Ігри в затінку

Любителі азартних ігор майже місяць як стали правопорушниками. Аби потрапити в обійми рідних (і вже протизаконних) гральних автоматів чи казино, українські ігромани вчать паролі й переходять на нічну «вахту». тіньА гральні заклади «прикидаються» гуртками з вишивки чи клубами любителів доміно. І однаково працюють — під напівзаплющеним «пильним оком» міліціонерів. Операція з ліквідації грального бізнесу провалилася, підприємці працюють нелегально — це визнає уже й Прем’єр Юлія Тимошенко. Замість викорінення зла в особі «одноруких бандитів» держава отримала пристойну мігрень — втрату інвестиційної привабливості через спонтанне знищення бізнесу, понад 200 тисяч нових безробітних, мільйонні борги перед підприємцями і нову «кримінальщину».

Гральний бізнес відкинув тінь

Азартному бізнесу наказали померти, а підприємців змусили згортати свою діяльність і думати про нову роботу. Однак не всі погодилися на бізнесове «харакірі» — чимала частина учасників грального ринку пішла в тінь і не думає про добровільне «змотування вудок». І це не зважаючи на штраф близько п’яти мільйонів гривень і кримінальну відповідальність!

Один із правоохоронців (назвемо його Олександром із Житомирщини) розповів, що чимало закладів із гральними автоматами в його районному центрі й досі працюють. «На дверях, правда, повісили оголошення про закриття, але все одно працюють — в основному вночі. А постійним клієнтам, які завжди витрачали багато грошей, раді, як і раніше», — каже в приватній розмові міліціянт. Звісно, це відбувається не без відома правоохоронців. Повно діючих гральних автоматів у тому ж Криму — там навіть ніхто не ховається і не вимагає від клієнтів «перепусток–паролів» (а в Києві, кажуть, таке практикують). Наприклад, на набережній в Алушті вільно стоять гральні автомати — туди ще українські закони не добрели.

«Очевидно, що ті компанії, які працювали в тіні, так і працюють, — каже Григорій Трипульський, віце–президент Української асоціації грального бізнесу, — деякі підприємці до них приєднуються — їх близько десяти відсотків від загальної кількості учасників ринку. І, як правило, в тіні працюють невеликі компанії. Усі ж підприємці, які працювали легально і платили податки, на жаль, своє існування припинили».

Юрій Варвинець, представник компанії «Фан Гейм», яка упродовж 12 років була одним із провідних операторів грального ринку в Україні, визнає: з точки зору грального бізнесу їх­ньої компанії вже не існує — довелося закрити 11 філіалів і звільнити понад тисячу людей. Тепер з’явилася інша проблема — куди подіти гральне обладнання і як «вибити» з держави сплачені їй кошти за ліцензію. «Ми подали до суду і чекатимемо його рішення», — каже пан Юрій. Чим тепер заробляти на хліб із маслом «гральним бізнесменам» — невідомо. «Можна перейти в ресторанний бізнес, можна почати будувати космічні кораблі — у кого на що грошей вистачить. Але очевидно, що грошей ні в кого зараз нема», — каже пан Юрій.

Де ви бачите автомати? Це… тренажери!

Більш законослухняні й винахідливі підприємці — у творчому пошуку, придумують нові форми легального обдурювання держави. Добре, що закон дозволяє розгулятися фантазії. Бізнесмени у своїх гральних закладах уже влаштовують покерні клуби (це законом не заборонено), а «одноруких бандитів» переробляють на лотерейні машини — через такий досвід проходять і колеги–росіяни. Влаштовують підприємці інтернет–казино, де є можливість вийти на спеціальний сервер з азартною грою. І хоча експлуатувати останній варіант закон забороняє, проконтролювати ці порушення досить важко. Відтак у світовій мережі вже почали з’являтися російськомовні версії віртуальних рулеток. «Деякі бізнесмени тепер позиціонують свої гральні автомати як такі собі тренажери, що не дають виграшу. Або встановлюють вартість погодинної гри на автоматі без винагороди — суть лишається тією ж, а закон не порушується», — каже пан Григорій.

Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Ксенія Ляпіна запевняє, що такі наслідки авральної заборони грального бізнесу передбачала з самого початку. «Я попереджала, що тіньовиків «кришуватимуть» правоохоронні органи, інші ж підприємці прикриватимуться «дірками» в законі. Зараз це й відбувається, — каже Ксенія Ляпіна. — Підприємці нібито здають приміщення казино для клубної організації, яка не з метою отримання прибутку проводить ігри для своїх членів. І це законом дозволено». Елітні казино припиняти свою роботу, кажуть гравці ринку, й не збиралися — вони працюють для своїх старих клієнтів у звичному режимі.

«Це нагадує евакуацію 41–го року»

Закон про заборону грального бізнесу в низки експертів викликає море запитань. Зокрема, його друга стаття свідчить, що в Україні забороняється не тільки сам гральний бізнес, а й участь в азартних іграх. Отже, за законом, з людини, яка всупереч волі держави грає на автоматах, правоохоронці мають право стягувати штраф.

Але найбільшим ляпом у законі є заборона букмекерської діяльності. «Букмекерські контори України напередодні чемпіонату Європи з футболу 2012 року активно розширювали мережу кас для прийому ставок, особливо в тих містах, де перед­бачали проведення матчів Євро–2012, — каже президент Асоціації букмекерів України Ольга Зінченко. — Адже в усьому світі букмекерська діяльність завжди йде поряд із проведенням спортивних змагань. А заборона букмекерських контор або винесення їх за межі населених пунктів не дасть можливості українським та іноземним уболівальникам поставити ставку на улюблену команду і призведе до відтоку коштів в іноземні букмекерські контори засобами електронних платіжних систем і кредитних карток та до кримінального букмекерства». Пані Ольга зауважує, що в усьому цивілізованому світі букмекери працюють без обмежень, адже це «гра інтелектуалів», яка є цивілізованим способом уболівання й не несе жодної соціальної загрози. «Навіть при радянській владі, коли не було ні гральних автоматів, ні казино, діяли пункти прийому ставок тоталізаторів на іподромах, що є аналогією нашої діяльності», — зауважує букмекер.

Нині ж запущено механізм ліквідації букмекерського бізнесу. «Ми вже почали звільняти людей, а це близько семи тисяч задіяних у галузі працівників, — каже пані Ольга Петрівна, — ми масово згортаємо каси, вивозимо обладнання (а його ж десь потрібно подіти!), втрачаємо величезні кошти. Настрій у людей вкрай песимістичний, адже попереду невизначеність… Це мені нагадує евакуацію 41–го року… Ми мусимо розривати угоди з охоронними фірмами, орендодавцями. Вони обурюються: мовляв, у договорі сказано, що про розірвання угоди слід попередити за два місяці. Але нас же про заборону нашої діяльності ніхто не попереджав!»

Букмекери зібрали 16 тисяч підписів на свою підтримку і сподіваються, що для них держава зробить виняток. Автор «анти–грального» закону, народний депутат Валерій Писаренко, також визнає, що букмекерську діяльність жодним чином не можна ставити в один ряд із казино чи гральними автоматами. І, мовляв, цей вид діяльності потрапив до закону… випадково. Однак для того, щоб виправити помилку, парламент мусить прийняти законодавчі зміни. А це, як відомо, триватиме дуже довго.

«Ніхто в депресивні регіони не поїде»

Ще довше може тривати реалізація задуму чиновників про створення в Україні таких собі Лас–Вегасів, де працюватимуть відправлені у заслання казино і гральні автомати. Тут наші державо­творці не оригінальні — пішли дорогою сусідів: у Росії з 1 липня теж заборонили гральний бізнес і відправили його в «екзил». Щоправда, на адаптацію підприємців та підготовку спеціальних гральних зон росіяни відвели два з половиною роки. У нашому уряді запевняють, що за три місяці визначаться з українськими зонами азарту. Валерій Писаренко припускає, що таких зон буде чотири, розміщуватимуть їх, за задумом, винятково в депресивних регіонах, подалі від великих міст, на землі, яку не планують під ведення сільськогосподарських робіт. Серед варіантів — окремі райони Донбасу, наближена до кордону частина Західної України, степовий Крим і Центральна Україна. Серед варіантів фігурує навіть Чорнобильська зона.

Однак в успішність цього задуму мало хто вірить — значну кількість інвесторів у цьому бізнесі ми вже втратили. «Цей проект абсолютно нереально реалізувати за два роки — під нього потрібно отримати землю, всі необхідні дозволи на будівництво, погодити проект комплексу. На це піде дуже багато часу, — каже Григорій Трипульський. — До того ж у депресивні регіони ніхто гроші інвестувати не буде. Досвід Росії це вже довів — там за два з половиною роки жодну зону не завершено. Це глухий кут».

Не вірить в успіх і Ксенія Ляпіна. «З гральними зонами не склалося в Росії, не складеться і в Україні. Це наївне очікування, — каже пані Ксенія. — Нашим депутатам ввижаються Лас–Вегаси, але це нереалістично. Цей формат не властивий жодній з європейських держав із високою густотою населення. Нема у нас таких віддалених зон, пустелі Невада нема, якщо хтось не помітив. Тому й сенсу планувати ці зони нема. Якщо робити їх під Києвом, то яка тоді різниця, — заборонений гральний бізнес чи ні».

200 тисяч безробітних і 65 мільйонів боргу

Зруйнувавши в одну мить гральний бізнес, держава отримала букет серйозних проблем, які мусить тепер вирішувати. «Нині гостро стоїть питання щодо величезної кількості людей, які залишилися без роботи внаслідок заборони грального бізнесу. За підрахунками експертів, це близько 200 тисяч осіб, — каже керівник Всеукраїнського центру сприяння підприємницькій діяльності Олександр Данилюк, — також серйозно постраждають співробітники охоронних фірм і, зокрема, Державна служба охорони. На сьогодні це може призвести до скорочення штату самої ДСО на 20—25 відсотків. Адже гральний бізнес був одним з основних замовників охоронних послуг. Серйозного удару зазнають рекламні компанії та власники носіїв зовнішньої реклами, виробники обладнання для гральних залів».

Експерти переконані, що зупинка грального бізнесу спричинить обвал цін на орендну комерційну нерухомість, адже казино та зали гральних автоматів займали чимало приміщень у пристойних районах міст. В одній лише столиці працювало 1153 гральні заклади — тепер ці площі спорожніють. «А 60 відсотків цих приміщень перебуває в кредитах. Значить, окрім падіння цін, слід очікувати ще й чергову хвилю неповернення кредитів», — каже пан Олександр. Утратять надходження й місцеві бюджети. Але одна з найбільших вад закону — це непередбачений механізм компенсації коштів за ліцензії, які придбали оператори грального ринку. Для держави в умовах кризи повернути ці гроші (а одна ліцензія коштує 150 тисяч євро) — непідйомний тягар. За даними Мінфіну, такі ліцензії отримало 205 підприємців. І всі вони, можна не сумніватися, вимагатимуть повернення коштів.

«Окрім того, іміджеві втрати України внаслідок непродуманого рішення — величезні, — запевняє Олександр Данилюк. — Слід було врахувати, що у нас на ринку є міжнародні компанії, які звикли до цивілізованих методів ведення бізнесу. Як результат — близько 12 нот протесту отримало МЗС України від закордонних країн щодо заборони грального бізнесу. Звісно, це не додає позитивного іміджу нашій державі. І за міжнародними рейтингами, Україна ще більше втратила свої і без того не дуже високі позиції. Особливо що стосується рівня економічної свободи та інвестиційної привабливості. Україна ще раз довела, що вона — держава з непрогнозованою регуляторною політикою».

Вуха стирчать із Росії?

Формальним приводом заборони грального бізнесу в Україні стала пожежа в Дніпропетровську. Однак поспішність такого рішення викликає у фахівців інші підозри. «Існує версія, що заборону грального бізнесу в Україні пролобіювала Росія, — каже пан Трипульський. — Як відомо, з 1 липня 2009 року там набуває чинності закон про дозвіл грального бізнесу лише в чотирьох дозволених населених пунктах — це глухі села в глибокій провінції. І власники київських казино дуже активно чекали російських багатих клієнтів, очікуючи збільшення прибутку. Аби цього не сталося, не без активної допомоги аналогічний закон про заборону грального бізнесу прийняли у нас». Не відкидають аналітики й версію з намаганням пролобіювати інтереси депутатів, на землях яких можуть вирости гральні оази. «Але найбільш вірогідною версією такого поспішного рішення заборони грального бізнесу є все ж таки політика і майбутні президентські вибори», — переконаний Григорій Трипульський. У таку версію є підстави вірити хоча б тому, що ініціатором колотнечі, яка поки завдала державі більше шкоди — економічної та іміджевої, — ніж реальних результатів, — є пані Тимошенко. Адже це чисто в її стилі — діяти бездумно, від емоцій.

Відтак ціла армія гральних автоматів та рулеток чекає своєї долі як у Росії, так і в Україні. І не виключено, що все це добро попрямує… до Білорусі. «Там уже ведуть серйозні переговори, у тому числі з нашими колишніми операторами ринку, російськими, — переконує Олександр Данилюк. — У Білорусі готові робити спеціалізовані зони на кордоні з Росією та Україною. Йдеться навіть про звільнення від податків упродовж т­рьох років, якщо підприємці будуть виконувати умови з інвестування і створення робочих місць».

Можна було б по–мирному…

Більшість українців підтримує наведення ладу на гральному ринку, адже автомати прямо–таки заполонили дер­жаву, поселившись мало не в кожному гастрономі. За статистикою, в Україні від 70 до 90 відсотків цього ринку знаходилося в тіні. З п’яти мільярдів доларів річного обігу лише два відсотки потрапляли до державної скарбниці. «Безперечно, гральний бізнес мав би бути врегульований, мала б відбутися серйозна перевірка гральних закладів, держава мала б обмежити кількість гральних автоматів, — переконаний Олександр Данилюк, — але неможливо в один день заборонити весь бізнес — це нонсенс, необхідно було передбачити перехідний період — так, як зробила це Росія, наприклад.

W

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: