Лохотрон на вулиці

Дійсно, для багатьох екстремальних ситуацій кращий (а іноді і єдиний, як у даному випадку) шлях захисту – уникати навіть початку події. А для цього треба знати, як ця ситуація виглядає.

На відміну від природних небезпек, небезпеки, що створюються людьми, постійно удосконалюються. Це треба мати на увазі, знайомлячись із вже існуючими механізмами маніпуляцій людиною. Банальна ситуація “лохотрон” кожного разу може виглядати абсолютно несподівано, обіцяти надвірний успіх і повну безпеку. Хоча, зазвичай, у більшості випадків працює стара перевірена схема.

Розкладемо ж все по поличках.

Поличка номер один: НЕПОМІТНИЙ ПОЧАТОК

Для того, щоб лох (як називають своїх клієнтів шахраї) попався в павутину, потрібні як мінімум дві обставини: необережний лох і липка павутина. Під нешкідливим приводом лоха затримують – нібито на секунду. Наперстковикпропонує просто так, без грошей, вгадати, де кулька. У вуличному “експресс-лото” просять крутнути барабан або кинути гральні кістки, в картковій грі – “зняти” колоду, розсудити суперечку, потримати кнопку і т.д. – потрібен нібито “незацікавлений перехожий”. В залі очікування аеропорту, в купе потягу, на пляжі – цю нешкідливу пропозицію від нудьги зіграти в “дурня”. Найзагальніші ознаки початку цієї екстремальної ситуації саме у відсутності будь-яких ознак небезпеки, випадковість. Лоху має здаватися, що він повністю контролює ситуацію і будь-якої хвилини може з неї вийти.

Поличка номер два: ВГРУЗАННЯ В ПАВУТИНІ

Кинувши гральні кістки, лох бачить, як такий же як він, випадкова людина “за здорово живеш” одержує великі гроші. Радісний гравець в подяку пропонує поставити за лоха на кон гроші, віддає їх “старшому” і йде. Перехожому дають картинку з цифрами, знову кидають кубики, і – випадає щасливе число… Варіант для карт – вдається виграш за виграшем, при грі в наперстки – “хтось сторонній” непомітно підказав де кулька, і т.д. Психологічна мета цієї частини спектаклю – переконати лоха в близькому успіху і розбудити в ньому пожадливість.

Поличка номер три: МАЛЕНЬКА ВИПАДКОВА ПЕРЕШКОДА

Гроші майже в руці, лох їх вже торкається, але тут один з гравців повідомляє, що і у нього випало щасливе число. Господар говорить, що це дуже винятковий випадок і існують додаткові правила. Треба додати грошей на кон і продовжити гру. У випадку з наперстком з’являється “шукач правди” – він бачив, як підглянули, і треба переграти і т.д. Знаменний момент! На сцені з’являються реальні гроші жертви. В картах це може бути нешкідливий символічний рубель, в наперстковій грі – ставка, в “експрес-лото” – порожня куля (треба додати грошей) або несподіване нове правило (викупити жетон) і т.д. Обережно торкаючи цю тонку павутину, з лоха незабаром витягнуть достатньо грошей, щоб йому їх було шкода тут залишити, припинивши гру.

Поличка номер чотири: ПОВНЕ ПОТРОШІННЯ

Отже, лох і гравець, якому “випало” таке ж щасливе число, повинні підвищувати ставки (“боротися грошима”, поки у одного не кінчиться їх запас) або зарівняти, а потім вже ще раз крутнути барабан.

Підвищення ставок – тонкий спектакль, в якому лоху має кожну хвилину здаватися, що у суперника ось-ось скінчиться останній гривеник. Якщо жертва починає коливатися, організатор гри одним з численних невидимих способів гойдне колесо фортуни у бік того, який сумнівається. Нарешті, наступає хвилина, коли лох помічає, що в грі повгрузало чимало його власних грошей. Головна задача цієї фази лохотрона – максимально зволікати, щоб лох не здогадався про безвихідність ситуації, і вибити з нього не тільки всі гроші, але і годинник, і обручку. Лоху весь час винне здаватися, що ось-ось вдасться відіграти хоча б частину. В особливо критичну хвилину з “глядачів” може з’явитися активний помічник лоха, охочий розділити важку боротьбу.

Поличка номер п’ять: ШВИДКЕ ПРОЩАННЯ

Господар гри наперед знає, коли наступить її кінець. Він готовий до загроз і необдуманих вчинків клієнта. Готові й всі помічники. Останні кубики (куля, карти, наперсток) падають на стіл, і той, який виграв відразу зникаєз грошима. Але якщо лох намагається його затримати, то зустрічає миттєву сувору відсіч. Швидше за все, одразу ж зникнуть гравці і глядачі, карти, гральний стіл, глядачі. Тільки тут лох остаточно розуміє, що його просто обкрали-кинули…

Схема управління людиною, зрозуміло, часто відрізняється від розглянутої у цій та іншихстаттях, але в головному ви можете не сумніватися. Вступаючи в гру, ви виявляєтеся усередині добре відладженого механізму, який запускає колектив, для якого це щоденна буденна робота. Найвірнішим буде представити себе картоплиною, кинутою в картоплечистку. Навіть у вуличному ‘експрес-лото’ вас обробляють п’яти-шість чоловік (що вже говорити про гральний будинок!), серед яких є “гравці”, “глядачі”, “охоронці”, а дуже часто додаються ще й кишенькові злодії або грабіжники. Щоб випадковий перехожий не помітив, що біля столу змінюватимуться одна одну одні й ті ж люди, вони агресивно проженуть тих, хто довго стоїть і не грає. В маленькому містечку і тим більше – в селі – “експрес-лото” тому і не з’являється, так як всі підставні гравці відразу помічаються знаючими один одного людьми.

До речі, якщо ви раптом зможете викликати міліцію і зловити за руку шахрая, всі інші підуть в свідки того, що це саме ви намагалися обдурити чесного круп’є…

Технологія постійних “виграшів” так само різноманітна, як і самі ігри. Наприклад, в експрес-лотереї ведучий бачить номер наступної виграшної кулі (коли повертає в барабан попередню) і повідомляє його напарнику умовним знаком. Напарник розуміє, про яку цифру йде мова і викуповує потрібний жетон.

При знаменитій грі в наперстки ведучий віртуозно прибирає кульку з-під наперстка (або м’ячик з-під відерця), а після подиву програшу, так само віртуозно показує кульку у іншому місці.

При грі в кістки ви можете не сумніватися, що якщо у вас виграшне число, у іншого гравця буде таке ж.

Є своя технологія і в грі з носовою хусткою, і в комп’ютерних перегонах тарганів – об’єм статті не дозволяє заглиблюватися в подробиці, але ви можете не сумніватися, що кожна нова гра приносить нове шахрайство. На початок 1995 року у Києві було більше 50 гральних будинків, кожний з яких працював собі не в збиток; за хороший день дохід пристойного казино складає декілька сотень тисяч доларів. З погляду економіки, будь-яка гра на гроші – це концентрація і перерозподіл капіталу. Господарі вуличних ігор або загальнонаціональних лотерей не люблять уточнювати – в чию користь перерозподіл. Вони як би скромні посередники між самими граючими. Цю ілюзію розвіює арифметика навіть нешкідливої лотереї. Газета “Аргументы и факты”, представляючи своїм читачам в 1992 році “Лотто-миллион”, повідомила, що із зібраних грошей 40% йтиме на виграшну фундацію, 30% – в Олімпійський комітет, 30% – на “погашение витрат по организации лотореи и ее дольнейшее развитие”. Організатори лотореї наперед всіх обіграли: їм дістається 60 відсотків будь-якої суми…

Залишити відповідь

Ви маєте змогу за кілька секунд швидко ввійти за допомогою: