Церква без Бога

Вони палять храми та плюндрують кладовища, приносять у жертву маленьких дітей і тварин. До цього обов’язково слід додати вживання крові, глум над святинями й ігнорування будь-яких заповідей.

Усі ці неподобства громадська думка приписує сатаністам. Наскільки це відповідає дійсності? Чи є в Україні послідовники екзотичного американського культу, який інституційно оформився сорок років тому? Журналістське розслідування привело мене на зустріч із львів’янином, який переклав українською твори Лавея та називає себе сатаністом.

Віталій Вервульф чекав на мене біля Ратуші. Звичайний юнак років двадцяти. Таких можна побачити щоранку, йдучи на роботу чи на заняття, але так і не здогадатися про його релігійну приналежність. Близько двох років тому він захопився сатанинським світоглядом. Нині він студент ЛНУ, автор першого україномовного сайту, присвяченого церкві Сатани. Впродовж нашої розмови в парку біля Порохівки я не помітив у його поведінці ні агресії, ні зневаги, ні чогось іще, що приписують сатаністам. Юнак люб’язно відповів на всі запитання й навіть зрідка жартував.

– Передусім, хто такі сучасні сатаністи, як постала їхня спільнота?

– Церкву Сатани заснував Антон Шандор Лавей 30 квітня 1966 року в Сан-Франциско. За задумом Лавея, вона мала стати релігійною організацією принципово нового типу – без віри, поклоніння і догматів. Церква Сатани стала першою офіційно діючою організацією сатаністів, своєю діяльністю вона спростовувала чутки та вигадки про них.

– Нині образ сатаніста обріс багатьма чутками. Яких правил повинен дотримуватися член вашої церкви та які цілі вона переслідує?

– Сатаніст – це насамперед мислячий і самостійний індивід. Світогляд сатанізму не ставить перед своїми послідовниками певної “великої мети”, не пропонує “сенсу життя”, проте кожен сатаніст має прагнути до самовдосконалення, максимального використання своїх можливостей і талантів. Головне в сатанинському способі життя – відсутність шаблонів, самостійність мислення та підконтрольність дій індивіда тільки його розуму. Саме тому для нього вкрай небажане все, що може шкідливо вплинути на його розум. Сатаністи виступають за здоровий глузд і проти алкоголю й наркотиків. До речі, наша церква категорично забороняє кривдити дітей і вбивати тварин. Більшість поширеної про сатанізм інформації – вигадки, далекі від реальності.

– Є багато тлумачень слова “сатанізм”. Одні кажуть, що це релігія, інші – що філософія життя. Що вам до вподоби?

– Сатанізм – індивідуалістичний світогляд. Кожен формує основу свого світогляду сам, але, звісно, в сатаністів є багато спільних рис. Це, зокрема, розумний егоїзм, прагнення досягти ідеалу тощо. А загалом – це життєлюбна раціональна філософія, яку підтримують мільйони людей.

– Чи є в Україні представництво церкви Сатани?

– Немає. Мабуть, бракує лідера – особи, яка змогла б згуртувати довкола себе прибічників Сатани. Проте це лише справа часу.

– А що роблять львівські сатаністи й ви зокрема?

– Як і всі інші люди, навчаємося, працюємо, відпочиваємо, святкуємо…

– Чому ви обрали саме такий світогляд? Як ішли до цього? Як до ваших переконань ставляться рідні та знайомі?

– Я, як і інші сатаністи, поглядів не обирав. Близько двох років тому натрапив на “Сатанинську біблію” Лавея. Прочитавши її, зрозумів: те, як я жив, мої погляди та переконання називаються сатанізмом. Члени церкви не розголошують своєї приналежності до сатанізму, адже в цьому немає потреби. Та й більшість людей не зрозуміють нас, адже переважно керуються стереотипами.

– А які плани на майбутнє? Вони у вас є?

– Звісно ж, є. Для початку отримаю вищу освіту, а потім уже візьмуся серйозно за організацію українських сатаністів. Можливо, навіть створю представництво церкви Сатани.

– І що, на вашу думку, багатьох це зацікавить? Можна очікувати “буму” сатанинської культури в Україні?

– “Буму” сатанинської культури, найімовірніше, не буде, адже сатанізм – елітарний світогляд, і не для кожного. Проте якщо все йтиме за планом, то шанси на виникнення української церкви Сатани доволі високі.

– Як щодо жертвоприношень і погромів на кладовищах? Це справа рук сатаністів?

– Сатаністи не чинять ритуальних убивств, не підпалюють храмів, не плюндрують кладовищ і не знущаються над тваринами. Тобто ми не робимо нічого, що не приносить нам ніякої користі. Проте є поширене явище, яке я називаю підробкою під сатанізм. У світі воно більш відоме під назвою дияволопоклонництва. Підробка під сатанізм – це прагнення виглядати сатаністом в очах інших за повного нерозуміння суті. Себто відтворення в реальному житті всіх чуток і казок про сатаністів: “похмурі” ритуали без мети й сенсу, хуліганство в храмах і на кладовищах, “жертвопринесення” кішок і голубів, а то й “ритуальні вбивства”. Це все підробка – бажання стати сатаністом, не будучи таким внутрішньо.

– А звідки ви дізналися про засади сатанізму, який описуєте?

– Багато читав. Нещодавно переклав “Сатанинську біблію” Лавея, вона викладена на моєму сайті. Зупинятися на цьому не збираюся. Незабаром вийдуть у світ переклади ще двох праць Лавея – “Сатанинські ритуали” та “Записник Диявола”.

– А як відзначаєте свята? Скажімо, ту ж Вальпургієву ніч (остання ніч квітня)?

– Загального шаблону святкування немає. Кожен робить це так, як душа забажає. Оскільки це одне з найбільших сатанинських свят, то й сам процес, відповідно, має бути грандіозним, наповненим позитивною енергетикою й емоціями. У прокламації Бланш Бартон, присвяченій тридцять п’ятому року сатанинської ери, сказано: “Носіть свій Бафомет із гордістю цієї ночі, де б ви не були. Знайте, що ви пов’язані з міжнародною групою єретиків і бунтівників, які продовжують змітати геть неуцтво, самовдоволення і манірність там, де знайдуть їх”.

gazeta.lviv.ua

Share Button
!

правила коментування

Поділіться думками





реклама: