Скільки в Україні небезпечних сект?

Так званих “деструктивних релігійних рухів” в Україні менше, ніж прийнято вважати.

Релігійні секти, здається, міцно увійшли до переліку речей, що турбують сучасного українця разом із розширенням НАТО і другою державною мовою. З 1991 року, коли Україна отримала дуже ліберальне релігійне законодавство, в нас з’явилася досить велика кількість нових громад віруючих, незрозумілих широкому загалу. Науковці схильні називати такі утворення новітніми релігійними рухами, а громадська думка “деструктивними релігійними культами”.

Історія сучасної України дала певні підстави боятися негативного впливу окремих релігійних організацій. На початку 90-х років у нас почало активну діяльність знамените “Біле братство”. Майже відразу його організаторів почали небезпідставно підозрювати у витягуванні грошей і майна зі своїх “прихожан”. У 1993 році активісти братства захопили Софійський собор у Києві, бажаючи здійснити там масове самогубство. Керівники організації потрапили до в’язниці, але зараз вони вже намагаються зареєструвати “Біле братство”, принаймні як громадську організацію.

Існують в Україні й інші релігійні рухи, до яких із недовірою ставляться навіть чиновники профільного Державного комітету у справах національностей і релігій. Наприклад, вони не реєструють Церкву саєнтології або Церкву Муна, не надаючи їм переваг, які в Україні мають релігійні організації. До речі, головна з цих переваг – передбачене законом “Про свободу совісті та релігійні організації” право не платити податки з усіх фінансових і майнових пожертв, які ця громада отримує.

Так от, саєнтологів у комітеті вважають “громадською організацією, яка під релігійними гаслами займається фінансовими справами”. До речі, саєнтологія, спеціальна практика, спрямована, як говорять її засновники, на вдосконалення та успіх людини, викликала конфлікти в багатьох країнах. Саєнтологів навіть намагалися заборонити та не визнали релігією у багатьох країнах (поруч із Україною це Великобританія, Франція, Німеччина, Бельгія тощо). Тобто, проблеми існують, як і у будь-якій країні, а тут ще й досвід абсолютно антисоціальної поведінки “пензенських затворників” у Росії може спровокувати категоричні висновки.

Але в Україні можна побачити перебільшення значення окремих прикладів та їх розповсюдження на всі новітні релігійні рухи, незалежно від того, чим і як вони займаються. Цілком нейтральне слово “секта” в нас, як і у багатьох інших країнах, було скомпрометовано. Хоча це не більше, ніж один із етапів розвитку певної релігії. Експерти-релігієзнавці серед ознак секти (латиною це слово звучить нейтрально та означає всього лише “образ думок”, “вчення”, “напрямок”) називають претензію її представників на свою виключність, прагнення до релігійних реформ, особливу прихильність до харизматичних лідерів, навколо яких і будуються подібні релігійні організації.

Але про те, чим небезпечні, наприклад, крішнаїти, сказати важко
Але про те, чим небезпечні, наприклад, крішнаїти, сказати важко

Натомість церква (у найширшому сенсі) від секти відрізняється якраз наявністю чітких структури, віровчення, традиції. Виходить, що багато організацій, які ми схильні вважати сектами, насправді є церквами, адже в них є і структура, і віровчення, і система роботи з віруючими. А ще варто відзначити, що ледь не кожна релігія, зокрема християнство, колись була сектою, боролася за реформування тієї чи іншої релігійної системи. А тому розмови про деструктивність усіх новітніх релігійних рухів є занадто сміливим узагальненням.

Нові релігійні рухи, звичайно, не домінують в Україні. Проте й бурхливого розвитку, наприклад, новітніх протестантських течій не можна не помітити. В нас сьогодні взагалі представлені подібні організації найрізноманітнішого штибу – неохристиянські, орієнталістські (ті, що будуються на східних вченнях), теософські, неоязичницькі тощо. За інформацією Держкомнацрелігії, в Україні сьогодні діють по кілька сотень громад нових християнських рухів, майже 40 громад Товариства свідомості Крішни, понад 100 громад неоязичників тощо. Об’єднує такі організації, крім активності, недовіра до них широкого загалу, особливо представників традиційних релігій. І ця недовіра часто не має під собою ніяких підстав.

Науковець, одна з керівників відділення релігієзнавства українського Інституту філософії імені Г. Сковороди Людмила Филипович звертає увагу на те, що українське суспільство, ставлячись до новітніх рухів негативно, зовсім не намагається, зрозуміти, чим вони є насправді. “Не хочу сказати, що новітні течії не несуть в собі потенційної загрози. Все нове несе загрозу. Але для кого, чого? Для традиції, усталеного, історичного, поширеного. Але думка більшості не завжди є аргументом на те, щоби вважатися істинною”, – сказала Филипович TCH.ua.

За її словами, новітніми релігійними течіями у свій час були принаймні всі три світові релігії. “Сплеск новітніх течій, який сьогодні спостерігаємо в Україні, знайомий в історії. Поява нині відомих світових релігій, буддизму, християнства чи ісламу, це хіба не сплеск новітніх течій у свій час? До новітніх течій треба ставитися, як до історичних явищ, які колись виникають, переживають певний етап розвитку, деякі з них зникають, а деякі продовжують життя, стаючи через три-чотири покоління вже не такими новітніми, перетворюючись на традиційний феномен”, – говорить науковець.

Не погоджується вона і з думками про деструктивність цих рухів: “Не такий страшний чорт, як його малюють. Суспільство має навчитися працювати з цим феноменом, треба відслідковувати, чи допомагає це людині, чи, навпаки, заважає. Є люди, яким категорично не можна ставати членами новітніх релігійних рухів. Вони страшенно навіюванні, їм взагалі не можна бути релігійними. А є такі, які виживають лише завдяки новітнім рухам. Ставитися огульно і, як в нас визнано, –

все новітнє в релігійній сфері є недобре, ми категорично не можемо”. Дійсно, лише деякі з так званих “сект” можуть викликати підозру, якщо до них придивитися.

Нові релігійні рухи в Україні не завжди сприймаються коректно. Головний стереотип щодо них – будь-яка нова релігійна організація є тоталітарною сектою, спрямованою на отримання якомога більших прибутків за рахунок зомбування, втягування, пограбування людей. З одного боку, зрозуміло, що традиційні релігійні конфесії, дуже важливі і для історії, і для сучасності України, мають захищатися від впливів, що можуть бути. Але ж українське законодавство виключає навіть можливість існування домінуючої релігійної традиції.

Та й чинити опір діяльності релігійної організації за законом можна тільки в тому разі, якщо вона загрожує громадській безпеці та порядку, життю, здоров’ю, моралі, правам і свободам інших громадян. Більшість цих організацій подібною діяльністю все таки не займається, принаймні громадськість про це знала би.

 

Share Button

1 коментар до “Скільки в Україні небезпечних сект?

  • 18.04.2011 at 12:15
    лінк на коментар

    А ось тут цікаві дані про усі зареєстровані в Україні релігійні організації: irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=829

    Відповісти

Поділіться думками