Сюр-шоу Сандея Аделаджі

Один із пасторів заспівав, виламуючись на сцені, акі поп-зірка. “Колись я був грішником, – репетує в мікрофон. – Але тепер кров Ісуса змила мої гріхи.

Сюр-шоу Сандея АделаджіВін пробачив мене стільки разів, що я не можу не танцювати”. На першому приспіві йому допомагала група артистів. На другому на сцену винесли прапори. На третьому все прийшло в рух: глядачі, прапори, колонки, артисти, Аделаджа, дружина його.

“Я не вважаю, що це шоу, – пританцьовуючи сказав Аделаджа. – Це форма відправи. Протестантська церква не відмовляється від використання сучасних технологій. Перші відправи теж були адекватні тій цивілізації, в якій вони народилися”. Підалькіна відчула, що голова в неї квадратна стала: невже ця голіма попса і є нашими часами?

Один із запрошених пасторів зібрався в молитві славу Ісусові воздати. Не встиг. Аделаджа з мікрофоном рвонув на сцену. Мовляв, встигнете ще помолитися. “Подивіться – яка красуня ведуча! – вигукнув він, посміхнувшись. – Її плаття з нашого бутіка. (Хитро й тихо). У нас взагалі багато бутіків є. (Голосно). Там жінок, наче королев, одягають. У фойє виставка одягу – погляньте”.

Аделаджа кричить, десятину збирає: “Хто хоче на будівництво церкви від 10 тисяч до 100 тисяч доларів пожертвувати, виходьте сюди. (Вказує на місце під сценою зліва). Ми за вас будемо молитися. Хто? Підніміть руки. Не бачу. (В зал). Наші українські люди скромні. Хі-хі-хі. (Азартніше). Хто хоче до мільйона?” Капітулював народ. Вийшов. Афроамериканець наполеонівського зросту не заспокоюється: “Хто хоче від 1 тисячі до 10 тисяч доларів пожертвувати? Виходьте сюди”. Праворуч народ вийшов. Тих, хто більше давав, благословив один пастор, хто менше – інший. “Що за жорстка ієрархія? – дивувалася Підалькіна. – Ті, хто менше, могли останнє віддати. Чому в кожній проповіді про гроші говорять?” – “Бог багатий, – пояснив їй Аделаджа. – Він людину за образом і подобою створив. Бідність ображає Бога”. І зрозуміла Зіна, що Бог – бізнесмен, і що йому теж золотий унітаз потрібен.

Що дізналася і зрозуміла Зіна?

Що Аделаджа словом може вилікувати від психічних захворювань, геморою, шизухи тощо. Що сонце світить, трава росте, птахи літають тільки для протестантів. Що в них “в особистих стосунках з Богом є прорив”. Що жвавий молодець Аделаджа запропонував парафіянам проникати (“нести світло віри”) у всі соціальні сфери – політику, освіту, культуру, ЗМІ…

Зіна не розуміла – як український народ може піддатися цьому. “Самотність, дощами полита… – подумала. – Ось причина лих. Держава кинула, а народ підбирають усі, кому не ліньки. Душі кують”. Зіні здавалося, що варто повести пасторові тисячну залу “на діло” – і та піде, не задумуючись. Але як? Як людина вірить цьому фарсу?

gazeta.lviv.ua

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: