Доброчинність як шлях у секту

Хлопець, який познайомився з молодою вінничанкою Валерією на вулиці, розповів їй про діяльність однієї з волонтерських організацій. Зацікавившись, вона почала відвідувати квартиру де збираються її учасники. Там їй сказали: «Будь готова до того, що батьки тебе не зрозуміють».

Починалося все чудово. Дівчину запросили прийняти учать в одній із благочинних акцій у дитячому будинку, потім – відвідати волонтерський фестиваль.

«Нарешті я знайшла щось своє», – щасливо думала дівчина. Нові друзі відносилися до Валерії дуже доброзичливо і уважно. Пройшло зовсім небагато часу, а вона їм вже цілковито довіряла.

Але  розмови про волонтерстово і благочинність закінчилися, коли Валерія навідалася до квартири де мешкають члени організації (до речі усі не місцеві). Там їй прочитали курс лекцій –  у дуже простих і чітких  фразах дівчині пояснили, що, виявляється, епоха Нового Заповіту вже закінчилася і друге пришестя відбулось. Месія живе у Кореї. «Це свята країна», – сказали їй.

Лише деякий час за допомогою своїх друзів Валерія змогла повернути собі раціональний світогляд

– Нового месію звуть Сан Мен Мун, – каже 20-річний вінничанин Антон. – Два місяці для цієї людини я заробляв гроші. Спочатку ходив до однієї з вінницьких квартир, де мешкали ті, хто йому поклонявся. Потім поїхав у Київ на трьохтижневе навчання. Після цього мене направили подалі від дому – у Донецьк.

Антон каже, що він із самого початку розумів, що то була секта. Але йому було цікаво себе випробувати і отримати життєвий досвід. Хоча він сам сумнівається у правдивості цих слів.

– За два місяці я побував у Харкові і Донецьку, – розповідає Антон. – Займався тим, що ходив по місту і продавав газети. Зранку мені їх давали на руки цілу пачку і мав  продати кожну із них принаймні за дві гривні. Головна мета була у тому, щоб виручити якнайбільше грошей. Для цього нам давали читати книжки по гіпнозу, НЛП і іншим методам впливу на людей. Ця самоосвіта для мене не пройшла даром:  іноді мені вдавалося продавати газету за 10 і навіть за 20 гривень.

По словам Антона, перебуваючи в Харкові їх група, що складалася із восьми чоловік заробила за місяць 20 000 гривень. Власне їм з цієї суми нічого не перепало.

– Вечором усе, що заробив, я повинен був здати, – каже він. – Спочатку перераховував гроші і ретельно вирівнював кожну гривню. Потім записував на папері кількість банкнот різного номіналу. Складав усе це разом у конверт і залишав поряд із зображенням Муна.

Ось що розповідає хлопець про той спосіб життя, який вони вели:

– Все було дуже аскетично. Ми ночували у спальних мішках прямо на підлозі. Харчувалися переважно вівсяною кашею і кефіром. Постійно молилися. Кожний ранок потрібно було відбити перед зображенням Муна певну кількість поклонів. Ця кількість періодично збільшувалась – доходило до декількох сотень…

Особливо цікавим є те, як послідовники релігії Муна, створюють сім’ю
– Шлюбну церемонію мені показували на відеозаписі,  – розповідає Антон. – Хлопці стоять з однієї сторони, дівчата з іншої. Між ними проходить чоловік, азіатської зовнішності і  самостійно призначає хто за кого вийде заміж. Оскаржувати його вибір ніхто не має право. Дисципліна всередині секти просто військова.
Начальник відділу у справах релігій облдержадміністрації Ігор Салецький повідомив, що жодної релігійної громади, яка визнає месією Сан Мен Муна, у Вінницькій області не зареєстровано.

За словами директора Вінницького міського центру соціальних служб для сім’ї і молоді  Світлани Сулімової волонтерську організацію, про яку йде мова,  їй порекомендували спеціальним листом з Міністерства освіти і науки від 25 квітня 2008 року. Там зазначалося, що організація займається волонтерською діяльністю в інтересах молоді усієї планети.

– Я не цікавлюсь тим, релігійна організація чи ні, – каже Світлана Іванівна. – Для мене головне, що її діяльність пропагувала серед молоді ідеали здорового і повноцінного життя.
Думка одного з читачів:
Я знаю дівчину, у якої секта Муна забрала кілька років життя. вона ледь звідти вирвалась і навіть змінила потім ім’я. Стаття ще м’яко написана (хоча вислухати самих сектантів, звісно, не завадило б), а коментарі наших чиновників просто смішні: один робить вигляд, що нічого не чув не знає, інша теж дурочку грає, їй, бачте, міністерство порекомендувало. Якщо в місяць лише одна група цієї так би мовити громади збирає 20 тисяч гривень, то їм дістати рекомендації у наших зразково чесних міністерствах, ясна річ, особливого чогось не складає.
І ще. У монастир людину не заманюють обманом, від неї не приховують, від чого доведеться відмовитись. це свідомий вибір кожного. А у сектах у людини вишукують вразливі місця, плетуть сіті, і змушують обманювати інших – заради високої ідеї збагачення нового месії.

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: