від 02.09.2009 р. на ім’я головного лікаря Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України” про прийняття на роботу на посаду лікаря-нейрохірурга хірургічного відділення стаціонару за сумісництвом (Т.4 а.с.88);

–          особова картка ОСОБА_16 від 02.04.2009 р., у якій серед іншого наявна інформація про дату народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 р., освіта вища, отримана в 1991 р. у Російському державному медичному університеті Федерального агентства з охорони здоров’я і соціального розвитку, спеціальність за дипломом – лікувальна справа (Т.4 а.с.85);

–          копія паспорта громадянина України ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 24.04.2008 р. (т.4 а.с.86);

–          наказ головного лікаря Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України” про прийняття ОСОБА_16 з 02.04.2009 р. на роботу на посаду лікаря-нейрохірурга хірургічного відділення стаціонару за сумісництвом (Т.4 а.с.89);

–          особовий листок з обліку кадрів ОСОБА_16 з фотокарткою останнього, заповнений 03.03.2008 р., з такими серед іншого відомостями: дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_11, в графі „Освіта” – вища медична; в графах щодо навчальних закладів: Російський держ. мед. університет (1985-1991), факультет – медичний, диплом НОМЕР_1 (дублікат); Санкт-Петерб. держ. університет (1992-1993), факультет – психологічний, диплом НОМЕР_4; Рос. держ. мед. університет (1995-1996), факультет – психотерапія і наркологія, диплом НОМЕР_6; має 120 публікацій в галузі медицини, 12 монографій; сімейний стан – неодружений (Т.4 а.с.90-91);

–          копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_16 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „лікувальна справа” (Т.4 а.с.92);

–          копія посвідчення до диплому про базову вищу медичну освіту серії НОМЕР_8 від 02.09.1994 р. з відомостями про те, що ОСОБА_16 з 01.09.1992 р. до 01.09.1994 р. проходив підготовку клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології Російського державного медичного університету та закінчив повний курс за спеціальністю „Лкар-нейрохірург” (Т.4 а.с.93);

–          копія сертифіката Російського держаного медичного університету від 01.07.1994 р. з відомостями про те що ОСОБА_16 зджав кваліфікаційний іспит зі спеціальності „Клінічна нейрохірургія” та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії останньому присвоєно спеціальність „Лікар-нейрохірург” (Т.4 а.с.94);

–          копія диплому кандидата наук серії НОМЕР_2 від 15.06.1998 р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради Московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_16 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.4 а.с.95);

–          копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_3, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. Москва) ОСОБА_16  присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.4 а.с.96);

–          копія атестата професора серії НОМЕР_5, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_16 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю – нейрохірургія  (Т.4 а.с.97);

–          копія сертифіката серії НОМЕР_7 від 06.10.2000 р. з відомостями про присвоєння ОСОБА_16 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при Московській медичній академії ім. І.І.Сеченова спеціальності лікаря-нейрохірурга першої категорії; присвоєння 03.04.2004 р. ОСОБА_16 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при РГМУ ім. Пирогова спеціальностей лікаря-нейрохірурга вищої категорії та лікаря-невролога вищої категорії  (Т.4 а.с.99);

–          копія диплому про перепідготовку серії НОМЕР_4 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_16 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив Санкт-Петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров’я”, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т4 а.с.103-104);

–          копія диплому про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6 з відомостями про те, що ОСОБА_16 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в Російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар-психіатр-нарколог” (Т.4 а.с.105);

–          копія трудової книжки ОСОБА_16 серії НОМЕР_24, із зазначенням освіти вищої медичної, професія – лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу до 01.09.2009 р. (Т.4 а.с.26-28);

Даними довідки Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України” №7/113 від 25.01.2012 р., згідно з якою ОСОБА_16 при влаштуванні на роботу подавалися вищевказані документи про освіту (Т.4 а.с.76-78).

Даними протоколу огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_16 (Т.4 а.с.112-114).

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду використання завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Кабінету Міністрів України стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_64, який повідомив, що знайомий зі ОСОБА_16, який працював у другій половині 2009 р. на посаді його, на той час першого віце-прем’єр-міністра України, радника. З проханням взяти цю особу на роботу телефонував один із заступників глави адміністрації Президента України, мотивуючи тим, що ОСОБА_16 в майбутньому буде керівником Інституту мозку та йому необхідно здобути досвід роботи у державних установах. Характеризували його як видатну людину, лікаря-нейрохірурга, спеціаліста з психології та роботи мозку. Будучи головою державної комісії з надзвичайних ситуацій, вважав, що ОСОБА_16 буде корисний у питаннях реабілітації жертв надзвичайних ситуацій, тому погодився взяти його на роботу. Спілкувався з ним у своєму кабінеті протягом 5-10 хвилин та доручив відповідній службі оглянути його документи та у випадку відсутності будь-яких проблем зарахувати його у патронажну службу. Управління кадрів доповідало, що жодних проблем немає та ОСОБА_16 був прийнятий на посаду. Під час спілкування ОСОБА_16 розповідав, що виріс без батьків, його ображали діти, йому не давали нормально працювати, достроково закінчив школу, університет, отримав наукові ступені та повернувся в Україну, оскільки хотів працювати тут. Сказав також, що протягом 30 хвилин очікування у приймальні, прочитав одну з його (свідка) книжок та може її дослівно відтворити, на що йому відповів, що книгу за такий час прочитати можна, але зрозуміти – ні, тому не погодився на цей експеримент. Перед ОСОБА_16 було поставлене завдання відпрацювати систему психологічного захисту жертв надзвичайних ситуацій, техногенних катастроф. Через кілька місяців дізнався, що Президент ОСОБА_68 видав Указ про створення Інституту мозку, до якого безпосереднє відношення мав ОСОБА_16, а також про те, що Президент ОСОБА_157 нагородив його державною премією, тому жодних підозр у шахрайстві з боку ОСОБА_16 не було. Одного разу йому передали пропозиції ОСОБА_16, що стосуються проекту постанови Кабінету Міністрів щодо реалізації Указу Президента про створення Інституту мозку. Цей проект базувався на стандартній формі таких проектів, які є у Кабінеті Міністрів України, тому оцінити роботу ОСОБА_16 було неможливо. Про виконання ОСОБА_16 інших завдань не пригадав, розумів, що останній готується на іншу  посаду. Скарг на його роботу не було. Особисто документів ОСОБА_16 не бачив, цим займалося управління кадрів. Яким чином проводилася перевірка цим управлінням документів ОСОБА_16, не знає, але працівники управління доповідали, що його документи достовірні. З науковими працями ОСОБА_16 не знайомий. Ствердив, що архівної довідки від 02.02.2010 р. про навчання ОСОБА_16 в Московському медичному інституті ім. Пирогова, завіреної Секретаріатом Кабінету Міністрів України, не бачив, про таку йому нічого не відомо. Підвердив свої показання у ході досудового розслідування також щодо того, що  ОСОБА_16 в апараті Секретаріату КМУ пропрацював чотири місяці, поставлених перед ним завдань не виконав. Вважає, що Управління кадрів Секретаріату КМУ повинно було дати доручення СБУ перевірити документи ОСОБА_16

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_158, яка ствердила, що станом на 2009 р. працювала начальником відділу персоналу секретаріату Кабінету Міністрів України та з грудня 2009 р. до березня 2010 р. у секретаріаті працював ОСОБА_16 радником першого віце-прем’єр-міністра України ОСОБА_64 Спілкувалася з ОСОБА_16, ознайомлювалася з поданими ним при прийнятті на роботу документами. Ствердила, що ОСОБА_16 пред’являв оригінали документів про освіту, ксерокопії звірялися з оригіналами. Підтвердила, що серед поданих ОСОБА_16 особисто документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім’я: дублікат від 2005 р. диплому Російського державного медичного університету про закінчення у 1991 р. навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті ім. Пирогова, диплом кандидата медичних наук Московської медичної академії ім. Сеченова, виданий у 1998 р., диплом доктора медичних наук від 2003 р., виданий у РФ, атестат професора, виданий у 2005 р. ВАК РФ, диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров’я». Чи був серед документів диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у РФ про проходження у Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія, не пригадала. Вказала, що для зайняття вищевказаної посади необхідним був диплом про вищу освіту. Про якість виконання посадових обов’язків ОСОБА_16 їй не відомо.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_159 про те, що працює завідуючою сектором розрахунків з персоналом управління бухгалтерського обліку, фінансів і звітності Секретаріату Кабінету Міністрів України та ОСОБА_16 працював з грудня 2009 р. по березень 2010 р. у секретаріаті КМУ та здійснювала нарахування останньому заробітної плати. Всього було йому нараховано 29598,94 грн., однак ним не було отримано з цієї суми 6980,52 грн., які були задепоновані та перераховані у травні 2013 р. до державного бюджету, про що є відповідне платіжне доручення. Інформацією про будь-які зауваження до виконуваної ОСОБА_16 роботи не володіє.

Даними протоколу виїмки від 08.05.2012 р. (Т.5 а.с.12-16) та документами, вилученими відповідно до такого протоколу у заступника директора департаменту кадрового забезпечення секретаріату КМУ ОСОБА_158, серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_16, що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені в судовому засіданні:

–          доповнення до особової картки по обліку кадрів, відповідно до якої ОСОБА_16 працював радником Першого віце-прем’єр-міністра України з 09.12.2009 р. до 11.03.2010 р. (Т.5 а.с.47);

–          заява ОСОБА_16 від 03.12.2009 р. на ім’я міністра Кабінету Міністрів України про призначення радником першого віце-прем’єр-міністра України (Т.5 а.с.80);

–          копія наказу міністра Кабінету Міністрів України ОСОБА_219 №836-к від 09.12.2009 р. про призначення ОСОБА_16 на посаду радника першого віце-прем’єр-міністра України ОСОБА_64 (Т.5 а.с.81);

–          присяга державного службовця, відповідно до якої ОСОБА_16 таку прийняв 09.12.2009 р. (Т.5 а.с.82);

–          копія паспорта громадянина України ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 24.04.2008 р. (т.5 а.с.53);

–          особовий листок з обліку кадрів ОСОБА_16 з фотокарткою останнього, з такими серед іншого відомостями: дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., в графі „Освіта” – вища медична; в графах щодо навчальних закладів: Російський держ. мед. університет (1985-1991), спеціальність – „лікувальна справа”, диплом НОМЕР_1; Санкт-Петербурзький державний університет (1992-1993), спеціальність – „Практична психологія”, диплом НОМЕР_4; Російський державний медичний університет (1995-1996), спеціальність – „Психіатрія-наркологія”, диплом НОМЕР_6; сімейний стан – неодружений (Т.5 а.с.60-62);

–          автобіографія ОСОБА_16, відповідно до якої народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у м. Житомир в родині службовців, які загинули у ДТП у 1978 р., зазначено навчальні заклади, які закінчив (Т.5 а.с.64);

–          копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_16 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „лікувальна справа” (Т.5 а.с.65);

–          копія диплому про перепідготовку серії НОМЕР_4 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_16 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив Санкт-Петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров’я”, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т5 а.с.66);

–          копія диплому про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6 з відомостями про те, що ОСОБА_16 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в Російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар психіатр-нарколог” (Т.5 а.с.67);

–          копія диплому кандидата наук серії НОМЕР_2 від 15.06.1998р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради Московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_16 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.5 а.с.68-69);

–          копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_3, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. Москва) ОСОБА_16  присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.5 а.с.70-71);

–          копія атестата професора серії НОМЕР_5, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_16 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю – нейрохірургія  (Т.5 а.с.72-73).

Даними довідки Секретаріату Кабінету Міністрв України №19-20/21 від 25.01.2012 р., відповідно до якої ОСОБА_16 при влаштуванні на роботу подавалися вищевказані документи, у тому числі про освіту (Т.5 а.с.10).

Даними протоколу огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_16 (Т.5 а.с.90-92).

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду незаконної лікувальної діяльності, що спричинила тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_37, вбивства з необережності ОСОБА_37 стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_123, який повідомив, що працює лікарем-анестезіологом Тернопільської обласної дитячої лікарні та 09.01.2010 р. виїжджав до хворого малолітнього ОСОБА_37 у районну лікарню м. Кременець Тернопільської області, куди за інформацією від адміністрації Тернопільської обласної лікарні повинен був прибути ОСОБА_16, якого там побачив вперше. Хворий був у критичному стані. Першу операцію – трепанацію черепа, здійснював лікар ОСОБА_38 Консиліумом лікарів було прийняте рішення про ревізію рани, яка тривала приблизно тридцять хвилин. Під час операції здійснював вентиляцію легень та інші дії за своїм профілем. Помітив, що ОСОБА_16 невпевнено в’язав вузли, що його здивувало, подумав, що ОСОБА_16 професор, але банального вузла зав’язати не може.  Жодних документів ОСОБА_16 не бачив. Пояснив, що на його думку, якщо стан пацієнта не покращувався, то необхідно було проводити ревізію. Підтримав свої показання, дані під час досудового розслідування.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_38 про те, що працює у Тернопільській обласній дитячій лікарні лікарем-хірургом, нейрохірургом, та здійснював 06.01.2010 р. у Кременецькій лікарні Тернопільської області трепанацію черепа дитині ОСОБА_37, який впав зі стільця та отримав травму голови. У дитини була закрита ЧМТ, забій головного мозку та епідуральна гематома, атонічна кома, з приводу чого проводилася операція. Під час операції – трепанації черепа була видалена гематома, операція пройшла вдало, стан дитини був важкий. Вважає, що був шанс на одужання дитини. 8 та 9 січня 2010 р. знову був викликаний із обласної лікарні до хворого ОСОБА_37 08.01.2010 р. було рекомендоване ним консервативне лікування. 9.01.2010 р. також до лікарні прибув професор ОСОБА_16 з асистеном на ім’я ОСОБА_147, оглянув дитину та вирішив проводити реоперацію – ревізію рани. При цьому, він (свідок) з анестезіологом вважали, що оперувати немає необхідності, під час консиліуму рішення про проведення повторної операції не ухвалювалося. Під час наступного консиліуму ОСОБА_16 запропонував проводити повторну операцію – ревізію рани, всі погодилися, у тому числі він, оскільки підкорився авторитету особи, яку сприймали як професора. Був проти операції, перед операцією рекомендував хворому консервативне лікування, однак не заперечував, оскільки огляд хворого провів професор. Залишився при своїй думці, що оперувати не потрібно, при цьому офіційно окремої думки не висловлював. Мета операції зі слів ОСОБА_16 – перевірити чи немає гематоми. Брав участь в операції як асистент, під час якої ОСОБА_16 розкрив рану, був виявлений набряк мозку, рецидиву гематоми виявлено не було, потім рану підсудний зашив. Операція зняти набряк мозку не допомогла. Виявилося, що він був правий, а ОСОБА_16 помилявся. Вказав, що враховуючи, що після трепанації черепа минуло лише два дні, то стверджувати, що були обґрунтовані підозри на повторну гематому не можна, такі підозри були лише у ОСОБА_16 Набряк мозку міг зберігатися і до одного місяця. Після операції узгодили медикаментозну тактику лікування. Здивувався кількості призначених ОСОБА_16  хворому ліків, оскільки дитині такі дози не призначають. З такими дозами не погоджувалися лікарі-анестезіологи та пропозиція ОСОБА_16 прийнята не була. Також пояснив, що проведення такої ургентної операції допускається в умовах районної лікарні, у даному випадку іншого виходу не було.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_160 про те, що працює у Тернопільській обласній дитячій лікарні у відділенні анестезіології, інтенсивної терапії лікарем-ординатором та 6 січня 2010 р. входила у склад виїзної бригади, прибула разом з нейрохірургом ОСОБА_38 на виклик у Кременецьку лікарню для надання допомоги дитині, що поступила у лікарню без свідомості, з черепно-мозковою травмою. Після прибуття було встановлено, що стан дитини був дуже важкий, була на штучній вентиляції легень, були ознаки черепно-мозкової травми. Стан дитини не дозволяв її транспортувати для оперування у Тернопільській лікарні, тому вирішили проводити оперативне втручання на місці. Після операції – трепанації черепа, видалення гематоми, стан дитини стабілізувався, було призначене косервативне лікування. 8 або 9 січня 2010 р. виїжджала повторно, стан дитини був важкий, але показів до операції не було, дитина потребувала консервативного лікування, а саме, протинабрякову та антибактеріальну терапію, штучну вентиляцію легень. Були протипокази до повторної операції, ознак крововиливу не було, не можна було повторно брати дитину на операційний стіл. Відкривати черепну коробку, щоб з’ясувати питання наявності чи відсутності крововиливу не можна. Також пояснила, що корегувала лікування, призначене іншим лікарем. Чи це лікування призначалося ОСОБА_16, їй не відомо, останнього ніколи не бачила.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_161 про те, що станом на січень 2010 р. працювала у Кременецькій районній лікарні заступником головного лікаря з медичної частини та 06.01.2010 р. до лікарні поступила дитина ОСОБА_37 з побутовою травмою внаслідок падіння. Відбувся консиліум лікарів, на якому була присутня. Було встановлено, що у дитини важка закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, підозра на субдуральну гематому у правій лобно-скроневій ділянці, було прийняте рішення про виклик санавіації – нейрохірурга та анестезіолога. Зокрема, прибув нейрохірург ОСОБА_38. Була проведена операція, а саме, трепанація черепа у правій лобно-скроневій ділянці та забрана субдуральна гематома. Дитина залишалася у вкрай важкому стані. 08.01.2010 р. повторно викликали нейрохірурга та анестезіолога з м. Тернополя. Останні підтвердили, що стан дитини був стабільно важким, призначили консервативне лікування. 08.01.2010 р. батько дитини викликав ОСОБА_16 та довірив йому лікування дитини. Прибувши 09.01.2010 р. у лікарню, ОСОБА_16 пред’явив посвідчення професора нейрохірургії та посвідчення про відрядження, видане станцією екстреної медичної допомоги. Був проведений повторний консиліум за участі ОСОБА_16 та лікарів районної та обласної лікарні та прийняте рішення про проведення повторного оперативного втручання – ревізії існуючої рани. 12.01.2010 р. батько дитини повторно написав заяву про виклик ОСОБА_16 та наполягав на визнанні останнього лікуючим лікарем. Прибув ОСОБА_16 13.01.2010 р. та знову зроблена ревізія рани, промивка, та останній узгодив подальше лікування. 20.01.2010 р. також приїжджав ОСОБА_16 До цього дня стан дитини погіршувався та ІНФОРМАЦІЯ_5 р. дитина померла. Ствердила, що в операційній із ОСОБА_16 не була.  Крім цього, пояснила, що 20.01.2010 р. до хворого був запрошений з обласного центру дитячий лікар-анестезіолог ОСОБА_162, який рекомендував транспортувати хворого до обласної лікарні, приїхав на реанімобілі, але батько дитини від цього відмовився.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_163 про те, що працює завідуючим анестезіологічним відділенням Кременецької ЦРЛ та 09.01.2010 р. батько пацієнта – малолітнього ОСОБА_37 запросив для лікування сина ОСОБА_16 Дитина поступила у лікарню 06.01.2010 р. та була оперована лікарями Тернопільської обласної лікарні. Стан дитини не дозволяв її транспортувати до обласної лікарні. Майже щодня викликали лікарів санавіації. 09.01.2010 р. ОСОБА_16 з хірургом ОСОБА_38 виконували оперативне втручання ОСОБА_37 – розширення трепанаційного отвору, ревізія рани з метою зменшення набряку мозку. В подальшому приїжджали повторно лікарі санавіації, проводили ехолокацію. Лікарі Кременецької лікарні, обласні анестезіологи наполягали на перевезенні дитини до обласної лікарні, однак батько категорично відмовлявся. ОСОБА_16 приїжджав у лікарню для лікування ОСОБА_37 2 або 3 рази, проводив ревізії рани. Вказав, що був присутній під час проведення операції ОСОБА_16, бо проведення операції такою відомою людиною його зацікавило. Звернув увагу на те, що ОСОБА_16 під час операції був трохи невпевненим, подумав, що останній є більше теоретиком, ніж практиком, але володів термінами. Також пояснив, що його думка про ОСОБА_16 також була сформована із ЗМІ, крім цього, ОСОБА_16 при лікарях районної лікарні телефонував до високопосадовців, зокрема, до колишнього міністра охорони здоров’я ОСОБА_54, що справило враження на свідка.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_164 про те, що працює завідуючим хірургічного відділення Кременецької ЦРЛ та 13.01.2010 р. був ургентним хірургом та асистентом ОСОБА_16 під час операції дитині ОСОБА_37 – розкривання трепанаційного отвору та промивання післяопераційної рани. Також заходив в операційну на декілька хвилин під час проведення ОСОБА_16 іншої операції цій дитині. Звернув увагу та його вразило, що підсудний, будучи професором, під час операції неправильно тримав пінцет. ОСОБА_16 його попросив зашити рану та йому довелося закінчувати зав’язувати вузли, оскільки ОСОБА_16 це не вдавалося зробити, але медичними термінами він володів. Додав, що його стаж роботи хірургом 13 років, здійснює по 200-300 операцій на рік. Вказав, що дії ОСОБА_16 щодо зав’язування вузлів на якість швів не вплинуло, оскільки закінчував в’язати саме він (свідок). Вважає, що професор обов’язково повинен вміти в’язати вузли. Крім цього, ствердив, що, навіть будучи хірургом, ніколи б не взявся проводити нейрохірургічну операцію.          Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_165, який повідомив, що станом на січень 2010 р. працював на посаді лікаря-хірурга Кременецької ЦРЛ та 20.01.2010 р. був асистентом під час проведення ОСОБА_16 операції дитині ОСОБА_37 У реанімаційному відділенні відбувся консиліум, під час якого вирішувалося питання щодо ревізії рани, оскільки пов’язка хворого просякла кров’ю. Необхідність операції сумнівів у нього не викликала. Вважає, що дії підсудного були спрямовані виключно на зупинення кровотечі.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_166, який повідомив, що працює лікарем-анестезіологом Кременецької ЦРЛ та 06.01.2010 р. до лікарні привезли хлопчика, який був без свідомості, було порушення дихання, серцевої діяльності, у зв’язку з чим прийняв рішення перевести пацієнта на штучну вентиляцію легень. З м. Тернополя були викликані нейрохірург та анестезіолог. Був присутній під час операції, але деталей не пригадує. Після операції знову відбулося погіршення стану пацієнта, тоді знову з Тернополя були викликані нейрохірург та анестезіолог, а також тоді вперше в лікарні побачив ОСОБА_16, якого запросили родичі хворого та який разом з бригадою лікарів з м. Тернополя брав участь в оперативному втручанні. Проте, стан дитини залишався важкий та дитина все ж таки померла. Зазначив, що лікування ОСОБА_37 проводилося консиліарно з врахуванням побажань ОСОБА_16 При цьому, деякі дрібні зауваження до ОСОБА_16 у нього були, але зауважив, що у ОСОБА_16 безумовно були певні знання. Після операції ОСОБА_16 підійшов до нього та запитав, чи не здалось, що діяв невпевнено, на що свідок промовчав, а ОСОБА_16 сказав, що більше працює нейрофізіологом, а не нейрохірургом, оскільки йому не дають оперувати у такій кількості, у якій би хотів. Відомо, що за участі ОСОБА_16 ОСОБА_37 проводилися дві або три операції, це були ревізії рани. Пояснив, що брав участь у всіх операціях за участі ОСОБА_16 Також вказав, що у нього відбулася розмова з професором ОСОБА_167, який сказав, що ОСОБА_16 є «шарлатаном», що пов’язував з його методами лікування. Коли свідок сказав це ОСОБА_16, то останній відповів, що «шарлатана» б не підпустили до Президента.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_168 про те, що працює операційною медсестрою Кременецької ЦРЛ та можливо 13.01.2010 р. та 20.01.2010 р. брала участь в операціях, які проводив ОСОБА_16 дитині, у якої була травма голови. У консиліумі участі не брала. Оперував під час ревізії рани ОСОБА_16, участь брали також інші лікарі. Зауважила, що ОСОБА_16 дещо особливо тримав медичні інструменти.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_169 про те, що працює операційною медсестрою Кременецької ЦРЛ та була присутня 13.01.2010 р. та 20.01.2010 р. під час операцій, у яких брав участь ОСОБА_16 Нічого особливого у діях ОСОБА_16 не зауважила.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_170 про те, що працює на посаді лікаря-анестезіолога Кременецької ЦРЛ та 20.01.2010 р. брав участь у консиліумі перед операцією та спостерігав за дитиною після операції. Під час консиліуму лікарі висловлювали свою думку та була проведена операція. Участі в операції не брав.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_171, відповідно до яких працює на посаді лікаря-невропатолога Кременецької ЦРЛ та оглядала дитину ОСОБА_37, а ОСОБА_16 вперше у лікарні побачила 09.01.2010 р. Стан дитини був дуже важкий, церебральна кома ІІІ, лікування призначалося консиліарно. Під час операцій присутня не була. Вказала, що пригадує, що другу операцію ОСОБА_37 проводив ОСОБА_16, щодо інших – не пам’ятає. Непрофесійних дій ОСОБА_16 не помітила.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_172 про те, що працює на посаді лікаря-хірурга Кременецької ЦРЛ та був присутній 20.01.2010 р. під час операції, що проводив ОСОБА_16, а саме, ревізії рани. В цей день вперше побачив ОСОБА_16, майже з ним не спілкувався. Повторну ревізію рани призначив консиліум лікарів. ОСОБА_16 під час операції намагався зупинити кровотечу, однак чи вдалося зупинити, не знає, оскільки почався ДВЗ-синдром, тобто порушення згортання крові, тому зупинити кров було дуже важко.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_173 про те, що є лікарем-хірургом Кременецької ЦРЛ та брав участь 06.01.2010 р. в операції травмованому хлопчику за участі обласного нейрохірурга ОСОБА_38. ОСОБА_16 в лікарні бачив, з ним не спілкувався. Брав участь у консиліумі. Про ОСОБА_16 серед лікарів були різні думки та враження. Стан хворого був важкий, питання транспортування до обласного центру вирішували лікарі з м. Тернополя.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_174 про те, що працює лікарем-офтальмологом Кременецької ЦРЛ та залучалася консультантом під час лікування дитини, яка поступила до лікарні 06.01.2010 р. ЇЇ роль полягала в оцінці стану очного дна, запобіганні висиханню рогівки ока. Брала участь у консиліумах, під час оглядів та операцій ОСОБА_16 ОСОБА_37 присутня не була.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_175, який ствердив, що працює завідуючим неврологічним відділенням Кременецької ЦРЛ та 06.01.2010 р. оглядав дитину ОСОБА_37 при поступленні до лікарні. Прийшов до висновку, що у дитини була закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку та підозра на гематому. Брав участь у першому консиліумі, було вирішено викликати лікарів з обласного центру, оскільки дитині необхідна була операція, а в лікарні відсутній лікар-нейрохірург. Зі ОСОБА_16 не бачився та не спілкувався. Здивувався призначеному ОСОБА_16 препарату «Цераксон», який призначається дорослим та призначена ним одноразова доза була добовою.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_176 про те, що станом на січень 2010 р. працював заступником головного лікаря Кременецької районної лікарні Тернопільської області та ОСОБА_16 до нього звертався з метою завірити посвідчення про відрядження, однак йому в цьому відмовив, оскільки не знав нічого про виконану роботу ОСОБА_16 у Кременецькій ЦРЛ та ніхто з ним цього питання не погоджував. ОСОБА_16 пояснював, що приїхав у лікарню оперувати та це йому потрібно, щоб прозвітуватися за місцем праці. Просив поставити саме основну печатку лікарні, однак така ставиться на документи, підписані головним лікарем, а свідок мав право лише другого підпису після головного лікаря. У подальшому дізнався, що ОСОБА_16 у лікарні здійснював оперативне втручання.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_177 про те, що працювала заступником головного лікаря з питань педіатрії та пологової допомоги у Кременецькій ЦРЛ та 06.01.2010 р. до лікарні був доставлений хлопчик ОСОБА_37 з черепно-мозковою травмою внаслідок падіння. Дитина була без свідомості, у важкому стані. Після огляду дитини була викликана та прибула бригада лікарів – нейрохірург та анестезіолог з Тернопільської обласної лікарні. Через важкість стану дитину з районної лікарні не забирали. 08.01.2010 р. повторно викликали лікарів санавіації та хтось повідомив, що прибуде професор ОСОБА_16, на лікуванні дитини саме ним наполягали батьки. Під час консиліуму було вирішено проводити операцію. Під час наступного приїзду ОСОБА_16 також брала участь у консиліумі лікарів. Під час операцій присутня не була. В операційну пішли ОСОБА_16, лікарі з обласної лікарні, лікуючий лікар, хто саме проводив операцію, не знає. Жодних документів ОСОБА_16 не бачила. Після операцій стан дитини залишався важким, дитина була без свідомості з дня надходження до лікарні.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_178 про те, що працює на посаді лікаря-офтальмолога Кременецької ЦРЛ та у 2010 р. хворий ОСОБА_37 після поступлення у лікарню оглядався комплексно, в тому числі нею. Оглядала стан очного дна, що може дати інформацію про важкість травми головного мозку. Першим оглядом не було встановлено значних змін, під час другого огляду було виявлено певні зміни. Також пояснила, що знає нейрохірурга з Тернопільської обласної лікарні та не сумнівається в його компетенції, висловила сумніви у необхідності проводити операцію після нього, що все ж таки зробив ОСОБА_16

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_179 про те, що працює хірургом Кременецької ЦРЛ, стаж її роботи хірургом 40 років, та ОСОБА_16 у 2010 р. повторно оперував у лікарні хлопчика ОСОБА_37, асистував йому лікар ОСОБА_164 Коли зайшла до операційної  під час проведення однієї з операцій цьому хворому, щоб подивитися на роботу професора, то оперативна техніка ОСОБА_16 її дуже вразила, оскільки він заходив в відкриту рану зажимом, ввів перекис водню, не зміг зав’язати вузли, що зробив замість нього асистент. Вважає, що така повторна операція позитивних наслідків не дала, оскільки гематоми не було, а тому тільки зашкодила, оскільки проводити повторну операцію не було необхідності, а зайвий раз оперувати не можна. Вказала, що раніше працювала у Славутській лікарні, де асистувала при проведенні трепанації черепа. Своїми враженнями поділилася з анестезіологом, з якими останній фактично погодився. Вважає, що в’язати вузли не можна забути через проведення операції у «чужій» операційній.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_180 про те, що працює лікарем-хірургом Кременецької ЦРЛ та у лікарні 9 січня 2010 р. ОСОБА_16 проводив операцію хворому хлопчику ОСОБА_37 Повністю підтвердив показання, дані у ході досудового розслідування.

Даними матеріалів про відмову у порушенні кримінальної справи №2019 СВ Кременецького РВ ЛМУ УМВС України у Тернопільській області за фактом смерті малолітнього ОСОБА_37, що оголошені та досліджені у судовому засіданні. Відповідно до таких, малолітній ОСОБА_37 06.01.2010 р. перебував на лікуванні в реанімаційному відділенні Кременецької ЦКРЛ з приводу черепно-мозкової травми та помер ІНФОРМАЦІЯ_22 після надання медичної допомоги та хірургічного втручання. (Т.10 а.с.12-35)

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого 22.01.2010 р. Великомлинівецькою сільською радою Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_37 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 р. у віці 3 років. (Т.10 а.с.39)

Даними протоколу виїмки від 11.11.2011 р., відповідно до якого з Кременецької ЦКРЛ вилучено медичну карту №363 стаціонарного хворого ОСОБА_37 на 128 арк.; статистичну карту вибулого із стаціонару №363 ОСОБА_37 на 1 арк.; виписку з медичної карти ОСОБА_37 на 1 арк., картку лікарю-рецензенту для відповіді на питання на 1 арк.; журнал запису травматологічних оперативних втручань на 5 арк.; стаціонарний журнал на 3 арк.; лист в.о. головного лікаря Кременецької ЦКРЛ від 11.11.2011 р. №1282 на 1 арк. (Т.11 а.с.119)

Даними протоколу огляду речей від 22.10.2012 р., згідно з яким оглянуто медичні документи, що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені в судовому засіданні, а саме:

–          медичну карту №363 стаціонарного хворого ОСОБА_37, вилучену 11.11.2011 р. з Кременецької ЦРКЛ з Чортківської ЦКРЛ. Зокрема, у такій наявна серед іншого наступна інформація: дата госпіталізації – 06.01.2010 р. (10.55 год), смерть – ІНФОРМАЦІЯ_5 р. (10.00 год). Діагноз при госпіталізації: Забій головного мозку. Наявні заяви від 08.01.2010 р., 11.01.2010 р., 19.01.2010 р. батька хворого ОСОБА_39 про лікування своєї дитини професором-нейрофізіологом ОСОБА_16 та відмову від виклику бригади з Тернопільської обласної клінічної лікарні. На сторінці №69 наявні рукописні записи, датовані 09.01.2010 р., час 13.30-13.50 год, серед яких є запис: Хірург проф. ОСОБА_16 (підпис). Крім цього, внизу сторінки є підпис з записом ОСОБА_16. На сторінці №83 наявні рукописні записи, датовані 13.01.2010 р., час 15.30 год, серед яких є запис: проф. ОСОБА_16 (підпис). Крім цього, під датою 20.01.2010 р., час 16.00 год з рукописними записами щодо стану ОСОБА_37 наявний підпис з записом – професор ОСОБА_16;

–          статистичну карту вибулого із стаціонару №363 ОСОБА_37, в якій навна велика кількість рукописних записів щодо діагнозу хворого, на 1 арк.;

–          виписку з медичної карти ОСОБА_37, у якій наявна інформацію про хворого, діагноз, результати аналізів, на 1 арк.;

–          картку лікарю-рецензенту для відповіді на питання хворого ОСОБА_37, у якій серед іншого наявна інформація про те, що хворий неодноразово консультований професором, доктором медичних наук ОСОБА_16,  датована 15.03.2010 р., на 1 арк.;

–          частину стаціонарного журналу – анестезіологічне відділення на 3 арк., у якому наявна загальна інформація про хворого ОСОБА_37, діагноз, результат лікування;

–          частину журналу запису травматологічних оперативних втручань у стаціонарі за 2010 р., у якому серед іншого наявна наступна інформація: на арк. 2 зазначено: операція №2, 09.01.2010 р., ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_20, медична карта стаціонарного хворого №363, хірург – професор ОСОБА_16, діагноз при операції: Важка ЗЧМТ, забій головного мозку важкого ступеня з ураженням структур головного мозку і наявного дефекту. Під записом „Опис операції” рукописний запис ходу операції. Далі запис: Операція №6, 13.01.2010 р., хірург – професор ОСОБА_16, діагноз до операції: „Важка ЗЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню. Стан після операції: (6.01, 9.01): „Хронічна гематома в лобно-скронево-потиличній ділянці в об’ємі до 200 мл.”;

–          частину журналу запису травматологічних оперативних втручань у стаціонарі за 2010 р., оголошену та досліджену у судовому засіданні, у якому серед іншого наявна наступна інформація: на арк. 1 зазначено: операція №12, 20.01.2010 р., ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_20, медична карта стаціонарного хворого №363, хірург – проф. ОСОБА_16 Діагноз при операції: „ЗЧМТ, забій головного мозку важкого стану. Стан після операцій (6.01, 9.01, 13.01). Зазначено хід операції, під яким наявний запис – помер. (Т.11 а.с.120-122)

Даними листа Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України від 28.12.2011 р. №279 на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги не скеровував ОСОБА_16 у Кременецьку районну лікарню Тернопільської області для лікування ОСОБА_37 (Т.11 а.с.167)

Даними висновку №83          від 09.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи відносно надання медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_37, проведеної експертами Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА, згідно з яким експерти прийшли до наступних висновків: 1,2. Дитина ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_23, поступив в анестезіологічне відділення Кременецької ЦРКЛ 06.01.2010 р. о 10.55 год. Діагноз при поступленні: „Закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, підозра на субдуральну гематому”. Було проведено декілька оперативних втручань. Операція №1 (06.01.2010 р.), оперував хірург ОСОБА_181 При ревізії виявлено субдуральну гематому в скронево-тім’яній ділянці зліва (40 мл). По записах в історії хвороби та по операційних протоколах від 09, 13, 20.01 2010 р. судити про необхідність проведення повторних операцій неможливо, що обумовлено вкрай неграмотними з медичної точки зору записами. Так само як і судити, чи привели проведені хірургічні втручання, виконані ОСОБА_16, до тяжких наслідків, зокрема, смерті ОСОБА_37 3.У зв’язку з відсутністю послідовності дій при оперативних втручаннях, описаних в протоколах операцій, слід вважати, що вони не відповідають методикам проведення подібних операцій. 4.Згідно наказу МОЗ України від 01.03.2004 р. госпіталізацію хворих із невідкладною нейрохірургічною патологією проводять у профільних відділеннях за умови цілодобового чергування нейрохірурга і можливості цілодобового проведення комп’ютерної томографії. Нейрохірургічні втручання у лікувально-профілактичних закладах вторинного рівня (районні лікарні) допускаються тільки за життєвими показниками нейрохірургами. (Т.11 а.с. 128-135)

Експерт відділу комісійних судово-медичних експертиз Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА ОСОБА_211 у судовому засіданні повністю підтримав та роз’яснив висновок №83 від 09.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи відносно надання медичної допомоги малолітньому ОСОБА_37 та вказав, що патанатом не брав участь, бо розтину дитини не проводилося, тому встановити причину смерті дитини не змогли. Судити про необхідність проведення повторної операції неможливо через неграмотність записів. Оперативні втручання та документи були жахливими з точки зору професійності, що підтвердив професор ОСОБА_113. Задокументовані дії не відповідають методикам проведення таких операцій.

Експерт ОСОБА_113 у судовому засіданні повністю підтримав та роз’яснив висновок №83 від 09.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи та зазначив, що в зв’язку з тим, що записи в історії хвороби були неправильними, неграмотними, тому сумнівалися на користь ОСОБА_16, але при цьому пошкодження черепа незалежно від пошкодження мозку є тяжким тілесним ушкодженням. Дитина після першої операції залишалася у тому ж стані. Дитина перед повторними операціями постійно перебувала в медикаментозному сні, тому говорити про її неврологічний стан дуже важко, зокрема, про погіршення стану. Шкала Глазго не застосовується до дітей, тому показники такої шкали є сумнівними. В історії хвороби немає жодних записів, що свідчили б про необхідність повторних операцій, об’єктивних показів до операції серед записів не було. Професор, який оперує, повинен контролювати записи в історії хвороби, хто б їх не робив. Вказав також, що без розтину трупа можна встановити причину смерті.

Даними висновку №242/12 від 08.10.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи за фактом смерті дитини ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_20, проведеної експертами ДУ „Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України”, відповідно до якого експерти прийшли до наступних висновків: 1.2.3.4.5. За даними історії хвороби №363 ОСОБА_37 06.01.2010 р. надійшов до Кременецької ЦРКЛ з діагнозом: „Закрита ЧМТ. Забій головного мозку. Підозра на субдуральну гематому. Церебральна кома ІІІ ст.”, а ІНФОРМАЦІЯ_5 р. помер за наявності ознак набряку головного мозку та поліорганної недостатності. Оскільки розтин трупа не проводився, то встановити безпосередню причину смерті ОСОБА_37 неможливо. Можна лише зазначити, що вона пов’язана з перенесеною черепно-мозковою травмою. Враховуючи клінічні прояви черепно-мозкової травми у ОСОБА_37 та результати ехоенцефалографії („зміщення серединних структур вправо на 1 см”), проведення 06.01.2010 р. трепанації черепа в правій скроневій ділянці з видаленням субдуральної гематоми було обґрунтованим. Щоденникові записи в історії хвороби від 06.01., 07.01., 08.01., та 09.01.2010 р. (до проведення втручання) свідчать про те, що в післяопераційний період загальний стан дитини був важкий, але стабільний, хворий знаходився під дією седативних (заспокоюючих) препаратів, а за даними ехоенцефалопатії серединні структури не були зміщені. Отже „наростання ознак очагових справа”, як про це йдеться в записі від 09.01 в 13.20 не було і об’єктивні покази до проведення ОСОБА_37 „реоперації” 09.01.10 р. були відсутні. Таким чином, втручання 09.01.10 р., про яке ийдеться в історії хвороби №363 та в „Журналі запису травматологічних оперативних втручань” могло негативно впливати на перебіг травми. Слід відвітити, що стан дитини до проведення втручання 09.01.10 р. не виключав можливості сприятливого виходу травми. Виходячи з записів в історії хвороби, які відображали стан хворого протягом 10.01., 11.01, 12.01, та 13.01.2010 р. (до 15.30), відсутність ознак внутрішньочерепної гематоми за результатами нейросонографії, виконаної 11.01.10 р., показань для виконання ОСОБА_37 нейрохірургічних оперативних втручань не було. Якщо ж при огляді ОСОБА_37 13.01.10 р. о 15.30 дійсно мали місце „ознаки набухання головного мозку”, як це записано в історії хвороби, то в такому випадку доцільним було проведення широкої декомпресійної трепанації з широким розрізом твердої мозкової оболонки, а втручання, яке описане 13.01.10 р. в історії хвороби №363 та в „Журналі запису травматологічних оперативних втручань” було недостатнім за обсягом та могло негативно впливати на перебіг травми та сприяти настанню смерті. Будь-які дані, які б об’єкивно підтверджували доцільність втручання в ділянку післяопераційної рани 20.01.10 р. були відсутні, а дії, які описані в „Журналі запису травматологічних втручань” від 20.01.10 р. та в історії хвороби №363 були невиправдані, могли негативно впливати на перебіг травми та сприяти настанню смерті. Отже, проведення трьох повторних втручань (09.01.10 р., 13.01.10 р., 20.01.10 р.) негативно вплинуло на перебіг травми і сприяло настанню смерті. Таким чином, між цими втручаннями в комплексі і настанням смерті вбачається прямий причинний зв’язок, що може бути розцінено як тяжкі тілесні ушкодження. 6,7.Судячи з переліку лікарських препаратів в записах від 09.01.10 р. та 13.01.10 р. допущено невиправдане на нераціональне одночасне призначення великої кількості препаратів, рекомендовано непередбачений інструкцією шлях введення кортексину, що могло негативно впливати на стан хворого.

Експерт ОСОБА_213, що є завідуючою судово-медичного відділу ГБСМЕ МОЗ України, має 14 років експертного стажу, у судовому засіданні повністю підтримала та роз’яснила висновок №242/12 від 08.10.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за фактом смерті дитини ОСОБА_37 та зазначила, що незважаючи на те, що розтин трупа не проводився, було достатньо даних для надання висновку комісією експертів. При наданні висновку враховувався стан хворого протягом всього часу перебування у лікарні. Стан ОСОБА_37 не давав підстав для повторної операції 09.01.2010 р. Будь-яке необґрунтоване втручання сприяє погіршенню стану хворого, зростає набряк, хворого виснажили повторні оперативні втручання. Піля першої операції шанси видужати в дитини були. Комісія повністю дослідила записи в історії хвороби. Вказала, що Головне бюро судово-медичної експертизи, працівники Інституту Ромоданова, які були залучені до складу експертної комісії, є експертами високого рівня. Згідно історії хвороби станом  на ранок 20.10.2010 р. у ОСОБА_37 було порушене згортання крові та були відсутні будь-які ознаки для проведення оперативного втручання, попри те, ОСОБА_16 провів оперативне втручання дитині, яке їй зашкодило. Даних про те, що рана у той час кровила, в історії хвороби немає. Стан дитини, який встановився після першої операції, не виключав можливості сприятливого виходу з травми, тому підстав здійснювати оперативне втручання після першої операції не було.

Експерт ОСОБА_216, що є доктором медичних наук, професором, завідуючим відділом нейрохірургії дитячого віку ДУ „Інститут нейрохірургії ім. Ромоданова” НАМУ України, головним дитячим нейрохірургом МОЗ України, президентом Євразійської та української асоціації нейрохірургів, повністю підтримав висновок експертизи №242/12 від 08.10.2012 р. відносно ОСОБА_37 Роз’яснив, що при наданні висновку було достатньо матеріалів. Причиною смерті ОСОБА_37 була важка черепно-мозкова травма. Повторних хірургічних втручань ОСОБА_37 не потребував. Маніпуляції сприяли негативному результату лікування, зриву компенсації. Зміщень серединних структур у дитини виявлено не було, тому повторні операції не були показані. Дитина справилася з першими трьома добами після травми, а подальші операції зірвали компенсацію та позитивний результат лікування. З гострим періодом дитина впоралася. Стан дитини потребував спостереження та проведення консервативної терапії. Показів для відкриття рани не було, навіть якщо був дендрит. Наявність різних зрачків (анізокорії) не є показом для хірургічного втручання. Вказав, що підсудний у своїх запитаннях використовує багато слів, але дуже непрофесійно. ДВЗ-синдром є протипоказом до оперативного втручання, оскільки свідчить про запальний процес мозку.

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду використання завідомо підроблених документів при проведенні нострифікації атестату професора стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_40, яка повідомила, що працює на посаді начальника відділу підготовки та атестації наукових та науково-педагогічних кадрів департаменту роботи з персоналом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та у лютому 2010 р. до МОНМС України звертався ОСОБА_16 з проханням визнати виданий йому у РФ атестат професора. Однак, йому було роз’яснено, що відповідно до угодою між Україною та РФ, умовою для цього є наявність диплому доктора наук, виданого в Україні, у зв’язку з цим слід попередньо звернутися до ВАК України з метою переатестації його диплому доктора наук, виданого у РФ. Повторно до МОНМС ОСОБА_16 звернувся 9 червня 2010 р., представивши при цьому атестат професора, виданий ВАК РФ у 2005 р. та диплом доктора наук, виданий ВАК України у квітні 2010 р. Після відповідного розгляду атестаційною колегією МОНМС України видало ОСОБА_16 атестат професора українського зразка. Інші документи, у тому числі диплом про вищу освіту, не вимагалися, оскільки такі підлягають перевірці при видачі диплому доктора наук. Жодних зауважень до ОСОБА_16 та поданих ним документів не було. Запити до РФ для перевірки справжності документів, виданих ОСОБА_16 у РФ, не направлялися. Повністю підтримала показання, дані у ході досудового розслідування, у тому числі про те, що листи РФ щодо секретності документів, виданих ОСОБА_16 у РФ, подавалися ним самим, на підставі яких у подальшому готувала відповіді на запити.

Даними протоколу виїмки від 17.11.2011 р. (Т.5 а.с.125-126), відповідно до якого у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України вилучено документи, які стали підставою видачі ОСОБА_16 атестату професора кафедри нейрохірургії серії НОМЕР_10 (Т.5 а.с.125), серед яких досліджені у судовому засіданні:

–          копія атестата професора серії НОМЕР_5, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_16 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю – нейрохірургія  (Т.5 а.с.128-129);

–          копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_9, виданого ОСОБА_16 14.04.2010 р., відповідно до якого рішенням спеціалізованої вченої ради Вищої атестаційної комісії України присуджено науковий ступінь доктора медичних наук зі спеціальності „Нейрохірургія” (Т.5 а.с.130);

–          протокол засідання від 17.06.2010 р. атестаційної колегії (додаток 12), у ході якого ухвалене рішення про присвоєння ОСОБА_16 вченого звання професора (Т.5 а.с.133-134);

–          наказ міністра освіти і науки Укаїни ОСОБА_41 №592 від 17.06.2010 р. про затвердження рішень атестаційної колегії МОН від 17.06.2010 р., серед яких рішення щодо присвоєння вченого звання професора ОСОБА_16 (Т.5 а.с.135-163).

Даними протоколу виїмки від 09.07.2012 р., відповідно до якого у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України вилучено наступні документи,  оголошені та досліджені в судовому засіданні:

–          копію посадової інструкції ОСОБА_40, відповідно до якої остання серед іншого забезпечує роботу атестаційної колегії МОН України з питань підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів  (Т.5 178-181);

–          положення про відділ науково-педагогічних кадрів департаменту персоналу та керівних кадрів (Т.5 а.с.186-190);

–          положення про відділ атестації наукових та науково-педагогічних кадрів департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами (Т.5 а.с.191-195);

–          копію першої сторінки паспорта та картки фізичної особи – платника податків ОСОБА_16 (Т.5 а.с.196);

–          копію трудової книжки ОСОБА_16 (Т.5 а.с.197-198).

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду використання завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Національного університету  «Львівська політехніка» стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_42, який повідомив, що працює на посаді ректора НУ „Львівська Політехніка” та у вказаному навчальному закладі деякий період часу протягом 2009-2010 рр. за сумісництвом на посаді професора працював ОСОБА_16, якого рекомендував професор ОСОБА_17 та запевнив, що ОСОБА_16 зможе суміщати роботу в Кабінеті Міністрів України з викладацькою роботою у НУ „Львівська Політехніка”. В обов’язки ОСОБА_16 входило читання лекцій, надання консультацій з питань складання іспитів, заліків. Вперше почув про ОСОБА_16 у скарзі батьків одного із студентів, коли ОСОБА_16 приблизно у 2006 р. проживав у гуртожитку університету та нібито негативно впливав на студента. Про необхідність влаштувати на роботу ОСОБА_16 переконував професор ОСОБА_17, який контролював виконання обов’язків ОСОБА_16 Жодних зауважень до роботи ОСОБА_16 не отримував, останній свою роботу виконував належним чином, читав лекції згідно затвердженого навчального плану. Документи про освіту ОСОБА_16 особисто бачив, серед яких були диплом доктора наук та атестат професора, видані в Україні. Після видання Указу Президента України про створення Інституту мозку ОСОБА_16 просив організувати на базі університету лабораторію, яка буде фінансуватися за кошти Інституту. Крім цього, вказав, що ОСОБА_16 серед інших у встановленому порядку висувався на здобуття державної премії в галузі освіти. Повністю підтримав дані у ході досудового розслідування показання.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_17, відповідно до яких працює професором кафедри Інформаційних систем та мереж НУ „Львівська Політехніка” та знайомий зі ОСОБА_16, підтримував з останнім робочі, сусідські та взагалі товариські відносини, звертався до нього за медичною допомогою. Станом на вересень 2010 р. працював завідуючим кафедрою ІСМ НУ „Львівська Політехніка”. У 2009-2010 рр. кафедра започатковувала підготовку фахівців зі спеціальності „Консолідована інформація”, що вимагало певну кількість докторів наук та професорів. На посаду професора для читання семестрового курсу за сумісництвом на 0,25 ставки був прийнятий ОСОБА_16 Станом на 2010 р. відбулася нострифікація документів про освіту ОСОБА_16, бачив особисто ці документи, зокрема: дублікат диплому Російського медичного університету Федерального агентства з охорони здоров’я та соціального розвитку про закінчення у 1991 р. 2-го Московського ордена Леніна Державного медичного інституту ім. Пирогова, диплом кандидата медичних наук, виданий на підставі рішення Ради Санкт-Петербурзького психоневрологічного НДІ, диплом доктора медичних наук, виданий на підставі рішення ВАК України, атестат професора, виданий МОН України, диплом про професійну перепідготовку про проходження з 1995 р. по 1996 р. перепідготовки в Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології. Такі документи ОСОБА_16 з відповідною заявою подавалися у відділ кадрів навчального закладу. Серед таких документів атестатів про середню освіту не було. ОСОБА_16 читав одну навчальну дисципліну рівня підготовки магістрів, пов’язану із нейролінгвістичними технологіями в обсязі семестрового курсу. У нього, як завідувача кафедрою, жодних претензій з приводу якості викладання ОСОБА_16 не було, про претензії інших осіб йому не відомо. Кваліфікація ОСОБА_16 дозволяла йому читати вищезазначені курси.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_109 про те, що працює на посаді начальника відділу кадрів НУ „Львівська Політехніка” та у вересні 2009 р. до університету звертався ОСОБА_16 з метою працевлаштування. Особисто документів ОСОБА_16 не бачив, оскільки перебував у цей період у відпустці. Прийомом документів ОСОБА_16 займалася ОСОБА_43 Вказав, що ОСОБА_16 пред’являлися оригінали документів про освіту, копії яких долучалися до його особової справи. Інформацією про якість виконання ОСОБА_16 своїх обов’язків не володіє. Пояснити чому при влаштуванні на роботу до НУ „Львівська політехніка” у 1999 р. та 2010 р. в особовому листку обліку кадрів ОСОБА_16 вказував частково різні ВУЗи, де здобував освіту та різні місця праці, не зміг, хоча ствердив, що упродовж роботи ОСОБА_16 велася лише одна загальна особова справа.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_182 про те, що працює на посаді начальника відділу кадрового забезпечення НУ „Львівська політехніка” та у вказаному навчальному закладі працював ОСОБА_16 у 1998-1999 р. протягом одного семестру на кафедрі інженерно-педагогічної підготовки та у 2010-2011 р. на кафедрі інформаційних систем та мереж. Серед поданих ОСОБА_16 документів були оригінали таких документів: дублікат від 2005 р. диплому Російського державного медичного університету від 1991 р., диплом доктора медичних наук та атестат професора, видані в Україні, диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у РФ про проходження у Російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія. Щодо інших документів нічого пригадати не зміг. Копії пред’явлених ОСОБА_16 документів були долучені до особової справи.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_43 про те, що працює у НУ «Львівська Політехніка» на посаді заступника начальна відділу кадрів. Бачила ОСОБА_16 один раз, коли той приходив у вересні 2010 р. влаштовуватися на роботу в НУ «Львівська Політехніка». ОСОБА_16 приніс оригінали документів про освіту та їх копії у відділ кадрового забезпечення, які звірялися там та потім були передані у відділ кадрів та там засвідчувалися. Серед оригіналів документів були: атестат професора та доктора медичних наук українського зразка, дублікат диплому про вищу освіту, виданий в РФ, диплом про професійну перепідготовку, інших документів не пригадала.

Даними протоколу виїмки від 24.10.2011 р. (Т.2 а.с.30-33) та документами, вилученими відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів Національного університету „Львівська політехніка”, серед яких наступні документи особових справ ОСОБА_16, що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені у судовому засіданні:

–          заява ОСОБА_16 від 02.09.2010 р. на ім’я ректора Національного університету „Львівська політехніка” про прийняття на роботу на посаду професора кафедри ІСМ на період з 01.09.2010 р. до 30.06.2011 р. за сумісництвом у вільний від роботи час (Т.2 а.с.45);

–          особовий листок по обліку кадрів ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_30, з фотокарткою останнього, заповнений у вересні 2010 р., з такими серед іншого відомостями: в графі „Освіта” – вища медична; в графах щодо навчальних закладів: Російський мед. держ. університет (1985-1991), спеціальність – лікувальна справа, дипл. НОМЕР_1 (дублікат); Санкт-Петерб. держ. університет (1992-1993), практична псилогія, НОМЕР_4; Рос. держ. мед. університет (1995-1996), лікар-психіатр-нарколог, НОМЕР_6; Міністерство освіти і науки України, 2010 р. – професор, протокол №2/02-П, НОМЕР_10; Вища атестаційна комісія України, 2010 р., доктор наук НОМЕР_9; має 120 публікацій у галузі медицини, 12 монографій; родинний стан – неодружений (Т.2 а.с.46-47);

–          автобіографія ОСОБА_16 від 12.09.2010 р., відповідно до якої народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у м. Житомир в родині службовців, які загинули у ДТП у 1978 р., зазначено навчальні заклади, які закінчив (Т.2 а.с.48);

–          копія паспорта громадянина України ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., виданого Жидачівським РВ УМВС України  у Львівській області 24.04.2008 р. (т.2 а.с.49-50);

–          копія трудової книжки ОСОБА_16 сереї НОМЕР_24, із зазначенням освіти вищої медичної, професія – лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу з 10.09.1991 р. до 09.12.2009 р. (Т.2 а.с.52-63);

–          копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_16 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „лікувальна справа” (завірена печатками начальника кадрів та відділу кадрів НУ „Львівська політехніка”) (Т.2 а.с.64);

–          копія додатку до диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, у якому зазначені відомості про навчання у вказаному закладі протягом 1985-1991 рр. із зазначенням спеціалізації, кваліфікації, дисциплін, по яких складалися заліки та іспити (Т.2 а.с.65);

–          копія диплому кандидата наук серії НОМЕР_11 від 14.03.1996р., згідно з яким рішенням Ради в Санкт-Петербурзькому психоневрологічному НДІ ім. В.М.Бехтерева від 06.12.1995 р. ОСОБА_16 присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук (завірена печаткою нотаріуса ОСОБА_183 від 11.09.1998 р. (Т.2 а.с.66);

–          копія диплому про професійну перепідготовку серії НОМЕР_6 з відомостями про те, що ОСОБА_16 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в Російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар-психіатр-нарколог” (завірена печатками начальника кадрів та відділу кадрів НУ „Львівська політехніка”) (Т.2 а.с.67);

–          копія диплому доктора наук серії НОМЕР_9, виданого ОСОБА_16 14.04.2010 р., відповідно до якого рішенням спеціалізованої вченої ради Вищої атестаційної комісії України присуджено науковий ступінь доктора медичних наук зі спеціальності „Нейрохірургія” (Т.2 а.с.69);

–          копія атестату професора серії НОМЕР_10 від 17.06.2010 р. з відомостями про те, що рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 17.06.2010 р. присвоєно вчене звання професора кафедри нейрохірургії (Т.2 а.с.70);

–          витяг з наказу в.о. ректора Національного університету „Львівська політехніка” ОСОБА_44 №1206-3-К/03 від 06.10.2010 р. про зарахування ОСОБА_16 на посаду професора на 0,5 ст. кафедри інформаційних систем та мереж за штатним сумісництвом у вільний від основної роботи час з 03.09.2010 р. до 30.06.2011 р. (Т.2 а.с.73);

– витяг з наказу від 16.06.2011 р. №1430-3-10 від 16.06.2011 р. про звільнення ОСОБА_16 з посади кафедри ІСМ у зв’язку з закінченням строку роботи (Т.2 а.с.76).

Даними протоколу огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_16 (Т.2 а.с.77-81).

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду заволодіння чужим майном, належним ОСОБА_5, шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого повторно, стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5, яка ствердила, що її син, ОСОБА_45, ІНФОРМАЦІЯ_24, весною 2009 р. захворів та у нього сильно боліли п’яти, біль у вигляді печіння перешкоджала ходьбі. Зверталися до різних лікарів, зокрема до лікаря-нейрохірурга ОСОБА_186 лікарні швидкої медичної допомоги у м. Львові, який рекомендував до проведених раніше обстежень провести МРТ хребта. Оглянувши результати МРТ сказав, що лікування нейрохірургом син не потребує та порекомендував звернутися до імунолога у лікарню на вул. Дністровській у м. Львові. Після обстеження у жовтні 2009 р. імунологом ОСОБА_184 було поставлено діагноз: „Ювенальний ревматоїдний артрит” та прописані ліки. Таке лікування відчутного результату не давало, тоді лікар ОСОБА_184 рекомендувала препарат „Хуміра”, вартість якого з розрахунку для прийому на один місяць становила 14800 грн. та для ефективного лікування цей препарат необхідно було приймати щонайменше шість місяців. У подальшому вирішила звернутися до ОСОБА_16, про якого чула по телебаченню як про видатного лікаря-нейрохірурга та була переконана, що він професор. Коли вперше по телефону повідомила про діагноз сина та призначені препарати, то ОСОБА_16 сказав, що лікарі та вона нічого не розуміють, такими препаратами лікувати сина не можна. Коли вдруге зателефонувала до ОСОБА_16 та поцікавилася можливістю лікування ним сина, підсудний сказав, що в економічному плані все можливе та все лікується за гроші. Крім цього, сказав, що препарат „Хуміра” сину не допоможе, фактично відмінив попереднє лікування та сказав пройти обстеження у клініці „Біокурс” у м.Львові. Результати обстежень клініка надіслала на електронну скриньку ОСОБА_16 Коли звернулася до лікаря з метою отримати довідку про звільнення сина від занять фізкультури, лікар дуже здивувався призначеному ОСОБА_16 переліку аналізів та сказав, що ці аналізи сину не потрібні. Вперше з ОСОБА_16 зустрілися 01.09.2010 р. біля приміщення НУ „Львівська Політехніка”, який, не ознайомившись з медичними документами сина та призначене іншими лікарями лікування, на аркуші паперу, який поставив на бордюр, написав перелік препаратів, проте в аптеці провізор сказала, що таких доз, як зазначено у переліку, не існує. Пізніше ОСОБА_16 зателефонував та сказав, що сину необхідно ще поставити крапельницю вартістю 26000 грн., назву медичних препаратів не називав, а також сказав точно виміряти вагу та масу тіла сина для розрахунку препаратів для крапельниці та придбати систему та шприц. Обіцяв, що після однієї крапельниці поставить сина на ноги. У зв’язку з тим, що на шестимісячний курс лікування препаратом „Хуміра” коштів не мала, вирішили погодитися на рекомендацію ОСОБА_16 щодо крапельниці. 03.09.2010 р. зустрілися з ОСОБА_16 біля гуртожитку НУ „Львівська Політехніка”, у одній з кімнат якого була поставлена сину крапельниця. Медичні препарати, які для крапельниці приніс ОСОБА_16 знаходилися у двох однакових упаковках, сказав, щоб записали назви: „Актемра”, 650 мг, „Мабтера”, 800 мг. Ці препарати були у вигляді порошку. Коробки ОСОБА_16 потім забрав з собою. Подушечку з хлористим натрієм приніс ОСОБА_16 Перед введенням голки ОСОБА_16 медичний халат не вдягав та руки не мив. Крапельницю зачепив до боксерської груші. За препарати передала ОСОБА_16 25800 грн. Під час прокапування ОСОБА_16 виходив та заходив до кімнати, говорив, що запізнився, бо зустрічав літак, яким повинен був бути переданий цей медичний препарат, також сказав, що сину допоможе лише лікування мозку. Також повідомив, що такі крапельниці необхідно приймати сину щомісяця та наступна повинна бути 03.10.2010 р. Коли раптово перестала капати крапельниця, ОСОБА_16 вже не було. Звернулася до хлопця на ім’я ОСОБА_187, який допомагав ОСОБА_16, після чого той шляхом стикання намагався поновити крапання, однак це не допомогло і він витягнув голку, незважаючи на те, що синові було введено лише дві третини рідини з системи, сказав, що більше не потрібно. Вся процедура тривала приблизно три години. Після прийому крапельниці син щодня вживав прописані ОСОБА_16 медичні препарати, та третій-четвертий день стан його здоров’я погіршився, він навіть самостійно не міг справити природні потреби. Коли повідомила про це ОСОБА_16, останній сказав, що сину відмовили нирки та треба приймати препарати для нирок, вартістю 3000 грн., які він залишить у хлопця, що допомагав ставити крапельницю. Однак, від придбання у підсудного цього препарату відмовилася. Син приймав медикаменти до 18.09.2010 р., проте стан здоров’я дуже погіршився. Після цього, зустрілася ще з іншим лікарем з онколікарні, який, ознайомившись з переліком призначених ОСОБА_16 препаратів, сказав, що такі призначаються у випадку існування у хворого психічних проблем. Лікар призначив інший курс лікування і сину стало краще, та 27.09.2010 р. він самостійно пішов на навчання. Крім цього, вказала, що у двадцятих числах вересня 2010 р. ОСОБА_16 телефонував, однак не відповідала та надіслала текстове повідомлення про відмову від його лікування. Через кілька місяців відбувся рецидив хвороби, і лікар ОСОБА_184 повторно призначила препарат „Хуміра”. На даний час син приймає цей препарат і стан його здоров’я значно покращився.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_185яка повідомила, що є рідною сестрою потерпілої ОСОБА_5 та допомагала сестрі та її хворому сину ОСОБА_45 організувати лікування останнього, який хворіє ревматоїдним артритом. Лікувався неодноразово у різних лікарнях та лікарів, але відчутного результату лікування не давало. Один з лікарів порекомендував препарат „Хуміра”, вартість якого була для потерпілої надто високою – біля 15000 грн. на місяць, курс лікування – один рік. Оскільки таких грошей не мала, намагалася знайти спосіб дешевшого та при цьому ефективного лікування, то звернулася до професора ОСОБА_16, який сказав, що поставить ОСОБА_45 крапельницю, яка „підніме його на ноги” за кілька днів. Запевнив, що вартість його лікування буде помірною та вистачить лише однієї крапельниці. Перед першою зустріччю по телефону скерував на обстеження у клініку „Біокурс”, хоча у ОСОБА_45 вже були результати багаточисленних обстежень, оскільки лікування на той час вже тривало біля двох років. Вперше зі ОСОБА_16 зустрілися 01.09.2010 р. біля НУ „Львівська Політехніка”, де останній сказав, що йому на електронну пошту надіслали аналізи ОСОБА_45, додатково його оглядати не потрібно, ствердив, що у ОСОБА_45 підвид ревматоїдного артриту, захворювання кісток, та на аркуші паперу на бордюрі написав рекомендоване лікування, такі препарати придбали в аптеках. Також сказав, що препарат „Хуміра” вже застарів та у даному випадку не допоможе, питав про вартість „Хуміри” та потім сказав, що може надати інший більш сучасніший препарат, який буде ефективнішим, проте назви такого не назвав. Ствердила, що від ОСОБА_16 01.09.2010р. чула, що він поставить ОСОБА_45 також крапельницю. Через деякий час від сестри, потерпілої ОСОБА_5, дізналася, що ОСОБА_16 дійсно буде ставити крапельницю, вартість якої 26000 грн., що було дешевше, ніж витрачати щомісяця приблизно по 15000 грн. за препарат „Хуміра”. Зібравши необхідну суму, 03.09.2010 р. поїхали до Львова, де біля гуртожитку НУ „Львівська Політехніка” ОСОБА_16 призначив зустріч. Зранку приїхали до гуртожитку, де ОСОБА_16 у одній з кімнат поставив ОСОБА_45 крапельницю. У кімнаті були студенти, яких ОСОБА_16 попросив вийти. У кімнаті було ліжко, висіла боксерська груша, до якої він зачепив крапельницю. У крапельницю були введені два препарати, які були у вигляді порошку світлого кольору у скляних баночках, можливо коричневого кольору, та закриті гумовою кришечкою, баночки – в однакових паперових коробочках. При цьому, спочатку ОСОБА_16 ввів рідину з крапельниці в баночки, збовтав їх, а потім утворений розчин ввів у подушечку крапельниці. Баночки та коробки ОСОБА_16 потім забрав з собою. Жодних документів про придбання цих препаратів ОСОБА_16 не надав. У процесі прокапування назвав та сказав, щоб ми записали назви препаратів «Мабтера», 800 мг, та «Актерма», 650 мг. Безпосередньо крапельницю ставив ОСОБА_16, періодично виходив з кімнати та повертався. Прокапування тривало біля трьох годин. Гроші у сумі 26000 грн. передали під час прокапування, їх перераховував хлопець, який також був у кімнаті, його ім’я „ОСОБА_147″ або „ОСОБА_187″. Після передачі грошей ОСОБА_16 повідомив, що такі крапельниці необхідно ставити щомісяця, щоб закріпити лікування, що їх дуже здивувало, оскільки раніше домовлялися про одну крапельницю, яка повинна була забезпечити позитивний результат лікування. Після отримання грошей ОСОБА_16 вийшов з кімнати та більше не повертався, а хлопець сказав, що він терміново поїхав на операцію. Приблизно через три години крапельниця раптово припинила крапати, тоді цей хлопець потиснув подушечку руками, потім витягнув голку та сказав, що вже достатньо, хоча прокапало біля 2/3 препарату. Це дуже всіх здивувало, оскільки кількість препарату у крапельниці була розрахована чітко у співвідношенні до маси тіла та росту ОСОБА_45, та ОСОБА_16 говорив, що кожен міліграм препарату важливий.  Всупереч обіцяному результату ОСОБА_45 через чотири дні зліг і не міг вже самостійно пересуватися. ОСОБА_45 приймав ще протягом тижня-півтора таблетки та уколи, прописані ОСОБА_16, сподіваючись на позитивний результат. Згодом ОСОБА_5 надіслала ОСОБА_16 текстове повідомлення про відмову від його лікування. Після цього звернулися до лікаря, що рекомендував препарат „Хуміра”, ОСОБА_45 почав його приймати та на даний час одужує та може ходити. Також пояснила, що ОСОБА_5 претензій до ОСОБА_16 з приводу повернення коштів не висловлювала, оскільки його боялася.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_45 про те, що бачив підсудного два рази – 01.09.2010 р. та 03.09.2010 р., коли лікувався від ревматоїдного артриту, що впливає на рухову функцію. Захворів у кінці весни 2009 р., неодноразово лікувався, проте відчутних позитивних результатів лікування не давало і через деякий час ставало гірше. Лікувався, зокрема, у лікаря ОСОБА_184, якою було рекомендовано приймати препарат „Хуміра”, вартість якого становила біля 14000 грн. на місяць, курс лікування повинен був бути досить тривалим. З метою ефективнішого лікування його матір ОСОБА_5 знайшла телефон ОСОБА_16, який призначив зустріч біля НУ „Львівська Політехніка” на 01.09.2010 р., перед цим по телефону призначив обстеження у клініці „Біокурс”, результати якої ОСОБА_16 надіслали на його ж електронну пошту. Під час цієї зустрічі подивився на нього (свідка), огляду не проводив та призначив лікування, написавши на аркуші паперу на бордюрі назви та дозування таблеток та уколів, при цьому подивився на курс лікування, призначений попередніми лікарями, зокрема, лікарем ОСОБА_184, та скасував його. При купівлі ліків мама телефонувала ОСОБА_16 з аптеки з метою уточнення призначеного лікування, оскільки були непорозуміння з дозами. Також 01.09.2010 р. або 02.09.2010 р. по телефону мамі сказав, що необхідно прийняти крапельницю, після прийому якої та лише однієї „поставить зразу його на ноги”, сказав приблизну вартість крапельниці, яка залежала від маси та росту. Коли 03.09.2010 р. приїхали до Львова для прийому крапельниці, сказав під’їхати до гуртожитку НУ „Львівська політехніка”, де в одній з кімнат поставив крапельницю. Систему зачепив до боксерської груші, яка висіла у кімнаті. Розчин зробив з порошку, який був у баночках, які ОСОБА_16 приніс з собою. Говорив записати назви препаратів, які продиктував – «Актемра» та «Мабтера», їх дозування, що зробила тітка ОСОБА_188 Також напередодні прокапування сказав зважитися та виміряти ріст, оскільки це було потрібно для дозування препарату для інфузії. Гроші за крапельницю, 26000 грн., ОСОБА_16 отримав під час прокапування, перераховував присутній там хлопець на ім’я ОСОБА_187. ОСОБА_16 звернув увагу, що гроші були дуже дрібними купюрами та сказав, що це створює йому певні незручності при розрахунку за отримані препарати. Коли зупинилося прокапування, ОСОБА_187 сказав, що ОСОБА_16 поїхав на операцію, сам намагався відновити прокапування шляхом натискання на подушечку крапельниці, але це не вдалося, і тоді витягнув голку з руки. Після приїзду додому не міг близько двох годин розігнути руку. Також в гуртожитку ОСОБА_16 сказав, що таку крапельницю слід приймати щомісяця, наступного разу 03.10.2010 р., на що мама дуже здивувалася та сказала, що для отримання необхідних коштів продасть квартиру, що чув також і ОСОБА_16 Після прийому крапельниці протягом близько двох наступних тижнів приймав призначені ОСОБА_16 препарати, сподіваючись на позитивний результат. Через деякий час ОСОБА_16 почав телефонувати та нагадувати, що треба прийняти наступну крапельницю, пропонував також придбати у нього якісь інші препарати, проте мама за такими не їздила та через деякий час взагалі перестала відповідати на ці дзвінки. Також пояснив, що на наступний день після прокапування не міг піднятися на ноги, покращення стану здоров’я після крапельниці та препаратів не було, тільки погіршення. У подальшому від лікування ОСОБА_16 відмовилися. Тоді звернулися до лікаря ОСОБА_189, який           призначив інше лікування та через три тижні вже міг ходити на навчання. Через деякий час знову звернулися до лікаря ОСОБА_184 та почав приймати препарат «Хуміра».

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_184 про те, що працює дитячим лікарем-ревматологом та доцентом кафедри клінічної імунології, є кандидатом медичних наук. Їй відомо, що ОСОБА_5 зверталася до ОСОБА_16 з приводу лікування сина, але покращення стану здоров’я не було. Приблизно у 2009 р. до неї прийшла ОСОБА_5 з сином, у якого було запалення суглобів, сухожиль, дитина була госпіталізована на стаціонарне обстеження. Після цього був поставлений діагноз: „Ювенальний ревматоїдний артрит” та було призначене лікування. Перебіг лікування був важкий, були періоди загострення. Форма хвороби ОСОБА_45 вимагала вживання препарату „Хуміра”, який є дуже ефективним, аналогів його в Україні немає, але вартість препарату є досить високою. Вдруге ОСОБА_5 з сином звернулася до неї вже після лікування у ОСОБА_16, стан здоров’я був без змін. На даний час стан здоров’я ОСОБА_45 покращився, він виглядає практично здоровим, що відбулося завдяки препарату „Хуміра”. Також вказала, що препарат „Актемра” використовується для лікування ювенального ревматоїдного артриту, але з іншим, ніж у ОСОБА_45, варіантом перебігу, – системним. Препарату „Мабтери” для лікування ювенального ревматоїдного артриту у світових та українських протоколах немає, у дитячій практиці в Україні ним ніхто не користувався. Контрольованих досліджень, де б використовували такі препарати одночасно не існує, вони мають зовсім різні механізми дії. „Актемра” – це флакон з розчином трьох типів: по 80, 200 та 400 мг, у порошку такого препарату не існує. В одній упаковці препарат „Актемра” 650 мг не існує, таку кількість можна зробити лише з кількох упаковок. „Актемра” повинна зберігатися при температурі +5С. Інфузія, тобто прокапування, такого препарату проводиться протягом однієї години, такий набирається у фізрозчин об’ємом 100 мл. Весь розчин повинен потрапити у вену, в іншому випадку необхідного ефекту не буде. Також зазначила, що подушечку з фізрозчином тиснути рукою не практикується, треба, щоб препарат прокапав самостійно без стороннього впливу. Приблизна вартість препарату „Актемра” об’ємом 400 мг становить 10-11 тис. грн. Кінцевий розчин у будь-якому випадку буде об’ємом 100 мл.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_189 який повідомив, що працює лікарем-анестезіологом у Львівському державному онкологічному лікувально-діагностичному центрі та у вересні 2010 р. оглядав ОСОБА_45 вдома на прохання його матері, оскільки позитивного ефекту від попереднього лікування не було. Оглянув характер його попередніх обстежень, з’ясував у матері ефект від попереднього лікування. При огляді хворий сидів у кріслі, у нього були припухлі суглоби, біль, що обмежувала рухову функцію, емоційно був пригніченим, оскільки не міг відвідувати навчання та втратив віру в лікування. Діагноз ОСОБА_45 – „ревматоїдний артрит”. Вказав, що його спеціалізація як лікаря дозволяла надати рекомендації до лікування такого захворювання та стабілізації стану хворого, повернення до соціально-активного життя. Матір ОСОБА_45 показувала невеликі аркуші паперу з раніше призначеними сину препаратами, але відношення до лікування ревматоїдного артриту у період загострення такі не мали. Прізвище лікаря, який призначив таке лікування, не пригадав.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_65, відповідно до яких станом на 2010 р. навчався у НУ „Львівська Політехніка” та там приблизно у 2008-2009 рр. познайомився з ОСОБА_16, який також жив у гуртожитку. Чув про ОСОБА_16 багато з преси, новин та хотів з ним познайомитися, питав у нього про книжки з психології. Незважаючи на те, що ОСОБА_16 рідко бував у гуртожитку, відносини між ними були товариськими. У його кімнаті АДРЕСА_3 на прохання ОСОБА_16 останній ставив крапельницю хлопцю на ім’я ОСОБА_45. У кімнату зайшли ОСОБА_16, дві жінки та хлопець. Спочатку говорили про лікування, потім ОСОБА_16 приніс медикаменти у сумці-холодильнику. Після цього ці люди заплатили за них кошти. Медикаменти у вигляді прозорої рідини були у прозорих баночках циліндричної форми у кількості приблизно чотири-п’ять штук, були маленькі і різні за розміром. Також баночки були у картонних коробках, були інструкції і чек приблизно формату „А4″. Крім цього, у пакетах був фізрозчин. Ствердив, що це був саме чек, оскільки у ньому була вказана вартість медикаментів у гривнях, яка співпала з сумою коштів, які були передані ОСОБА_16 за крапельницю та які він (свідок) перераховував. Назви медикаментів у чеку були зазначені англійською та німецькою мовами. Цей чек лежав на столі, свідок не брав його в руки, проте достовірно ствердив, що це був саме чек на ці медикаменти. Упаковки від медикаментів та флакони свідок потім викинув. Прокапування відбувалося протягом 2-3 годин. Дві жінки дивилися на медикаменти, одна з жінок говорила, що шукала ці препарати в Інтернеті. Хто забрав чек, який лежав на столі, не знає. ОСОБА_16 сказав йому перерахувати кошти за крапельницю. Кошти були дрібними купюрами номіналом по 20, 50 та 100 гривень. Після перерахування коштів передав такі ОСОБА_16 Після цього ОСОБА_16 поклав гроші на стіл, помив руки та почав ставити крапельницю. Також ОСОБА_16 сказав, що на наступний раз, коли буде відбуватися прокапування, кошти слід передавати купюрами більшого номіналу, можливо в іншій валюті. Також перед тим, як поставити крапельницю ОСОБА_16 сказав, що таких крапельниць треба прийняти кілька з інтервалом в один чи два місяці. Жінки сказали, що у них немає на це коштів, але погодилися. Крапельницю ОСОБА_16 зачепив за боксерську грушу. Розчин для крапельниці готував особисто ОСОБА_16 Для цього були використані всі баночки з медикаментами. Під час прокапування ОСОБА_16 часто виходив з кімнати та повертався. Свідок в основному був в кімнаті. Коли крапельниця перестала крапати, пішов на прохання когось з жінок у кімнату до ОСОБА_16, де останній сказав покрутити коліщатко, що свідок і зробив, і крапання відновилося. В той час вже прокапало більше половини розчину. В організм хлопця потрапив весь розчин, бо свідок викинув всі ємності пустими. Коли прокапування закінчилося, ОСОБА_16 в гуртожитку вже не було, по телефону він сказав, що кудись поїхав, тому він сам витягував голку з вени хлопця. Після цього хлопець зігнув руку у лікті, а свідок протер ранку ватою зі спиртом, які раніше приніс ОСОБА_16 Свідок заперечив те, що ОСОБА_16 знаходячись поряд з ним, неодноразово, як і під час цих подій з крапельницею, просив повідомити, у тому числі цих двох жінок та хлопця, що перебуває в іншому місці, поїхав по справах чи на операцію, хоча про це зазначав у ході допиту під час досудового розслідування. Вказав, що слідчий під час допиту у ході досудового розслідування його залякував, говорив йому, що якщо його показання будуть відрізнятися від показань інших, то буде співучасником злочину, який це саме був слідчий пригадати не зміг. Ствердив, що давав показання під диктовку слідчого. При цьому пояснив, що зі скаргами на дії слідчого не звертався, хоча йому слідчим було роз’яснено таке його право поряд з іншими правами, зокрема, право на участь захисника під час його допиту як свідка, а також слідчим його було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від давання показань. Незвернення зі скаргами мотивував побоюваннями, незнанням куди саме необхідно звертатися з такими, проте чому не звертався у будь-які правоохоронні органи, пояснити не зміг. Вказав, що у протоколі допиту його показання слідчим записано можливо частково неправдиво з вини слідчого, але цих обставин жодним чином довести не може. Оглянувши протоколи його допиту у ході досудового розслідування підтвердив власноручне підписання таких на кожному аркуші та власноручне написання фраз: „Свої покази бажаю давати самостійно” та „Протокол допиту прочитаний та з моїх слів записано вірно”. Чому у кінці проколу допиту під час досудового розслідування зазначив, що більше нічого додати не може, а у судовому засіданні згадав більш детально та повно всі обставини тих подій, пояснив тим, що зараз події пригадав краще. Крім цього, не зміг пояснити, чому підтверджував показання під час очних ставок з потерпілою ОСОБА_5, свідками ОСОБА_45, ОСОБА_185 та зазначав, що більше нічого додати не може, та вказав, що під час допиту у ході судового розгляду згадав більш детально всі обставини. У ході допиту під час судового розгляду неодноразово зазначав, що особисто бачив суму, що була зазначену у чеку у гривнях, яка співпала з сумою коштів, які перераховував, проте у подальшому дав показання про те, що суму у чеку не бачив, а її йому хтось сказав перед перерахуванням коштів, згодом сказав, що не пам’ятає цих обставин. Також стверджував, що медикаменти були у баночках, потім вказав, що в ампулах, згодом у флаконах. Чому потерпіла ОСОБА_5, свідки ОСОБА_45, ОСОБА_185 давали однакові показання про те, що були лише дві баночки з медикаментами, пояснити не зміг. Вказав, що стверджував у ході досудового розслідування, що під час прокапування була введена в організм не вся рідина, оскільки боявся слідчого.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_191 про те, що з підсудним ОСОБА_16 знайомий, допомагав йому купувати медикаменти у РФ. Познайомив їх у 2000 р. його брат ОСОБА_88 У подальшому ствердив, що знайомий з ОСОБА_16 з 2007 р. Коли ОСОБА_16 бував у РФ, то на його прохання возив його на автомобілі. Пригадує, що приблизно влітку 2010 р.  на прохання ОСОБА_16 у м.Москва в Інституті ревматології забрав синю термічну сумку з прозорими пляшечками, на яких були написи „Мабтера” і „Актерма”. Бачив рахунок-фактуру, у якому був перелік з трьох препаратів: „Мабтера”, „Актемра” та крапельниця, а також сума в російських рублях – приблизно 150-200 тисяч, печатка. Крапельниця була незвичайного вигляду, на пляшечках були етикетки різнокольорові. Цю сумку передав людині в аеропорту. Так відбувалося кілька разів. На прохання ОСОБА_16 придбав багато різних медикаментів та завжди передавав йому чек на ліки для звітності. Кошти за медикаменти не платив, але чек йому видавали. Також в кінці літа 2011 р. в Інституті імунології придбав для ОСОБА_16 „Пентаглобін”, який був у двох чи трьох коробках. Завжди віддавав ОСОБА_16 медикаменти з чеками, в яких були великі суми. В 2011 р. двічі їздили у ВАК РФ, зустрічалися з ОСОБА_192 Вказав, що був з ОСОБА_16, коли той отримав дублікат диплому влітку 2010 р. У подальшому уточнив, що отримував з ОСОБА_16 не дублікат диплому, а в архіві довідку про підтвердження факту навчання. Будь-яких документальних підтверджень фінансових взаємовідносин з ОСОБА_16 не надав.

Даними заяви потерпілої ОСОБА_5 на ім’я начальника УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області від 22.10.2011 р., 22.11.2011 р., у якій остання викладає обставини щодо лікування свого сина ОСОБА_45 ОСОБА_16 та заволодіння останнім шляхом шахрайства її коштами. (Т.12 а.с.122-125)

Даними інструкцій до препаратів „Актемра” та „Мабтера” (Т.29 а.с.167-192).

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 14.08.2012 р. та фототаблицею до такого, проведеного за участі потерпілої ОСОБА_5, у ході якого остання показала та повторно розповіла про обставини лікування ОСОБА_16 її сина ОСОБА_45, що мали місце з кінця серпня до 3 вересня 2010 року, у тому числі обставини щодо застосування ОСОБА_16 крапельниці у кімнаті гуртожитку №14 НУ „Львівська політехніка” та оплату за таку, чим підтвердилися дані нею у судовому засіданні показання (Т.12 а.с.203-211)

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 14.08.2012 р. та фототаблицею до такого, проведеного за участі свідка ОСОБА_185, у ході якого остання показала та повторно розповіла про обставини лікування ОСОБА_16 сина потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_45, що мали місце з кінця серпня до 3 вересня 2010 року., у тому числі обставини щодо застосування ОСОБА_16 крапельниці у кімнаті гуртожитку №14 НУ „Львівська політехніка” та оплату за таку, чим підтвердилися дані нею у судовому засіданні показання (Т.12 а.с.195-202)

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду заволодіння майном ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою, повторно, що завдало значної шкоди, стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 за участі перекладача ОСОБА_193, яка ствердила, що ОСОБА_16 у 2011 р. протягом кількох місяців приблизно з 8 березня до кінця червня лікував її сина ОСОБА_46 та кілька разів її також. Заперечила факт негативних відносин між нею та ОСОБА_16, вказала, що певні суперечки були лише з приводу лікування сина. Його рекомендували знайомі як видатного нейрохірурга. ОСОБА_16 кілька хвилин оглядав сина та погодився його лікувати. Приніс медикаменти, інформацію про які не змогла знайти навіть в інтернеті, та призначив дуже великі дози, що погіршило самопочуття сина, дитині від такого лікування ставало все гірше і гірше, він майже постійно знаходився у сплячому стані. Ставив сину крапельниці, від яких тіло сина опухало та були сильні висипання. Також лікував її від болі у вусі, вколов якийсь невідомий медикамент, від чого їй значно погіршало. На даний час син у дуже поганому стані, до лікування ОСОБА_16 дитина могла стояти, ходити та повзати. Дитині згодом поставили діагноз «Пошкодження мозку». Також вказала, що вкінці травня 2011 р. телефонувала в Інститут Бехтеєрєва у м. Санкт-Петербург, де зі слів ОСОБА_16 він працював завідуючим відділення дитячої реанімації у віці 24 роки, та у відділі кадрів цього закладу з’ясувала, що ОСОБА_16 там ніколи не працював. ОСОБА_16 дуже різко відреагував на таку інформацію та після цього відмовилася від лікування ним сина через те, що видавав себе не за ту людину, якою був насправді. Також додатково вказала, що під час знайомства ОСОБА_16 відрекомендувався лікарем-нейрохірургом, який працює у лікарні швидкої медичної допомоги. Після огляду дитини сказав, що візьметься його лікувати. Діагноз вказав «Епілепсія», на її заперечення, що такого діагнозу у дитини можливо немає, сказав, що всі повинні його слухати. Сказав, що буде давати потужні дози медикаментів, щоб припинити приступи, на її заперечення почав кричати, говорив, що вона нічого не розуміє. Про оплату за лікування він спочатку нічого не говорив, однак говорив, що через два тижні дитина зможе самостійно ходити. Через кілька тижнів в рахунок оплати за лікування попросив допомогти профінансувати шахматний турнір, потім сказав, що йому потрібен мобільний телефон «Айфон», тому саме таким чином відбувалася оплата за лікування. Передала ОСОБА_16 8000 євро для фінансування шахматного турніру, а саме на бенкет, але після турніру бенкету не було, телефон «Айфон», стетоскоп, який привезла з Лондона. Кошти для турніру отримала за дорученням ОСОБА_16 якась дівчина, яку потім бачила на турнірі, та остання була однією з адміністраторів, зустрічала гостей. Погоджувала передачу коштів саме цій дівчині особисто у розмові безпосередньо зі ОСОБА_16 по телефону, коли ця дівчина прийшла за коштами. Про те, що ці кошти ОСОБА_16 повинен був повернути, домовленості не було. Відносно телефона, то говорив, що якщо хочете оплатити за лікування, то можна придбати телефон. Передача коштів та інших матеріальних цінностей всіма сприймалося як оплата за лікування у формі цих речей та коштів. Кошти та речі були майном сім’ї, до звільнення для догляду за дітьми працювала у Європейському банку розвитку та заробляла для сім’ї кошти, у тому числі передані ОСОБА_16 Ствердила, що жодних подарунків на день народження ОСОБА_16 йому не робила. ОСОБА_16 також приходив до них додому з друзями на ім’я ОСОБА_194, а ім’я іншого не пригадала. Після припинення лікування написала ОСОБА_16 смс-повідомлення про необхідність повернення телефона, відносно коштів, то висловлювала таку вимогу усно, на що він сказав, що кошти дала добровільно, відносно стетоскопа чи висловлювала таку вимогу, не пригадала. Вважає, що ОСОБА_16 проводив експерименти над людьми та отримував за це подарунки. ОСОБА_16 не намагався повернути отримані кошти та речі за лікування сина. Після припинення лікування ОСОБА_16 сина обстежили у клініці та призначили безмедикаментозне лікування, відмінивши при цьому лікування, призначене ОСОБА_16 Вважає себе потерпілою від шахрайських дій ОСОБА_16 Повністю підтримала показання, дані у ході досудового розслідування та незважаючи на те, що її рідною мовою є російська, ствердила, що все зрозуміла у прочитаному нею протоколі, складеному на українській мові, оскільки тривалий час жила в Україні. Цивільний позов підтримала повністю.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_195 який ствердив, що працював водієм у сім’ї француза ОСОБА_46 та ОСОБА_6, у яких син ОСОБА_46 хворів на епілепсію та аутизм. Для лікування дитини приблизно у 2011 р. був запрошений за рекомендацією знайомих сім’ї ОСОБА_16 Особисто спілкувався зі ОСОБА_16, який вихвалявся, що є наймолодшим професором в Європі і таке подібне. Батьків дитини запевняв, що через два тижні дитину фактично „поставить на ноги”. Лікування ОСОБА_16 тривало близько двох тижнів, але спілкування з сім’єю більше. Вказав, що, на його думку, від лікування стан дитини погіршився, оскільки хлопчик, який до цього міг сидіти, став зовсім в’ялим, ніби безхребетним, немов желе, та постійно спав. Через деякий час ОСОБА_16 фактично припинив лікування та зник. Зокрема, він поставив дитині крапельницю, яка повинна була тривати біля двох годин та ОСОБА_16 сказав, що вийде на 10 хвилин, але через дві години зателефонував та сказав, що поїхав по термінових справах. Через деякий час ОСОБА_6 почала висловлювати ОСОБА_16 претензії щодо неналежного, на її думку, лікування, непідвердження повідомленої ним інформації про попередню роботу, відсутність інформації, зокрема у мережі інтернет, про призначені ним медичні препарати, наполягання ОСОБА_16 завжди виходити з кімнати, де відбувалося лікування сина, а ОСОБА_16 в свою чергу заперечував проти застосування маски, яка обмежувала доступ повітря до дихальних шляхів дитини у період приступів, та через деякий час ОСОБА_6 сказала ОСОБА_16, що бажає припинити його лікування та вимагала, щоб він повернув їй мобільний телефон та інші речі. Після цього, ОСОБА_16 зник. Сім’я ОСОБА_6 дозволила ОСОБА_16 проживати в їх квартирі, подарували йому дорогий мобільний телефон „Айфон” та аксесуари для нього, а також інші речі, передавали йому кошти, проте конкретної суми йому не відомо. Крім цього, ОСОБА_16 під час лікування наполягав, щоб сім’я придбала дорогий медичний інструмент для лікування дитини. Ствердив, що ОСОБА_16 приїжджав до ОСОБА_6 зі своїми помічниками, одного з яких звали ОСОБА_147. Одному з них ОСОБА_6 подарувала дороге дитяче ліжечко. Також вказав, що разом зі ОСОБА_16 та ОСОБА_46 їздили по аптеках та придбали цілий пакет різних медикаментів. Ствердив, що не має наміру обмовляти ОСОБА_16, описує та коментує об’єктивно лише події, свідком яких особисто був. Повністю підтримав дані ним у ході досудового розслідування показання.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_196 який повідомив, що працює старшим ординатором, дитячим анестезіологом приватної клініки «Оберіг» у м. Києві та у 2011 р. до клініки зверталися батьки хлопчика для проведення останньому МРТ. Прізвищ батьків та дитини не пригадав, однак вказав, що батько дитини є американцем. Мама дитини повідомила, що на обстеження прибуде лікуючий лікар дитини – професор нейрохірургії, можливо його прізвище було ОСОБА_16. Останній прибув до клініки, проте не впливав на проведення маніпуляції. Він (свідок) здивувався, коли мама дитина сказала, що у дитини, якій вісім років, були часті судоми, та у зв’язку з цим, для забезпечення МРТ була зроблена анестезія. Також мати сказала, що діагноз у дитини – «Епілепсія», а також сказала, що дитина знаходиться на протисудомній терапії, яка дає позитивні результати. Після проведення МРТ більше ніколи цю сім’ю не бачив.

Даними заяви потерпілої ОСОБА_6 з додатками до ГУМВС України у Львівській області, у якій остання виклала обставини лікування свого сина ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_25, ОСОБА_16 та заволодіння останнім шляхом шахрайства її майном. (Т.13 а.с.8-24)

Даними висновку обстеження ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_26, в Універсальній клініці „Оберіг” №6556 від 20.04.2011 р., відповідно до якого МРТ-ознак вогнищевої, об’ємної патології головного мозку не виявлено; Мр-картина може відповідати склерозу гіппокампа зліва, наслідкам гіпоксичного ураження головного мозку у вигляді помірно виражених атрофічних змін; ознак внутрішньочерепної гіпертензії не виявлено. (Т.13 а.с.51-52)

Згідно листа Національного банку України від 28.08.2012 р. №19-013/8599 на запит органу досудового слідства, офіційний курс гривні до долара США та до Євро, встановлений Національним банком України у травні 20011 року, становив (в середньому за місяць): 797,46 гривень за 100 доларів США; 1147,62 гривень за 100 Євро (Т.13 а.с. 247)

Даними протоколу виїмки від 14.05.2012 р., відповідно до якого у представника потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_9 вилучено медичну документацію щодо лікування сина потерпілої ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_26, зокрема: 1.Зорові викликані потенціали (ЗВП), спалах (амбулаторна карта пацієнта №25647 на 2 арк.); 2.Магнітно-резонансна томографія головного мозку від 20.04.2011 р. на 1 арк.; 3.Протокол обследования ЭЭГ ОСОБА_46 на 2 арк. від 03.06.2010 р.; 4)Протокол обслудования ЭЭГ ОСОБА_46 від 07.06.2010 р. на 1 арк.; 5.Курс лікування, призначений ОСОБА_16 ОСОБА_46 на 1 арк.; 6.Рецепт, виписаний ОСОБА_16 на 1 арк.; 7.Шматок аркушу паперу білого кольору з написом назви ліків „Тоссолатомицин”. (Т.13 а.с.86-87)

Даними протоколу виїмки від 15.05.2012 р., відповідно до якого з Європейської клініки персоналізованої медицини „Eurolab” вилучено медичні документи, що оформлялися щодо ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_26, оголошені та досліджені у судовому засіданні, зокрема: результати досліджень біологічних матеріалів пацієнта ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_26 на 65 аркушах, що становлять собою роздруківку з бази даних „Аріадна”, завірені печаткою; копія висновку лікаря за результатами виїзду швидкої медичної допомоги від 25.06.2011 р. (оригінал знаходиться в матері пацієнта). Крім цього, юрист клініки ОСОБА_197 вказав, що зазначений пацієнт звертався одноразово, а саме, зверталася його мати за проведенням досліджень без надання консультацій, через що амбулаторна картка не заводилася. (Т.13 а.с.91-159)

Даними висновку №66/к комісійної судово-медичної експертизи (закінчена 10.10.2012 р.) за матеріалами кримінальної справи відносно ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_26, наданого експертами Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно з яким експерти дійшли до наступного висновку: 1.1,2,3.Згідно із наданими матеріалами кримінальної справи (протокол допиту потерпілої ОСОБА_6), ОСОБА_16 проводив лікування її сина ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_26, з приводу захворювання на епілепсію. У наданій медичній документації не міститься об’єктивних даних, які б підтверджували наявність у ОСОБА_46 захворювання на епілепсію (не представлено клінічного опису епілептичної хвороби, не зафіксовано епілептичних нападів; при електроенцефалографічних дослідженнях не виявлено патологічних змін у функціонуванні головного мозку, які характерні при стражданні на епілепсію). Дані медичної документації, що надана комісії експертів для вивчення, свідчать про те, що обстеження ОСОБА_46 з метою визначення, чи страждає він на епілепсію, не було проведене у повному об’ємі та у відповідності до методичних рекомендацій „Лікування епілепсії, епілептичних синдромів у дітей”, затверджених МОЗ України від 05.04.2012 р. Дані матеріалів кримінальної справи (протокол допиту потерпілої ОСОБА_6) вказують на те, що МРТ-дослідження головного мозку 20.04.2011 р. ОСОБА_46 було виконане за рекомендацією ОСОБА_16; 4,5,6,9.Лікування, нібито призначене ОСОБА_16 пацієнту ОСОБА_46 з приводу захворювання на епілепсію (згідно із даними матеріалів кримінальної справи: протокол допиту потерпілої ОСОБА_46, графік прийому ліків за підписом ОСОБА_6, ксерокопія рецепту із П.І.Б. хворого, із штампом та печаткою Київської центральної басейнової клінічної лікарні МОЗ України та печаткою лікаря ОСОБА_16), дійсно містить у своїй схемі препарати, що застосовують для лікування вказаної патології, але зазначені препарати призначені не у відповідності до методик їх застосування, що наведені у вищевказаних „Методичних рекомендаціях”. Деякі з приведених у матеріалах кримінальної справи препаратів (кортексін тощо) не використовуються для лікування хворих на епілепсію. Виходячи із вищенаведеного, схема лікування ОСОБА_46, нібито призначена ОСОБА_16, не відповідає затвердженим МОЗ України 05.04.2012 р. „Методичним рекомендаціям”. У наданій медичній документації не міститься будь-яких даних, які б вказували на розвиток у ОСОБА_46 загрозливих для життя та здоров’я станів внаслідок лікування, що нібито було призначене йому ОСОБА_16; 7.Лікарські препарати, які, згідно з матеріалами кримінальної справи, були призначені ОСОБА_16 пацієнту ОСОБА_46, не відносяться до сильнодіючих токсичних препаратів, але при передозуванні деяких з них (феназепам, конвулекс тощо) у хворих можуть розвинутися клінічні ознаки їх побічних дій; 8.У спеціальній медичній літературі немає даних, що страждання хворих на епілепсію такими захворюваннями, як ангіна, грип, бронхіт чи їх надмірне соціально-психологічне навантаження може бути прямою причиною більш частого виникнення у них епілептичних нападів. (Т.13 а.с.165-244)

Експерт ОСОБА_217, який є завідуючим відділом комісійних судово-медичних експертиз, судово-медичним експертом вищої категорії зі стажем роботи за фахом понад 12 років, повністю підтримав висновок №66/к комісійної судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_46, де був експертом-доповідачем.

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду заволодіння майном ОСОБА_7 шляхом обману та зловживання довірою, повторно, що завдало значної шкоди потерпілій, стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7, яка повідомила, що є матір’ю ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_28 У жовтні 2009 р. син поскаржився на приступи, під час яких втрачав мову та у грудні 2009 р. відбувся перший епілептичний приступ. У жовтні 2009 р. зверталися у Київську обласну клінічну лікарню, де провели МРТ, після якого встановили діагноз: «Можлива гліома лівої вискової частини на фоні нейроінфекції або сильного удару». Оскільки ні інфекції, ні травм у сина не було, а стан погіршувався та у січні 2010 р. стався другий епілептичний приступ, у лютому 2010 р. син пройшов обстеження в обласній лікарні: МРТ, комп’ютерну томограму, енцефалограму, після чого було встановлено діагноз: «Судорожний синдром з парціальними нападами». Після цього звернулися у військовий госпіталь та лікар ОСОБА_198 порекомендував оперативне втручання у червні 2010 р. Оскільки хірургічного втручання у голову дуже боялися, звернулися в Інститут нейрохірургії ім. Ромоданова, де спостерігалися протягом року, проте однозначних рекомендацій щодо лікування не було, окрім протиепілептичних препаратів, які результату не давали. У жовтні 2010 р. чоловік в аеропорту «Бориспіль» зустрівся з ОСОБА_76, який з метою лікування сина порекомендував ОСОБА_16 та дав його телефон. Раніше бачила телепередачу про геніальні здібності лікаря-нейрохірурга ОСОБА_16, бачила указ Президента України ОСОБА_68 про створення Інституту мозку, який стосувався ОСОБА_16, тому підстав не довіряти останньому не було жодних. Про зустріч домовилися на 22.12.2010 р., проте така не відбулася, оскільки ОСОБА_16 постійно протягом дня говорив, що зайнятий в певних державних установах та на операції. Зустріч відбулася у середині квітня 2011 р. в квартирі по АДРЕСА_5, після гри ОСОБА_16 з комп’ютерною програмою «Рибка», оскільки до цього просив його не турбувати. У цій квартирі відбувалися у подальшому й інші зустрічі. Проведення лікування саме у цій квартирі ОСОБА_16 пояснював тим, що Інститут мозку поки що не створений. Після огляду сина та результатів МРТ, зроблених раніше, ОСОБА_16 відкрив енциклопедію, показав аналогічний знімок МРТ, як у сина, та сказав, що немає необхідності в операції, бо у сина не пухлинний процес, а розсіяний склероз, та порадив для уточнення діагнозу пройти додаткові обстеження. Скеровував при цьому у клініку «Біокурс», що у м. Львові, у клініку «Оберіг», Інститут мікрохірургії ока. Після таких обстежень ОСОБА_16 підтвердив раніше поставлений діагноз «Розсіяний склероз».  Результати усіх обстежень особисто передавала ОСОБА_16 З 14.05.2011 р. розпочали курс лікування за рекомендацією ОСОБА_16 та син прийняв дуже багато різних ліків, однак стан здоров’я погіршувався. ОСОБА_16 запевняв, що епілептичні приступи зніме повністю, стверджував, що це зробити дуже легко. При цьому, дози ліків збільшувалися практично до максимально можливих, проте втрати пам’яті та мови були через день. У червні 2011 р. ОСОБА_16 сказав, що необхідно приймати препарати російського та німецького виробництва, яким він довіряє, а оскільки це розсіяний склероз, то вилікувати цю хворобу зовсім неможливо, а якщо не застосовувати ці препарати, то через п’ять років дитина буде прикута до інвалідного крісла. При цьому, ОСОБА_16 дав список препаратів та пропонував свої послуги щодо їх пошуку та придбання, однак чоловік самостійно придбав їх у м. Москва. Один препарат не придбали, оскільки такий знаходився лише у м. Перм та вартість його у кількості, що прописав підсудний, була дуже високою. У зв’язку з цим, ОСОБА_16 сказав, що тоді треба терміново капати «Пентаглобін». В Україні такий препарат не продавався, у РФ та Німеччині його ціна була дуже високою, і ОСОБА_16 переконав придбати у нього такий препарат за ціною 850 доларів США за один флакон. Після цього, зустрічалися з підсудним у одному з кабінетів Міністерства освіти, молоді та спорту України, де передали гроші за препарат «Пентаглобін» у сумі 13800 доларів США, з них 200 доларів США за доставку препарату. Через два тижні підсудний передав у подвір’ї вказаного Міністерства цей препарат. Протягом липня та серпня використовували препарати російського виробництва, а «Пентаглобін» сказав капати восени, коли впаде сонячна активність. В кінці липня 2011 р. зауважила, що від великої кількості медичних препаратів, які прописав ОСОБА_16, у сина значно погіршився стан здоров’я: стали частіше проявлятися приступи та труситися руки і ноги, він став більш збудженим. Прийом крапельниць з «Пентаглобіном» ОСОБА_16 весь час відкладав. У жовтні 2011 р. родичі показали статтю газети «Експрес» про ОСОБА_16, після чого з’явилася пересторога лікуватися у нього. Тоді зателефонувала до ОСОБА_16, повідомила, що звертатимуться до інших лікарів та наполягала повернути кошти, передані за препарат «Пентаглобін», натомість пропонувала повернути йому сам препарат. ОСОБА_16 обіцяв, що поверне кошти, проте зустрічі постійно відкладав та кошти до свого затримання не повернув. У подальшому звернулися для лікування у військовий госпіталь м. Києва, де лікар ОСОБА_199 рекомендував проведення операції та така операція пройшла успішно, стан сина на даний час покращується. Крім цього, ОСОБА_199 характеризував ОСОБА_16 як геніальну людину, але стверджував при цьому, що нейрохірург з нього ніякий. За операцію оплатила в касу госпіталю 35000 грн. Також пояснила, що перестали приймати препарати, призначені ОСОБА_16 лише в середині жовтня 2011 р. Ці препарати були упаковані у картонній коробці, на якій був напис «Для стаціонару». Крім цього, з’ясувала, що розфасування препарату «Пентаглобін» по 250 мл, як надав ОСОБА_16, не здійснюється. Документів від ОСОБА_16 на «Пентаглобін» не вимагала, він такі не надавав, місце походження препарату їй не відоме. Вважає, що ОСОБА_16 поставив завідомо неправдивий діагноз, говорив, щоб готували дуже великі гроші, примусив витратити величезну суму коштів. Діагнози, встановлені лікарями до лікування ОСОБА_16 та після його лікування, збігаються. Діагноз «Розсіяний склероз» ОСОБА_16 поставив з першої хвилини після огляду, без проведення обстежень та будь-яких тестів, та у подальшому його підтвердив. У подальшому іншими лікарями було підтверджено, що результати обстежень жодним чином не вказували на наявність у ОСОБА_47 такого захворювання. Показання, дані у ході досудового розслідування, повністю підтримала. Додатково вказала, що через дії підсудного дуже хвилювалася за здоров’я сина, зокрема, у зв’язку з встановленням неправильного діагнозу, не могла спати, постійно плакала, зверталася до громади м. Борисполя  з метою позичити кошти, що було досить принизливим, вживала значні зусилля, щоб зібрати необхідну суму коштів. Підтримала у повному обсязі цивільний позов.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_47, який повідомив, що його син ОСОБА_48 захворів та в Інституті нейрохірургії, обласній лікарні сказали, що оперативного втручання не потрібно, рекомендували медикаментозне лікування, але приступи у дитини не припинялися. У дитини було діагностовано судорожний синдром, гліома лівої частини. У зв’язку з цим шукали інших лікарів для лікування сина. Одного разу в аеропорту, де на той час працював, зустрів ОСОБА_76, який порадив з метою лікування ОСОБА_16 та дав його номер телефону. Шукали інформацію про нього у мережі Інтернет та бачили тільки схвальні статті, його зустріч з Президентом України ОСОБА_68, тому жодних сумнівів в його кваліфікації не було.  Коли кілька разів телефонували ОСОБА_16, то він говорив, що зайнятий, але у квітні 2011 р. домовилися зустрітися. Вперше зустрілися в його квартирі у м. Києві на вул. Маршала Тимошенко, після цього там зустрічалися ще кілька разів. Призначив обстеження у клініці «Біокурс» у м. Львові, також у клініці у м. Києві. Під час обстежень у дитини також бралися аналізи на сифіліс, СНІД, велику кількість глистів, що вважає незрозумілим та можливо зайвим. Після обстежень ОСОБА_16 сказав, що у сина розсіяний склероз, сказав, що сину залишилося жити біля п’яти років, але він допоможе сину, однак для цього необхідно приймати ліки, яких призначив велику кількість та розписав порядок їх прийому. Ліки російського виробництва придбав сам у м. Москва на суму 80000 російських рублів, а препарат «Пентаглобін» німецького виробництва надав ОСОБА_16 по 850 доларів США за флакон, всього 16 флаконів, говорив при цьому, що ці ліки отримає з РФ. Кошти за цей препарат у сумі 13800 доларів США ОСОБА_16 особисто передала дружина ОСОБА_7 в одному з кабінетів МОН України. Крім цього, сплатили ОСОБА_16 за лікарські прийоми кошти на загальну суму 4000 грн. сумами по 500 грн. та 1000 грн. Отримала препарат «Пентаглобін» дружина також у МОН, жодних документів щодо придбання та доставки ліків ОСОБА_16 не надав. Прийом цього препарату ОСОБА_16 постійно відтягував з невідомих причин. Після початку прийому інших прописаних ОСОБА_16 ліків у сина почастішали приступи, були щодня та навіть бували по два рази на день, стали сильнішими, почала пропадати пам’ять, хоча раніше син успішно навчався у двох ВУЗах, почали труситися руки. ОСОБА_16 говорив, що це така реакція організму, заспокоював, обіцяв, що стан здоров’я покращиться, збільшив кількість ліків, змінював схему прийому, говорив, щоб готували гроші для придбання додаткових ліків, бо це ще тільки початок. Призначений курс лікування показували іншим лікарям, однак всі відповідали, що не можуть дати цьому оцінку, оскільки такими ліками в Україні не користуються. Також медичні документи щодо обстежень сина направили до німецької клініки, яка повідомила, що у сина немає розсіяного склерозу, йому потрібна термінова операція. Також прочитали газетну статтю негативного характеру про ОСОБА_16, звернулися до нього з приводу цього, відмовлялися від його лікування, а він натомість одразу сказав, що препарат «Пентаглобін» забере та поверне кошти, коли саме, не уточняв. Чому саме підсудний вирішив раптово забрати «Пентаглобін», не запропонувавши його розпочати приймати, не знає. Син також говорив, що треба відмовитися від лікування, призначеного ОСОБА_16 У військовому госпіталі сину зробили операцію, він успішно закінчив навчання, покращилась пам’ять, не трусяться руки та ноги, син ще приймає ліки, однак йому заборонені великі навантаження, тривалі переїзди та хвилювання. На даний час їм стало відомо, що «Пентаглобін» у флаконах по 250 мл не випускається. Також пояснив, що діагноз, поставлений ОСОБА_16, взагалі не підтвердився ні лікарями в Україні, ні німецькою клінікою, у сина була пухлина, яку видалили шляхом оперативного втручання. Також лікарі говорили, що велика кількість призначених ОСОБА_16 обстежень були непотрібними. Вважає, що ОСОБА_16 поставив сину неправильний діагноз, лікував непотрібними ліками, які не давали жодного результату, змусив витратити значну суму коштів. Також вказав, що придбаний у ОСОБА_16 препарат «Пентаглобін» переданий слідчим на їх зберігання. Вказав, що дивився на лікування сина ОСОБА_16, як на якийсь експеримент одержимої людини.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_199 про те, що працює головним нейрохірургом Міністерства оборони України, начальником клініки нейрохірургії і неврології Головного клінічного госпіталю МОУ. Вказав, що кілька років тому оперував ОСОБА_48 з приводу доброякісної пухлини, проте з цього приводу зі ОСОБА_16 не зустрічався. Матір пацієнта говорила, що до цього дитину лікував ОСОБА_16 Ствердив, що діагноз ОСОБА_48 – менінгіома, розсіяного склерозу у нього не було. Діагноз щодо менінгіоми вже був поставлений до нього під час КТ та МРТ, а встановити наявність у хворого розсіяного склерозу, маючи результати таких аналізів, неможливо. Про обставини лікування ОСОБА_48 ОСОБА_16 йому нічого не відомо. Також вказав, що зустрічався з ОСОБА_16 під час перезахисту ним докторської дисертації.

На додаткові запитання прокурора свідок ОСОБА_199 розповів про обставини перезахисту ОСОБА_16 докторської дисертації. Зокрема, вважає, що ця процедура була незаконною, що всі присутні розуміли. До свідка зателефонував начальник госпіталю та поставив завдання бути присутнім під час захисту дисертації. Вперше був присутнім під час перезахисту дисертації, що захищена в іншій державі. Перезахист дисертації із закритою темою не передбачений чинним законодавством України, оскільки в Україні не можуть розкриватися таємниці РФ. Вислухали доповідь ОСОБА_16 щодо нового напрямку в науці щодо лікування наркоманів шляхом невеликої малоінвазивної операції, проте методики та результати засекречені, лише було повідомлено ним про ефективність у 80%, що видається нереальним. Розумів, що необхідно було бути присутнім та забезпечувати позитивний результат. Зазвичай під час захисту докторської дисертації претендент доповідає протягом приблизно 15 хвилин, потім йому ставляться запитання, після цього висловлюють думку троє докторів наук – члени вченої ради, тобто опоненти, які перед цим вивчають роботу, яка також надсилається різним навчальним закладам, є у вільному доступі у бібліотеці. У даному випадку відбувалось по-іншому: він та його колеги не мали можливості ознайомитися ні з авторефератом, ні з роботою, оскільки такої ніде не було, бо вона була засекречена, слухали лише доповідь, обсяг якої 12 аркушів, яку до перезахисту нікому не роздавали, опонентів не було. Перезахист пройшов успішно через певний тиск, обстановка була така, що необхідно було проголосувати позитивно. З науковими працями ОСОБА_16, його викладачів, осіб, що  з ним навчалися не знайомий. Під час перезахисту запитав про наукового консультанта ОСОБА_16, який назвав академіка Академії медичних наук РФ ОСОБА_200, особу, відому на весь світ. Відбулося таємне голосування, після чого було повідомлено, що у ОСОБА_16 позитивний результат. Перезахист однозначно був незаконним, оскільки жоден із присутніх не знав, про що мова, оскільки робота була закритою. Захист закритих тем проводиться за участі осіб, що мають відповідний           допуск для можливості ознайомлення з роботою, проте із закритим перезахистом зустрівся вперше, допуску до закритих захистів докторських дисертацій не має. Таким чином, вважає, що так як перезахистив докторську дисертацію ОСОБА_16, зможе перезахистити будь-яка особа. Під час перезахисту свої думки щодо незаконності такого не висловлював. Жодних документів про освіту ОСОБА_16 не бачив.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_49 про те, що з травня 2010 р. по лютий 2013 р. очолював Департамент управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Очолював комісію щодо з’ясування інформації відносно ОСОБА_16 за численними зверненнями різних осіб. Познайомився з ОСОБА_16 приблизно восени 2010 р., коли останній мав намір провести науковий експеримент під час гри у шахи. Було відомо, що ОСОБА_16 працює у Львівському університеті та займається вивченням можливості запам’ятовування великого обсягу інформації. Міністр ОСОБА_41 дав доручення перевірити осіб, які займалися організацією такого експерименту. Розмовляв про ОСОБА_16 з різними медиками, які позитивно про нього відгукувалися. Також було надіслано лист керівництву Федерації шахів України для можливого сприяння та скерування своїх представників. Перед грою ОСОБА_16 ретельно перевірили та він двічі виграв гру в шахи. Міністерством отримана відповідь від 24.11.2009 р. від управління кадрового забезпечення Секретаріату КМУ про отримання вищої освіти ОСОБА_16, а його дисертація є секретною та особливо важливою. ОСОБА_16 звернувся до ВАК для нострифікації диплому професора, після чого була сформована спеціалізована вчена рада на базі Української військової академії. В кінці 2011 р. була створена комісія, яку свідок очолив, для перевірки факту отримання вищої освіти, наукового ступеня та вченого звання ОСОБА_16 Спілкувався з членами спеціалізованої вченої ради, які повідомили, що перезахист проводився у тому числі за участі представників служби безпеки обох держав та тривав протягом трьох годин, під час чого ОСОБА_16 відповідав на поставлені питання. Відповіді на письмові запити до компетентних установ РФ з невідомих причин не надійшли, хоча усно по телефону наявність диплому підтверджували. Документи, в яких підтверджувався факт отримання освіти, були з невідомих причин знищені. Була отримана одна відповідь, у якій повідомлялося, що немає можливості перевірити інформацію через реорганізацію ВАК РФ. У подальшому запити від МОНМС для перевірки такої інформації не скеровувалися. До ВАК України в свою чергу надійшли відповіді про наявність у ОСОБА_16 вищої освіти. Директор Козятинського училища повідомив та підтвердив документально, що це училище ОСОБА_16 не закінчував. У Бердичівській школі-інтернаті, Червоноградському училищі з отриманої усної інформації іншого департаменту МОНМС встановлено, що ОСОБА_16 там не навчався.  Двічі залишав ОСОБА_16 у своєму кабінеті для спілкування з іншими людьми під контролем свого секретаря. На запитання про те, чому про ці обставини не повідомляв під час допиту у ході досудового розслідування, пояснив, що з власної ініціативи вирішив в суді про це розповісти. Пов’язує публікації газети „Експрес” з перевіркою, що проводилася МОНМС щодо законності власності газети на приміщення, що раніше належало дитячому садочку. З особами, що у РФ вчилися з ОСОБА_16, або його навчали, не зустрічався. Звільнився з МОНМС у лютому 2013 р. та на той час комісія щодо перевірки факту отримання ОСОБА_16 освіти не закінчила свою роботу.

Даними заяви потерпілої ОСОБА_7 від 15.11.2011 р. на ім’я начальника Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області з додатками, у якій остання викладає обставини щодо лікування свого сина ОСОБА_48 ОСОБА_16 та заволодіння останнім шляхом шахрайства її коштами (Т.14 а.с.5)

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 04.07.2012 р. та фототаблицею до такого, проведеного за участі потерпілої ОСОБА_7, у ході якого остання показала та повторно розповіла про обставини передачі нею ОСОБА_16 в липні 2010 р. в одному з кабінетів адміністративної будівлі МОН України, що на пр. Перемоги, 10 у м. Києві з табличкою з написом „ОСОБА_49″ грошових коштів, чим підтверджуються дані нею у судовому засіданні показання (Т.14 а.с.64-70)

Даними протоколу виїмки від 11.05.2012 р., відповідно до якого у свідка ОСОБА_48 вилучено медичну документацію щодо його лікування з приводу гліоми лівої скроневої долі, зокрема: 1.протокол обстеження сонних артерій (амб. карта пацієнта №305 від 25.03.2011 р. на ОСОБА_48 (мед. центр „Біокурс”) на 1 арк.; 2.результати досліджень (загальний аналіз з крові ОСОБА_48 на 2 арк.; результати досліджень (загально клінічні аналізи) амб. карта №305 на ОСОБА_48 (мед. центр „Біокурс”) на 3 арк.; 4.тести від 25.03.2011 р. на 3 арк.; 5.акт про надані медичні послуги ОСОБА_48 на 2 арк.; 6.дані функціонального дослідження ОСОБА_48 (амб. карта 25823) на 6 арк.; 7.історія хвороби 21525 ОСОБА_48; 8.довідка 21525 від 28.09.2010р. на ОСОБА_48 на 1 арк.; 9.амбулаторна карта ОСОБА_48 №071164; 10.диск DVD-R синього кольору з написом МРТ ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_28; 11.CD-R диск диск з написом ОСОБА_48, 25.03.2011 р. – УЗД; 12.DVD-диск клініки „Оберіг” на ОСОБА_48;13. рекомендовані медичні препарати на 1 арк. (Т.14 а.с.79-80)

Даними протоколу виїмки від 14.05.2012 р., відповідно до якого з архіву Київської обласної лікарні, що на вул. Богоутівській, 1 у м. Київ, вилучено історію хвороби ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_28, №200545 (Т.14 а.с.84-85)

Даними протоколу виїмки від 15.05.2012 р., відповідно до якого з Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру „Головний військовий клінічний госпіталь”, що на вул. Госпітальна, 18 у м. Київ, вилучено історію хвороби ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_28, №6816 (Т.14 а.с.88-89)

Даними протоколу виїмки від 16.05.2012 р., відповідно до якого з Київської обласної МСЕК №2, що у приміщенні Київської обласної лікарні на вул. Богоутівській, 1 у м. Київ, вилучено медичну документацію ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_28, на підставі якої останньому 17.04.2012 р. встановлено ІІ групу інвалідності, а саме, медичну справу (акт №838 від 17.04.2012 р.) на 39 арк. (Т.14 а.с.92-93)

Даними протоколу виїмки від 09.10.2012 р., відповідно до якого у ОСОБА_47 вилучено 16 флаконів, ємністю по 250 мл кожен, в яких знаходиться прозора рідина, на кожному флаконі етикетка з назвою „Пентаглобін”. (Т.14 а.с.96-85)

Даними протоколу огляду від 10.10.2012 р., відповідно до якого у приміщенні ГСУ МВС України оглянуто 16 скляних флаконів, ємністю по 250 мл кожен з написами „Пентаглобін”, які визнані речовим доказом у справі та також оглянуті у судовому засіданні. (Т.14 а.с.98)

Даними довідкових матеріалів щодо препарату „Пентаглобін”. (Т.30 а.с.11-17)

Даними висновку №67/к комісійної судово-медичної експертизи (закінчена 27.08.2012 р.) відносно ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_28 за матеріалами кримінальної справи, проведеної експертами Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, відповідно до якого експерти дійшли до наступного висновку: 1.3.При вивченні наданої медичної документації на ім’я ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_28, встановлено, що у нього мало місце захворювання на менінгіому (доброякісну пухлину) лівої скроневої долі головного мозку, яка клінічно проявлялася симптоматичною епілепсією (тобто спричиняла виникнення у пацієнта епілептичних нападів). Зазначений діагноз знайшов своє об’єктивне підтвердження проведеними хворому лабораторними та інтрументальними дослідженнями та виконаним 14.02.2012 р. оперативним втручанням з приводу видалення цієї пухлини. Діагноз – розсіяний склероз, нібито встановлений ОСОБА_48 ОСОБА_16 (про що будь-яких записів у медичній документації не виявлено, про встановлення вказаного діагнозу та лікування хворого з його приводу відомо тільки з наданих матеріалів кримінальної справи – протоколу допиту ОСОБА_7, та з обставин справи, викладених у постанові про призначення цієї експертизи) не підтверджений результатами проведених хворому обстежень та виконаного оперативного втручання з приводу видалення пухлини головного мозку, а також описом клінічної та параклінічної симптоматики у медичній документації на ім’я ОСОБА_48, яка не є характерною при наявності такої патології, як розсіяний склероз; 2,5.ОСОБА_48 згідно із даними медичної документації був проведений весь комплекс лабораторних та інструментальних обстежень (в першу чергу електроенцефалографія та магнітно-резонансна томографія головного мозку), який був необхідний для встановлення йому правильного діагнозу захворювання, на яке він страждав (менінгіома лівої скроневої долі головного мозку). З приводу вказаного захворювання пацієнту було проведене правильне та науково-обґрунтоване лікування у вигляді оперативного втручання з метою видалення пухлини головного мозку. До проведення вказаного оперативного втручання хворому з метою попередження епілептичних нападів були призначені антиепілептичні ліки, що відповідає стандартам лікування. Прийом нібито призначених ОСОБА_16 (відповідно до показів свідка ОСОБА_7) таких препаратів, як Магне В6, вітамінів, нейропротекторних препаратів навряд чи були доцільним, рекомендація прийому димефосфону, протипоказанням до якого є епілепсія, була помилковою. Що стосується препарату імуноглобулінів для внутрішньовенного введення – пентаглобіну, то ця група лікарських засобів не має показань до лікування епілепсії, пухлин і не є доказово обґрунтованою для лікування розсіяного склерозу; 4,6,7.Як вже було вказано вище, діагноз „розсіяний склероз”, нібито встановлений ОСОБА_16 ОСОБА_48, не підтверджений результатами проведених хворому обстежень та виконаного оперативного втручання з приводу видалення пухлини головного мозку, а також описом наявної у хворого клінічної та пара клінічної симптоматики, описаної у медичній документації. У наданій медичній документації не зафіксовано виникнення у ОСОБА_48 загрозливих для життя станів, у тому числі внаслідок негативної дії лікарських засобів, що він приймав. ОСОБА_48 було виконане радикальне лікування наявної у нього патології – доброякісної пухлини головного мозку, спрогнозувати перебіг цього захворювання за умови непроведення пацієнту оперативного втручання та його подальше лікування консервативними методами (у тому числі тими, які хворому, можливо, були призначені ОСОБА_16) – на даному етапі розвитку медичної науки не представляється можливим, так як неможливо заздалегідь спрогнозувати динаміку розвитку доброякісного пухлинного процесу. Групи лікарських препаратів, які відповідно до матеріалів справи, були призначені ОСОБА_16 ОСОБА_48, не відносяться до сильнодіючих токсичних препаратів та у дозах, що зазначені у наданому „Графіку прийому ліків ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_28, призначених ОСОБА_16″ за підписом ОСОБА_7″, не могли спричинити токсичний ефект в організмі хворого. У зв’язку з авищевказаним, комісія експертів не може об’єктивно стверджувати, що помилка, допущена ОСОБА_16 при встановленні ОСОБА_48 діагнозу розсіяного склерозу, та, відповідно призначене з цього приводу лікування (про що відомо тільки з матеріалів справи) призвела до розвитку у пацієнта загрозливих для життя станів або негативним чином вплинули на стан його здоров’я; 8.У наданій медичній документації відсутні записи про погіршення стану здоров’я ОСОБА_48 внаслідок прийому призначених йому лікарських засобів. Комісії експертів не виявила об’єктивних даних, які б підтверджували факт погіршення стану здоров’я хворого під впливом лікування, призначеного йому ОСОБА_16, на що вказує ОСОБА_7 у протколі свого допиту. За наявності у хворого пухлини головного мозку із клінічними проявами у вигляді симптоматичної епілепсії, такі чинники як фізичне чи емоційне навантаження, підвищення температури тіла можуть провокувати виникнення епілептичних нападів; 9.Схема лікування, призначена (згідно із матеріалами кримінальної справи) ОСОБА_16 ОСОБА_48, не відповідає схемам лікування, які призначаються хворим на розсіяний склероз, тобто є науково необґрунтованою. (Т.14 а.с.110-134)

Експерт ОСОБА_217, який є завідуючим відділом комісійних судово-медичних експертиз, судово-медичним експертом вищої категорії зі стажем роботи за фахом понад 12 років, повністю підтримав висновок №67/к комісійної судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_48, де був експертом-доповідачем. Вказав, що діагноз у ОСОБА_48 „розсіяний склероз” не підтвердився, схема призначеного ОСОБА_16 лікування від розсіяного склерозу не відповідає схемам такого лікування і є науково- необґрунтованою.

Експерт ОСОБА_218, що є лікарем-нейрохіругом вищої категорії, доктором медичних наук, завідуючим відділення нейротравми ДУ „Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України”, зі стажем роботи за фахом понад 25 років, повністю підтримав висновок №67/к комісійної судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_48 Вважає такий достовірним.

Згідно довідки Національного банку України від 28.08.2012 р. №19-013/8598, офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України в липні 2011 року , становив (в середньому за місяць): 797,12 гривень за 100 доларів США. (Т.14 а.с.141)

Винуватість підсудного ОСОБА_16 по епізоду використання завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти стверджується наступними доказами:

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_50, який повідомив, що працює директором Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України та ОСОБА_16 працював в Інституті протягом червня-жовтня 2011 р. Знав його як професора Львівського університету, який працював разом з іншими вченими у напрямку розробки концепції запам’ятовування великих обсягів інформації. З метою впровадження такого напрямку в ІІТЗО, ОСОБА_16 був прийнятий на роботу на посаду старшого наукового співробітника для створення відповідної лабораторії. ОСОБА_16 повинен був у письмовому вигляді підготувати концепцію створення та діяльності вказаної лабораторії. У процесі роботи кілька разів з ним спілкувалися на цю тему, останній висловлював слушні пропозиції, контактував із кількома ректорами ВУЗів, на базі яких могла бути створена лабораторія. З 01.08.2011 р. був переведений на посаду завідувача сектору біологічної та медичної освіти відділу природничо-математичної освіти Інституту. За час його роботи у ІІТЗО ним були зроблені певні напрацювання. Проте, через деякий час начальник відділу кадрів доповів, що ОСОБА_16 не подав оригіналу трудової книжки, оскільки влаштовувався в Інститут на основне місце праці. Почали вимагати оригінал трудової книжки, проте він не надав, потім почав уникати розмов з ним, начальником відділу кадрів, після цього були складені доповідні начальника відділу, в якому працював ОСОБА_16, та було прийняте рішення припинити табелювання ОСОБА_16 У подальшому скеровували попередження ОСОБА_16 про наслідки неявки на роботу, та 20.10.2011 р. наказом по Інституту ОСОБА_16 був звільнений за прогули на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Інших, крім вищевказаного, завдання, перед ОСОБА_16 не ставилося. Вважає, що ОСОБА_16 не мав достатньо часу для виконання поставленого перед ним завдання, розпочав створення концепції, проте з невідомих причин не надав оригіналу трудової книжки та припинив з’являтися на роботу. З науковими роботами ОСОБА_16 не знайомий, крім його роботи з науковцями Львівського університету щодо методики швидкісного запам’ятовування великих обсягів інформації. Бачив оригінали документів, які ОСОБА_16 подавав при влаштуванні на роботу, зокрема: дублікат від 2005 р. диплому Російського державного медичного університету про закінчення у 1991 р. навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті ім. Пирогова, диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки та присвоєння кваліфікації практичного психолога, атестат професора та диплом доктора, видані в Україні. Усі ці документи в сукупності мали значення для прийняття його на роботу, особливо диплом, у даному випадку дублікат, про вищу освіту.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_201, відповідно до яких працює заступником директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти та у зв’язку з розробкою концепції для викладачів оптимізації процесу засвоєння інформації, ознайомившись з послужним списком ОСОБА_16, було вирішено прийняти останнього на роботу. 15.06.2011 р. був прийнятий на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти, у подальшому з 01.08.2011 р. був переведений на посаду завідувача сектору біологічної та медичної освіти відділу природничо-математичної освіти відділення науково-методичного забезпечення вищої освіти. ОСОБА_16 мав робоче місце, працював у бібліотеках, ознайомився з роботою міністерства, департаментів середньої, вищої, професійно-технічної освіти, доповідав про зроблену роботу. Однак, остаточний матеріал своєї роботи чи будь-які напрацювання в обумовлений термін, а саме до кінця вересня 2011 р., не надав, перестав виходити на роботу та в кінцевому результатів був звільнений з роботи у зв’язку з прогулами після кількох доповідних записок та складених актів про відсутність на робочому місці. Підтвердив, що серед пред’явлених ОСОБА_16 документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім’я, копії яких долучені до особової справи: дублікат від 2005 р. диплому Російського державного медичного університету про закінчення у 1991 р. навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті ім. Пирогова, диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки та присвоєння кваліфікації практичного психолога, атестат професора та диплом доктора, видані в Україні. Вказав, що враховуючи також те, що ОСОБА_16 прийшов до Інституту з Секретаріату Кабінету Міністрів України, будь-яких підозр щодо його документів про освіту не виникало. Наукових робіт ОСОБА_16 не бачив, лише з особової справи дізнався, що останній має 96 наукових праць під грифом „таємно”.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_202, який повідомив, що працює на посаді головного бухгалтера Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, де з 15.06.2011 р. працював ОСОБА_16 на посаді старшого наукового співробітника, а згодом завідуючого сектором. ОСОБА_16 отримав заробітну плату на загальну суму 15775,39 грн., яка нараховувалася відповідно до наказу про зарахування на роботу та табелю виходу на роботу. Був звільнений 20.10.2011 р. за прогули.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_203 про те, що працює на посаді начальника відділу природничо-математичної освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти та в період червня-жовтня 2011 р. в Інституті працював ОСОБА_16, у тому числі в очолюваному ним відділі. Заперечував проти створення лабораторії щодо методики, яку повинен був впровадити ОСОБА_16 На роботі ОСОБА_16 жодного разу не бачив, будь-яких завдань перед ОСОБА_16 не ставив, обов’язку контролювати ОСОБА_16 не мав. Результати роботи ОСОБА_16 йому не відомі, проте впевнений, що роботу очолюваного ним відділу той виконувати б не зміг. Написав доповідну про припинення нарахування заробітної плати ОСОБА_16 через його неявки на роботу.

Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_51, яка повідомила, що працювала на посаді начальника відділу кадрів Інституту інноваційних технологій і змісту освіти з листопада 2008 р. до вересня 2012 р. В її посадові обов’язки входило прийом, звільнення, переведення працівників, обчислення стажу, видача відповідних довідок та інше. Здійснювала прийом документів ОСОБА_16, зокрема його заяву та інші документи. Останній повинен був подати оригінали та копії документів, та вказала, що поданих ним документів, яких було дуже багато, було достатньо для прийняття його на роботу. Була сформована особова справа ОСОБА_16. Підтвердила, що серед пред’явлених ОСОБА_16 особисто оригіналів документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім’я, копії яких долучені до особової справи: дублікат від 2005 р. диплому Російського державного медичного університету про закінчення у 1991 р. навчання у 2-му Московському ордена Леніна Державному медичному інституті ім. Пирогова з відомостями про здобуття вищої освіти за спеціальністю „Лікарська справа”, диплом про перепідготовку Санкт-Петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки та присвоєння кваліфікації практичного психолога, атестат професора та диплом доктора, видані в Україні. Оглядала такі документи особисто. Здивувалася, що особовий листок, який був поданий набагато пізніше, був написаний ним не особисто, підпис не схожий, були розходження у даті народження у його паспорті та особовому листку. Доповідала про це директору Інституту. ОСОБА_16 відмовлявся надати оригінал трудової книжки, обурювався, що ставиться така вимога, конфліктував з цього приводу. Вважає, що науковці так себе поводити не можуть. ОСОБА_16 працював з червня 2011 р. по жовтень 2011 р. на посадах старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти бізнесу і права відділення змісту вищої освіти та завідувача сектору біологічної та медичної освіти відділу природничо-математичної освіти відділення науково-методичного забезпечення вищої освіти та був звільнений за прогули.

Даними протоколу виїмки від 29.08.2012 р. (Т.6 а.с.12-13) та документами, вилученими відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів Інституту інноваційних технологій і змісту освіти ОСОБА_51, серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_16, оголошені та досліджені у судовому засіданні:

–          заява ОСОБА_16 від 14.06.2011 р. на ім’я директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти про прийняття на роботу на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти з 15.06.2011 р. (Т.6 а.с.14);

–          копія наказу директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти №281-к від 15.06.2011 р. про прийняття ОСОБА_16 на роботу на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти з 15.06.2011 р. (Т.6 а.с.15);

–          особовий листок по обліку кадрів ОСОБА_16 з фотокарткою останнього, заповнений у вересні 2010 р., з такими серед іншого відомостями: дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 р., в графі „Освіта” – вища медична; в графах щодо навчальних закладів: Російський медичний державний університет (1985-1991), спеціальність – лікувальна справа, диплом НОМЕР_1 (дублікат); Санкт-Петербурзький державний університет (1992-1993), практична псилогія, НОМЕР_4; Російський державний медичний університет (1995-1996), лікар-психіатр-нарколог, Міністерство освіти і науки України, 2010 р. – професор, протокол №2/02-П, НОМЕР_10; Вища атестаційна комісія України, 2010 р., доктор наук НОМЕР_9; має 120 публікацій у галузі медицини, 12 монографій; родинний стан – неодружений (Т.6 а.с.16-17);

–          автобіографія ОСОБА_16 від 23.10.2010 р., відповідно до якої серед іншого зазначено, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у м. Житомир в родині службовців, які загинули у ДТП у 1978 р., зазначено навчальні заклади, які закінчив (Т.6 а.с.18);

–          копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я і соціального розвитку”, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_16 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа” (Т.6 а.с.19);

–          копія диплому про перепідготовку серії НОМЕР_4 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_16 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив Санкт-Петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров’я”, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т.6 а.с.21);

–          копія атестата професора серії НОМЕР_10 від 17.06.2010 р. з відомостями про те, що рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 17.06.2010 р. присвоєно вчене звання професора кафедри нейрохірургії (Т.6 а.с.22);

–          копія диплому доктора наук серії НОМЕР_9, виданого ОСОБА_16 14.04.2010 р., відповідно до якого рішенням спеціалізованої вченої ради Вищої атестаційної комісії України присуджено науковий ступінь доктора медичних наук зі спеціальності „Нейрохірургія” (Т.6 а.с.23);

–          копія паспорта громадянина України ОСОБА_16, виданого 24.04.2008 р. (т.6 а.с.27-28);

–          копія трудової книжки ОСОБА_16 серії НОМЕР_24, із зазначенням освіти вищої медичної, професія – лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу до 09.12.2009 р. (Т.6 а.с.30-41);

–          заява ОСОБА_16 від 29.07.2011 р. на ім’я директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти про переведення на посаду завідувача сектором біологічної та медичної освіти відділу природничо-математичної освіти відділення науково-методичного забезпечення вищої освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти з 01.08.2011 р. (Т.6 а.с.42);

–          наказ №648-к від 20.10.2011 р. про звільнення ОСОБА_16 за прогули без поважних причин (Т.6 а.с.44).

Даними протоколу огляду речей від 22.10.2012 р., відповідно до якого оглянуто матеріали вищевказаної особової справи ОСОБА_16 (Т.6 а.с.45-47).

Відповідно до акту повторної стаціонарної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №243 від 09.07.2012 р., проведеної експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_16 у момент скоєння інкримінованих йому дій в стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не перебував і за своїм психічним станом тоді він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у ОСОБА_16 у минулому мали місце ознаки психічних і поведінкових порушень у вигляді органічного розладу особистості істеро-збудливого типу та продовжують лишатись наявними в нього в даний час, разом з проявами симулятивної поведінки, що тепер теж не позбавляє можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; ОСОБА_16 за своїм психічним станом не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру; ОСОБА_16 виявляє диспропорційний, в межах норми, рівень протікання когнітивних процесів (уваги, пам’яті, мислення), нормативний інтелектуальний рівень, в особистісній сфері – значно виражені риси істероїдного кола, переважання демонстративної мотивації поведінки; ОСОБА_16 виявляє такі індивідуально-психологічні особливості, як виражена демонстративність, маніпулятивність у комунікаціях, прагнення справляти враження значущої особистості, егоцентризм, бажання бути в центрі уваги, самостверджуватися через значуще оточення, підкреслення своєї вродженої геніальності, легкість демонстративного фантазування, що поєднується з рисами нестійкого кола (емоційні коливання, певна імпульсивність реагування в проблемних ситуаціях, поверхневість сприйняття та ставлення). Демонстративні риси особистості, маніпулятивні форми поведінки, сприяють створенню потрібного враження, пристосуванню до різноманітних життєвих ситуацій через психологічний (комунікативний) вплив на оточуючих; ОСОБА_16 виявляє диспропорційний рівень освіченості (ознаки певної педагогічної занедбаності шкільного періоду), присутність стійкого інтересу та, відповідно, широких теоретичних знань щодо окремих галузей соціальної діяльності (в т.ч. психології); виявлені у ОСОБА_16 індивідуально-психологічні особливості не виключають можливості вчиняти цілеспрямовану, поетапну, соціально-складну поведінку. Притаманні особистості ОСОБА_16 легкість фантазування, маніпулятивні форми поведінки сприяють успішному включенню в роль, створенню потрібного враження на оточуючих, пристосуванню до різноманітних соціальних ситуацій; за своїми психологічними особливостями ОСОБА_16 здатний розуміти зміст своїх дій, усвідомлювати їх перспективи, орієнтуватися в соціальних ситуаціях, змінювати форми поведінки в залежності від вимог соціуму, пристосовуватися та використовувати соціальне оточення задля досягнення своїх цілей. ОСОБА_16 не виявляє ознак підвищеної агресивності, підкореності, підвищеної зовнішньої навіюваності, здатний активно дотримуватися власних інтересів та відстоювати вибрану позицію. Емоційна нестійкість, певна імпульсивність поведінки не знижують здатності контролювати та регулювати свою поведінку в різноманітних життєвих ситуаціях. (Т.24 а.с.154-170).

Відтак, оцінюючи зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що такі є належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність є достатньою для висновку про винуватість  підсудного  у вчиненні інкримінованих злочинів.

Дії підсудного ОСОБА_16 кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 119 КК України, оскільки ним вчинено вбивства через необережність, за ст. 138 КК України, оcкільки ним вчинено заняття незаконною лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, без належної медичної освіти, що спричинило тяжкі наслідки для хворих. Його ж дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 190 КК України, оскільки ним вчинено шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілим, повторно та вчинене у великих розмірах. Крім цього, його дії правильно кваліфіковано за ч.4 ст. 358 КК України, оскільки ним вчинено використання завідомо підроблених документів.

Обвинувачення ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України в сукупності зі ст. 138 КК України змінено прокурором на ч.1 ст. 119 КК України в сукупності зіст. 138 КК України. Обвинувачення за ч.1 ст. 121 КК України, а також за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 190 КК України за епізодами шахрайства, що полягало в отриманні матеріальної винагороди при працевлаштуванні з використанням завідомо підроблених документів прокурором виключене із загального обсягу обвинувачення (Т.34 а.с.102-146).

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі.

Разом з тим, суд погоджується з позицію прокурора щодо того, що сукупність злочинів, передбачених ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 121 КК України та ст. 138 КК України є неможливою, оскільки суб’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.138 КК України, визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю, а суб’єктивна сторона злочинів, передбачених ч.1 ст. 121, 2 ст.121 КК України, характеризується умисною формою вини.

Дії ОСОБА_16 щодо проведення оглядів хворих, встановленні діагнозу, призначенні до вживання ліків та проведенні хірургічних втручань хворим ОСОБА_22, малолітній ОСОБА_26 та ОСОБА_63, що потягнули заподіяння цим особам тяжких наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, є частиною об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченогост.138 КК України, повністю охоплюються складом цього злочину, і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК України не потребують.

Щодо дій ОСОБА_16 по заняттю незаконною лікувальною діяльністю, в результаті якої спричинені тяжкі наслідки у вигляді смерті для хворих  ОСОБА_27 та малолітнього ОСОБА_37, то такі дії слід кваліфікувати як сукупність двох злочинів, оскільки дії ОСОБА_16 щодо заподіяння хворим тілесних ушкоджень, що спричинили їхню смерть в результаті злочинної самовпевненості, передбачаються ч.1 ст.119 КК України, а його незаконна лікувальна діяльність при цьому охоплюється диспозицією ст.138 КК України, однак наслідки діяння самою лише ст. 138 КК Українине охоплюються, що підтверджується також і  аналізом санкцій вищевказаних статей КК України. Діяння ОСОБА_16 в цих двох випадках утворюють ідеальну сукупність злочинів, передбачених  ст.138 та ч.1 ст.119 КК України, оскільки ОСОБА_16, займаючись незаконною лікувальною діяльністю у вигляді проведення хірургічних втручань, пов’язаних з проникненням в черепну порожнину хворих, одночасно вчиняв дії, спрямовані на порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_37, а отже передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх діянь, але легковажно розраховував на їх відвернення. Суб’єктивне ставлення ОСОБА_16 до суспільно-небезпечених наслідків у вигляді смерті ОСОБА_27 та ОСОБА_37 характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості.

Крім цього, дослідженими доказами встановлено, що ОСОБА_16, використавши завідомо підроблені документи та таким чином вчинивши злочин, передбачений ч.4 ст. 358 КК України, був працевлаштований та фактично виконував свої трудові обов’язки з отриманням за свою працю відповідної матеріальної винагороди. Тому, незважаючи на якість, повноту та своєчасність виконання ОСОБА_16 покладених на нього трудових обов’язків, його відповідальність у цих випадках за ст.190 КК України виключається, оскільки безоплатного одержання ним чужого майна не встановлено.

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_16 щодо невизнання ним своєї винуватості у вчиненому, оскільки такі суперечать зібраним та дослідженим у судовому засіданні доказам.

Факт відсутності у ОСОБА_16 вищої медичної освіти, наукового ступеню, вченого звання, що мало безпосереднє значення при вчиненні всіх інкримінованих йому злочинів, підтверджується зібраними у справі доказами, що розкривають інформацію про місце народження підсудного, його дитячі та юнацькі роки, навчання у середніх та середньо-спеціальних навчальних закладах, жодним чином не пов’язаних з медициною.

Так, судом не здобуто жодного доказу, що б спростовував докази сторони обвинувачення про походження ОСОБА_16 з м. Житомира, відмову від нього матері та передачу до дитячих виховних закладів. Місце народження підтверджується поряд з іншими дослідженим доказами, також і паспортом громадянина України ОСОБА_16, в якому вказане місце народження – м. Житомир, що останній не зміг пояснити, лише зазначав, що його анкетні дані змінилися через зміну за заявою родичів його прізвища та по батькові у дитячому віці, проживаючи в с. Туг Гадруцького району Нагірно-Карабахської АРСР, проте жодного підтверджуючого цьому документа суду не надав, а лише неодноразово висловлював голослівні заяви щодо заперечення факту народження в м. Житомир та щодо наявності у нього певних доказів цього. Крім того, підсудний суду не пояснив, яким чином змінив по батькові, якщо ці відомості зазначаються виключно при народженні та не залежать від особи, а лише у виняткових випадках можуть бути записані зі слів матері, однак також лише при народженні. Зміна по батькові дитини можлива у разі зміни імені батьком, проте відповідно до показань підсудного на момент зміни його прізвища та по батькові його батьки загинули.

Твердження підсудного про існування іншої особи на ім’я ОСОБА_16, який міг навчатися в середніх та середньо-спеціальних начальних закладах, що стороною обвинувачення встановлено саме відносно підсудного, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні серед іншого з огляду на те, що у ході досудового слідства проведено ряд експертиз, зокрема портретна, що однозначно встановила зображення однієї і тієї ж особи, а саме, підсудного ОСОБА_16, на фотографіях в різні періоди його життя. Твердження останнього про викрадення таких фотографій з його особистого архіву спростовується матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких зразки для експертного дослідження отримані безпосередньо під час досудового слідства. Крім цього, судово-технічною експертизою документів встановлено виправлення в книзі реєстрації вихованців Бердичівської допоміжної школи-інтернату, а саме, зміни навпроти прізвища ОСОБА_16 первинного запису шляхом дописки та на місці розташування рукописного напису „ІНФОРМАЦІЯ_10″ встановлено першопочатковий рукописний напис наступного змісту – „ІНФОРМАЦІЯ_1″, що відповідає справжній даті народження підсудного ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_98, який протягом 1980 – 2011 рр. працював директором Бердичівської спеціальної шкоди-інтернату для дітей сиріт, пригадав, що у школі навчався учень на ім’я ОСОБА_16, проте такого востаннє бачив приблизно у 1987 році. Крім цього, вказав, що у зв’язку з тим, що минуло біля 30 років з часу навчання учня ОСОБА_16 у школі-інтернаті, впізнати у ОСОБА_16, який приїжджав у школу-інтернат біля трьох років тому та представився професором, колишнього учня не може. Крім цього, пояснив, що займався господарською діяльністю школи-інтернату, не викладав навчальних дисциплін, а тому безпосередньо з учнями контакту не мав. Таким чином, жодних конкретних показань щодо особи ОСОБА_16 цей свідок суду не надав.

Твердження ОСОБА_16 про навчання екстерном в Червоноградському СПТУ №62 (на даний час – ВПУ №11), можливість одночасного навчання також і на стаціонарі навчального закладу в РФ, спростовані свідками – працівниками училища, які працювали за часів навчання підсудного, а також свідками – його однокурсниками, які впізнали ОСОБА_16 та дали показання щодо відвідування ним занять.

Правдивість розписок, написаних свідками – вихователями, вчителями ОСОБА_16 з Бердичівської спеціальної школі-інтернату, вказані особи в судовому засіданні категорично заперечили, пояснили написання таких виключно бажанням допомогти колишньому вихованцю школи-інтернату. Допитані вчителі, впізнавши в підсудному колишнього вихованця, пригадали в судовому засіданні ряд дрібних деталей його дитинства, навчання, значну цікавість до медицини, що додатково свідчить про впізнання ними в підсудному ОСОБА_16 саме колишнього учня школи-інтернату. Крім цього, судом не встановлено наявності підстав у таких свідків обмовляти підсудного ОСОБА_16, а навпаки такі мають до нього виключно приязне відношення, схоже з батьківським.

Із досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_16 з часу свого народження неодноразово змінював місце проживання, виховання та навчання та перебував у зв’язку з цим в Коростишеві, Житомирі, Денишах, Потієві, Кмитові, Бердичеві (Гришківцях), Козятині, Червонограді. Про це свідчать численні документи із навчальних закладів, військового комісаріату, бюро ЗАГС, вилучені фотокартки того часу.

Достовірність записів про хвороби ОСОБА_16 в дитячому віці, зокрема, наявність у нього певних понівечень тіла та захворювань, встановити неможливо та такі не можуть спростувати встановлених даних щодо виховання та навчання підсудного ОСОБА_16, що підтверджені великим обсягом доказів, які мають різнобічне походження.

Позиція ОСОБА_16 про те, що він не несе відповідальності за видані в РФ документи щодо освіти, оскільки не має відношення до бланків таких, проставлення печаток та підписів, а підпис ректора ОСОБА_52 вважає достовірним, на переконання суду, спрямована виключно на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене, оскільки, оригіналів документів про освіту підсудний ні органу досудового розслідування, ні суду не надав, та зібраними та дослідженими у справі доказами, серед яких матеріали виконання доручення про міжнародну правову допомогу у кримінальній справі, однозначно встановлено те, що підсудний ОСОБА_16 не навчався в закладах РФ, окрім Санкт-Петербурзького державного університету, та відповідно не отримував документів про освіту.

Серед матеріалів справи наявна особова справа ОСОБА_16 з Санкт-Петербурзького державного університету, матеріали якої свідчать що ОСОБА_16 17.09.1992 р. дійсно звертався із заявою про допуск до співбесіди для вступу на спеціальний факультет з перепідготовки кадрів. При цьому, зазначав та додав копію відповідного диплому, що навчався в Вінницькому медінституті, який закінчив в 1990 р., що однак не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду. На спеціальний факультет з перепідготовки кадрів ОСОБА_16 був зарахований та 30.06.1993 р. навчання на такому закінчив. Разом з тим, відомості про отримання ОСОБА_16 диплому про перепідготовку в книзі реєстрації видачі дипломів відсутні. Крім цього, в матеріалах особової справи наявні відомості про роботу ОСОБА_16 в Новояворівській школі №2 лікарем-психотерапевтом та в Червоноградській ЦМЛ, що, як встановлено в судовому засіданні, дійсності не відповідає.

Заяви ОСОБА_16 в судовому засіданні про те, що він володіє прізвищами осіб, які з ним навчалися, надходили від останнього неодноразово, проте жодних доказів про існування таких осіб суду протягом всього часу судового розгляду не було подано. Показання свідка ОСОБА_204, що перебуває у дуже близьких дружніх відносинах із ОСОБА_16, щодо того, що його дружина, яка навчалася в ІІ Московському ордена Леніна медичному університеті, пригадала студента-„вундеркінда” ОСОБА_16, суд не бере до уваги, оскільки, свідок при цьому зазначив, що його дружина не змогла впізнати ОСОБА_16 на фотографії як колишнього студента вищевказаного навчального закладу. Інші показання свідка, що стосуються ОСОБА_16 та професора медицини з РФ ОСОБА_59, спростовуються зібраними доказами у справі, серед яких матеріали виконання доручення про міжнародну правову допомогу у кримінальній справі.

Відповідно до висновку висновку ДНДЕКЦ МВС України №302 від 08.10.2012 р. комплексної почеркознавчої експертизи, в архівній довідці Державної освітньої установи вищої професійної освіти Російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров’я та соціальному розвитку без дати видачі та реєстраційного номеру, тобто тій, яку видала завідуюча архівом ОСОБА_99, першим було нанесено підпис, другим друкований текст, а третім відбиток печатки. Відсутність прізвища ОСОБА_16 в журналі видачі дипломів, відсутність інформації про такого студента в інших документах навчального закладу, наявність виправлень в архівних документах та існування численних недоліків у дублікаті диплому на ім’я ОСОБА_16 підтверджені інформацією, наданою відповідним навчальним закладом РФ в ході виконання доручення про міжнародну правову домомогу.

Про видачу певного документу архівом Російського державного медичного університету ім. М.І. Пирогова зазначив у своїх показаннях також свідок ОСОБА_88, який повідомив, що бував з ОСОБА_16 у м. Москва в медичному університеті ім. Пирогова. Крім цього, вказав, що разом зі ОСОБА_16 був у медичному університеті ім. Пирогова, коли той отримував дублікат свого диплому. Були в архіві університету, в ректора, який був знайомий зі ОСОБА_16 Чи писав ОСОБА_16 в цей день заяву про видачу дубліката диплому, пригадати не зміг. Ходив на прохання ОСОБА_16 оплачувати за видачу дубліката диплому. В архіві завідуюча архівом, жінка літнього віку, піднімала особову справу ОСОБА_16 та видала через декілька годин в цей же день йому дублікат диплому. Диплом, замість якого видавався дублікат, раніше бачив, але що саме з ним сталося та чому була необхідність у видачі дубліката, не знає. Проте, у подальшому змінив частково показання та ствердив, що  дублікат диплому та додатку до диплому ОСОБА_16 отримав в інший день вже без нього, та при цьому покликався на тривалий час, який минув з тих пір. Ствердив, що, коли приходили до університету з ОСОБА_16 за дублікатом диплому, то була осінь, було вже холодно, був у верхньому одязі. Завідуюча архівом знала ОСОБА_16, запитувала як його справи. Крім цього, дав показання про те, що  ОСОБА_16 йому розповідав, що народився у м. Баку, говорив, що має дружину та сина. Також ствердив, що ОСОБА_16 вмовляли залишатися працювати у РФ, його наукова робота була під грифом «таємно». З цього приводу його шантажували, викрали базу даних з комп’ютера. Також вказав, що спецслужби України виходили також і на нього, здійснювали тиск з метою отримання через нього інформації, якою володіє ОСОБА_16 Прізвище конкретних співробітників спецслужб назвати відмовився. Також вказав, що допомагав ОСОБА_16 обслуговувати його автомобіль, возив його на автомобілі, у тому числі у лікарні, де він консультував пацієнтів. На операціях, які проводив ОСОБА_16, присутній не був.

Проте, такі показання свідка ОСОБА_88, який підтвердив, що підтримує дружні відносини зі ОСОБА_16 та переконаний, що останній є лікарем з великим досвідом, лікував його родичів, суд оцінює критично, скільки зміст таких суперечить іншим зібраним у справі доказам. Зокрема, як встановлено із копії дубліката диплому на ім’я ОСОБА_16 Російського державного медичного університету, такий дублікат виданий 15 серпня 2005 року, що спростовує показання свідка ОСОБА_88 щодо часу звернення ОСОБА_16 із заявою про видачу такого. Крім цього, показання вказаного свідка щодо існування особової справи ОСОБА_16 спростовуються матеріалами виконання доручення про міжнародну правову допомогу, що стосуються Російського державного медичного університету. Показання свідка щодо певного тиску на нього та на ОСОБА_16 є голослівними, жодних конкретних даних свідок не навів, як і не наводив таких даних сам підсудний ОСОБА_16, що також неодноразово стверджував про певний тиск та таємність інформації про його наукову діяльність на території РФ.

Як встановлено із довідок Міністерства овіти і науки, молоді та спорту України, що надавалися як відповіді на запити щодо освіти ОСОБА_16, його наукового ступеня та вченого звання, такі готувалися на підставі архівних довідок, які виявилися недостовірними. Інформація про відсутність вищої медичної освіти у ОСОБА_16 об’єктивно підтверджується зібраними у справі доказами, а інформація з архівних довідок та інших довідок щодо наявності у ОСОБА_16 вищої медичної освіти, наукового ступеню та вченого звання тощо не відповідає дійсності, оскільки видача таких заперечується відповідними навчальними закладами, які при цьому об’єктивно покликаються на наявну у них документацію. Крім цього, в ряді випадків виявлено невідповідність бланків та печаток існуючим.

Заперечив проведення перевірки щодо освіти ОСОБА_16 викликаний за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_53, який до 2010 р. працював на посаді директора Департаменту кадрової політики МОЗ України та з 2006 р. знайомий зі ОСОБА_16 Вказав, що пропонував ОСОБА_16 зібрати необхідні документи та занести до начальника відділу кадрів МОЗ і в разі погодження останнім взяти участь у конкурсі на заняття посади державного службовця, проте ОСОБА_16 відмовився працювати на державній службі, а тому у подальшому проводити будь-які перевірки його дипломів не було жодної необхідності.

Разом з тим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20, що станом на 2006 р. працював ректором Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола, дав серед іншого показання про те, з ініціативи Інституту проводилася перевірка наявності у ОСОБА_16 наданих дипломів та на запит до ІІ Московського медичного інституту, диплом про закінчення навчання у якому надав ОСОБА_16, надійшла відповідь, у якій було підтверджено освіту та наукові ступені ОСОБА_16 Відповідь долучалася до особової справи ОСОБА_16 Про такий запит не знав ніхто, крім нього (свідка) та начальника відділу кадрів навчального закладу. Оглянув лише конверт, на якому побачив штемпель поштового відділення м. Москва, текст відповіді не оглядав. Оглянувши архівну довідку без дати та номера, що наявна в матеріалах особової справи (Т.2 а.с.109) вказав, що це може бути та сама відповідь, оскільки відповідає за змістом. Запит був зроблений після скарги однієї жінки-лікаря про те, що ОСОБА_16 не має освіти та займається торгівлею наркотичними засобами.

Проте, такі показання не відповідають дійсним встановленим обставинам справи. Зокрема, як встановлено із показань свідка ОСОБА_20, запит був зроблений від імені Інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола та про такий ніхто, крім нього та начальника відділу кадрів, не знав. Однак, як видно із конверта (Т.2 а.с.110), що наявний в матеріалах особової справи, поштове відправлення адресоване особисто ОСОБА_16, на конверті зазначена адреса його місця проживання. Відповіддю нібито на запит Інституту є та ж архівна довідка без дати та номера, яку готувала та видала завідуюча архівом ОСОБА_99, достовірність якої спростована дослідженими у справі доказами.

Про проведення певних перевірок надав показання в судовому засіданні свідок ОСОБА_49, який очолював Департамент управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Такий свідок серед іншого вказав, що очолював комісію щодо з’ясування інформації відносно ОСОБА_16 за численними зверненнями різних осіб. Міністерством була отримана відповідь від 24.11.2009 р. від управління кадрового забезпечення Секретаріату КМУ про отримання вищої освіти ОСОБА_16, а його дисертація є секретною та особливо важливою. Відповіді на письмові запити до компетентних установ РФ з невідомих причин не надійшли, хоча усно по телефону наявність диплому підтверджували. Документи, в яких підтверджувався факт отримання освіти, були з невідомих причин знищені. Була отримана одна відповідь, у якій повідомлялося, що немає можливості перевірити інформацію через реорганізацію ВАК РФ. У Подальшому запити від МОНМС для перевірки такої інформації не скеровувалися. До ВАК України в свою чергу надійшли відповіді про наявність у ОСОБА_16 вищої освіти. Директор Козятинського училища повідомив та підтвердив документально, що це училище ОСОБА_16 не закінчував. У Бердичівській школі-інтернаті, Червоноградському училищі з отриманої усної інформації іншого департаменту МОНМС встановлено, що ОСОБА_16 там не навчався.

Разом з тим, суд не бере до уваги наведені показання, оскільки такі не підтверджуються належними доказами. Як ствердив свідок ОСОБА_49, документи, в яких підтверджувався факт отримання ОСОБА_16 освіти, були знищені, а його показання з приводу повідомлення секретаріатом КМУ факту отримання вищої освіти ОСОБА_16 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Також суперечать зібраним у справі доказам показання свідка щодо отримання ним з Бердичівської школи-інтернату інформації про те, що ОСОБА_16 у такому навчальному закладі не навчався. Щодо повідомленої свідком інформації про те, що Козятинське училище ОСОБА_16 не закінчував, то така відповідає дійсності, оскільки останній там навчався, проте дійсно таке не закінчував, оскільки був переведений до Червоноградського СПТУ. Повідомлена ж свідком інформація щодо Червоноградського СПТУ спростована навіть самим підсудним ОСОБА_16 Показання свідка ОСОБА_49 щодо обставин перезахисту ОСОБА_16 докторської дисертації спростовані свідком ОСОБА_199, який безпосередньо був членом спеціалізованої вченої ради під час перезахисту ОСОБА_16 докторської дисертації та детально розповів про обставини проведення такого.

Покликання підсудного ОСОБА_16 на існування певних прогалин в його біографії, що не встановлені в ході досудового слідства та, на його думку, доводять хибність позиції сторони обвинувачення, є безпідставними, оскільки з доказів, зібраних органом досудового слідства та досліджених в ході судового розгляду, встановлена повна та достовірна картина його виховання та навчання, що має безпосередній зв’язок із вчиненими ним злочинами в межах пред’явленого обвинувачення.

Вищенаведеними обставинами підтверджується також винуватість підсудного у використанні завідомо підроблених документів, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.

Крім цього, підсудний ОСОБА_16 в судовому засіданні підтвердив факт подання ним документів, що вказані в обвинуваченні за ч.4 ст. 358 КК України, за винятком ряду документів, проте копії таких долучені до відповідних особових справ. Допитані в судовому засіданні свідки – працівники відповідних закладів та установ зазначали, що до особових справ долучалися виключно копії з пред’явлених ОСОБА_16 документів, а доказів пред’явлення лише частини документів та долучення копій будь-якими іншими особами, зокрема, з власної ініціативи слідчим, як в судовому засіданні стверджував підсудний, останнім суду не надано та судом не встановлено.

Твердження підсудного ОСОБА_16 про те, що ряд документів щодо освіти, виданих на його ім’я в РФ, не були предметом дослідження на території РФ не спростостовують факту неможливості отримання ним таких, не маючи вищої медичної освіти. Крім цього, певні документи на ім’я ОСОБА_16, що дійсно видані на території РФ та України, але засновані на неправдивих відомостях, вважаються також завідомо підробленими.

Заперечення ОСОБА_16 своєї винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 119, ст. 138 КК України, поряд з його твердженнями про наявність вищої освіти, наукового ступеня та вченого звання, безпосередньо пов’язані з доведенням ним правильності його дій у ході проведення оперативних втручань хворим та неможливості спричинення такими діями тяжких наслідків.

Проте, висновками судово-медичних експертиз однозначно встановлено наявність численних порушень, допущених ОСОБА_16 під час проведення оперативних втручань. Такі висновки досліджені у судовому засіданні з допитом експертів, які їх повністю підтримали та роз’яснили, підтвердили достатність відомостей для надання висновку, роз’яснили наукове обґрунтування, методи, принципи, на основі яких надані висновки, та їх зв’язок із фактами кримінального провадження. Зміст висновків повністю відповідає вимогам КПК України та є докладним описом проведених експертами досліджень із формулюванням досягнутих висновків. Порушень процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертиз та призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб, не встановлено. Судом при дослідженні висновків та після допиту експертів, не виявлено неясностей у висновках та неповноту таких, явних суперечностей іншим матеріалам справи. Показання експертів у своїй сукупності підтвердили висновки та їх значення для кримінального провадження. Крім цього, експерти перед проведенням експертиз та допитом у суді були попереджені про відповідну кримінальну відповідальність, передбачену КК України. Жодної зацікавленості експертів, їх необ’єктивності, намагання обмовити ОСОБА_16 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім цього, експертами роз’яснено, що вказівка у ряді запитань, поставлених слідчим, на те, що ОСОБА_16 не є лікарем, жодним чином не вплинуло на їх висновки та, у тому числі, на встановлення факту спричинення діями ОСОБА_16 тяжких наслідків для хворих.

Показання свідків, які вказували на професійність дій ОСОБА_16 саме як нейрохірурга під час проведення ним оперативних втручань, не заслуговують на увагу, оскільки такі свідки не мають статусу експертів та переважна більшість з них не є нейрохірургами.

Із змісту висновків судово-медичних експертиз по епізоду незаконної лікувальної діяльності щодо малолітнього ОСОБА_37, а також щодо ОСОБА_29, по кожному з яких наявні по два висновки, встановлено, що такі в основному доповнюють один одного, а причини часткових розбіжностей роз’яснені експертами в судовому засіданні, що підтвердило правильність висновків останніх експертиз.

Щодо зазначення у постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи по епізоду незаконної лікувальної дільності відносно ОСОБА_27 запитань, на які експертами не давалися відповіді, то в судовому засіданні стороною обвинувачення представлено іншу постанову слідчого, в якій зазначено ті ж запитання, на які давали відповіді експерти (Т.34 а.с.25-28). Оскільки для кримінального провадження важливими були відповіді саме на ті запитання, на які відповіли експерти, то немає підстав вважати, що експерти з власної ініціативи дали відповідь на такі запитання. Суд приходить до висновку, що відбулася технічна помилка та слідчим до матеріалів справи був долучений інший проект постанови про призначення експертизи.

Щодо епізодів обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_16 шахрайства слід зазначити наступне.

Твердження підсудного ОСОБА_16 про те, що кошти в сумі 14000 доларів США в потерпілого ОСОБА_4 він не брав, його сина ОСОБА_33 не лікував та діагноз йому не встановлював, ліки для ОСОБА_33 не купував та не передавав, суперечать іншим дослідженим доказам у справі. Зокрема, протилежне ствердили потерпілий ОСОБА_4 та свідки ОСОБА_148 та ОСОБА_33, які детально описали взаємовідносини зі ОСОБА_16, якого вважали видатним лікарем, зокрема обставини передачі коштів у вищевказаній сумі, збір ними цих коштів та спроби їх повернути після відмови від послуг ОСОБА_16 Ствердили, що ліки, передані ОСОБА_16, знаходилися в пакеті насипом, без назв та опису дозування, що викликало у них обґрунтовані сумніви в необхідності таких, правильності курсу лікування та взагалі добросовісності ОСОБА_16 Крім цього, свідок ОСОБА_32, який є лікарем місцевої лікарні та знайомий як з сім’єю ОСОБА_33, так і ОСОБА_16, підтвердив, що познайомив останніх саме з метою лікування неповнолітнього ОСОБА_33 ОСОБА_16, якого вважав лікарем-нейрохірургом. Вказав, що бачив ліки, які передав ОСОБА_4 ОСОБА_16, а коли ОСОБА_4 вирішив припинити лікування ОСОБА_16, то приніс ОСОБА_32 пакет з ліками, які останній передав ОСОБА_16, проте кошти ОСОБА_16 не повернув, хоча не заперечував повернути.

Твердження підсудного ОСОБА_16 про те, що передав потерпілій ОСОБА_5 документи про придбання ліків, спростовуються показаннями самої потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_185 та ОСОБА_45, які також ствердили, що підсудний надав можливість лише записати назви ліків, а упаковки забрав з собою.

Показання ОСОБА_16 щодо змісту такого документа, а також свідка ОСОБА_65, який закінчував медичну маніпуляцію з крапельницею, та свідка ОСОБА_191, який ствердив, що придбав у м. Москва на прохання ОСОБА_16 препарати „Мабтера” та „Актемра”, значно різняться між собою.

Так, свідок ОСОБА_65, який плутався у своїх показаннях, змінював такі, ствердив, що сума коштів у чеку на медичні препарати була у гривнях, оскільки перераховував передані ОСОБА_5 кошти та звіряв з цією сумою. Свідок ОСОБА_205, який також плутався у своїх показаннях, вказав, що сума коштів у рахунку-фактурі, який передавав разом з препаратами, була вказана у російських рублях в сумі біля 150-200 тисяч. Сам же підсудний ОСОБА_16 ствердив, що сума коштів у документі про придбання ліків для ОСОБА_5 була зазначена в доларах США, сума приблизно 3200 доларів США. Показання вказаних осіб суд оцінює критично, як намагання уникнення ОСОБА_16 кримінальної відповідальності. Вказана останнім сума коштів 3200 доларів США, на переконання суду, є спробою підвести вартість препаратів до отриманої від ОСОБА_5 суми коштів в розмірі 25800 гривень.

Крім цього, підтвердженням шахрайських дій з боку ОСОБА_16 є те, що розчин з крапельниці після отримання коштів від потерпілої, був введений ОСОБА_45 не повністю, однак ОСОБА_16 перед маніпуляцією категорично наполягав на зважуванні та вимірюванні росту ОСОБА_45 для точного дозування препаратів.

Показання підсудного ОСОБА_16 про те, що препарат для ОСОБА_27 придбав за свої кошти, а саме 6700 доларів США, у Франції, не підтверджений ним відповідними доказами, хоча підсудний в судовому засіданні стверджував, що має відповідний чек про придбання. Допитані в судовому засіданні свідки – лікарі, що були присутні в операційній під час операції ОСОБА_27, ствердили, що ОСОБА_16 жодного особливого препарату не застосовував, але разом з тим після повторної операції родичам ОСОБА_27 особисто повідомив, що застосовану ним під час першої операції мазь змило кров’ю. Крім цього, свідки, а саме родичі ОСОБА_27, підтвердили передачу ОСОБА_27 коштів ОСОБА_16, збір цих коштів та їх попереднє призначення. Шахрайство щодо пацієнта ОСОБА_27 було вчинене ОСОБА_16 поряд з незаконною лікувальною діяльністю.

Заперечення підсудного ОСОБА_16 щодо отримання ним від потерпілої ОСОБА_6 коштів у сумі 8000 євро на організацію шахматного турніру спростовуються показаннями потерпілої, яка детально та послідовно описала обставини лікування її сина ОСОБА_16, встановлення ним неправильного діагнозу та застосування непотрібних ліків у великих кількостях. Потерпіла вказала, що жодних коштів підсудний за свою роботу не вимагав, проте якби постійно натякав на необхідність розрахуватися, зокрема, шляхом фінансування шахматного турніру, на який була ним запрошена та бачила там дівчину, яка приходила за коштами за дорученням ОСОБА_16, що останній підтвердив потерпілій по телефону безпосередньо перед передачею коштів. Щодо мобільного телефону та стетоскопа, то вказала, що такі не були подарунками ОСОБА_16, а способом розрахунку за надані ним послуги. Такі показання у відомій йому частині підтвердив в судовому засіданні також свідок – водій сім’ї ОСОБА_6 ОСОБА_195, який був безпосереднім очевидцем подій, оскільки допомагав обслуговувати хворого сина потерпілої ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_96, який під час допиту в судовому засіданні зазначив про певні відомі йому обставини лікування ОСОБА_16 малолітнього ОСОБА_46, жодних конкретних фактів суду не навів. Показання свідка ОСОБА_83, який є товаришем ОСОБА_16 та ствердив, що мобільний телефон та стетоскоп ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_16 на день народження, суперечать показанням самої потерпілої, яка категорично заперечила такий факт та пов’язувала передачу від імені її сім’ї ОСОБА_16 певних матеріальних цінностей та коштів на проведення шахового турніру виключно з оплатою за лікування сина.

Твердження підсудного ОСОБА_16 про те, що він має документ про придбання для потерпілої ОСОБА_7 препарату „Пентаглобін”, не були підтверджені жодними доказами. Покликання ОСОБА_16 на належне виконання взятого на себе зобов’язання та придбання ліків за низькою ціною не спростовує факту вчинення ним шахрайства, оскільки як вже зазначалося, відповідного документа про придбання ліків потерпілій не було надано, невідомим є походження ліків в ємностях, неіснуючого для таких препаратів об’єму, а затосування таких ліків при дійсному захворюванні ОСОБА_48, а також навіть при встановленому ОСОБА_16 неправдивому діагнозі „розсіяний склероз”, згідно з дослідженими у справі доказами, є непотрібним та необгрунтованим. Показання потерпілої ОСОБА_7, як і свідка ОСОБА_48 є послідовними та детальними, відповідають іншим зібраним у справі доказам.

Усі вищевказані потерпілі по епізодах шахрайства були введені в оману щодо особи ОСОБА_16, його фаху та посади, були поставлені в залежність від останнього, оскільки ним не ставилася вимога щодо оплати своїх лікувальних послуг, а потерпілі будь-що бажали вилікуватися чи вилікувати своїх рідних, тому відчували себе зобов’язаним перед ОСОБА_16 та підкорялися його вказівкам та порадам, серед іншого, щодо придбання непотрібних ліків. Вказана обставина є обтяжуючою покарання обставною, що безпосередньо пов’язана із механізмом вчинених ОСОБА_16 шахрайств.

Твердження сторони захисту про недопустимість ряду доказів є безпідставними.

Судом встановлено, що протягом досудового розслідування ОСОБА_16 було відомо про провадження слідства кількома слідчими, про що свідчить факт заявлення ним відводів та клопотань, звернення із заявами. Разом з тим, суд не обґрунтовує свої висновки на основі доказів, зокрема протоколів допиту свідків, які сторона захисту з вищевказаних підстав вважає одержаними з порушенням закону.

Щодо акту Державного освітнього закладу вищої професійної освіти „Російський державний медичний університет федерального агентства охорони здоров’я і соціального розвитку” Міністерств охорони здоров’я і соціального розвитку РФ службового розслідування від 31.10.2011 р. за фактом видачі дублікату диплома ОСОБА_16, то такий отриманий у встановленому законом порядку в процесі виконання доручення про міжнародну правову допомогу у кримінальній справі. Разом з тим, не лише такий акт підтверджує факт відсутності у підсудного ОСОБА_16 вищої медичної освіти, отриманої у РФ, а всі зібрані у справі докази у своїй сукупності підтверджують такий факт. Достовірність зазначеного акту підтверджена іншими письмовими доказами, що досліджені судом.

Крім цього, судом із матеріалів кримінального провадження встановлено, що перед проведенням експертиз ОСОБА_16 роз’яснювалися відповідні процесуальні права, зокрема право на відвід експерту, та надавалася можливість реалізувати такі, що ним активно здійснювалося.

Порушень законодавства під час досудового розслідування, пов’язаних  із набранням чинності КПК України 2012 року, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що обрана підсудним позиція захисту спрямована на спотворення фактичних обставин справи для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Призначаючи підсудному ОСОБА_16 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а саме вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, злочинів середньої тяжкості, передбачених ч.1 ст. 119, ст. 138, ч.2 ст. 190, злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, обставини, що обтяжують покарання, зокрема: вчинення злочинів повторно (ч.4 ст. 358, ст. 138, ч.1 ст. 119 КК України), вчинення злочинів щодо малолітніх ОСОБА_26 та ОСОБА_37, щодо осіб, які перебували в безпорадному стані (ОСОБА_27, ОСОБА_22, ОСОБА_29, ОСОБА_26, ОСОБА_37), вчинення злочину щодо осіб, які перебували в залежності від ОСОБА_16 через певні життєві обставини і внаслідок яких особи відчували себе зобов’язаними перед ним (ОСОБА_27, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7); особу підсудного, який неодружений, жодних осіб на утриманні не має, не працює, формально позитивно характеризується за місцем реєстрації місця проживання, судимості не має, на час вчинення злочинів в стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не перебував, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та приходить до висновку, що підсудному ОСОБА_16 шляхом частково складання покарань за окремі злочини, що входять до сукупності злочинів, та з застосуванням правил, передбачених ст. 72 КК України при переведенні покарання, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, у виді обмеження волі в позбавлення волі, слід призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства.

Цивільні позови Секретаріату Кабінету Міністрів України, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України” до ОСОБА_16 про стягнення коштів, отриманих як заробітна плата після влаштування на роботу з використанням завідомо підроблених документів, на підставі ч.3 ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду, оскільки обсяг обвинувачення у даній частині зменшено прокурором та підстав для визнання підсудного винним за обвинуваченням у попередньому обсязі судом не встановлено.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню із таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На підставі ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або  юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,  за наявності  її  вини.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає серед іншого у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначла у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

У ході розгляду справи встановлено, що кожен з потерпілих, що пред’явив цивільний позов, є потерпілим за епізодом шахрайства, що полягало у заволодінні ОСОБА_16 коштами шляхом обману та зловживання довірою під час лікувальної діяльності. Крім цього, ОСОБА_3 є потерпілим за епізодами незаконною лікувальної діяльності та вбивства через необережність його батька ОСОБА_27

Так, судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_16 шахрайства, хворим ОСОБА_3 було передано ОСОБА_16 7000 доларів США, що станом на час вчинення злочину становило 33963,3 грн.; потерпілим ОСОБА_4 ОСОБА_16 передано 14000 доларів США, що станом на час вчинення злочину становило 107800 грн.; потерпілою ОСОБА_7 ОСОБА_16 передано 13800 доларів США, що станом на час вчинення злочину становило 110002,56 грн., та 4000 грн., а всього 114002,56 грн.; потерпілою ОСОБА_6 ОСОБА_16 передано 8000 Євро, що станом на час вчинення злочину становило 91809,6 грн., стетоскоп, вартістю 150 доларів США, що становило 1196,19 грн., та мобільний телефон „Айфон”, вартістю 1000 доларів США, що становило 7974,6 грн., а всього грошових коштів та матеріальних цінностей загальною вартістю 100980,39 грн. У цивільних позовах ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 допущені помилки при обчисленні розміру матеріальної шкоди під час перерахунку суми відшкодування з іноземної валюти в національну.

Зазначені суми коштів підлягають стягненню з ОСОБА_16 на користь кожного з названих потерпілих у вищевказаних сумах, оскільки в ході судового розгляду встановлено факт заволодіння ОСОБА_16 шляхом шахрайства такими коштами.

Щодо позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_16 коштів, сплачених за проходження обстеження та придбання ліків самим потерпілим в Україні та РФ, то такі задоволенню не підлягають, оскільки ці кошти не переходили у володіння підсудного та право на розпорядження ними останній не отримував.

Крім цього, потерпілими ОСОБА_27, ОСОБА_206, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди , що полягає у моральних стражданнях внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_16 щодо їх родичів.

Так, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_16 здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинила тяжкі наслідки, а також вчинив вбивство через необережність батька потерпілого ОСОБА_3 – ОСОБА_27 та в ході незаконної лікувальної діяльності вчинив відносно останнього шахрайство, яке полягало у заволодіння коштами, повідомивши хворому неправдиву інформацію, що є лікарем-нейрохірургом та, що необхідно придбати медичний препарат у вигляді мазі для застосування під час операції, провів два оперативних втручання ОСОБА_27 на головному мозку, проте під час оперативного втручання такого препарату не застосовував, внаслідок оперативних втручань хворий помер. Завдану моральну шкоду потерпілий ОСОБА_27 оцінив в 100000 грн.

Судом також встановлено, що підсудним ОСОБА_16 вчинене шахрайство, в ході якого останній заволодів коштами потерпілого ОСОБА_4, зокрема, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, професора, однак насправді не маючи медичної освіти, ввів потерпілого в оману, повідомивши неправдиві відомості, що його син ОСОБА_33 страждає на приховану шизофренію, те, що може його вилікувати, наполягав на проходженні численних обстежень, за кошти потерпілого надав медичні препарати, однак, в подальшому було з’ясовано, що поставлений ОСОБА_16 діагноз неправильний та такого взагалі не існує, проходження ОСОБА_33 призначених ОСОБА_16 обстежень було недоцільним, надані препарати частково невідомі, а частково непотрібні, могли спричинити негативні наслідки. Моральну шкоду потерпілий оцінює в 100000 грн.

Крім цього, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_16, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга, професора, займався лікуванням сина потерпілої ОСОБА_6 – ОСОБА_46, проте не мав можливості вилікувати його. ОСОБА_16 встановив діагноз „епілепсія”, призначав та вводив в організм дитини у великих кількостях лікарські препарати, внаслідок чого малолітній ОСОБА_46 став неактивним, перестав вставати з ліжка, ходити, постійно перебував у сонливому стані. Як винагороду за лікування потерпілою ОСОБА_6 ОСОБА_16 було передано грошові кошти та матеріальні цінності. Проте, у подальшому було з’ясовано, що діагноз та схема лікування, встановлені ОСОБА_16 були неправильними, прийом дитиною призначених ОСОБА_16 лікарських препаратів міг спричинити побічні дії. Моральну шкоду оцінила в 50000 грн.

Також, встановлено, що підсудний ОСОБА_16 вчинив шахрайство, внаслідок якого заволодів коштами потерпілої ОСОБА_7, в ході якого видаючи себе за лікаря-нейрохірурга, професора, здійснював лікувальну діяльність щодо сина потерпілої – ОСОБА_48, наполягав на проходженні численних обстежень, встановив неправильний діагноз – „розсіяний склероз”, призначив курс лікування, зазначивши, що такі препарати зупинять розвиток хвороби. Внаслідок вживання призначених ОСОБА_16 препаратів стан дитини погіршився, але ОСОБА_16 запевняв, що саме таким і повинен бути перебіг хвороби та повідомив, що готує новий курс лікування. Крім цього, повідомив, щоб потерпіла готувала гроші, бо необхідною умовою для успішного лікування та одужання є застосування медичного препарату виробництва ФРН „Пентаглобін”, несертифікованого в Україні, який запропонував допомогти придбати у кількості 16 флаконів за загальною вартістю 13800 доларів США. Коли передав ліки, то походження таких встановити було неможливо, оскільки жодних документів, які б засвідчили дійсність препарату та факт оплати за нього ОСОБА_16 не було останнім представлено. У подальшому, було встановлено, що поставлений ОСОБА_16 діагноз був неправильний, схема лікування та препарати, призначені ОСОБА_16, були непотрібними, препарат „Пентаглобін” не має показань для лікування епілепсії, пухлин і не є доказово обґрунтованим для лікування розсіяного склерозу. Завдану моральну шкоду оцінила в 50000 грн.

Суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_16 щодо незаконної лікувальної діяльності та спричинення смерті ОСОБА_27, шахрайства щодо останнього спричинили його сину, потерпілому ОСОБА_3, тяжкі душевні переживання через втрату близької людини, з яким мав міцні зв’язки, дуже переживав за його стан здоров’я, радив йому відмовитися від послуг ОСОБА_16, однак в кінцевому результаті все ж таки відбулося непоправне – смерть батька. Враховуючи зазначені обставини, глибину душевних страждань, тяжкість втрати та неможливість відновлення попереднього життєвого становища, характер вчинених відповідачем протиправних дій, що призвели до заподіяння шкоди, а також вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір грошового відшкодування за завдану позивачу  ОСОБА_27 моральну шкоду повинен становити 70 000 грн.

Крім цього, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_16 спричинили значні душевні хвилювання у потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в зв’язку з тим, що ОСОБА_16 видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, взявся за лікування їх дітей, яким встановив неправдиві та подекуди неіснуючі діагнози, призначав до вживання ліки, заволодів шляхом шахрайства коштами потерпілих, що останні передавали ОСОБА_16 з відчаєм та надією на вилікування ним їх дітей фактично від неправильно діагностованих, а в деяких випадках неіснуючих хвороб. Відтак, враховуючи зазначені обставини, глибину душевних страждань, що виникли на грунті бажання за будь-яку ціну вилікувати своїх дітей, вдаючись при цьому до виконання необґрунтованих рекомендацій ОСОБА_16, який не є лікарем, характер вчинених відповідачем протиправних дій, що призвели до заподіяння шкоди, та наслідки таких, а також вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що розмір грошового відшкодування за завдану потерпілим моральну шкоду повинен становити по 30 000 грн. кожному з вищевказаних потерпілих.

Крім цього, з ОСОБА_16 на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертиз, зокрема: дактилоскопічної – 450,24 грн. (том 19, арк. 6),  фізико-хімічної – 1692,00 грн. (том 19, арк. 16), судової комп’ютерно-технічної – 37161,60 грн. (том 19, арк. 31), портретної – 1324,08 грн. (том 19, арк. 59), комісійної почеркознавчої експертизи документів – 940,80 грн. (том 19, арк. 91), комісійної почеркознавчої та технічної експертизи документів – 940,80 грн. (том 19, арк. 104), технічної експертизи документів – 675,36 гр. (том 22, арк. 104 ), а всього 43184,88 грн.

Речові докази у справі, а саме:

–           16 флаконів під назвою „Пентаглобін”, що передані на зберігання потерпілій ОСОБА_7, слід знищити (Т.14 а.с.99);

–          медичну карту №363 стаціонарного хворого ОСОБА_37; статистичну карту вибулого із стаціонару №363 ОСОБА_37; виписку з медичної карти ОСОБА_37 форми 027/о, картку лікарю-рецензенту для відповіді на питання; частину журналу запису травматологійних оперативних втручань за 2010 рік; частину журналу запису травматологічних втручань за 2009 рік; стаціонарний журнал (анестезіологічне відділення), що зберігаються при матеріалах справи, слід повернути до Кременецької ЦРКЛ  Тернопільської області (Т.11 а.с.123);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені  з Національного університету „Львівська політехніка”, що долучені до матеріалів справи, слід залишити в матеріалах справи (Т.2 а.с. 82);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Львівського Державного інституту новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола, що долучені до матеріалів справи, слід залишити в матеріалах справи (Т.2 а.с. 168);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Київського національного університету будівництва та архітектури, що долучені до матеріалів справи, слід залишити  в матеріалах справи (Т.4 а.с. 38);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України”, що долучені до матеріалів справи, слід залишити в матеріалах справи (Т.4 а.с. 115);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Управління Кадрового забезпечення Кабінету Міністрів України, що долучені до матеріалів справи, слід залишити в матеріалах справи (Т.5 а.с. 93);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Інституту підприємницьва та перспективних технологій, що долучені до матеріалів справи, слід залишити в матеріалах справи (Т.3 а.с.38);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Національної медичної академії післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика, що долучені до матеріалів справи, слід залишити в матеріалах справи (Т.3 а.с.131);

–          медичну карту стаціонарного хворого №3698 на ім’я ОСОБА_22 на 53 арк., що зберігається при матерілах справи, слід повернути до Бродівської ЦРЛ Львівської області (Т.7 а.с.55);

–          медичну карту №4463 стаціонарного хворого ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_19, на 44 арк., що зберігається при матеріалах справи, слід повернути до Чортківської ЦРЛ Тернопільської області (Т.7 а.с.204);

–          медичну карту стаціонарного хворого №569 ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_16, на 37 арк., що знаходиться при матеріалах справи, слід повернути до Чортківської ЦРЛ Тернопільської області (Т.8 а.с.222);

–          медичну карту стаціонарного хворого №5478 ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_18, на 35 арк., що знаходиться при матеріалах справи, слід повернути до Славутської ЦРЛ ім. Ф.М.Михайлова (Т.9 а.с.182);

–          два аркуші паперу, на яких містяться рукописні записи з назвами та кількістю лікарських засобів; результати аналізів ОСОБА_33 на 8 арк.; результати МРТ, фотокопія МРТ та додаток на 3 арк.; результати транскраніального дуплексного сканування ОСОБА_33 на 1 арк.; результати ЄЄГ ОСОБА_33 на 1 арк., вилучені в ОСОБА_4 та долучені до матеріалів справи, слід залишити в матеріалах справи (Т.12 а.с.114);

–          витяг з книги реєстрації вихованців Бердичівської допоміжної школи-інтернату Житомирської області за період з 28.08.1980 р. по 21.05.2010 р. на 13 арк., що знаходяться при матерілах справи, слід повернути до Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування Житомирської обласної ради (Т.22 а.с.99);

–          витяг з поіменної книги №18 на 3 арк.; витяг з книги наказів на 3 арк.; протокол №6 від 31.05.1990 р. на 1 арк.; витяг з книги наказів (02.04.1990-02.03.1992) на 3 арк.; книга видачі дипломів на 3 арк., що знаходяться при матеріалах справи, слід повернути до Вищого професійного училища №11 м. Червонограда Львівської області (Т.22 а.с.211);

–          речі та предмети, вилучені 23.11.2011 р. за місцем фактичного проживання ОСОБА_16, що передані до камери зберігання речових доказів Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, слід повернути ОСОБА_16 (т.24 а.с.212).

Медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_16 на 226 арк., вилучену 21.02.2012 р. з Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 Житомирської обласної ради, необхідно повернути до вказаної лікарні (Т.25 а.с.55).

Паспорт громадянина України ОСОБА_16, серії НОМЕР_25, виданий Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 24.04.2008 р., що знаходиться при матеріалах справи (Т.1 додаток), слід передати до місця відбування покарання для долучення до особової справи.

Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд, –

засудив:

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.119, ст. 138, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України, та призначити покарання:

–          за ч.1 ст. 119 КК України – 5 (п’ять) років позбавлення волі;

–          за ст. 138 КК України – 3 (три) роки позбавлення волі;

–          за ч.2 ст. 190 КК України – 3 (три) роки позбавлення волі;

–          за ч.3 ст. 190 КК України – 6 (шість) років позбавлення волі;

–          за ч.4 ст. 358 КК України – 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, із застосуванням правил, передбачених ст. 72 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_16 призначити остаточне покарання – 8 (вісім) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_16 обчислювати з часу фактичного затримання, а саме, з 14 листопада 2011 року (Т.23 а.с.36-39).

Цивільний позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 33963 гривні 30 копійок та відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 гривень, а всього 103963 (сто три тисячі дев’ятсот шістдесят три) гривні 30 (тридцять) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 107800 гривень та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 гривень, а всього 137800 (сто тридцять сім тисяч вісімсот) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_7 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 114002 гривні 56 копійок та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 гривень, а всього 144002 (сто сорок чотири тисячі дві) гривні 56 (п’ятдесят шість) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_6 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 100980 гривень 39 копійок та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 гривень, а всього 130980 (сто тридцять тисяч дев’ятсот вісімдесят) гривень 39 (тридцять дев’ять) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 – відмовити.

Цивільні позови Секретаріату Кабінету Міністрів України, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України” до ОСОБА_16 про стягнення коштів – залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_16 на користь держави витрати на проведення експертиз, зокрема: дактилоскопічної – 450,24 грн. (том 19, арк. 6),  фізико-хімічної – 1692,00 грн. (том 19, арк. 16), судової комп’ютерно-технічної – 37161,60 грн. (том 19, арк. 31), портретної – 1324,08 грн. (том 19, арк. 59), комісійної почеркознавчої експертизи документів – 940,80 грн. (том 19, арк. 91), комісійної почеркознавчої та технічної експертизи документів – 940,80 гр. (том 19, арк. 104), технічної експертизи документів – 675,36 грн. (том 22, арк. 104 ), а всього 43184 (сорок три тисячі сто вісімдесят чотири) гривні 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Речові докази у справі, а саме:

–           16 флаконів з назвою „Пентаглобін”, що передані на зберігання потерпілій ОСОБА_7, – знищити (Т.14 а.с.99);

–          медичну карту №363 стаціонарного хворого ОСОБА_37; статистичну карту вибулого із стаціонару №363 ОСОБА_37; виписку з медичної карти ОСОБА_37 форми 027/о, картку лікарю-рецензенту для відповіді на питання; частину журналу запису травматологійних оперативних втручань за 2010 рік; частину журналу запису травматологічних втручань за 2009 рік; стаціонарний журнал (анестезіологічне відділення), що зберігаються при матеріалах справи, – повернути до Кременецької ЦРКЛ  Тернопільської області (Т.11 а.с.123);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені  з Національного університету „Львівська політехніка”, що долучені до матеріалів справи, – залишити в матеріалах справи (Т.2 а.с. 82);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Львівського Державного інституту новітніх технологій та управлінні м. В.Чорновола, що долучені до матеріалів справи, – залишити в матеріалах справи (Т.2 а.с. 168);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Київського національного університету будівництва та архітектури, що долучені до матеріалів справи, – залишити  в матеріалах справи (Т.4 а.с. 38);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України”, що долучені до матеріалів справи, – залишити в матеріалах справи (Т.4 а.с. 115);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Управління Кадрового забезпечення Кабінету Міністрів України, що долучені до матеріалів справи, – залишити в матеріалах справи (Т.5 а.с. 93);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Інституту підприємницьва та перспективних технологій, що долучені до матеріалів справи, – залишити в матеріалах справи (Т.3 а.с.38);

–          документи особової справи ОСОБА_16, вилучені з Національної медичної академії післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика, що долучені до матеріалів справи, – залишити в матеріалах справи (Т.3 а.с.131);

–          медичну карту стаціонарного хворого №3698 на ім’я ОСОБА_22 на 53 арк., що зберігається при матерілах справи, – повернути до Бродівської ЦРЛ Львівської області (Т.7 а.с.55);

–          медичну карту №4463 стаціонарного хворого ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_19, на 44 арк., що зберігається при матеріалах справи, – повернути до Чортківської ЦРЛ Тернопільської області (Т.7 а.с.204);

–          медичну карту стаціонарного хворого №569 ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_16, на 37 арк., що знаходиться при матеріалах справи, – повернути до Чортківської ЦРЛ Тернопільської області (Т.8 а.с.222);

–          медичну карту стаціонарного хворого №5478 ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_18, на 35 арк., що знаходиться при матеріалах справи, – повернути до Славутської ЦРЛ ім. Ф.М.Михайлова (Т.9 а.с.182);

–          два аркуші паперу, на яких містяться рукописні записи з назвами та кількістю лікарських засобів; результати аналізів ОСОБА_33 на 8 арк.; результати МРТ, фотокопія МРТ та додаток на 3 арк.; результати транскраніального дуплексного сканування ОСОБА_33 на 1 арк.; результати ЄЄГ ОСОБА_33 на 1 арк., вилучені в ОСОБА_4 та долучені до матеріалів справи, – залишити в матеріалах справи (Т.12 а.с.114);

–          витяг з книги реєстрації вихованців Бердичівської допоміжної школи-інтернату Житомирської області за період з 28.08.1980 р. по 21.05.2010 р. на 13 арк., що знаходяться при матерілах справи, – повернути до Бердичівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування Житомирської обласної ради (Т.22 а.с.99);

–          витяг з поіменної книги №18 на 3 арк.; витяг з книги наказів на 3 арк.; протокол №6 від 31.05.1990 р. на 1 арк.; витяг з книги наказів (02.04.1990-02.03.1992) на 3 арк.; книга видачі дипломів на 3 арк., що знаходяться при матеріалах справи, – повернути до Вищого професійного училища №11 м. Червонограда Львівської області (Т.22 а.с.211);

–          речі та предмети, вилучені 23.11.2011 р. за місцем фактичного проживання ОСОБА_16, що передані до камери зберігання речових доказів Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ України у Львівській області, – повернути ОСОБА_16 (т.24 а.с.212)

Медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_16 на 226 арк., вилучену 21.02.2012 р. з Житомирської обласної психіатричної лікарні №1 Житомирської обласної ради, – повернути до вказаної лікарні.

Паспорт громадянина України ОСОБА_16, серії НОМЕР_25, виданий Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 24.04.2008 р., що знаходиться при матеріалах справи (Т.1 додаток),- передати до місця відбування покарання для долучення до особової справи засудженого.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_16, до набрання вироком законної сили залишити без зміни – тримання під вартою.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим – з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий                                                                      Дулебко Н.І.

 

(узято з відкритого джерела – Єдиного державного реєстру судових рішень – reyestr.court.gov.ua/Review/37187312 )

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: