Досвід дурня, або Правда про наш «лохотрон»

Волконського охороняли краще, ніж Папу Римського!» — нещодавно, 10 жовтня, такий заголовок із «Газеты по-киевски» напевно привернув не лише мою увагу. Читачі дивувалися: невже так може бути? Може. Про це розповіли нам журналісти Андрій Ткач та Сергій Харченко: «Вчора звичайним рейсом до України нарешті доставили організатора житлової афери «Еліта-центр» Олександра Шахова-Волконського. У Києві для його охорони виділили 200 міліціонерів і кілька бронеавтомобілів».

Ми вже знаємо, чим були зумовлені максимальні заходи безпеки під час доставки до Києва зі Швейцарії афериста, який два роки тому втік за кордон, прихопивши із собою майже 100 млн. доларів. Знаємо також: багатьом із нас хоча б раз у житті доводилося ставати жертвою шахраїв. Що поробиш? Довірливих людей легко обкрутити довкола пальця. І це з успіхом роблять різноманітні махінатори, шарлатани і аферисти всіх мастей — від вуличних жебраків до організаторів «будівельних і фінансових пірамід».

І цій публіці слід віддати належне. Шахрай наділений винахідливим складом розуму, артистичним хистом, миттєвою реакцією, виверткістю й іншими неабиякими якостями. Запитайте будь-якого сищика або слідчого, й він розповість, що з цими людьми працювати не просто, бо їх фантазія і кмітливість невичерпні. Що ж, талант, на жаль, мають і крутії.

Спостережлива людина не може не помічати, що для певної частини людей обман наразі став прибутковим ремеслом: гроші + обман = великі гроші. На основі цієї формули розробляється багато різноманітних проектів, продажу товарів, презентацій, розіграшів призів тощо, що заманюють клієнтів (або «лохів»). І природно, перед нами дедалі частіше постає запитання: як уберегтися від аферистів? Який алгоритм захисту слід вважати найбільш дійовим?

На власному досвіді я переконався, що надійний захист можна забезпечити лише грунтуючись на знанні прихованих механізмів управління людиною. Білоруський філософ А. Єлсуков у книжці «Познание и миф» сформулював думку величезної значущості: «Розум дано людині не для того, щоб бачити, а для того, щоб передбачувати. Знання виправдовують себе, якщо допомагають мислити». У контексті нашої розмови висновок із цієї неперехідної істини можна сформулювати у формі заклику-рекомендації: «Усвідомте, що вами управляють». Візьмемо на себе сміливість заявити, що той, хто використовує це правило, на практиці переконався в його високій ефективності.

У моїй домашній бібліотеці є понад десяток книжок, що розкривають психологію обману, маніпулювання. До них нещодавно додався виданий київською «Саміт-книгою» бестселер Миколи Рощина «Український «лохотрон». В анотації до цього видання вказується, що М. Рощин — полковник міліції, нині провідний фахівець Департаменту карного розшуку МВС України, відповідає за організацію боротьби з шахрайством у країні. Зрозуміло, що згадана вище книга не про позитивних героїв, вона про шахрайський, а отже й злочинний, бізнес. Там переконливо розкрито, як нечесні приватні підприємства, компанії, фірми, фонди пропонують «ощасливити» українців. І під цю дудочку збирають з простаків гроші, обіцяючи відразу зробити їх багатими, здоровими та щасливими.

Гасло у них просте: «Давайте гроші — й незабаром на вельми вигідних умовах ви отримаєте квартири, машини, побутову і електронну техніку. Або підпишіть договір про склеювання конвертів прямо вдома, що дасть вам змогу мати додаткове джерело надходження грошей до свого бюджету. Або ж замовляйте за певну плату медпрепарати, чудо-ліки, що дають дивовижні результати». Але минав час, і король виявлявся голим.

А втім, не король, а сотні тисяч обдурених громадян. Королі-то, якраз навпаки, встигали створити на швидку руку свій нехитрий бізнес. Стоп. Чому нехитрий? Саме хитрий, продуманий і до міліметра розрахований. Бо головний козир будь-якого шахрайського діяння — розрахувати все до тонкощів, продумати все до дрібниць. Прочитавши цю книгу, починаєш краще розуміти, що зміст шахрайського обману складають обставини, відносно яких шахрай або аферист вводить в оману свою жертву. Так-от, ці обставини бувають надзвичайно різноманітними. Обман може стосуватися предметів, дій, осіб, подій, їх фактичних або юридичних властивостей. Якраз про це і йдеться докладно в новій книжці.

Рощин не просто ознайомлює читача з конкретними історіями афер. Автор досліджує дії потерпілих і шахраїв, що надає випущеному «Українському «лохотрону» особливої цінності. Важко не погодитись з Олександром Іващенком, який у передмові до книги справедливо відзначив: «Вказані способи шахрайства існують давно і повторюються з року в рік, їх треба знати всім, щоб не опинитися серед обдурених». Знати! Адже недарма в народі кажуть: «Что посмеешь, то и пожмешь».

Мабуть, варто це запам’ятати ще й тому, що, за оцінкою досвідченого фахівця по викриттю афер, закони наші безнадійно відстали від морально-правових норм, які утвердилися за роки незалежності України. «При такому розкладі, — пише Микола Рощин, — боротися з карною злочинністю, використовуючи чинне законодавство, майже неможливо. Для того, щоб створити потрібні населенню закони, знадобиться багато років, і одним розчерком пера всі недоліки не усунеш». Думаю, читач розуміє — докір цей переважно торкається правових аспектів боротьби з різними видами шахрайства.

Отже, сила наша — в знанні психології обману! Здавалося б, його ініціатор має чимало переваг, хоча б тому, що йому належить перший хід. Однак потенційній «жертві», яка володіє відповідними знаннями і здатністю вчасно розпізнати загрозу, ці переваги — раптовість, вигідний розподіл позицій, використання найчутливішої струни людської душі — досить легко нейтралізувати. Тоді як вигадати й успішно втілити приховане управління, на думку експертів, важче, ніж від нього захиститися. Тому вивчення прийомів шахрайства дає більше переваг тим, хто обороняється від них, а не нападаючій стороні. Думаю, я маю право сказати й так: «Живи обережно, якщо хочеш бути незалежним від шахраїв».

Вмінню розпізнавати витончені дії нечистих на руку осіб нам треба навчатися постійно. Тому що експлуататори людського довір’я й дурості не стоять на місці, а вдосконалюють хитрість і спритність афериста. Та ще й з яким розмахом! У книжці «Український «лохотрон» Микола Рощин підкреслює, що «при статистичній успішності боротьби з шахрайством реальний стан справ залишається критичним». Число заяв про шахрайства, за його приблизними підрахунками, давно перевищило 300 тисяч випадків на рік. А скільки керівників підприємств, приватних підприємців і громадян нікуди не звертались? Усього в Україні, за оцінкою автора, «трудяться» близько 30 тисяч фірм-шахраїв, створених з однією єдиною метою — обманним шляхом заволодіти чужим добром.

А ось ще одна цитата, яку неможливо не навести з унікального дослідження. «Вплив шахраїв на рівень злочинності й стан економіки величезний, — підкреслює Микола Рощин. — Ми звикли розкривати замовні вбивства, здирства, розбійницькі напади, пограбування, викривати організовані злочинні угруповання — не задумуючись, що багатьох з перелічених злочинів просто не було б, якби значне число потерпілих не розкрадали, не обманювали, не розглядали підприємництво, як шлях до збагачення будь-якою ціною. Звичайно, за наявності для цього правового поля, як люблять говорити вчені. Наше правове поле нагадує «Поле чудес». Тут уже без Буратіно не обійтися».

Хтось може запитати: а причому тут Буратіно? Сподіваюсь, у дитинстві батьки вам читали повість-казку Олексія Толстого «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно». Її письменник присвятив маленьким дітям, щоб вони не довіряли різним шахраям і аферистам. Пригадали?

А веду я ось до чого. Коли — через неуважність, звичайно, — ми довіряємо пройдисвітам, то уподібнюємося до мухи, яка через необережність потрапила в павутиння. Так, сильний, як справедливо стверджував древній мудрець, павутину прорве. Однак слабкий у ній заплутається. Не знаючи набору прийомів і хитрощів різного роду аферистів, людина втрачає свою людську перевагу і стає примітивною маріонеткою, якою керує злодійкуватий або по-шахрайському налаштований лялькар. Ні, ні! Він не з театру для дітей. Він — із дорослого життя. Але в його руках ми, м’які й податливі, стаємо нетямами.

Хто ж сперечатиметься: людині не дано не бути людиною. І будь-яка слабкість — це не прояв неповноцінності, а частина її єства. Ось і з’являються люди, націлені на використання цих слабкостей у власних цілях. Відомий кримський філософ Павло Таранов, який багато років досліджує механізми впливу на людей, у своїй книзі «Капкан для доверчивых» повчально роздумує, інформує, нагадує:

«…Прожити не обдуреними нам ніяк не вдасться. Обман — це не те, у що ми входимо, а те, що ми захотіли в себе впустити.

Ми можемо й повинні осуджувати грабіжника. Він грабує наше житло або спустошує кишені, зламуючи замки або переступаючи межу допустимого зближення, розмиваючи поняття власності та ігноруючи принцип недоторканності.

Шахрай же швидше схожий на безневинного й скромного виконавця музики. І хто ж, крім нас, винен, що ми, почувши звуки, не встояли й пішли в танок? Або заспівали в такт й до обопільної радості?

Я аж ніяк не стверджую, що маніпулювати чужими слабкостями і, тим більше, користуватися ними добре. Але мені хочеться якось дати все-таки зрозуміти, що будь-яка інтрига — це спектакль, де наша участь не тільки пропонується, але й передбачається. А якщо коротко й відверто, то — без нас і неможлива…».

Скажіть, хіба цей інтелектуал не правий?

На жаль, нерідко ще в нас «маса дивиться на інтелектуала, за влучною оцінкою українського письменника Володимира Канівця, як бджола на трутня». Отже, якщо не хочемо, щоб «сукали з нас мотузки», треба бути уважними. Інакше кажучи, треба перемагати, щоб не бути переможеними. От давайте і здолаємо в собі байдужість до тематики, незнання якої покалічило чимало людських доль, перетворювало у посміховисько людей, які стали не стільки об’єктом афери, скільки добровільним учасником її. Адже правильно кажуть, що не вода розчиняє, а цукор у ній розчиняється.

W

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: