Рейтинг: Хто нас найбільше надурив у 2012- році? Частина 2

Продовження.

Початок: Рейтинг: Хто нас найбільше надурив у 2012- році? Частина 1.

5. Іспанець Каськіва

Вкрай цікаво, а як би далі розвивалися події навколо будівництва LNG-терміналу, якби іспанська компанія Gas Natural Fenosa промовчала і не відхрестилась від афериста, який від її імені підписав угоду про співпрацю з Україною. Залишається загадкою, чи справді Джорді (Хорді) Сарда Бонвехі вважає себе настільки вправним, що задумав усіх одурити. І для чого? За щось там помститися іспанській компанії підставивши її? Ну тоді це боляче вдарило рикошетом насамперед по українській стороні. А це вже схоже на самогубство, бо на Донбасі таких кидків не пробачають.

Чи все ж таки українці були обізнані з такою «інвесторською» оборудкою? Більше того, дружбан Каськіва був лише гвинтиком у механізмі. Як версія, задумка один в один збігається з тим самим будівництвом євростадіону у Львові. Пригадуєте, за кілька років до чемпіонату інвестори просто ломилися в кабінет до Садового (принаймні за його словами), щоб збудувати у Львові нову спортивну арену. Відповідно, було прийняте рішення таки будувати і не економити на якійсь там реконструкції існуючого стадіону «Україна». Та перед стартом робіт, виявилось, що інвестори випарувались. Андрій Іванович лишень кілька разів наголосивши, що відступати немає куди і Львів не може впасти в багнюку лицем, домігся того, що депутати дали добро будувати новий стадіон за бюджетні та позичені гроші. Чим це закінчилось усім добре відомо.

У випадку з будівництвом LNG-терміналу цілком ймовірне повторення історії. Інвестор ніби є, почали роботи, а тут раз, а іспанці грошей не дають. Скандали, суди… І що ж робити? Як наслідок: новий заклик ще на одну поділку затягнути українцям паски і продовжити роботи проекту століття за рахунок держбюджету. А ціна питання – більше мільярда доларів. Певна річ зайнятись їхнім освоєнням зголосилось би багато охочих.

4 місце. Біометрика – гуртом і вроздріб

Лобісти якнайшвидшого введення в обіг документів з біометричними даними щонайменше двічі збрехали українцям. Головний месидж який? Біометрика потрібна для спрощення візового режиму з країнами Європи. Тоді закономірне питання: а для чого окрім закордонних, українські паспорти з біометрикою, водійська права і таке інше? Не виключаємо, що і ця річ потрібна, однак чи справді, в умовах кризи, це на часі? Це як в анекдоті: діти голодні, а він собі плащ купив.

Далі, не відзначився надмірною правдивістю депутат від Партії регіонів Василь Грицак, автор цього біометричного закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр…». Чоловік, оком не моргнувши випалив, що вже літом українців, в яких немає біометричних паспортів, в Європу не пустять. Чоловік знову перестарався. Варто зазначити, що згадування про біометричні паспорти містяться на сьогодні лише в двох двосторонніх документах: угоді «Про внесення змін до угоди про спрощення оформлення віз», а також в «Плані дій з лібералізації візового режиму». При чому у першому випадку передбачено скасування віз для власників службових біометричних паспортів. Україна борсається наразі на цьому етапі. І коли Європа надумає відкрити свої двері для решти українців – питання явно не близької перспективи.

Радіти хіба можемо з того, що на той момент ми вже будемо у біометричному всеозброєнні. Натомість, певна категорія українців може тішитися вже тепер: щороку український бюджет виділятиме більше півмільярда гривень на біометричне освоєння…

3 місце. Відеоавантюра

Мало хто сумнівався, що оснащення виборчих дільниць веб-камерами, не матиме нічого спільного з демократичними виборами. Точніше, на їх демократизацію вони аж ніяк не вплинуть. Істина давно відома – важливо не те, як голосують, а як – рахують. А відеонагляд був встановлений якраз над процесом голосування.

Україна витратила на камери і все потрібне оснащення мільярд гривень. Не можна сказати, що це була лишень примха влади, яка намагалася щось там довести опозиції. Навпаки, це був лише привід. Бо є люди, які на цьому добряче заробили. Як відомо, гроші дісталися компанії «СІТРОНІКС інформаційні технології України». Це дочірня компанія російського «Сітронікс». Саме вони тепер у своїх молитвах згадують українську демократію. Ймовірно, навіть подякували її вірним синам особисто і поділились своїм заробітком.

Увесь процес з веб-камерами на виборах окреслив Олександр Черненко, голова правління Комітету виборців України: «З самого початку було зрозуміло, що це авантюра».

2 місце. Безконтрольні держзакупівлі

Вважається, що саме нинішній президент підписав найкорупційніший закон за всю історію України. Йдеться про закон №5044-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель».

Як наслідок, усі держпідприємства, включаючи комунальні підприємства та господарські товариства, контрольний пакет акцій (або частки у статутному фонді) якого належить державі, були виключені з Закону «Про Держзакупівлі». Іншими словами, жодних тендерів тепер держустановам, якщо вони проводитимуть закупівлі власним коштом, проводити не потрібно.

За підрахунками «Наших грошей» у 2011 році держпідприємства провели тендери на 250 млрд. грн. із загального суми закупівель у 325 млрд. грн. Сума співставна в розміром державного бюджету України. ««Ідеться про легалізацію безконтрольного розкрадання 250 мільярдів гривень державних коштів, які не фіксуватимуться навіть у «Віснику державних закупівель»… В разі набуття проектом сили закону ніхто і ніколи вже не знатиме ні про угоди, ні про їх обсяги, ні про кінцевих отримувачів наших з вами грошей», – розповідала про цей ще законопроект нардеп Леся Оробець.

Як відомо законопроект №9634 було прийнято в парламенті силами правлячої коаліції Партії регіонів, Блоку Литвина, Компартії та позафракційних депутатів, а 1 серпня Віктор Янукович його підписав. «Раніше жоден закон в історії України не дозволяв вивести в тінь настільки значні суми», – підсумовують «Наші гроші». До речі, якщо зважити, що усі гроші за адмінпослуги лишатимуться в установах, які їх надають, то для чиновників й справді покращення уже наступило.

1 місце. А ось воно наше покращення

Як не пригадати 2009 рік і виступ вірної соратниці президента Ганни Герман. Цитуємо дослівно: «Навіть немовля, яке народжується в Україні, вже винне державі 5 тис. грн. через те, що Тимошенко набрала стільки боргів, що обклала цими боргами на майбутнє «і живих, і мертвих, і ненароджених наших земляків», як говорив Тарас Шевченко».

Станом на 2012 рік « і мертві, і живі, і ненароджені» винні більше, ніж удвічі. За словами Арсенія Яценюка, уряд за останні 2 роки позичив більше, ніж позичили за всі 20 років незалежності. «Боргове навантаження на кожного українця тепер зросло до 11 тисяч гривень», – зазначив політик.

Певно дякувати потрібно багатостраждальному Євро-2012, чи чиновницькій малині по 670 грн. за кілограм, тюнінгованій альтанці за 24 мільйони… Саме вони у сумі створили наше «покращення»…

За матеріалами "Погляд"

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: