Торгове задзеркалля

Задзеркалля української торгівлі. Чи великий супермаркет чи маленький гастроном – непотріб той самий. Масштаби різні. За якихось 20 хвилин журналіст “Агентів впливу” влаштувалася на роботу у супермаркет. Без жодних документів вона пропрацювала за прилавком тиждень. Те, що вона побачила, можна назвати одним словом – ШОК! Про це всі говорять, але тільки “Агентам впливу” вдалося це зняти…
 
Один із супермаркетів великої мережі – спальний район столиці. Влаштовуємось одразу – без санітарної та трудової книжок – їх дозволили принести за тиждень. Працювати беруть – у рибний відділ. Колеги швидко вводять в курс справи – оселедці з однієї бочки – менші за розміром – продаємо по 10 гривень, більші – по 15, як океанські. Коридорами підсобних приміщень ідемо до м’ясного цеху. Там – сморід та бруд.
 
  – Это там чисто, а тут…. Никто ж не видит…
 
Серед м’ясних обрізків обідають дівчата-продавці з м’ясного відділу. В ящику зелене м’ясо, готове до переробки на фарш для покупців. Поруч брудна м’ясорубка. Про “несподівану” перевірку санепідемстанції у магазині дізнаються за кілька годин. Всім відділом разом з завідувачем миють та чистять приміщення.
 
  – Заходи помогай. У нас шухер – санепідемстанція.
 
Продавчинею рибного відділу журналіст пропрацювала 4 дні з 9 ранку до 9 вечора. Зарплата – трохи більше тисячі гривень. За весь цей час жодного разу працівника, що на роботі контактує з продуктами, не оглянув лікар. А за гігієнічними нормами санепідемстанції, таку процедуру продавець має проходити щодня.
 
  – Людина повинна проходити огляд перед виходом на роботу на наявність гнойничкових захворювань щодня. Дмитро Дерев’янко, завідувач відділу гігієни харчування санепідемстанції Оболонського району Києва.
 
  Разом з ним ідемо на перевірку в інший столичний супермаркет. Тут теж натрапляємо на порушення.
  – Якщо дата стерлася, або її нема, не було, то в реалізації даний продукт не може бути. Зберігання в відділі. Якщо ви мені скажете, що тут написано, але я не бачу, якщо ви покажете, воно тут залито чимось було, але тут теж нічого нема…
 
За роки роботи головним лікарем районної санепідемслужби Елла Вербіч вже склала свій рейтинг неякісних продуктів.
 
Елла Вербіч, головний санітарний лікар санепідемстанції Оболонського району м. Києва: “Я вам скажу, что только в этом году мы забраковали, не пустили в реализацию более двух с половиной тонн продуктов с истекшим сроком реализации либо сомнительного качества. Если по инфраструктуре то на первом месте это гастронгомическая продукция и на втором месте это молочная продукция”.
 
  Дізнавшись про те, що журналіст працював 4 дні без санітарної книжки та огляду лікаря, не надто емоційна жінка дуже здивувалася.
 
Елла Вербіч, головний санітарний лікар санепідемстанції Оболонського району м. Києва: “Как водитель не может сесть без прав за руль машины, так сотрудник торговый или общепита не имеет права выйти на работу без медицинского обследования. Больной человек, он даже может не знать, что он больной, это может быть бациллоноситель. Носитель целого ряда инфекционных заболеваний”.
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊
 
Далі – на черзі невеликі супермаркети. У першому ж магазині нас одразу беруть на роботу. Про санітарну книжку ніхто не запитує. На роботу доводиться вийти у той же вечір. Одразу за прилавок. Відділи гастрономії, рибний та кондитерський – об’єднані. Напарниця – хвора.
  – В мене грипп, насморк, температура. Всі болячки позбирались на кучу.
  – Так иди домой..
  – Так хто ж мене одпустить!
 
Наступного дня адміністратор магазину проводить інструктаж. Зіпсований сир треба порізати та продати.
  – Это испорченный сыр?
  – Да. Мы его красиво положим и продадим. Смотри как красиво – ты б купила?
 
Зіпсованих шматків багато. Розгортаємо – запах дуже неприємний. На смак – сир гіркий. Щоб не знудило заїдаємо шоколадом. За вказівкою адміністратора ріжемо продукт. І вже красиво запакований – зіпсований сир розкладають на стелажі. Апетитні на вигляд салати колега-продавець радить не брати. Вони – не свіжі.
 
  – Возьми или винегрет или оливье. Другие не бери. Оливье сверху беру – дальше – старый.
 
Після обіду та сама хвора продавчиня ріже масло. Воно розвалюється на шматки. Кращий спосіб надати товарний вигляд – зліпити з масла красиві брусочки. Руками без рукавичок. У цьому магазині журналіст пропрацювала 2 дні.
 
  Коментар про якість продуктів отримаємо від керівників магазинів.
  У першому супермаркеті, де ми продавали рибу, журналіста одразу впізнали.
  – Телеканал “Интер”, здравствуйте.
  – Я Вас узнаю, продавець рыбного отдела.
 
Керівник веде нас у свій кабінет і відповідальність покладає на відділ персоналу мережі:
  – Я отвечаю, заведующие отдела отвечают.
  – Чого мене випустили в зал без санітарної книжки?
  – Ну, это отдел персонала. Без санитарной. Без трудовой – это к отделу персонала. Это очень плохо на самом деле.
 
  Далі чоловік – коментувати взагалі відмовляється. Аргументуючи це відсутністю дозволу від керівництва.
 
  – Смотрите, на все остальные вопросы я отвечу только тогда, когда получу разрешение нашего центрального офиса. Если вам нужен наш пиар отдел. Который ответит вам на ваши вопросы.
  – Нам не нужен пиар отдел. Страдает покупатель, не известно чем я болею, ну, допустим. Я работаю без санитарной книжки – кто должен нести ответственность?
  – Я отвечу на все вопросы, только когда будет разрешение.
  – Сейчас вы не хотите отвечать?
  – Нет! Я не уполномочен.
 
  А працівник служби безпеки взявся нас переконувати, що журналіст… взагалі у них не працювала. І відзняте відео – не доказ.
  – Вы у нас вообще не работали…
 
  Для отримання офіційного коментаря телефоном ми зв’язалися з центральним офісом, а ще написали офіційного листа. Але на момент виходу сюжету в ефір коментарів так і не отримали.
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊
Маленький супермаркет. Жінка-керівник спочатку подумала, що ми з програми “Все для тебе”. З радістю починає розмову.
 
Адміністратор магазину: “У нас все работники при оформлении на работу предоставляют в отдел кадров санитарную книжку и только с этим условием люди у нас работают. Мы регулярно проходим медосмотры согласно законодательству”.
  Поступово жінка розуміє в чому справа. На запитання – прямо не відповідає.
  – Фактически на работу у нас все люди поступают с санитарной книжкой.
  – Но я ведь вышла на работу без санитарной книжки!
  – Вы же у нас не оформились!
  – Но тем не менее в зал меня выпустили.
  – У нас же тоже ходят и люди! У наших покупателей нет санитарных книжек!
  – Люди не отпускают другим людям товар!
  – У нас с этим очень строго – и санитарные книжки – их обязательное присутствие на торговой точке.
 
  Факт продажу зіпсованого сиру керівник заперечує.
  – Позавчера расфасовали испорченный сыр. То есть, сняли с него плесень, порезали, красиво положили на подложечку, я сама пробовала, его есть было не возможно, расфасовали и положили на продажу. Как вы это можете объяснить и кто за это должен отвечать? Покупатели, которые будут брать несвежий сыр?
 
  – У нас нет несвежего сыра в магазине.
  – Я вам могу показать.
  – И при вас его не могли обрезать.
  – Я могу вам показать. У меня есть доказательства…
  – Вы можете мне рассказывать что угодно. Но я вам говорю, что согласно законодательству, у нас есть накладные, у нас есть сертификаты качества – у нас товар пригоден к употреблению. Не пригодный товар к употреблению мы списываем.
 
Після перегляду відео, жінка відмовляється від коментарів. Причину відмови пояснює так.
  – Вы не хотите ничего сказать? Вы не хотите ничего прокомментировать? 
  – Больше я ничего не хочу добавить, потому что как бы ну не хочу.
 
  За нашим проханням і наданими відеодоказами санепідемстанція відреагувала на порушення у цих торгових точках. Тепер їх чекає ретельна позапланова перевірка, а керівників – штрафні санкції.

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: