Київенерго: тепловий лохотрон

Столичний енергомонополіст «Київенерго», що входить до бізнес-структури Ахметова, знову примушує звернути пильну увагу на його рухи тіла.

Тепер в «Київенерго», користуючись юридичною неграмотністю населення, взялися за настільки ж незаконне нав’язування мешканцям договорів по гарячій воді і опаленню.

Київенерго

Робиться це, як зазвичай у таких випадках, під слушним приводом виконання норм законодавства України. Але в даному випадку з боку «Київенерго» має місце маніпуляція нормативами, обіг тільки до тих законів і їх окремих положень, які вигідні компанії та злісне ігнорування тих норм, які фірмі Ахметова не вигідні.

Осіннє загострення договірної істерії

Компанія «Київенерго» оголосила про те, що з 1 вересня 2014 року починає перехід на прямі договори з мешканцями на поставку тепла і гарячої води. Робиться це нібито на виконання прийнятого в квітня 2014 року закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії». Йдеться приблизно про 75% столичних квартир, які отримують зазначені послуги від «Київенерго». Відзначимо, що є й інші виробники таких послуг.

Крім того, «Київенерго» бере на себе перевірку лічильників теплової енергії та гарячої води. Але особливої великодушності тут немає. Останніми нормативними документами в відпускну вартість теплової енергії для населення дозволено включати 3% від суми на повірку лічильника. І це не кажучи вже про те, що нещодавно «Київенерго» пролобіювало собі підвищення на 70% тарифів на тепло і гарячу воду за мовчазної згоди і прямого сприяння уряду Яценюка, яке обіцяло початкове підвищення тарифів «всього» на 40%. Словом, повіряти лічильники «є за що».

Тут-то криється черговий «розвод». У Києві близько мільйона квартир, але лічильниками гарячої води обладнані, за вельми неточними даними, трохи більше 400 тисяч, інші лічильників не мають, але їх примушують платити за перевірку в складі тарифу. Кваліфікувати це як вимагання, як шахрайство, або ще якось, повинні вирішувати правоохоронці, але вони не квапляться.

Не кажучи про те, що, за аналогією з лічильниками електроенергії, «Київенерго» мало б за свій рахунок проводити встановлення квартирних лічильників гарячої води і тепла. При таких розцінках не убуде!

Але замість того, мешканців вже зазивають в один з 12 офісів «Київенерго» для укладення договорів, для чого потрібно при собі мати паспорт, ідентифікаційний код, документ, що підтверджує право власності на квартиру. Також, якщо є лічильник гарячої води, необхідно надати копію та оригінал паспорта на прилад, копію квитанції, за якою оплачувалися останні показники. Якщо ж в квартирах встановлені лічильники теплової енергії, необхідно, крім вищевказаних, надати документи, що підтверджують схему монтажу або копію схеми по установці цих приладів обліку.

Щоб «лохотрон» крутився швидше, в «Київенерго» кваплять. Представники фірми закликають оформити договір, перш за все, пільговиків, щоб зберегти пільги на наступний рік. Пільговиків і одержувачів субсидій у нас багато, і вони готові зробити будь-яку дурість, включаючи підписання юридично сумнівних документів з неналежними сторонами житлово-комунальних відносин, аби тільки ці пільги і субсидії зберегти в майбутньому. Непільговим категоріям громадян в «Київенерго» дозволяють не поспішати і приходити наступного року.

Більш того, в «Київенерго» демонструють зворушливу турботу: мовляв, оскільки можуть бути черги через наплив бажаючих оформити договору, незабаром буде через інтернет організована електронна черга, зареєструвавшись в якій майбутній «щасливий» власник незаконного договору буде чітко знати, куди і коли приходити, щоб не витрачати зайвий час.

Щоб зрозуміти, що нав’язувані обивателям обманним шляхом договору є незаконними, «Київенерго» в його нинішньому правовому статусі не має права їх укладати, збирати гроші і взагалі не може бути стороною відносин у житлово-комунальній сфері, слід повторити деякі вибрані глави законодавства України.

Закон суворий, але справедливий

Дійсно, відповідно до пункту 1 статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» гласить “Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах”. На жаль, саме так безграмотно записано в тексті закону. Але суть очевидна: учасники житлово-комунальних відносин повинні діяти на договірній основі. Пункт 2 тієї ж статті 19 наводить перелік учасників правовідносин у ЖКГ: «Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник». В свою чергу, пункт 3 конкретизує: «Виробник послуг може бути їх виконавцем».

Згідно з пунктом 3.1 статті 20 Закону, «споживач зобов’язаний укласті договір на надання житлово-комунальних услуг, підготовлений Виконавцем на Основі типового договору». В свою чергу, відповідно до пункту 2.3 статті 21 закону, «виконавець зобов’язаний підготувати та укласті Із Споживачем договір на надання житлово-комунальних услуг з визначеня відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором». В свою чергу, якщо виробник виступає також в ролі виконавця послуг, як це має місце у випадку з «Київенерго», що виробляє і виконує поставку електроенергії, виробник повинен укладати договір із споживачем, як зазначено, в пункті 2.1 статті 22 закону: «Виробник зобов’язаний укласті договір з Виконавцем (Споживачем) про умови надання житлово-комунальних услуг».

Треба думати, саме на ці норми закону посилається «Київенерго», вимагаючи від громадян-споживачів, щоб вони уклали договори на поставку енергії. Але при цьому енергомонополіста, користуючись юридичною необізнаністю переважної більшості обивателів, лукаво ігнорує ті норми закону, які не вигідні для «Київенерго».

Так, в пункті 1.3 статті 22 закону йдеться про те, що виробники житлово-комунальних послуг укладають договори на виробництво цих послуг з органами місцевого самоврядування.

Але найбільш показовою в цьому відношенні стаття 7 закону. Пункт 1.4 статті говорить, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, «визначення виконавця житлово-комунальних услуг відповідно до цього Закону в порядку, ЗАТВЕРДЖЕНОГО центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства». В нормативних документах, до яких відсилає ця норма закону, мова йде, зокрема, про те, що органи місцевого самоврядування визначають виконавців послуг на конкурсній основі. Очевидно, що це стосується виробників послуг, особливо, якщо вони також виконують функцію виконавців. Але найчастіше, виробники послуг є місцевим або регіональним монополістом, інші виробники відсутні як такі, як у випадку з «Київенерго», а тому проведення конкурсів неможливо в принципі. У будь-якому випадку, згідно пункту 1.9 статті 7 закону, на органи місцевого самоврядування покладено повноваження «надане юридичній договорів з підприємствами різніх форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних услуг»

Іншими словами, будь-який виконавець чи виробник, будь-яким способом в установленому законом порядку відібраний як суб’єкт надання житлово-комунальних послуг, повинен укласти з уповноваженим органом місцевого самоврядування договір на виробництво та/або поставку житлово-комунальних послуг населенню. У договорі відбиваються передбачені чинними нормативно-правовими документами істотні умови, а також ряд особливих умов.

Тут-то і починається найцікавіше, про що в «Київенерго» воліють мовчати. Такого договору між енергомонополіста і місцевим самоврядуванням столиці немає. Більш того, колишній депутат Київради, а нині народний депутат від партії УДАР Н.Новак в розмові з автором якось заявила, що «Київенерго» вже довгі роки під різними приводами відмовляється укладати подібний договір. Пояснюється це простим небажанням енергомонополіста брати на себе додаткову відповідальність. А навіщо, якщо і так гроші платять? Оскільки зазначений договір відсутній, столичний енергомономоліст, що фактично є виробником і постачальником електроенергії, тепла і гарячої води, юридично таким не є.

Не треба нас дурити! І не треба нікуди поспішати …

У «Київенерго» стверджують, що договір з клієнтами буде підписаний в день звернення. Але тільки після звірки документів з інформацією ЖЕК по базі Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА (ГІОЦ), та за умови, що дані збігаються. У разі розбіжностей, наприклад, якщо змінився власник квартири, сталася перепланування приміщення, були встановлені або замінені прилади обліку і так далі, виникне необхідність врегулювання таких питань з ЖЕК для реєстрації відповідних змін.

Відразу ж відзначимо, що, точно так же, як і «Київенерго», ЖЕКи в столиці виконують функції виконавців послуг і є однією зі сторін житлово-комунальних відносин з тієї ж причини, а саме, вони не отримали в органах місцевого самоврядування статус виконавця в установленому законом порядку на конкурсній основі.

До речі, серпень 2014 року ознаменувався комунальним скандалом. Відомо, що в липні в більшості житлових будинків столиці гарячої води не було. Уряд, міська влада і «Київенерго» вирішили заощадити газ для зимового опалення. Припустимо, що в нинішній ситуації це правильно. Але в квитанціях за липень була виставлена ​​плата за гарячу воду і її відведення в сумі до 300-400 гривень і більше. А подекуди значилася й оплата за опалення, хоча в столиці вже давно прийнято рішення, що оплата за тепло буде проводитися тільки в опалювальний сезон. Після скандалу було оголошено, що це прикра помилка, квитанції перерахували, але все одно в графах гаряче водопостачання і водовідведення гарячої води значаться цифри, що дають в сумі 50-60 і більше гривень, хоча, повторимо, гарячої води не було. Це типовий виверт: мовляв, якщо не захотіли платити 400 гривень, то «розведемо» хоча б на 60.

Виходячи із зазначеної процедури підписання договору, складається враження, що на етапі «розборок-узгоджень» з третіми особами типу ЖЕКів та ГІОЦ в документ можуть вписати все що завгодно. Простіше кажучи, клієнт підписує форму, на яку потім, вже без його відома, можуть навісити, наприклад, неіснуючі борги.

Само по собі підписання документа є типовим нав’язуванням монополістом договору приєднання і його умов: мовляв, договір у нас тільки такий, та інших ми не підписуємо. Хоча відомо, що договір – документ двосторонній, і обидві сторони мають право вносити до нього свої положення, звичайно, в рамках здорового глузду і діючої нормативно-правової бази.

Текст договору опублікований на сайті «Київенерго», і вже викликав шквал критики. Наприклад, договором не передбачені штрафні санкції до «Київенерго» у разі невиконання ним зобов’язань. Тому запевнення посадових осіб «Київенерго» та низки експертів, що договір дозволить абоненту судитися з енергомонополістом, є більш ніж сумнівними.

На докладному аналізі тексту зупинятися не будемо, але навіть поверхневий погляд приводить до висновку, що документ не відповідає нормативним вимогам. Нагадаємо, що текст договору повинен відповідати «Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, гарячого і холодного водопостачання та водовідведення», затвердженого постановою Кабміну від 21.07.2005 № 630 із змінами і доповненнями. До речі, вже один факт такої невідповідності дає клієнтові законне право договір не підписувати.

І взагалі, «Київенерго» використовує стару шулерську методу – підсовує клієнту «папірець» для її підписання «бігом на коліні». У той же час, за законом, на вивчення і підписання документів відводиться календарний місяць з моменту офіційного, тобто документально підтвердженого, його вручення підписанту через пошту, під розпис безпосередньо або нарочно і так далі.

До того ж, тим, хто не підпише договір, «Київенерго», за чинним законодавством, зробити нічого не може. Фірмі доведеться примушувати підписувати договори через суд, де спливуть зазначені подробиці про незаконність всієї цієї афери. А от якщо договір підписаний, нехай навіть незаконно, то доведеться через суд цю незаконність доводити, а тому підписувати ні в якому разі нічого не можна. Навіть залучення горезвісних колекторів, яких можна і потрібно просто спускати зі сходів, при відсутності договору – практично безглуздо, оскільки «Київенерго» не зможе навіть перевести на них право вимоги боргу, згідно з цивільним законодавством.

Якщо споживач договір не підписав, але виставлені рахунки оплачує, це є де-факто укладенням договору. В іншому випадку, договір не укладено, абонент правовідносин з «Київенерго» не має. Відключення від послуг технічно неможливо і знову-таки незаконно.

Нав’язування договорів є свавіллям, ефективно боротися з яким можна тільки тим же методом. Якщо значна частина киян абсолютно законно відмовиться брати участь в таких ігрищах, не підписавши договору, це змусить, нарешті, «Київенерго», а головне правоохоронців, органи державної влади та місцевого самоврядування, ввести правовідносини в законне русло. А там, дивись, з’ясується, що тарифи безбожно завищені, і що Ахметов привласнив «Київенерго» незаконно, і енергомонополіста повернуть столичній громаді, як недавно повернули «Київводоканал» і «Київгаз».

До речі, нинішній мер столиці Віталій Кличко і його політична сила, будучи в опозиції в Київраді і Верховній Раді, багато разів обіцяли навести порядок в зазначених питаннях.

За матеріалами glavcom.ua

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: