Фармацевтичне шахрайство, або Гіппократ «відпочиває»…

Будь-які вдалі та високорентабельні продажі розпочинаються з реклами. Якщо ж ця реклама пропонує вашій увазі чудодійний медичний препарат, будьте не просто уважні, а й розсудливі. В Україні продовжує набирати обертів епідемія цинічно-брехливої БАДизації аптечок хворих українців…

Перш за все хочу нагадати тим, хто забув, або ж прояснити тим, хто не знає, що означає абревіатура БАД. Це біологічно активні харчові добавки – комплекс біологічно активних речовин, які одержують із мінеральної, рослинної або тваринної сировини. Насправді вони є прекрасним набутком роботи фармацевтичних умів світу цього, такий собі геніальний вітамінний комплекс, метою якого є покращення роботи людського організму. Та, на жаль, так думають не всі. Одні не хочуть визнавати істинної правди про БАДи, аби заробляти великі гроші – інші, тому, що довірливі й у випадку критичних ситуацій кидаються на все, що може врятувати їх життя чи близьких їм людей.

Так ось, не був би я українцем і не жив би у цій чудовій країні, якби не готував до друку цей матеріал, причому вдруге за останніх півроку. А довелося мені це робити не тому, що ці сумнозвісні БАДи завинили переді мною… А тому, що знахабнілих бізнесменів, які заробляють брудні і великі гроші на реалізації біологічно активних добавок під виглядом ліків, з кожним днем все більше та більше, як і постраждалих клієнтів. Один із них нещодавно звернувся в редакцію і розповів жахливу історію про те, як його «розвели», продавши під виглядом ефективних ліків від серцево-судинних захворювань звичайнісінькі вітаміни.

«Біда не втому, що мене обдурили, а в тому, що я не перший і не останній їх клієнт…»

Саме з цих слів розпочав нашу розмову постраждалий Аркадій Іванович (ім’я змінено за бажанням співрозмовника), який, як сумлінний громадянин, вирішив своєю розповіддю допомогти вберегти здоров’я та гроші земляків.

– Приблизно два тижні тому, читаючи Інтернет-версію газети «Сегодня», я поглядом наткнувся на рекламку. В ній красномовно розповідалося про те, що провідна клініка «Алтей», яка знаходиться в Києві, запрошує на лікування серцево-судинних хвороб. Я зайшов на їх сайт, та на ньому не було ні адреси, ні будь-яких інших реквізитів, окрім номера телефону, за яким можна звернутися. Або ж можна було просто заповнити графу, в якій потрібно було записати свою електронну адресу чи номер мобільного телефону. Там вказувалося, що представник клініки неодмінно зв’яжеться зі мною. Так я і зробив.

На другий день із самого рання пролунав дзвінок. Прозвучало запитання, що саме турбує мене? Я розповів, що у мене проблеми з серцем і я бажаю поправити стан свого здоров’я. Вислухавши мене, жіночий голос на тому кінці почав задавати запитання, на які я добросовісно відповідав. Спілкуючись так, я усвідомив, що навряд чи мав розмову з лікарем, адже ця жінка трішки плуталась у тих речах, про які говорила. та згодом вона попросила зачекати декілька хвилин, аби комп’ютер видав відповідь на внесену в нього інформацію стосовно оптимального методу лікування. В цей час, аби підстрахувати себе, я запитав у пані Олександри Князєвої (так представилася співрозмовниця) адресу їх клініки. Вона назвала мені вулицю та номер будинку, а також те, що їх заклад знаходиться при поліклініці №2.

Лише згодом, покопирсавшись в Інтернеті, пан Аркадій дізнався, що у Києві різного виду поліклінік за номером два близько тридцяти штук, але жодна з них не знаходилася на тій вулиці, яку йому назвали.

– Через декілька хвилин жінка повідомила, що для того, аби здолати недугу, мені потрібно розпочати прийом ліків під назвою «Alfajuise», які я мав пити чітко за її інструкцією в телефонному режимі. Тобто вона сказала, що буде телефонувати через певні проміжки часу, я розповідатиму про своє самопочуття, і вона, в разі необхідності, буде коректувати прийом ліків. Але при цьому запевнила, що через три дні після першого прийому цього препарату мені стане значно краще. Ну і я, старий дурень, подумав, раз це ліки, то потрібно спробувати. Правда, в ході розмови декілька раз перепитував, чи це не БАДи, на що вона мені відповідала, що це ліки американської компанії «SOLARAY». Я ж, у свою чергу, відразу повідомив їй, що я пенсіонер і мене цікавить вартість цього препарату. Вона озвучила суму – 2900 грн. Після невеликої паузи вона мовила: що, дорого? Відповідаю: звичайно! Тоді вона каже, щоб я трішки зачекав, тому що їй потрібно відлучитися, аби порадитися з колегами, правда, перед тим запитала, чи я маю які-небудь пільги. Я відповів, що є ветераном праці, після чого вона чи справді порадившись, чи просто так сказала: у них працює фонд «Андрія Первозванного», за рахунок чого вони мають змогу зменшити вартість лікування на 1200 грн. Я ще раз перепитав, чи це справді ліки і чи вони дають гарантію, на що вкотре отримав ствердну відповідь, і погодився. На другий день до мене зателефонував кур’єр, з яким ми домовилися про зустріч. Ну і все, він дав мені ліки, а я віддав йому гроші. І лише потім, удома, відкривши упаковку, в інструкції я вичитав, що мій чудо-препарат класифікується як БАД! Я відразу ж заліз в Інтернет, аби дізнатися більше, і знайшов інформацію про щойно придбані ліки, після чого мені стало дуже зле. Вартість купівлі аналогічного препарату в Інтернеті дорівнює сімом доларам США! Потім я намагався з’ясувати у свого телефонного «лікаря», чому вони мене обдурили, та все марно. Вона й надалі тупо нав’язувала мені думку, що препарат мені допоможе, навіть після того, як сама ж і визнала, що продали мені не ліки, а БАДи. Так я їх і не вживав, надіючись, що все-таки вдасться повернути гроші…

Ми перевірили, і…

Почувши цю історію, я вирішив провести експеримент, щоб дізнатися хоча б, чи є ліцензія МОЗ України в цій горе-клініці «Алтей», жертвою якої став Аркадій Іванович. Я знайшов її Інтернет-сайт, виписав номер телефону і в присутності своїх колег зателефонував до них.

Мене запитали, в чому проблема. На що довелося розповісти легенду про те, що у мого батька проблеми з серцем, і я хотів би допомогти, але перш за все мене цікавить додаткова інформація стосовно їх контори. Жіночий голос записав моє ім’я і сказав, що впродовж години до мене передзвонять і дадуть відповіді на всі запитання.

Через двадцять хвилин пролунав дзвінок, після чого голос у слухавці представився Миколою Івановичем. Я вдруге розповів історію про нібито хворого батька й відразу ж сказав, що мене цікавить номер їх ліцензії, виданої МОЗ, і якщо вони мені її не нададуть, то працювати я з ними не буду, оскільки остерігаюся шахрайства. Після чого тон мого співрозмовника з приємно-позитивного перетворився на скупо-брутальний, і між нами відбувся діалог такого змісту:

Микола Івановивич: Взагалі-то ці документи знаходяться в руках третіх осіб, з якими ми співпрацюємо, тому я не можу вам дати відповідь.

Ж.: А як ви тоді працюєте, як я можу довіряти вам?

Микола Івановивич: Ми будемо батька вашого лікувати чи ні? Може, вже розкажете, які в нього проблеми?

Ж.: Будемо, тільки спершу скажіть, як можна дізнатися номер вашої ліцензії.

Микола Івановивич: Ви хто такий? Що вам потрібно? Хочете ліцензії, то приїжджайте в Київ, ми знаходимося по вул. Подвисоцкій, Центр нетрадиційної медицини «Мадрагора», – після чого відразу кинув слухавку.

З’ясувати ще щось, на жаль, не вдалося. Особистий телефонний лікар пана Аркадія, Олександра Князєва, як виявилося після контрольно-розвідувальних дзвінків у клініку, там не працює і ніколи не працювала. Що й не дивно, адже подзвонивши в клініку «Алтей», як виявилося згодом, я розмовляв з працівником «Мадрагори». Залишилося лише припускати, що горе-лікарі під кожного клієнта не лише імена змінюють, а й назву медичного закладу.

Отож, будьте обережні, розумні та обачні.

W

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: