Лохотрон від Київського метрополітену 2

Ми вже повідомляли про лохотрон, організований Київським метрополітеном при обміні “старих жетонів” та жетони “нового старого” зразка.

Час минає, і от лохотрон метроплітену міцніє на очах, та що цікаво, подається на такій “м’якій” і невимушеній тарілочці. До вашої уваги безпосередні враження пасажира-очевидця сьогодні, 06 жовтня 2009 року:

Київський метрополітен, станція Святошин, 8:29 ранку, вхід із сторони базару. Черги до кас – майже до першого виходу на вулицю. Працює лише дві каси (на третій, чомусь, завжди перерва – там стомлені, сердешні касири відпочивають). Давка така, що навіть ті люди, у яких завчасно припасені завітні жетончики з величезним завзяттям ледве пробираються до бажаного входу.

Я, не вагаючись, намагаюсь підійти до автоматів, які “продають” жетони. Але і там люду стільки, що у найближчі півгодини ти навряд чи отримаєш жетончик. Більше того, тих автоматів всього три, з яких працює лише два (ну прямо як каси), і то які приймають ЛИШЕ 10-гривневі купюри, та, відповідно, видають по 5 жетонів. Єдиний двогривневий автомат нагло не працює. Така “маленька” несправність змушує у неймовірному натовпі розвертатись і прямувати на схід сонця до кінця черги до кас.

Шановний метрополітене!

Мені потрібний ОДИН жетон. Не два, і не п’ять! Невже, враховуючи такий величезний наплив у години пік, неможливо на якусь зайву одну годину змусити працювати три каси, або, зважаючи на зручність, встановити додаткові автомати для продажу жетонів по 1 шт.?

Мораль та висновки:

1) у такий нехитрий спосіб метрополітен продає більше жетонів, всовуючи поспішіючим пасажирам їх більше, аніж справді потрібно. Відомо, що з часом у таких пасажирів жетони частенько губляться. У наступний візит до Києва, користуючись “зручним” метрополітеном вони їх придбають ще – надприбутки – та ось вони, а же базікають, що метро бідує…

2) також колотнина біля кас дає змогу вирівняти пасажиропотік, допускаючи до метро народ  чіткими порціями, по мірі “завантаження” жетончиками. Платою за таке геніальне інженерне рішення є згаяний час та спалені нерви, які, як відомо, не повернеш;

3) як це не смішно, але деякі наші спритні громадяни також дещо заробляють на цьому. Копійки, але ж працює! Схема така: сам купує у автоматі на 10 грн. 5 жетонів, які потім на його пропозицію “натє по два рубля” їх миттю розмітають поспішаючі пасажири. Сам бачив юнака, який знову став у чергу до автомату після подібного “розпродажу”.

Ось такий лохотрон.

P.S. А сам я вийшов з метро та зайшов із іншого, протилежного входу станції (той, що від мотозаводу). А там – такі ж працюючі дві каси і ЖОДНОГО клієнта біля них. Спокійно придбав одного жетончика та й поїхав у своїх справах.

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: