Трудова міграція без шахрайства

У результаті соціально-економічної кризи Україна продовжує зміцнювати позицію постачальника кваліфікованої і дешевої робочої сили на міжнародному ринку праці. Соціологічні опитування свідчать про розчарування в діях влади та високий рівень песимізму, зазначає директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв. Та чи варто непродумано поповнювати лави трудових мігрантів? Можливо, перш ніж надіти великі рожеві окуляри і складати валізи для щасливого життя в Європі, слід почитати, порозпитувати, послухати та проаналізувати ситуацію?

Держава подбала про праце­влаштування молодих фахівців, ухваливши Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцеві». Згідно зі ст. 3 згаданого закону, роботодавець отримує дотацію у разі прийняття на роботу молоді, для якої це є першим робочим місцем за фахом. Обов’язковою умовою є направлення від Державної служби зайнятості. Питання ефективності згаданого нормативного правового акта — тема для окремого дослідження.

На практиці молодь в останню чергу думає про допомогу від держави — такі вже реалії сучасного суспільства. Навпаки, з вірою у власний потенціал і професійну самореалізацію випуск­ники вишів відправляють свої резюме в українські та зарубіжні компанії. У відповідь отри­мують стандартні листи HR-фа­хівців з побажаннями успіхів у подальших пошуках та обіцянкою внести резюме в базу даних, а за наявності відповідної вакансії обов’язково зателефонувати. Таким чином, зібравши численні «дякуємо за інтерес» і «бажаємо успіхів», молодь починає думати про роботу за кордоном. І от у цій сфері першими на шляху до працевлаштування в іноземній компанії стають шахрайські агентства, які надають посередницькі послуги на території України.

Розглянемо найпоширеніші шахрайські схеми.

Обіцяні інформаційно-консульські послуги. Підписуючи угоду з фірмою-посередником, особа не звертає уваги, що до зобов’язань останньої входить лише надання інформаційно-консульських послуг. Коли посольство відмовляє у відкритті візи у зв’язку з тим, що компанії роботодавця не існує, фірма-посередник заявляє про виконання своїх зобов’язань, обумовлених в угоді. Надання інформаційно-консульських послуг передбачає допомогу в оформленні візи, заповненні анкети для співбесіди в посольстві тощо.

Міфічне оформлення віз. Для оформлення робочої візи необхідно особисто подати документи та пройти співбесіду. Шахраї пропонують оформити зазначену візу самостійно, а повертають паспорт із фальшивою візою або з відмовою у відкритті візи. Тому слід попередньо уточнити в консульському відділі відповідної країни, чи може посередник на підставі наданого доручення відкрити особі робочу візу. Іноді шахраї пропонують відкрити спочатку туристичну шенгенську візу, а робочу візу обіцяють зробити в країні призначення. Ця схема не спрацює, оскільки мета поїздки має відповідати типу візи.

Фіктивний чек. Бувають випадки, коли особа сплачує гроші фірмі-посереднику за надання послуг при працевлаштуванні, а отримує чек неіснуючої фірми. У такому разі підстав для повернення коштів за неналежне виконання зобов’язань при наданні посередницьких послуг немає.

Що таке шахрайство в трудовій міграції, знає й Олександра Гришина. Випускниця економічного факультету не змогла знайти бажану роботу у своєму місті і через оголошення в газеті знайшла фірму-посередника з працевлаштування за кордоном. Через півроку, отримавши відмову у відкритті туристичної візи в Чехію (хоча весь час ішлося про робочу візу), Олександра з’ясувала, що її працевлаштуванням займається регіональний представник фірми-посередника з центральним офісом у Києві. Звернувшись безпосередньо до цього офісу, дівчина все-таки отримала робочу візу, але не річну, а тільки на сім місяців. Зрадівши й такому результату, Олександра виїхала в м. Кладно, розташоване за 20 км від Праги, працювати оператором на заводі. Після приїзду з’ясу­валося, що замість восьмигодинного робочого дня (субота і неділя — вихідні), потрібно працювати 12 годин на день без вихідних за ту саму зарплату. Поляки, словаки, чехи отримували 150 крон за годину, а Олександра — 60 крон, тому що їй видавали зарплату українські посередники, про яких ніхто не попереджав. Про це посередництво дівчина довідалася вже за кілька днів після приїзду в Кладно. Оскільки це була перша робота за кордоном і Олександра не знала особливостей трудового законодавства Чехії, дівчина прийняла такі умови й пропрацювала на заводі шість місяців. Житло надали, як і було заявлено, та от платити за нього Олександрі довелося самій.

Ставши жертвою шахрайства з боку багатьох посередників під час працевлаштування й безпосередньо роботи, Олександра не відмовиться від можливості попрацювати за кордоном у майбутньому. Тепер вона знає, як потрібно шукати роботодавця й на що слід звернути увагу. Та тільки здобувати такий досвід зовсім не обов’язково, якщо заздалегідь отримати інформаційно-правову консультацію.

Історію Олександри прокоментували експерти представництва Міжнародної організації з міграції в Україні. Насамперед дів­чина мала попросити фір­му-посередника надати їхню ліцензію й перевірити її справж­ність, за­теле­­фонувавши до Мі­ністерства­ соціальної політики (+38 044 289 50 97) або перевірити інформацію на їхньому сайті. Після цього Олександра мала підписати один контракт із фірмою-посередником і другий — з роботодавцем, у контрактах мали бути обумовлені й чітко прописані всі умови: оплата праці, відпустки, лікарняні тощо. Підпи­сувати документи варто лише в тому разі, якщо людина переконана, що повністю розуміє мову контракту. Дівчина також повинна була знати, що легальне працевлаштування іноземців у більшості країн неможливе без дозволу на роботу й належної візи. Роботодавець оформляє дозвіл на роботу й направляє інформацію про дозвіл безпосередньо в консульство в Україні або майбутньому працівникові. Як правило, дозвіл є головною підставою для видачі робочої візи. Необхідно також знати, що робоча віза — це завжди вид довгострокової національної візи, навіть якщо особа подає заяву на візу в одну з країн Шенгенської зони, і шенгенська віза не має нічого спільного із цим.

Міжнародні міграційні процеси повинна регулювати держава, яка відповідає за належне забезпечення прав та інтересів українських трудових мігрантів. Для оптимізації державного управління у сфері міграції у квітні 2011 року було створено Державну міграційну службу України — спеціальний орган, уповноважений вирішувати весь комплекс питань щодо міграційних процесів. Однак на сьогодні залишається актуальним питання ухвалення Закону України про принципи державної міграційної політики України.

Щоб уникнути шахрайства при працевлаштуванні за кордоном, необхідно адекватно оцінювати пропозицію, проаналізувати середній рівень оплати праці, не платити роботодавцеві за будь-які послуги, бажано укласти письмову угоду з останнім. Якщо особа планує перебувати в іншій країні понад три місяці, то бажано зареєструватися в українському консульстві за кордоном. Для того щоб стати на консульський облік, слід особисто звернутися в установу.

Необхідну інформацію про права тих, хто працює за кордоном, а також про можливість законної міграції, включаючи трудову, про тимчасові трудові угоди можна отримати в центрах консультування мігрантів. Фахівці ЦКМ допоможуть розтлумачити умови угоди, запропонованої іноземним роботодавцем і фірмою-посередником. Усі послуги організації — безплатні.

Говорячи про те, як уникнути шахрайства, складно вивести єдину формулу. Іноді саме трудові мігранти, які здобули власний досвід, можуть розповісти набагато більше, ніж теоретично підготовлені фахівці відповідних організацій. І якщо, попри всі недоліки некваліфікованої роботи та рівень правової незахищеності, особа остаточно вирішила стати трудовим мігрантом, то реалізовувати своє бажання слід тільки після серйозної інформаційної підготовки. Запитувати, слухати, аналізувати, порівнювати й не вірити на слово.

За матеріалами dt.ua

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: