Як шахраї з «центрів комп’ютерної діагностики» видурюють в українців гроші

– Я хоч не помру… зараз?

Кілька хвилин тиші, і кремезна, вже не молода жінка підіймає на мене очі. Її незвичайно довгі і великі, як для жінки, пальці все ще щось перебирають на столі.

– Це ж вилікувати можна, правда?

– Це не лікувати, це відновлювати треба. Але все маєш робити чітко як я напишу, строго-на-строго, – чеканить Світлана Федорівна.

І раптом підвищує голос: «Лікуйся, дурепо!!!»

Я все терплю. Моє завдання – перевірити, як працюють центри «комп’ютерного діагнозу», що охопили всі міста країни. Перевірити на собі.

«Повну інформацію про стан усіх органів і систем організму Ви можете отримати в Медичному центрі Тяньши. Прийом ведуть спеціалісти вищої категорії», – над оголошенням номер мобільного.

Двері офісу Тяньши, що в самісінькому центрі міста, відчиняє молодий хлопчина.

– Ви до Світлани Федорівни? – поправляє недолуго зав’язану краватку.

Киваю.

– Зачекайте тут, вона підійде до Вас.

Зала наповнена жінками бальзаківського віку, які розсілися парами. Помаранчеві стіни розбавляють плакати з китайцями, які рекламують БАДи, килимки з Буддою та шафа, вщент забита пакунками та капсулами на продаж.

– … клітковину розводьте з 300 грамами води. І о п’ятій ранку. П’-Я-Т-І-Й, – пронизливо повторює працівниця. Паралельно щось рахує на старенькому мобільному. – 1200 та ще 43 гривні.

Доглянута рудоволоса жіночка, яка увесь час активно за нею записує, не вагаючись дістає гроші з сумки.

– Машенько, проходьте!

У зовсім вузькому, як труба, кабінеті Світлани Федорівни практично немає простору. Весь інтер’єр – це стіл та кілька стільців вздовж стіни. Ані УЗД, ані рентгену, ані пробірок для аналізів.

– Вік, зріст, вага? – починається «діагностика». – Операції були?

Необережно згадую про гайморит, з яким тиждень пролежала у лікарні.

Без жодної реакції “спеціаліст” з-під столу дістає схожу на дитячу рацію коробочку, з якої стирчать у різні боки дроти.

– Органи у нас парні, тому будемо дивитися по-черзі, – пояснює принцип «професіонал вищої категорії».

Не чекаючи відповіді, затискає один дріт у моїй долоні, іншим тицяє у різні місця на моїх руках та ногах.

– 73, 82, 70, – заповнює показниками з прибору табличку. На моніторі поступово вимальовується графік.

Обличчя Світлани Федорівни бліднішає.

– У лікаря давно була? І як так можна… Тут же усе, просто все, – не знаходить слів. – Мама жива ще?

– Угу, – вичавлюю з себе.

– Так-от, у мами теж все погано… У вас же цукор жахливо стрибає! Зір, думаєш, від комп’ютера падає? Так? А от і ні! Це все твій цукор.

Я не скаржуся на зір, але гублюся. «Професіонал вищої категорії» робить коротку промову про важливу роль гормонів, які в мене не в порядку. І – вирок.

Порушення роботи підшлункової, що призводить до поступової втрати зору, пневмосклероз – проблеми з легенями, міокардіодистрофія – ураження серцевого м’яза. І так для УСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ органів. Перелік моїх хвороб окуповує два аркуші.

– Дітей поки що мати не можеш. І не треба тобі! Себе вилікувати маєш, – добиває Світлана Федорівна.

– Ось тут усе, що треба купити. Але починати треба негайно. Час нещадний. Тим більше зараз гарний наростаючий місяць – якраз час для очищення організму.

Очищення має тривати одинадцять днів, потім контрольна повторна діагностика, за нею – реабілітація.

Дистриб’ютор у залі обіцяє ціни «зі складу» і нараховує мені 1300 гривень лише за «очищення».

“Кардицепс”, “Омега”, “Лянь-Янь”, чай “Антиліпідний”, “Неоселен” та “Подвійна целюлоза”.

Йду перевіряти.

Двічі на день замірюю рівень цукру у крові, який, за «комп’ютерною діагностикою», «стрибає». Показники – 4,4 та 4,6. Тоді як норма – від 3,9 до 5,8.

Висновок від офтальмолога з провідного столичного Центру хірургії ока: праве око +1, ліве +1.

Флюорографія. Висновок – здорова.

Серце і справді болить, але це від нещасливого кохання. Кардіограма не фіксує відхилень.

Жодна зі «встановлених» рацією з дротами хвороб не підтверджується ані аналізами, ані консультаціями лікарів.

«Сонечко, якби усе це в тебе було – ми б уже не розмовляли!», – вивчає мої два аркуші мій дільничний терапевт Тетяна Перевій. Мій «діагноз» (а Таня – моя подружка і знає, що в моїй медичній картці лише один запис – гайморит) доводить її до сміху.

«На такі «нетрадиційні діагнози» ані я, ані мої колеги уваги вже не звертаємо. Не раз доводилося переконувати бабусь, що немає у них, наприклад, зі щитовидною проблем. Все в нормі. Натомість краще б вони про серце своє подумали», – висловлює ставлення до «комп’ютерної діагностики» лікарка поліклініки.

Звертаюся до МОЗу. Виявляється, що апарат «Здоров’я», яким «діагностувала» мене Світлана Федорівна, має офіційну ліцензію Міністерства.

Перепитуємо, чому воно дає такі ліцензії.

«Міністерство реєструє і видає ліцензії на дуже багато приладів. Адже кожна людина має право обирати, як проходити діагностику. Натомість результати діагностики на таких апаратах не можуть сприйматися лікарем як офіційні. Нормативна база має конкретний перелік визначених методів діагностики, в який комп’ютерна діагностика не входить», – відповідає головний державний орган зі здоров’я.

І радить пацієнтам звертатися до лікарів, якщо результати «діагностики» викликають підозри.

Ще «Свідомо» знаходить учасника семінару для продавців БАДів.

«Перше, що спало на думку, коли усе це побачив, – «секта», – починає свою розповідь Павло. – Сидять переважно самі вже не молоді жінки, штучно посміхаються і постійно кивають головами».

Павло згадує, як після півгодинного знайомства з новими продуктами тренер перейшов до розділу «Як більше і успішніше продавати».

«Для початку нам одразу пояснили, що треба уважно дивитися на людину. Для кожної вікової категорії є свої діагнози! Це найголовніший принцип роботи».

Для молодих чоловіків – це проблеми з потенцією. «Чоловіки цього соромляться, тому і йдуть не до традиційних лікарів, а до нас. Ми ж маємо цей момент відчути і не відпустити клієнта», – намагається дослівно процитувати «вчителя» Павло.

Для старших чоловіків головна проблема – простатит.

«З жінками складніше, але й ведуться вони легше», – згадує настанови. Вибір болячок для слабкої статі більш широкий – від загрози раку грудей до гормонального збою.

«Ось тобі вони б робили ставку на жіночі проблеми», – влучає в десятку Павло.

«Логіка проста. Чому дівчата твого віку йдуть до цих шахраїв? Бо це остання надія. А чого ви усі зараз хочете? Дітей – в такому віці всі думають про дітей».

І справді, думаю.

М.Землянська, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», для «Галицького кореспондента»

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: