Некрофілія по-мормонськи: гареми з мертвих українок

«Те ж суспільне середовище, яке існує у нас тут, буде існувати з нами у вічності», – говорить мормонський «катехізис». Ці слова будь-яка нормальна віруюча людина зрозуміла б алегорично («по іншому»). Мовляв, всі ми помремо – і воскреснемо. Але для мормонів не все так просто. У потойбічному світі їм обіцяні гареми із сотень і тисяч жінок, на яких вони встигнуть одружитися за життя. Наречена не обов’язково повинна бути… живою.

Таїнство «одруження» сектанти здійснюють з мертвими душами, узятими із похоронних метрик і чужих сімейних архівів. За задумом мормонів, Київ повинен стати східноєвропейським центром подібних «некрофільских» весільних церемоній. Для чого в столиці Україні побудований третій за величиною в світі мормонський храм.

Їжа до Страшного суду

На вулицях багатьох українських міст вам, напевно, доводилося помічати впевнено крокуючих парами коротко стрижених молодих хлопців, одягнених в чорні штани і білі сорочки. За спиною у них висять рюкзаки, в руках – книга. На грудях у кожного табличка, де зазначено: «старійшина Джонсон» або «старійшина Іванов». Це – мормонські місіонери.

У Держкомрелігій України дана американська секта зареєстрована під назвою «Церква Ісуса Христа святих останніх днів». Релігієзнавці, як правило, приймають мормонів за одну з протестантських деномінацій. Самі сектанти цьому дуже раді і завжди наполягають, що є християнами. А якщо й відрізняються від інших, то тільки підкресленим консерватизмом, ідеальними сімейними основами й взагалі зразковою показовістю в усіх відношеннях.

Все життя мормонів дуже строго регламентоване. У неділю – богослужіння. У понеділок – сімейний день і гра в спортивні ігри. У середу – молитовне зібрання. Спеціально призначені наглядачі (в Україні їх називають «домашні вчителі») щомісяця відвідують будинок кожного парафіянина і перевіряють, чи живе він, як і належить справжньому мормону.

Крім того, кожен мормон зобов’язаний мати в будинку річний недоторканний запас продуктів. Щороку цей «НЗ» оновлюється. Сховища потрібні для того, щоб мормони змогли пережити важкі часи перед Другим пришестям, коли «язичники» (інше населення світу) будуть гинути від голоду. Так мормони сподіваються вижити до Страшного суду.

Мормони і масони

Схожість у релігійній термінології з християнами – «Друге пришестя», «Страшний суд», «Ісус Христос» у назві «церкви» – збиває з пантелику багатьох недосвідчених громадян. З головою вони кидаються у вир мормонського віровчення, сподіваючись знайти там порятунок і квиток до раю. Не підозрюючи, що «святі останніх днів» у багатьох країнах вважаються деструктивною сектою. Навіть у США – на батьківщині мормонів – вони нерідко стають «клієнтами» правоохоронних органів за звинуваченнями в багатоженстві і розбещенні малолітніх.

Великий американський письменник Марк Твен у своїх подорожніх нотатках «Налегке», опублікованих у 1872 році – через кілька десятків років після появи мормонізму – дуже чудово описав життя Солт Лейк Сіті – столиці мормонів. Це місто письменник називає єдиною в Америці абсолютною монархією. З кінця XIX століття королівство мормонів досить розширилося і на сьогоднішній день окупувало значну частину штату Юта. Мормони стали помітною впливовою політичною силою в уряді США.

Щоб уявити, наскільки мормонське лобі серйозно представлено в політиці Сполучених Штатів, досить однієї наочної ілюстрації, яку наводить у своїй книзі «сектознавства» богослов Олександр Дворкін. Одного разу російський генерал Олександр Лебідь, ставши секретарем Ради безпеки РФ, вирішив виступити з заявою проти сект. В ході свого виступу він обізвав мормонів «цвіллю» («плесенью»). Одним словом, так повернувся генеральський язик! Незабаром Лебідь про це пошкодував. Він одразу потрипив під сильний тиск з боку Америки. Генералу довелося принижено вибачатися. Продовжував він вибачатися і через кілька років після інциденту.

Дехто припускає, що, починаючи з 1842 року, засновник мормонізму – Джозеф Сміт був членом масонської ложі. У США масонське «братство» має сильні позиції. Та що там говорити, коли масонами були майже всі президенти США і велика частина сенаторів.

Храмова символіка і храмові обряди мормонів багато в чому повторюють масонську символіку і обряди. І вже точно не викликає сумнівів той факт, що, розробляючи храмовий ритуал, Сміт «позичив» у франкмасонів ідею «спецодягу». Цей особливий одяг мав форму нижньої білизни у вигляді комбінезона (на зразок кальсонів-сорочки). Сьогодні воно більше поширено у вигляді майки з короткими рукавами і пришитих до неї трусів до колін).

«Мормонська біблія – ​​дурна книга»

Є у мормонів і своє «священне писання» – «Книга Мормона», яку заїжджі місіонери намагаються всучити «аборигенам». За мормонськими переказами, у 1823 році Джозефу Сміту явився ангел з дивним ім’ям Мороній (до речі, в перекладі з англійської moron означає «ідіот, недоумкуватий, дебіл»). Коротше, Мороній наказав Сміту знайти якісь «золоті листи» з письменами на «Новоегипетській мові». Там нібито вказувалися «нові» факти зі Старого та Нового заповітів. А також досі невідома роль Америки в біблійній історії.

Природно, крім Сміта ніхто й ніколи цих золотих аркушів не бачив. І не дивно. Є припущення, що «Книга Мормона» є творчим переосмисленням фантастичного роману «Знайдений рукопис», який в 1812 році написав проповідник однієї з протестантських сект Саломон Сполдінг. Це була вигадана історія так званих зниклих ізраїльських колін, які після виходу з Єгипту опинилися в Америці, і поклали початок червоношкірим індіанцям.

Немає особливого сенсу переказувати мормонську «біблію». Бажаючі можуть її придбати на букіністичних розвалах столичного ринку «Петрівка» за 2 гривні. Якщо ж комусь шкода цих грошей, можете звернутися до того ж твору Марка Твена «Налегке». Ось як письменник зі своєю іронією описав «Книгу Мормона»:

«По-моєму, ця біблія – ​​рідкісна дивина: скільки претензії, а яка вона млява, сонна! Важко уявити собі більш прісну мішанину – хлороформ, а не книга. Якщо її написав Джозеф Сміт, то він зробив просто чудо – хоча б тим, що не заснув, пишучи її…

Наскільки я можу судити, мормонська біблія всього лише безталанний вимисел, зліплений за зразком Старого завіту і доповнений нудним переказом Євангелія. Автор намагався додати своїм словам і оборотами мови щось незвичайне, що віддіє старовинністю звучання… В результаті вийшов ублюдок – то сучасний жвава мова, то давня простота і урочистість… Коли автор відчуває, що в нього виходить дуже по-сучасному – а це на кожному кроці, – він всовує якесь біблійний вислів на кшталт «зело розгнівався», «і трапилося так» тощо, і справа знову йде на лад. «І сталося так» – його улюблене слівце. Без нього вся біблія вийшла б не товще брошурки…

Мормонська біблія – ​​дурна книга, і читати її – нудне заняття, але в її вивченні немає нічого шкідливого. Проти викладеного в ній кодексу моралі заперечити нічого: він «скачаний» з Нового завіту – навіть без посилання на джерело…»

Верх блюзнірства: гареми з мертвих душ

Однак, якщо байки «Книги Мормона» місцями плагіат, місцями дурні, але нешкідливі, то деякі мормонські ритуали викликають мотивовану підозру у психічному здоров’ї тих, над ким і хто їх робить. Мова йде про практику мормонів записувати у свої ряди померлих людей.

Про ці ритуали на першій зустрічі мормони вам не розкажуть. Вони доступні лише «посвяченим». «Сімейні відносини можуть тривати вічно – не тільки в цьому житті». Цей заповіт «пророка» мормонів Джозефа Сміта наріжним каменем вставлений в мормонське віровчення. Спочатку даний принцип був покладений в обгрунтування полігамії – багатоженства серед мормонів. Кажуть, що сам Сміт володів значним гаремом, а його послідовники – ще більшою кількістю дружин. Але закони США забороняють полігамію, тому на сьогоднішній день у мормонів є два виходи, щоб дотримуватись заповітів мормонського «апостола»: укладати таємно в шлюбі з декількома жінками, або готувати загробний гарем.

Для чого і були введені «шлюби» з мертвими. Саме такі «целестіальні шлюби» є «вратами» для досягнення мормонами надзвичайно порятунку – перетворення в богів. Мормони виписують імена мертвих жінок і укладають шлюби з ними. Щоб потім, після смерті, коли вони стануть богами і поселяться на своїй планеті, всі ці мертві жінки склали б їх гарем. Ніхто в Україні не може бути впевнений, що його покійна бабуся не є дружиною якогось мормона, тому що вони проповідують у нас в країні з 1991 року.

Де ж мормони знаходять сотні тисяч мертвих «дружин»? Надамо їм слово (інформація взята з офіційного сайту мормонів:

«Церква Ісуса Христа Святих останніх днів займає одне з провідних місць у світі в галузі сімейної історії та генеалогічних досліджень. Це підтвердила й міжнародна виставка з генеалогії та історії сім’ї, що пройшла в грудні 2004 року в Парижі, де експозиція Церкви привернула велику увагу відвідувачів.

Церква Ісуса Христа Святих останніх днів містить найбагатшу Бібліотеку сімейної історії (м. Солт-Лейк-Сіті, штат Юта, США). Вона включає в себе більше 300 тисяч книг, 2,5 мільйона мікрофільмів і більше 825 000 мікрофіш. Приблизно 4200 одиниць даних додається в колекцію щомісяця. У бібліотеці зберігаються записи імен декількох мільярдів покійних людей. (!!!)

Більш ніж 3900 відділень Бібліотеки сімейної історії відкриті для відвідувачів у 88 країнах. Тепер до списку цих країн додалися Росія, Україна, Болгарія, Вірменія та Естонія. Латвія і Литва також працюють над створенням таких центрів».

Тобто, мормони підкуповують людей обіцянкою скласти їх генеалогічне древо. Ті ж, нічого не підозрюючи, своїми ж руками віддають своїх покійних рідних на наругу мормонських циників. Відомо, що мормони пов’язані з багатьма архівами світу, вербують там людей або купують інформацію. У квітні 2005 року розгорівся скандал у Росії з приводу «некрофільської» практики «святих останніх днів». Міжрелігійна рада Російської Федерації обурилась тим, що мормони «вербували» «мертві душі» жертв Голокосту, опубліковані в Книзі пам’яті. Крім того, мормони скуповували метричні дані в обласних архівах, які через фінансові труднощі охоче йшли назустріч сектантам. Подібні випадки відомі і в Україні.

З православної точки зору, такі «целестіальні шлюби» – страшне блюзнірство, порівнянне хіба що з оскверненням могил сатанистами: адже імена наших предків без їх і нашої згоди використовуються мормонами для окультно-магічних цілей.

Похмурі перспективи України

Україні в планах мормонів уготована висока місія. У Києві вони побудували найбільший в СНД і третій (після США і Швеції) у світі мормонський храм. Їм уже виділено кілька гектарів землі під будівництво «духовно-просвітницького центру Церкви Ісуса Христа святих останніх днів».

Україна розглядається мормонами як коридор для експансії в країни Близького Сходу. Так, мормони через Україну вже вийшли на Туреччину і Болгарію, особливо південно-східну її частину, де багато мусульман. Експансія націлена на Ліван, Пакистан, Іран. Колишній президент Черкаської громади мормонів Олександр Тарасюк стверджує, що турецькі та болгарські громади вже платять Київській місії гроші валютою. І от, що цікаво: якщо з боку турецьких мусульман буде проявлятися невдоволення з цього приводу, то відповідати доведеться Україні, а не Америці. Тому що турецькі громади діють як громади «Церкви Ісуса Христа святих останніх днів в Україні»! Тому мормонам, кров з носу, дуже потрібний храм в Києві як точка опори.

Справа ще в тому, що, по мормонських канонами, їхні храми мають екстериторіальний статус. Тобто в храм не можуть увійти навіть ті, які є членами церкви менше року і ще не довели свою гідність. Існує навіть спеціальний храмовий пропуск. Найдлижчий до України храм мормонів перебуває в Німеччині, а для Росії – в Стокгольмі і Сеулі. У київський храм не будуть мати права ввійти навіть перші державні особи України. Подібний візит став би порушенням канонів мормонізму. У Стокгольмі біля храму навіть є пам’ятна стела на місці, де стояв не допущений у храм шведський король! По всій видимості, нашому президентуЛеоніду Кучмі така перспектива не сподобалася. Храм так і не був побудований, хоча мормони пропонували «гуманітарної допомоги» на гарну суму.

Цікаво, доклали руку чи мормонські лобісти до скасування сенатом США щодо України поправки Джексона-Веніка? Якщо так, тоді скоро Київ очікують похмурі перспективи. Сюди з’їдуться тисячі місіонерів – укладати шлюб з мертвими українками…

За матеріалами “Интересная газета плюс”, блок J, “Тайны истории”, № 16/2011 год

***

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

3 коментарі до “Некрофілія по-мормонськи: гареми з мертвих українок

  • 19.11.2014 о 09:52
    Permalink

    автор статті не знає про мормонів майже нічого, більшість його негативних тверджень придумані і не мають доказів

  • 16.11.2015 о 13:20
    Permalink

    Це наклеп, вчення про вічну сім’ю прекрасне, і ніхто не одружується з чужими мертвими жінками, що за хвора фантазія.

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: