Гроші з повітря

Кредит за 15 хвилин – без довідки про доходи, поручителів і згоди подружжя. У Франківську гроші на будь-які товари й нерухомість пропонують два десятки фірм. Десятки тисяч гривень – під смішні відсотки. Спокусливі пропозиції стають фінансовою кабалою на довгі роки, пише газета “Галицький кореспондент“. Як розпізнати аферистів? Чому не варто погоджуватися на партнерські програми кредитування?

Спокусливі пропозиції

Торгово-фінансова компанія «Актив» має офіс у солідному торговому центрі. Сусіди – банк, благодійний фонд й інвестиційна фірма. Респектабельно. Усміхнена дівчина за дорогим столом одразу переймається проблемами клієнта. Скільки треба? Надаємо до 300 тисяч гривень. Тільки 3,5% річних. Тридцять тисяч на терміновий ремонт квартири можна отримати позикою на 7 років. Перший внесок – 1050 грн. Щомісячний платіж – 732 грн. Паспорт, код, довідка про доходи. Можна й без довідки. В цьому випадку внесок збільшується. Щоби отримати гроші, подають заявку. Суму бронюють – про це приходить повідомлення з центрального офісу. Коли таке є, сплачуємо внесок і підписуємо угоду. Передаємо менеджеру реквізити рахунку – на нього мають перерахувати всю суму позики. Як довго чекати? Можливо, тиждень чи два. Про це повідомлять з «центру»…

Умови компанії «Укрфінанс», яка також надає гроші на будь-які потреби, різняться лише у цифрах. Позика на 5 років під 6% річних, на 7 – під 9%. Максимум – на 15 років. Заява, договір, рахунок. Від клієнта – паспорт, код. Стартовий внесок на мінімальний термін – 1755 грн. Платиш і чекаєш. Тутешній менеджер не береться сказати, коли прийдуть гроші. «З вами далі буде працювати інша людина, їй передають ваші документи», – каже дівчина. Наче чесно? Просимо подивитися договір. Менеджер здивована. Документ з офісу на руки не видається. Мовляв, в одному екземплярі. Ксерокс? Розводить руками. Що робити? Наша порада: обов’язково вивчати угоду! З неї можна дізнатися, що обіцяна позика… не є кредитом.

Обидві фірми пропонують не гроші, а лише можливість (!) їх отримати за принципом покупок у групах. Менеджери працюють з чіткою установкою відповідати тільки на прямі запитання клієнтів. Виходить так, що ніби нічого не приховують. Але і не пояснюють нічого.

Спекуляція на довірі

«Це шахрайство», – переконаний франківець Мирослав М. Майже рік він «воював» із компанією «Аваль Інвест», до якої зголосився по такий самий кредит у серпні минулого року. Це тепер він уже розчарувався у боротьбі і «поховав» свої гроші. Півроку тому ще дзвонив, писав, скаржився, оббивав пороги юристів…

Пан Мирослав уважає свій випадок типовим. Фірму знайшов за оголошенням у газеті. Перша консультація – по телефону. «Вісімдесят тисяч? Дайте свої паспортні дані, я по базі проб’ю, з’ясую, чи кредит можливий», – сказала менеджер. Подзвонив через півгодини. «Приходьте, ваша справа вирішена позитивно», – заохотила дівчина. В офісі розписали схему: 3,5% річних, сталі платежі – по 780 грн. на 180 місяців. Адміністративний платіж 2800 грн., стільки ж вступний внесок. «Ось рахунок, ідіть платіть, а я тим часом документи оформлю», – відправила менеджер. «Я вже внесла заявку, на гроші можна сподіватися через тиждень», – продовжила вона, коли чоловік повернувся із квитанцією про оплату.

Договір на радощах просто підмахнув. Прочитав його уже вдома. Почало доходити, що то не зовсім кредит. В угоді було зазначено: фірма формує групу учасників, забезпечує її адміністрування з метою придбання товару, і тому подібне. Тяжко визнавати, що «лоханувся», тож вирішив почекати обіцяний тиждень. Коли він минув, а грошей не було, звернувся до менеджера. Та сказала, що рішення про гроші буде впродовж наступного тижня. Як це – «рішення»? Не гроші? Дівчина з усіма питаннями послала в головний офіс компанії. «Ми передали ваші документи в Харків і тепер уже не маємо ніякого стосунку до справи», – відбивалася вона. Звернувся. Звідти пояснили, що з їхнього боку – жодних порушень в реалізації програми «Інвест». І порадили уважно читати договір. Прочитав ще раз і аж тоді зрозумів, у чому «кидалово». Кожен місяць треба сплачувати фірмі як за вже отриманий кредит. Проте коли вона надасть обіцяні кошти – невідомо.

Пан Мирослав вирішив розірвати угоду і вимагати повернення грошей. На що ТзОВ «Аваль Інвест», посилаючись на добровільно підписаний клієнтом договір, повідомило: «реєстраційний платіж і адміністративні витрати учаснику не повертаються». Прощайте, 5600 грн. Стосовно щомісячного внеску, обіцяло здійснити повернення сплачених учасником «чистих внесків» після закриття групи, до якої належав учасник. А до чого тут чистота внесків? Іще одна хитрість фірми. Щомісячний платіж, виявляється, був поділений на «адміністративний» і «чистий». Більше 300 грн. кожного місяця справлялося з клієнта на користь фірми. За весь час в групі чоловік мав би сплатити 140 тис. 400 грн. «Все це обман, – підкреслює пан Мирослав. – Приховування інформації і спекуляція на довірі. Вони бачать, що людині дуже треба, що вона налаштована на гроші чи покупку, і готові прибріхувати, тільки аби провернути свою оборудку».

Договір у законі

Відомі випадки псевдокредитів за програмами «Б.А.Н.К Платінум» фірми «Архбудекспертиза», центру «Експрес-Кредит», фірми «Приват-Плюс», фінансового дому «Атлант». До справи часто підходять творчо. Участь у групах подають як «партнерську програму кредитування». Позику завуальовують під «товарний чек».

В Інспекції із захисту прав споживачів у Івано-Франківській області подібних справ – цілий стос. «Маємо такі скарги постійно, починаючи з 2008 року, – повідомила в.о. завідувача юридичного сектору Інспекції Валентина Сенчук. – Спочатку була голосна справа «Автоплану», пізніше – «Житлового альянсу». Обидві фірми діяли за схемою продажу в групах, лише одна спеціалізувалася на авто, а друга нібито надавала гроші для придбання квартир. Тепер таких фірм – десятки, пропонують здебільшого гроші. Всі – товариства з обмеженою відповідальністю, не мають майнової відповідальності перед клієнтом. Можуть зібрати кошти і закритись, чи втекти за кордон, чи оголосити себе банкрутом і перереєструватися в іншу фірму без права наступництва. І все, не знайдеш крайнього».

Якщо проаналізувати договори, відзначає пані Валентина, то бачимо адміністрування фінансових послуг, а не договори споживчого кредиту. В документах чітко виписані умови придбання товарів у групах, чорним по білому зазначено, що при розірванні договору в односторонньому порядку клієнт втрачає всі сплачені кошти, окрім «чистих внесків». Якщо людина має в групі номер 7243, як це було з Мирославом, то шанс отримати назад «чисті» платежі з’явиться лише тоді, коли сім тисяч людей повністю закриють всі виплати.

«Це аферистична схема», – наголошує юрист. З іншого боку, це цивільно-правові відносини в рамках закону. «Вони пропонують послугу – клієнт приймає. Умови прописані в договорі, все добровільно, – акцентує Валентина Сенчук. – Представники фірм, до яких ми зверталися, запевняють, що вони все докладно розповідають клієнтам. Але люди, які до нас приходили, стверджували, що їм не повідомляли про групи. Примусити фірму віддати кошти, коли людина вже спам’яталася і не хоче брати участі в групі, практично неможливо. В суді теж дуже складно довести, що тебе спонукали обманом підписати документ і ти фактично примусово щомісяця платив внески».

Пані Валентина пригадує випадок із пенсіонером з Косівського району. Чоловіку терміново були потрібні гроші – в нього згоріла хата. Коли він потім звернувся по захист, то відверто визнав: договору не читав, «бо дівчинка нам так гарно все роз’яснила».

Рушійна сила

Юрист пояснює, що названі фірми, по суті, є кредитними спілками. Вони збирають гроші у всіх учасників і виплачують позику комусь одному – не за порядковим номером черги, а за якимись ними ж встановленими умовами. Виходить, що людина, якій терміново потрібні кошти, роками погашає кредит, який ще не отримала. «У нас були люди, які сплатили по 5-6 тисяч гривень із 10-ти заявлених фірмі, а кредиту так і не дістали, – продовжує Валентина Сенчук. – Пам’ятаю тільки один випадок, коли дали гроші, але на той час клієнт сплатив уже всі виплати і відсотки». Виходить, що не фірма надає людині кредит, а людина дає свої кошти в користування фірмі. Ще й доплачує за це.

«Це називається «робити гроші з повітря», – каже пані Сенчук. – Кожен із нас може створити таку фірму. Все в межах закону – 20 тисяч статутного капіталу, ліцензія Держкомфінпослуг і «правильно» складені документи. Щоби покласти кінець таким аферам, треба міняти законодавство». Треба. Та кажуть, що в існуванні подібних фірм зацікавлені деякі впливові нардепи…

Керівник юридичного сектору Інспекції із захисту прав споживачів пояснює: наразі в Україні немає установи, яка би здійснювала нагляд за фірмами, що працюють із фінансами в групах. Нацбанк контролює діяльність банків, і то лише у фінансовій частині. Стосунки фінустанов та кредитних спілок із клієнтами є проблемою самих клієнтів, оскільки не належать і до юрисдикції Інспекції із захисту прав споживачів. За вітчизняним законодавством, учасник фінансової діяльності не є споживачем (ст. 1 та ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

«Ми радимо потерпілим писати заяви в міліцію, – підсумовує Валентина Сенчук. – Але, наскільки мені відомо, там теж відмовляють людям, бо це цивільно-правові відносини. Хоч маємо приклад. «Християнська кредитна спілка», що кілька років тому діяла у Калуші, за аналогічною схемою зібрала гроші і не дала людям кредитів. Майже всі, а це було більше ста потерпілих, звернулися із заявами до правоохоронців. І кримінальну справу все-таки порушили. Значить, якщо прийде маса людей і скаже, що їх ввели в оману, то справа зрушиться».

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: