Мільйони з повітря

Працівники донецького УБОЗ змогли зробити те, що поки не вдавалося їх колегам на всьому пострадянському просторі, – знайти і знешкодити банду “фродерів”.

У Донецькій області компанія з п’яти молодих людей – чотирьох хлопців і дівчини – примудрилася, використовуючи підручні засоби, фантазію і прогалини в системах безпеки мобільних операторів, вибудувати віртуозну шахрайську схему.

Нормальні люди на мобільний зв’язок гроші витрачають. Винахідлива молодь з Донецька і Червоного Лиману змогла заробити (тільки за доведеними епізодами кримінальної справи) 16,5 млн. грн.

Fraud, або, щоб зрозуміліше, стільникове шахрайство чинить масу проблем операторам мобільного зв’язку та контент-провайдерам у всьому світі. “Вікіпедія” пише, що щороку півтори мільйона осіб відмовляються оплачувати рахунки. Середні втрати компаній оцінюються на рівні 3-5% від загального обсягу послуг.

В Україні про такі напасті раніше ніхто не чув. У всякому разі, правоохоронні органи поки не висували жодного доведеного випадку діяльності “фродерів“.

Доти, доки світовий досвід мобільних шахраїв, з поправкою на місцеві реалії, не був застосований в Червоному Лимані – невеликому курортному містечку на півночі Донецької області. А потім докладно викладено в 18 томах кримінальної справи і 300-сторінковому обвинувальному висновку.

“Наші фігуранти на підставних осіб оформляли контрактні підключення, після чого SIM-картці давали, як вони це називали, “відлежатися”, – розповідає слідчий УБОЗ Донецької області Ярослав Ющенко. – Тобто періодично відбувалися дзвінки, регулярно вносилася плата – картці створювали позитивну кредитну історію. Після чого в призначений день відбувалася “акція”…

У той самий заздалегідь обраний день телефони підключалися до комп’ютера. Спеціальна програма ставила “трубку” у режим безперервного дзвінка на платні сервісні номери (аналог наших 8-800 або 8-900) за кордоном. Секс по телефону в Сьєрра-Леоне, прослуховування персонального гороскопу в Сомалі, прогноз погоди на Мадагаскарі…

Платні номери вибиралися не випадково, а були заздалегідь взяті в оренду в зарубіжних контент-провайдерів. Гроші за дзвінок з України ділилися між закордонним оператором, закордонним ж провайдером і Панамськими офшорними компаніями – орендарями номерів. Кілька мексиканських Хуан і Альберто виконували роль зіц-голів Фунтів, перебуваючи директорами і засновниками офшорів.

Розрахунки між операторами за дзвінки у роумінгу відбуваються, як правило, раз на добу. За цей час один мобільний з Красного Лиману встигав “надзвонити” на 150-200 тис. грн. Рекорд – 380 тис. грн. Потім номер блокувався оператором, але було вже пізно.

Так виглядала “акція” у виконанні червонолиманських “фродерів”. Потім комісійні з Панами йшли за складною схемою (через країни Балтії) в Україну, де перетворювалися на цілком реальні гроші на рахунках авторів цієї схеми.

У цей час оператори мобільного зв’язку безуспішно намагалися стягнути з абонентів плату за роумінг.

“Як правило, виявлялося, що контрактні номери числилися за так званими декласованими громадянами. А в Артемівську жінка якимсь чином стала нашим абонентом, відбуваючи в цей час термін в УВП. Ми провели своє розслідування і з’ясували, що багато дилерів укладали контракти взагалі без присутності людини, по одній тільки ксерокопії паспорта!” – говорить експерт з безпеки донецького регіонального офісу “МТС-Україна” Володимир Крутиков.

За його словами, фіктивні абоненти були в основному на півночі Донецької області – у Слов’янську, Червоному Лимані, Ясинуватій. Саме там нинішні обвинувачені знаходили людей, готових за скромну плату здати “в оренду” свої паспортні дані та ідентифікаційні номери.

Червонолиманських “фродерів”, як і багатьох хитрунів до них, згубила жадібність. З метою економії схему стали ускладнювати. З’явилися фіктивні фірми, на які оформлялися корпоративні контракти з кількома номерами. Не бажаючи платити за переведення в готівку іншим, створювали свої “конверти”.

Потім запрацювала схема махінацій з бонусними балами. Багато операторів в рамках програм лояльності нараховують бонуси, які можна обміняти в тому числі і на товари в торгових точках. Магазини-партнери, укладаючи договір з оператором, отримують гроші за товар в обмін на чеки з вказівкою кількості балів. Чеки видає термінал, встановлений в магазині стільниковою компанією.

Шахраї примудрилися зареєструвати “партнером” одну зі своїх фіктивних фірм. Термінал друкував чеки в квартирі одного з обвинувачених…

Крім розкішного способу життя, невичерпна фантазія в сфері високих технологій дозволила нашим героям неабияк “прибарахлитися”. Загальна вартість майна, отриманого злочинним шляхом, оцінюється в 8 млн. грн. – дві квартири в елітній новобудові Донецька, цілий автопарк корейських і японських іномарок і навіть заводик з розливу мінеральної води.

У поле зору правоохоронців фігуранти потрапили в той момент, коли звернулися до “авторитетних людей” з проханням вирішити їхню суперечку щодо розділу доходів від своєї діяльності. Раніше шахраї з криміналом справи не мали, тож, відповідно, і не знали, що всі “авторитетні люди” давно посідають почесні місця в картотеці УБОЗ і перебувають під наглядом органів постійно.

Міліціонери почали з’ясовувати, які доходи не може поділити молодь, за якою не числиться жодного бізнесу, крім кількох фіктивних фірм. Правда, до Сьєрра-Леоне і Панами ниточка потяглася не відразу.

“На якомусь етапі розслідування нам пощастило, – самокритично визнає Ярослав Ющенко. – Ми проводили обшук. І хоча не розраховували знайти нічого особливого, раптом виявили повний пакет документів на ці офшори, у тому числі генеральну довіреність на управління – єдиний папір, що підтверджує зв’язок панамських компаній з нашими фігурантами”…

Посипалися запити в правоохоронні відомства інших країн. Кримінальна справа том за томом поповнювалося доказами. Сховище речдоків – доказами: під час обшуків було вилучено дві сотні мобільних телефонів, десятки SIM-карт мобільних операторів, ноутбуки з цінною інформацією, у тому числі і з “чорної бухгалтерією” “фродерів”.

Потім почалися арешти. Спритних авторів оригінальної схеми мобільного шахрайства ловили майже півроку.

У квітні 2010 року були затримані перші фігуранти цієї неординарної справи – Дмитро Лазарєв і Кирило Іванов. До цього перший з них вже потрапив в поле зору правоохоронців, хоч і з іншого відомства. За відомостями наших джерел, Дмитро Лазарєв притягувався до відповідальності як організатор конвертаційного центру. Однак суд виправдав обвинуваченого і відпустив на свободу. Трохи пізніше Лазареву довелося спілкуватися з працівниками УБОЗ, які на той час вже знали, що “конверти” – частина більш складної шахрайської схеми.

Олена Прія встигла виїхати за кордон. Назад в Україну її пригнали гроші. Точніше, їх відсутність. Практична панночка все, що заробляла “з повітря”, одразу вкладала в матеріальні цінності – купувала нерухомість, машини і частки в реальному бізнесі. Вона розраховувала швидко розпродати все це і втекти з країни з грошима. Не встигла, оперативники УБОЗ виявилися спритнішими. Замість світських бесід на Лазурному березі – допити і очні ставки.

Віталій Гудзенко пішов у “партизани”. Він, за деякими даними, в минулому був спортсменом-альпіністом, тому труднощі життя далеко від цивілізації його не лякали. Прихопивши запас продуктів, незасвічений мобільник і намет, Віталій пішов у ліси на березі Оскола, на території Харківської області. Придивився місце, куди не можна було пройти по суші – тільки дістатися на човні. “Партизан” жив там майже два місяці. Розбавляв свій раціон виловленою в річці рибою і, зрідка включаючи телефон, намагався “розрулити тему”. Оперативники з Донецька протягом кількох тижнів щодня виїжджали до Харківської області у пошуках невловимого туриста.

“Нехай це буде маленьким оперативними секретом”, – сміються міліціонери у відповідь питання “як же все-таки вдалося його затримати?”.

Витривалий альпініст став останнім, кого заарештували. Незадовго до нього до своїх товаришів приєднався Максим Сатишев. Вся тепла компанія, яка колись придумала химерну і креативну схему збагачення, змінила новенькі затишні квартири та салони лімузинів на похмурі казенні приміщення…

Справа донецьких “фродерів” зараз розглядається в Київському районному суді м. Донецька – тому самому суді, з якого із задоволеною посмішкою вийшов вільною людиною Гіві Немсадзе.

А міліція поки взяла під опіку найбільш цінних свідків. Без протоколу оперативники зізнаються, що спроби “попрацювати зі свідками” вже робилися.

Оператори, аж ніяк не зраділі появою на наших теренах передового світового досвіду, спішно усувають прогалини, якими можуть скористатися нові шахраї.

“Ми посилили процедуру відкриття роумінгу для користувачів. Оскільки при цьому оператор видає свого роду кредит абоненту, процедура підключення схожа на процедуру оформлення кредиту в банку”, – повідомила начальник департаменту зв’язків з громадськістю Life Оксана Рудюк.

Успіх донецьких убозівців поки залишається єдиним прикладом успішної боротьби з фродерством в країнах СНД, тому уявити собі справжні масштаби явища неможливо. Поінформовані джерела стверджують, що досвідом першого доведеного до кінця розслідування мобільного шахрайства активно цікавляться російські поліцейські, які хоч деколи і ловили таких спритників, але так і не змогли інкримінувати їм нічого серйознішого за підробку документів.

Громадянам ж міліціонери рекомендують дотримуватися цілком тривіальних, але ефективних заходів безпеки – не давати свої паспортні дані кому попало, не передавати контрактні номери інших людей, а якщо і передавати, то вимагати при цьому переоформлення особового рахунку на нового власника. Щоб не прийшов потім рахунок за переговори з Зімбабве…

За матеріалами Дзеркало Тижня

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: